Рішення

від 10.05.2012 по справі 18/341/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул.Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2012 р. Справа №18/341/12

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтерсталь сервіс", вул. Гаражна, 5,Полтава,Полтавська область,36008

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат", вул. Сінна, 2/49,Полтава,Полтавська область,36039

про Стягнення грошових коштів в сумі 81590,98 грн.

Суддя Тимощенко О.М.

Представники сторін:

від позивача: Репало Д.О.

від відповідача: не з'явився

В судовому засіданні 10.05.2012 року суд оголосив вступну та резолютивну частини рішення у відповідності до ст. 85 ГПК України та повідомив про строки виготовлення повного тексту рішення

СУТЬ СПРАВИ: розглядається позовна заява про 81 590,98 гривень, з яких 63937,05 гривень основний борг, 4361,22 гривень пеня, 12098,91 гривень проценти за користування чужими грошовими коштами, 844,11 гривень 3 % річних, 349,69 гривень інфляційні втрати.

Позивач надав заяву про часткову відмову від позовних вимог, а саме - позивач відмовився від заявлених позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 844,11 грн. В іншій частині позивач підтримав позовні вимоги та просив суд задовольнити їх.

Згідно ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Відмова позивача від частини позовних вимог є його правом, дана відмова не порушує нічиїх прав та охоронюваних законом інтересів, а тому приймається судом. Отже, суд розглядає позовні вимоги в новій редакції ( з урахуванням заяви про відмову від стягнення 3% річних у розмірі 844,11 грн.).

Також позивачем подано клопотання (вхід. № 6128д від 10.05.2012 року), в якому він просить суд визнати бездіяльність відповідача щодо ухилення від участі у розгляді справи протиправною, застосувати до відповідача заходи, передбачені п.5 ст. 83 ГПК або ст. 90 ГПК , розглянути справу на підставі наявних матеріалів.

Суд не вбачає підстав для визнання бездіяльності відповідача щодо ухилення від участі у розгляді справи протиправною, оскільки такі вимоги позивача не узгоджуються із положеннями чинного Господарського процесуального кодексу України, також суд не вбачає підстав для застосування до відповідача заходів, передбачених п.5 ст. 83 ГПК або ст. 90 ГПК , оскільки участь в судовому засіданні є правом, а не обов'язком відповідача.

Відповідач відзив на позов не надав, його представник в судове засідання не з'явився. Ухвали суду, які направлялись судом на адресу відповідача повернулись до суду із відміткою поштового відділення "за закінчення строку зберігання поштового відправлення". Відповідно до ч.3 п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою судом стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців) і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Крім того, Господарським процесуальним кодексом України не покладено обов'язку на господарський суд з'ясовувати адреси фактичного місцезнаходження сторін у справі, надсилання сторонам копій процесуальних документів за цими адресами, враховуючи клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, суд вважає відповідача належним чином повідомленим про дату, час та місце судового засідання.

Враховуючи те, що норми ст. 38 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі документами.

Від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи в зв'язку з перебуванням представника на лікарняному ( при цьому до клопотання не подано належних та допустимих доказів таких обставин).

При розгляді даного клопотання суд виходить з наступного.

Справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Керівники підприємств та організацій, інші особи, повноваження яких визначені законодавством або установчими документами, подають господарському суду документи, що посвідчують їх посадове становище. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої ним особи та посвідчується печаткою підприємства, організації. Таким чином, відповідач не обмежений у праві вибору іншого представника у випадку відсутності особи, що його представляє.

Згідно ст. 69 ГПК України спір має бути вирішено протягом двох місяців з дня надходження позовної заяви. В даному випадку цей строк закінчився, а тому суд не може більше відкладати розгляд справи. Ухвалою від 17.04.2012 року суд вже продовжував строк розгляду справи на 15 днів на підстав ч.3 ст. 69 ГПК України.

Відповідно до ст. 22 ГПК України сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, ратифікованої Законом від 17.07.97 , гарантує кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

В зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів наявних в матеріалах справи достатньо, господарський суд тричі повідомляв належним чином відповідача про дату, час і місце судового розгляду, закінченням строку розгляду справи, справа розглядається без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні докази, суд встановив:

12 вересня 2011 року між ТОВ "ТД Інтерсталь Сервіс" (позивач) та ТОВ "Полтавський домобудівельний комбінат" ( відповідач) укладений договір №1209/3 купівлі-продажу металопродукції на умовах відстрочки платежу. За умовами вказаного договору ТОВ "ТД Інтерсталь Сервіс" ( постачальник) зобов'язувалось передати у власність відповідачу (покупцю) металопродукцію у кількості і по цінам, зазначеним у накладних, а покупець зобов'язувався оплатити його.

Згідно п. 3.6. розділу 3 договору оплата за поставлений товар здійснюється шляхом відстрочки платежу на 30 (тридцять) календарних днів з моменту передачі товару.

З матеріалів справи вбачається, що 15.09.2011 року відповідно до видаткової накладної № ТДПо-0002427 покупцю була передана постачальником партія товару на загальну суму 118 071,38 грн. , яка отримана відповідачем на підставі Довіреності № 491 від 12 вересня 2011 року на ім'я ОСОБА_2

20.09.2011 року відповідно до видаткових накладних № ТДПо-0002492 та № ТДПо-0002493 покупцю була передана постачальником партія товару на загальну суму 20 193,75 грн., отримана відповідачем на підставі Довіреності № 739 від 20 вересня 2011 року.

23.09.2011 року відповідно до видаткової накладної № ТДПо-0002541 покупцю була передана постачальником партія товару на загальну суму 15 671,92 грн., яка отримана відповідачем на підставі Довіреності № 742 від 23 вересня 2011 року

Взяті на себе зобов'язання відповідач виконав неналежним чином, поставлений товар у встановлений договором тридцятиденний термін у повному обсязі не був оплачений ним.

Після звернень позивача із досудовими нагадуваннями, відповідач частково розрахувався із позивачем, перерахувавши йому 90 000 грн., решту боргу відповідач не сплатив, внаслідок чого за ним утворилась заборгованість перед позивачем в сумі 63 937,05 грн.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші право чини.

Відповідно до ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно до ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов'язки відповідно до договору.

Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору купівлі - продажу, згідно якого, в силу ст. 655 ЦК України, продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно норм цивільного та господарського законодавства договір купівлі-продажу є оплатним, тобто при набуванні речі у власність, покупець сплачує продавцеві вартість (ціну) речі, яка обумовлена договором, зобов'язуючим, що обумовлено взаємним виникненням у кожної із сторін прав та обов'язків, а саме, зобов'язання продавця передати покупцю річ та право вимоги оплати і зобов'язання покупця сплати вартість отриманої речі та право її вимоги. Даний договір є консенсуальним, оскільки права та обов'язки виникають вже в момент досягнення ними угоди за всіма істотними умовами. Отже, змістом договору купівлі продажу є ті умови, з приводу яких сторони досягли згоди.

Згідно із ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до абзацу 1 ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Судом встановлено, що позивачем у повному обсязі виконані взяті на себе зобов 'язання щодо передачі товару по найменуванню, у кількості і по цінам, зазначеним у накладних, відповідно до умов договору. Натомість, відповідач, в порушення досягнутих домовленостей ( п. 3.6. договору), не оплатив поставлений товар в повному обсязі.

Умовами п. 6.1 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання своїх обов'язків винна сторона відшкодовує іншій стороні всі спричинені збитки.

Згідно з ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Згідно зі ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання згідно з ч. 2 ст. 217 та ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п. 6.2. договору за порушення строків сплати за товар з покупця стягується пеня у розмірі 0,5 % від вартості несплаченої суми за кожний день прострочення.

Згідно ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Відповідно до ст.2 цього закону, розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Сума пені, що підлягає стягненню становить 4 361,22 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом . Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до п. 6.2. Договору за порушення строків сплати за товар з покупця стягуються проценти за користування чужими грошовими коштами в розмірі 43 % річних. Сума процентів за користування чужими коштами складає відповідно до розрахунку 12 098,91 грн. , сума інфляційних нарахувань - 349,69 грн.

Судом перевірено правильність нарахування пені, річних та інфляційних, враховуючи дату виникнення прострочення відповідачем зобовязання щодо оплати ним товару, методику розрахунку пені, інфляційних та річних ( за допомогою калькулятору підрахунку заборгованості та штрафних санкцій "Ліга:Еліт 8.1.5").

Відповідно до статті 32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно зі статтею 33 цього ж Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. В силу вказаної норми предметом доказування є обставини, які свідчать про дійсні права та обов'язки сторін у справі та складаються з фактів, якими позивач обґрунтовує підстави позову, та фактів, якими відповідач обґрунтовує заперечення проти позову.

Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Частиною 1 ст.43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, а згідно ч. 2 цієї ж статті ніякі докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили.

Згідно положень ст. 4-3 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. В порушення вказаного принципу відповідачем не спростовано обґрунтованості позовних вимоги та жодних заперечень щодо них суду не подано.

Таким чином, на підставі матеріалів справи суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення основного боргу у розмірі - 63 937,05 грн., пені у розмірі 4 361,22 грн., процентів за користування чужими грошовими коштами у розмірі 12 098,91 грн.; інфляційних втрат у розмірі 349,69 грн. обґрунтовані, підтверджуються наявними доказами ( в мат.справи), відповідачем не заперечуються і підлягають задоволенню.

В частині позовних вимог про стягнення 3% річних у розмірі 844,11 грн. суд припиняє провадження у справі в зв'язку з відмовою позивача. Заява позивача про відмову від частини позову не протирічить чинному законодавству, не порушує чиїх - не будь прав та законних інтересів, тому може бути прийнята судом. Судом перевірені повноваження особи, яка підписала відмову від позову. Представнику позивача роз'яснені процесуальні наслідки його дії.

Судові витрати розподіляються з урахуванням приписів ст. 49 ГПК України.

На підставі матеріалів справи та керуючись 33,43,49, 75, 78, п.4 ст. 80, 82-85 ГПК України, суддя, -

В И Р І Ш И В :

1. В задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат" про відкладення розгляду справи відмовити.

2. Позовні вимоги задовольнити частково.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавський домобудівельний комбінат" ( вул. Сінна, 2/49,Полтава,Полтавська область,36039, р\р 26001060073866 в Полтавському ГРУ «Приватбанк», ЄДРПОУ 34502607, МФО 331401) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ТД Інтерсталь сервіс" ( вул. Гаражна, 5,Полтава,Полтавська область,36008, р/р 260079176 в АБ «Полтава-Банк», ЄДРПОУ 37061100, МФО 331489) 63937,05 гривень основного боргу, 4361,22 гривень пені, 12098,91 гривень процентів за користування чужими грошовими коштами, 349,69 гривень інфляційних втрат, 1614,96 грн. судового збору.

Видати наказ із набранням цим рішенням законної сили.

4. В частині стягнення 844,11 грн. - 3% річних - припинити провадження у справі.

Суддя Тимощенко О.М.

повне рішення складено 11.05.2012 року

Примітка : Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття, а у разі, якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення, воно набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. Рішення може бути оскаржено протягом десяти днів з дня прийняття рішення, а у разі якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення - з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційною інстанцією