Рішення

від 14.05.2012 по справі 19/012-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"14" травня 2012 р. Справа № 19/012-12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейя Агро-Прод», м. Київ;

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»,

м. Боярка Київської області;

про стягнення 101602,60 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № б/н від 02.04.2012 р.);

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Фрея Агро-Прод»(далі -позивач) звернулось до господарського суду Київської області з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»(далі -відповідач) про стягнення 101602,60 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов Договору постачання товару № 1 від 01.09.2010 р. в частині несвоєчасної оплати отриманої продукції, у зв'язку з чим у відповідача утворилась заборгованість в сумі 92366,00 грн., з огляду на наявність якої позивачем нараховано 10 % штрафу в сумі 9236,60 грн.

Ухвалою суду від 21.03.2012р. порушено провадження у справі № 19/012-12 та призначено до розгляду в судовому засіданні на 09.04.2012 р.

В судове засідання 09.04.2012р. представник відповідача не з'явився, вимоги ухвали господарського суду Київської області від 21.03.2012р. не виконав.

Ухвалою від 9.04.2012 р. суд відклав розгляд справи на 14.05.2012р., у зв'язку з неявкою представника відповідача в судове засідання.

Присутнім в судовому засіданні 14.05.2012 р. представником позивача підтримано позовні вимоги, з підстав, викладених у позові та з огляду на їх обґрунтованість.

Представник відповідача в судове засідання 14.05.2012р. вдруге не з'явився, витребувані судом документи не надав, про причини неявки господарський суд не повідомив.

Відповідач належним чином повідомлений про призначення справи до розгляду в засіданні господарського суду, про час і місце його проведення. Ухвали суду від 21.03.2012 р. та від 09.04.2012 р. надсилалась за адресою, що зазначена в позовній заяві та яка підтверджується Спеціальним витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 11.05.2012 р.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (п. 3.9.1. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Оскільки про поважні причини неявки в судове засідання представника відповідача суд не повідомлений; клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило, а, відповідно до ст. 69 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд обмежений двохмісячним строком вирішення спору, тому суд вважає, що, у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами, без участі представника відповідача, яких достатньо для винесення рішення по суті.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом за результатами оцінки доказів, поданих позивачем, у нарадчій кімнаті.

Згідно ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, після закінчення розгляду справи у судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

01.09.2010 р. між позивачем (за договором -постачальник) та відповідачем (за договором -покупець) був укладений Договір постачання товару № 1, відповідно до умов п.п. 1.1, 1.2 якого постачальник взяв на себе зобов'язання постачати і передавати у власність (повне господарське відання) покупцю продукцію, вказану у накладних, а покупець зобов'язався приймати цю продукцію та своєчасно здійснювати його оплату в порядку та на умовах, визначених договором.

Умовами п. 2.1 договору встановлено, що ціна, асортимент, кількіст продукції визначається в накладених.

Продукція повинна бути поставлена покупцю не пізніше трьох днів після попереднього запиту, постачання здійснюється автотранспортом постачальника, пунктом відвантаження є склад покупця, пункт доставки товару покупцю: Київська область, м. Боярка, провулок Сосновий, 2 (п.п. 5.1; 5.2; 5.3; 5.4 договору).

Відповідно до п.п. 7.1, 7.3 договору, прийом-передача товару здійснюється в пункті доставки, що визначений в п. 5.4, перехід права власності та ризиків на товар відбувається після підпису представником покупця накладної про одержання товару та фактичного одержання товару.

Так, на виконання умов договору позивачем у період з 01.09.2010 р. по 07.09.2011 р. передано, а відповідачем прийнято продукцію, всього на загальну суму 384366,79 грн., що підтверджується копіями накладних доданими до позовної заяви. Для здійснення відповідачем оплати отриманої продукції, позивачем були виставлені рахунки-фактури, копії яких залучені до матеріалів справи.

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні, які підтверджують сплату позивачем податку на додану вартість, згідно з вищезазначеними видатковими накладними.

Проте, як вбачається з наданих суду доказів, підписаними в двосторонньому порядку накладними, підтверджена поставка продукції тільки на суму 365426,25 грн., оскільки на накладній № 2000392 від 09.12.2010 р. на суму 8675,74 грн. та накладній № 2000444 від 28.12.2010 р. на суму 10264,80 грн. відсутній підпис уповноваженої особи та печатка відповідача, що не дає підстав стверджувати, що товар був одержаний саме ТОВ «Рибопереробний завод «Плеяди».

Отже, накладні № 2000392 від 09.12.2010 р. на суму 8675,74 грн. та № 2000444 від 28.12.2010 р. на суму 10264,80 грн. не є належними доказами, в розумінні ст. 34 ГПК України, а тому суд дійшов висновку, що факт поставки відповідачеві продукції на суму 18940,54 грн. позивачем належним чином не підтверджений.

Згідно з п.п. 6.1 договору розрахунки за кожну партію товару здійснюються протягом 21 календарного дня з моменту одержання товару, форма розрахунків: безготівкова -у національній валюті України, шлхом перерахування на поточний рахунок постачальника.

Однак, в порушення умов договору вартість продукції оплачена відповідачем лише частково в сумі 292000,00 грн., про що свідчать додані до матеріалів справи копії банківських виписок з особистого рахунку позивача.

Таким чином, вартість товару в сумі 73426,00 грн. залишена відповідачем не сплаченою.

Згідно ст. 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 Господарського кодексу України, майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статі 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Статтею 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкт господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

На день розгляду справи відповідачем не надано суду доказів оплати отриманого товару або його повернення позивачу на загальну суму 73426,00 грн.

Таким чином, на день розгляду справи фактична сума заборгованості відповідача перед позивачем за отриманий товар становить 73426,00 грн., а отже, судом позовні вимоги в цій частині визнаються обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Також, у зв'язку з неналежним виконанням відповідачем своїх зобов'язань за договором, позивач просить суд стягнути з відповідача штраф у розмірі 10% від суми заборгованості, тобто 9236,60 грн.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушення зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до п. 9.4 договору, покупець за даним договором за односторонню необґрунтовану відмову від виконання своїх зобов'язань протягом дії даного договору сплачує штраф у розмірі 10 % від заборгованої суми.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання. У разі, якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1. ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ч. 2 ст. 549 Цивільного кодексу України, штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Отже, на підставі наведених норм права, а також враховуючи, що сума заборгованості встановлена судом, яка підлягає стягненню, становить 73426,00 грн., тому суд приходить до висновку, що вимога позивача про стягнення штрафу підлягає частковому задоволенню в сумі 7342,60 грн., тобто в розмірі 10% від суми заборгованості.

Таким чином, враховуючи вищевикладені обставини, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Згідно ст. 49 ГПК України, на відповідача покладаються витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених вимг.

Керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Рибопереробний завод «Плеяди»(08150, Київська область, м. Боярка, пр.. Сосновий, 2, код ЄДРПОУ 33330650) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фрейя Агро-Прод»(02093, м. Київ, вул. Бориспільська, 30; код ЄДРПОУ 37219639) 73426 (сімдесят три тисячі чотириста двадцять шість) грн. 00 коп. -боргу, 7342 (сім тисяч триста сорок дві) грн. 60 коп. -штрафу, 1615 (одну тисячу шістсот п'ятнадцять) грн. 37 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині вимог в позові відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 21.05.2012 р.

Суддя Т.П. Карпечкін