Рішення

від 07.05.2012 по справі 8/039-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"07" травня 2012 р. Справа № 8/039-12

Господарський суд Київської області в складі судді Скутельника П.Ф. , при секретарі Каплі А.В. , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3,

до відповідача: спеціалізована загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 12 з поглибленим вивченням інформаційних технологій м. Білої Церкви Київської області, ідентифікаційний код: 20602327, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Комсомольський, 11,

про стягнення заборгованості

за участю представників сторін

від позивача: юрисконсульт комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»ОСОБА_1, яка діє на підставі довіреності від 05.01.2012 року за № 15;

від відповідача: ОСОБА_2, яка діє на підставі довіреності від 12.04.2012 року за № 60, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

комунальне підприємство Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа»(далі за текстом: Позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовною заявою до спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 з поглибленим вивченням інформаційних технологій м. Білої Церкви Київської області (далі за текстом: Відповідач) про стягнення заборгованості за договором на постачання та споживання теплової енергії від 10.01.2011 року за № 692 (далі за текстом: Договір) на загальну суму 128905,91 грн. (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ять гривень 91 коп.) та господарських витрат.

Свої вимоги Позивач обґрунтовує неналежним виконанням Відповідачем своїх зобов'язань за договором на постачання та споживання теплової енергії від 10.01.2011 року за № 692, внаслідок чого у Відповідача перед Позивачем виникла заборгованість у сумі 128905,91 грн. (сто двадцять вісім тисяч дев'ятсот п'ять гривень 91 коп.), яка складається з основного боргу у сумі 125819,80 грн. (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 80 коп.), пені у сумі 2380,51 грн. (дві тисячі триста вісімдесят гривень 51 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 251,64 грн. (двісті п'ятдесят одна гривня 64 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 453,96 грн. (чотириста п'ятдесят три гривні 96 коп.).

Відповідно до ухвали від 13.03.2012 року порушено провадження у справі №8/039-12 та призначено її розгляд на 17.04.2012 року.

17.04.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який виконав вимоги ухвали суду від 13.03.2012 року, дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання з'явився Відповідач, який виконав вимоги ухвали суду від 13.03.2012 року, дав пояснення, вимоги Позивача в частині суми основного боргу визнав в повному обсязі та заперечував в частині сум пені, інфляційних нарахувань, 3-х процентів річних, в зв'язку з чим в цій частині позовних вимог просив суд відмовити в повному обсязі. В судовому засіданні 17.04.2012 року представникам сторін повідомлено про оголошення перерви до 07.05.2012 року.

07.05.2012 року в судове засідання з'явився Позивач, який дав пояснення, позов підтримав та просив задовольнити в повному обсязі. В судове засідання з'явився Відповідач, який дав пояснення, вимоги Позивача в частині суми основного боргу визнав в повному обсязі та заперечував в частині сум пені, інфляційних нарахувань, 3-х процентів річних, в зв'язку з чим в цій частині позовних вимог просив суд відмовити в повному обсязі. У зв'язку з цим спір розглядався за наявними у справі матеріалами, після дослідження яких та врахування наданих пояснень Позивача та Відповідача, суд видалився до нарадчої кімнати для прийняття рішення у справі, оголошення якого призначено на 07.05.2012 року.

Відповідно до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарський судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи надані Позивачем і Відповідачем пояснення та матеріали справи, які є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, суд вважає за можливе розглянути позов за наявними у справі матеріалами, згідно з вимогами ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

Детально розглянувши матеріали справи, заслухавши представників Позивача та Відповідача, дослідивши подані докази, господарський суд Київської області, -

ВСТАНОВИВ:

згідно з ч. 7 ст. 179 Господарського кодексу України, господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Цивільного кодексу України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно п.1, п.2 ст.509 Цивільного кодексу України, зобов'язанням є правововідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утримуватися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

10.01.2011 року між Позивачем та Відповідачем був укладений договором на постачання та споживання теплової енергії від 10.01.2011 року за № 692, згідно з п.п. 1.1., 1.2. якого Позивач взяв на себе зобов'язання надавати Відповідачу послуги з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції у приміщеннях та спорудах Відповідача, що знаходяться за адресою: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Комсомольський, 11, а Відповідач зобов'язався оплачувати послуги з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції, за встановленими тарифами в терміни, передбачені Договором.

За умовами п.п. 1.3., 1.4., 1.5. Договору, ціна цього договору становить 865086,00 грн. (вісімсот шістдесят п'ять тисяч вісімдесят шість гривень 00 коп.). Ціна теплової енергії визначається за тарифами затвердженими міськими органами самоврядування Рішення № 67 від 24 лютого 2009 року станом на 01.01.2011 року. Сума Договору визначена у річному плані на 2011 рік та може бути зменшена за взаємозгодою сторін.

Відповідно до п.п. 6.1., 6.3., 6.4. Договору, розрахунки за теплову енергію здійснюються за встановленими тарифами. Оплата здійснюється через установи банків, касу КП БМР «Білоцерківтепломережа». Оплата може здійснюватися, як в готівковій формі, так і в безготівковій формі. Допускаються інші форми проведення розрахунків, що не суперечать чинному законодавству. Оплата за спожиту теплову енергію здійснюється Споживачем в термін до 15 числа місяця наступного за розрахунковим.

Договір у п. 6.5. передбачає, що при наявності заборгованості за попередні періоди, проведена Споживачем оплата першочергово зараховується в рахунок погашення боргу, що виник раніше, незалежно від призначення платежу.

Згідно зі ст. 24 Закону України «Про теплопостачання», основним обов'язком споживача теплової енергії є додержання вимог договору та нормативно-правових актів. Крім цього, відповідно до ч. 6 ст. 19 зазначеного Закону, споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію.

Закон України «Про житлово-комунальні послуги»у п. 5 ч. 3 ст. 20 передбачає, що споживач зобов'язаний оплачувати житлово-комунальні послуги (результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та перебування осіб у жилих і нежилих приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил) у строки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», суб'єкти підприємницької діяльності, які використовують нежилі будинки і приміщення, належні їм на праві власності або орендовані ними на підставі договору, для провадження цієї діяльності сплачують комунальні послуги за тарифами, які в установленому законом порядку відшкодовують повну вартість їх надання та пропорційну частку витрат на утримання прибудинкової території. Обов'язковою умовою договорів про надання комунальних послуг та утримання прибудинкових територій є забезпечення виконання зобов'язань відповідно до чинного законодавства України.

Крім цього, згідно з п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 03.10.2007 року за № 1198, споживач теплової енергії зобов'язаний вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Згідно зі ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Цивільний кодекс України в ст. 526 передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Цивільний кодекс України у ч. 1 ст. 530 передбачає, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, Відповідачем було порушено вищезгадані положення п.п. 1.2., 6.1., 6.2., 6.3. Договору, вимоги ст.ст. 526, 530, 629 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 24 Закону України «Про теплопостачання», ст.193 Господарського кодексу України, ст. 20 Закону України «Про житлово-комунальні послуги»та ст. 1 Закону України «Про відповідальність суб'єктів підприємницької діяльності за несвоєчасне внесення плати за спожиті комунальні послуги та утримання прибудинкових територій», в зв'язку з тим, що Відповідач не оплатив Позивачу послуги з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції у приміщеннях та спорудах Відповідача, що знаходяться за адресою: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Комсомольський, 11, за грудень 2011 року, вартість яких становила 125819,80 грн. (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 80 коп.), внаслідок чого у Відповідача виникла перед Позивачем заборгованість з оплати послуг з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції за грудень 2011 року у сумі 125819,80 грн. (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 80 коп.).

Відповідач вимоги Позивача щодо стягнення основного боргу за Договором визнав в повному обсязі.

В судовому засіданні Позивач за допомогою належних та допустимих доказів, зокрема рахунком фактурою за грудень 2011 року, Актом звірки розрахунків, актом приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії за грудень 2011 року, які підписанні Позивачем та Відповідачем на виконання вимог п.п. 2.3., 2.4. Договору та ст. 193 Господарського кодексу України без будь-яких заперечень Відповідача з приводу строків, обсягу та якості наданих Позивачем послуг з централізованого постачання теплової енергії з метою засвідчення факту прийняття Відповідачем наданих Позивачем послуг у обсягах, асортименті, якості та вартістю, визначених в цих рахунку фактурі, Акті звірки розрахунків, акті приймання-передачі робіт/послуг з теплової енергії, копії яких знаходяться в матеріалах справи та достовірність яких Відповідач не заперечує, довів наявність у Відповідача заборгованості за Договором у вигляді основного боргу у сумі 125819,80 грн. (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 80 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача визнаються судом доведеними та обґрунтованими, внаслідок чого задовольняються в повному обсязі.

Крім суми основного боргу Позивач просить стягнути з Відповідача пеню у сумі 2380,51 грн. (дві тисячі триста вісімдесят гривень 51 коп.), інфляційні нарахування у сумі 251,64 грн. (двісті п'ятдесят одна гривня 64 коп.) та 3-и проценти річних у сумі 453,96 грн. (чотириста п'ятдесят три гривні 96 коп.).

Згідно із вимогами ч. 2 ст. 615 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.

Договір у п. 6.6. передбачає, що за порушення строків оплати спожитої теплової енергії, зазначених в п. 6.4. даного Договору, Споживач (Відповідач) сплачує на користь теплопостачальної організації крім суми заборгованості, пеню за кожний день прострочення оплати в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Господарський кодекс України у ст. 216 передбачає, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У відповідності із ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до вимог ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У відповідності із ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Господарський кодекс України у ст. 230 передбачає, що застосування до учасника господарських відносин, який неналежно виконав свої зобов'язання, штрафних санкцій.

Відповідно до ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Цивільний кодекс України у ст. 612 передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків. Прострочення боржника не настає, якщо зобов'язання не може бути виконане внаслідок прострочення кредитора.

Закон України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань»від 10 січня 2002 року за N 2921-III у ст.1 встановлює, що платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

На підставі вищевикладеного суд встановив, що дії Відповідача по не оплаті наданих Позивачем послуг з централізованого постачання теплової енергії у вигляді опалення, підігріву води, пари, вентиляції у приміщеннях та спорудах Відповідача за грудень 2011 року, станом на 01.03.2012 року у сумі 125819,80 грн. (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 80 коп.), яка встановлена судом, є порушенням договірних зобов'язань, тому Відповідач вважається таким, що прострочив виконання зобов'язання, тобто не виконав встановлених Договором зобов'язань, внаслідок чого є підстави для застосування встановленої Законом та Договором відповідальності.

За розрахунком Позивача розмір пені становить 2380,51 грн. (дві тисячі триста вісімдесят гривень 51 коп.), розмір інфляційних нарахувань становить 251,64 грн. (двісті п'ятдесят одна гривня 64 коп.) та розмір 3-х процентів річних становить 453,96 грн. (чотириста п'ятдесят три гривні 96 коп.).

Перевіркою достовірності та правильності зазначеного розрахунку суд приходить до висновку, що останній являється обґрунтованим та вірним і таким, що відповідає умовам Договору.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та 3-х процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові; отже, інфляційні нарахування на суму боргу та проценти річних входять до складу грошового зобов'язання (Постанова Верховного суду України від 16.05.2006 року у справі №10/557-26/155).

Враховуючи несплату Відповідачем заборгованості за Договором, керуючись п.п. 6.6. Договору, ст.ст. 230, 231 Господарського кодексу України, ст.ст. 549, 610, 625 Цивільного кодексу України та ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань», суд приходить до висновку щодо обґрунтованості вимог Позивача про стягнення з Відповідача пені у сумі 2380,51 грн. (дві тисячі триста вісімдесят гривень 51 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 251,64 грн. (двісті п'ятдесят одна гривня 64 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 453,96 грн. (чотириста п'ятдесят три гривні 96 коп.), в зв'язку з чим останні підлягають задоволенню в повному обсязі.

У судовому засіданні, надані Позивачем докази, спростовані не були та Відповідачем заперечувались частково протягом судового розгляду справи.

На момент судового засідання Відповідачем не подано жодних документів, які підтверджують сплату ним повністю або частково заборгованості за Договором перед Позивачем.

Відповідно до ст. 25 Закону України «Про теплопостачання», у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується у судовому порядку.

Відповідно до вимог ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Господарський процесуальний кодекс України у ст.36 встановлює, що письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку про те, що копії документів, які знаходяться в матеріалах справи та надавались Позивачем та Відповідачем суду в якості доказів, можуть вважатися належними та допустимими письмовими доказами, які стосуються предмета спору.

Згідно зі ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Також, Позивач просить стягнути з Відповідача на його користь господарські витрати у вигляді судового збору у сумі 2578,12 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім гривень 12 коп.).

Відповідно до ч. 5 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, при частковому задоволенні позову, господарські витрати покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. При відмові в задоволені позову господарські витрати покладаються на позивача.

Позивач довів здійснення ним господарських витрат у вигляді судового збору у сумі 2578,12 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім гривень 12 коп.), в зв'язку з чим дані вимоги Позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа» до спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 з поглибленим вивченням інформаційних технологій м. Білої Церкви Київської області про стягнення заборгованості, -задовольнити повністю.

2. Стягнути з спеціалізованої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 12 з поглибленим вивченням інформаційних технологій м. Білої Церкви Київської області, ідентифікаційний код: 20602327, місцезнаходження: 09100, Київська обл., м. Біла Церква, бульвар Комсомольський, 11, на користь комунального підприємства Білоцерківської міської ради «Білоцерківтепломережа», ідентифікаційний код: 04654336, місцезнаходження: 09109, Київська обл., м. Біла Церква, вул. Мережна, 3, заборгованість за договором на постачання та споживання теплової енергії від 10.01.2011 року за № 692 у вигляді основного боргу у сумі 125819,80 грн. (сто двадцять п'ять тисяч вісімсот дев'ятнадцять гривень 80 коп.), пені у сумі 2380,51 грн. (дві тисячі триста вісімдесят гривень 51 коп.), інфляційних нарахувань у сумі 251,64 грн. (двісті п'ятдесят одна гривня 64 коп.) та 3-х процентів річних у сумі 453,96 грн. (чотириста п'ятдесят три гривні 96 коп.), судовий збір у сумі 2578,12 грн. (дві тисячі п'ятсот сімдесят вісім гривень 12 коп.).

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду Київської області набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення і підписання та може бути оскаржено в апеляційному порядку.

Суддя П.Ф. Скутельник

Рішення підписано 07.05.2012 року