Рішення

від 12.01.2012 по справі 6/98/5022-1608/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"12" січня 2012 р.Справа № 6/98/5022-1608/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Бучацького району (вул.Міцкевича , 10, м. Бучач , Бучацький район, Тернопільська область, 48400) в інтересах держави в особі Міністерства екології та природних ресурсів України (вул. Хрещатик, 5, м. Київ 1, 01001) в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області) (вул. Шашкевича, 3, м. Тернопіль, 46000)

до відповідача Підзамочківської сільської ради (с. Підзамочок , Бучацький район, Тернопільська область, 48423)

про cтягнення 1474,84 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря.

За участю представників сторін:

позивача не з'явився

відповідача не з'явився

прокурора Кметик Л.Я.

Суть справи:

Прокурор Бучацького району звернувся в господарський суд Тернопільської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Тернопільській області до Підзамочківської сільської ради про стягнення, з врахуванням уточнення 1474,84 грн. збитків заподіяних в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферу.

В судовому засіданні неодноразово оголошувалась перерва, востаннє на 12 січня 2012 року.

12 січня 2012 року уповноважені представники сторін в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи були повідомлені в судовому засіданні 26 грудня 2011 року під розписку, про що наявна відмітка у матеріалах справи та зазначено у протоколі (журналі) судового засідання.

З огляду на подання усіх витребуваних документів, суд прийшов до висновку про можливість розгляду справи без участі представників.

Прокурор уточнені позивачем вимоги підтримав повністю.

В засіданні учасникам процесу було роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені ст.ст.20,22,29,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Розглянувши матеріали справи, беручи до уваги дані у попередніх засіданнях пояснення представників сторін, думку прокурора, суд встановив наступне:

17 серпня 2011 року інспектором Державної екологічної інспекції у Тернопільській області проведено перевірку Підзамочківської сільської ради з питань дотримання природоохоронного законодавства, про що складено відповідний Акт.

За змістом Акта, підписаного уповноваженою посадовою особою відповідача без будь-яких заперечень, опалювання приміщень, які перебувають на балансі сільської ради здійснюється нагрівачами (побутовими конвекторами, котлом), що працюють на природному газі. При цьому, дозвіл на викиди забруднюючих речовин Підзамочківською сільською радою не отримувався.

Як вбачається з довідки №435 від 18 серпня 2011 року виданої Підзамочківською сільською радою, для забезпечення теплом приміщень за період з 01 лютого 2009 року по 17 серпня 2011 року радою використано 21993 м 3 газу, з яких 5552, м 3 на обігрів адмінбудинку та 16441 м 3 на обігрів дитячого садка.

Згідно з поясненнями представника Державної екологічної інспекції, за порушення відповідачем порядку здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, уповноважених посадових осіб Підзамочківської сільської ради до адміністративної відповідальності не притягнуто, через закінчення передбаченого ст. 38 Кодексу про адміністративне правопорушення строку протягом якого таке притягнення можливе.

Відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21 січня 2009 р. за №48/16064, позивачем визначено розмір збитків заподіяних державі у зв'язку з здійсненням відповідачем викидів в атмосферне повітря забруднюючих речовин без спеціального дозволу в сумі 1874,35 грн.

Направлену на адресу Підзамочківської сільської ради претензію №1-1/4338 від 14 жовтня 2011 року з вимогою відшкодування 1874,35 грн. завданих збитків, відповідач залишив без відповіді та задоволення, що стало підставою для звернення прокурора до суду з позовом про їх стягнення в судовому порядку.

У відзиві на позов та усних поясненнях представника, відповідач позовні вимоги визнав частково.

Разом з тим, за змістом відзиву, додатків до нього та долучених документів, на балансі сільської ради знаходиться лише 4 конвектори, в той час як збитки позивачем обраховано за загальним показником 2 лічильників від експлуатації у т.ч. іншими користувачами 6 конвекторів.

Зокрема у приміщенні адмінбудинку, крім сільської ради розташовано ще бібліотеку та фельдшерсько-акушерський пункт, фінансування яких здійснюється за рахунок коштів Бучацького районного відділу культури та Бучацькою центральною лікарнею відповідно, у приміщенні дитячого садка знаходиться ДП "Укрпошта", від-так, за твердженням відповідача, збитки слід рахувати пропорційно.

Крім того, на думку відповідача, Підзамочківська сільська рада не зобов'язана отримувати дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, оскільки не використовує обладнання включене до Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №317 від 16 серпня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1102/9701 від 06 вересня 2004 року.

Відповідач також просив суд звільнити сільську раду від сплати державного мита, посилаючись на наявність фінансово-кредиторської заборгованості.

Державною екологічною інспекцією проведено перерахунок завданих збитків, розмір яких визначено в сумі 1474,84 грн. та подано суду заяву про уточнення позовних вимог.

Перерахунок зроблено на підставі даних самого відповідача (довідка №633 від 28 грудня 2012 року) та з урахуванням його заперечень щодо балансоутримувача джерел викидів.

Одночасно позивач вказав на те, що висновок відповідача на відсутність у нього обов'язку отримувати дозвіл на здійснення викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря не відповідає нормам закону.

Оцінивши зібрані у справі докази, суд прийшов до висновку про необхідність задоволення позовних вимог.

Відповідно до ст.13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об'єктами права власності Українського народу і права власника від його імені здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених законом.

Статтею 66 Конституції України встановлено, що кожний повинен не наносити шкоду природі.

Згідно зі статтею 2 Закону України "Про охорону атмосферного повітря" №2707-XII від 16.10.1992 р. (далі - Закон №2707-ХІІ), відносини в галузі охорони атмосферного повітря регулюються цим Законом, Законом України "Про охорону навколишнього природного середовища" та іншими нормативно-правовими актами.

В порядку ст. 10 Закону №2707-ХІІ, підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності, що здійснюють викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря та діяльність яких пов'язана з впливом фізичних та біологічних факторів на його стан, серед іншого зобов'язані здійснювати організаційно-господарські, технічні та інші заходи щодо забезпечення виконання вимог, передбачених стандартами та нормативами екологічної безпеки у галузі охорони атмосферного повітря, дозволами на викиди забруднюючих речовин тощо.

За приписами ч.5 ст. 11 Закону №2707-ХІІ, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами можуть здійснюватися після отримання дозволу, який видається територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань екології та природних ресурсів за погодженням із територіальним органом спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань охорони здоров'я.

Для забезпечення охорони атмосферного повітря, згідно з ст. 22 Закону №2707-ХІІ впроваджуються організаційно-економічні заходи, що передбачають у т.ч. відшкодування збитків, заподіяних внаслідок порушення законодавства про охорону атмосферного повітря.

Відповідно до змісту п.п.5.1.2 п.5.1 ст. 5 Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, які заподіяні державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 10.12.2008р. №639, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 21 січня 2009 р. за №48/16064 (далі -Методика №639), наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря вважаються викиди забруднюючих речовин, на які відсутній дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, уключаючи окремі забруднюючі речовини, викиди яких підлягають регулюванню відповідно до законодавства.

Стаття 34 Закону №2707-ХІІ передбачає, що шкода, завдана порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря, до якої відноситься і шкода в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, підлягає відшкодуванню у порядку та розмірах, встановлених законом.

Вимога про відшкодування в установленому порядку збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища закріплена і пунктом е) ст. 41 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» №1264-ХІІ від 25.06.91р. (далі -Закон №1264-ХІІ).

Згідно з ч. 3 ст. 68 Закону №1264-ХІІ, підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Частина 4 цієї статті передбачає, що застосування заходів дисциплінарної, адміністративної або кримінальної відповідальності не звільняє винних від компенсації шкоди, заподіяної забрудненням навколишнього природного середовища та погіршенням якості природних ресурсів.

Шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації, як правило, в повному обсязі без застосування норм зниження розміру стягнення та незалежно від збору за забруднення навколишнього природного середовища та погіршення якості природних ресурсів (ст. 69 Закону №1264-ХІІ).

Приписи статті 1166 ЦК України закріплюють принцип повного відшкодування збитків особою, винними діями якої заподіяно шкоду.

Пунктом 1.2 роз'яснення ВАСУ №02-5/744 від 27.06.2001р. з наступними змінами, визначено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення цього законодавства, повинна відшкодовуватись у розмірах, які визначаються на підставі затверджених у встановленому порядку такс і методик обрахування розмірів шкоди, що діють на час здійснення порушення.

Як зазначалось вище, обрахована позивачем відповідно до Методики №639, шкода завдана Підзамочківською сільською радою наднормативними викидами забруднюючих речовин в атмосферне повітря, на які відсутній дозвіл, становить 1474,84 грн.

Твердження відповідача про відсутність у нього обов'язку отримувати дозвіл на викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря є необґрунтованим та таким, що не відповідає приписам чинного законодавства. Оскільки, із наведених норм Закону №2707-ХІІ вбачається, що усі без виключення підприємства, установи, організації та громадяни - суб'єкти підприємницької діяльності можуть здійснювати викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, лише після отримання відповідного дозволу. У разі використання обладнання, наведеного у Переліку типів устаткування, для яких розробляються нормативи граничнодопустимих викидів забруднюючих речовин із стаціонарних джерел, затвердженого наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України №317 від 16 серпня 2004 року, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України за №1102/9701 від 06 вересня 2004 року, (на який посилається відповідач), крім отримання дозволу, суб'єкти господарювання зобов'язані визначити у місці їх виходу технологічні нормативи допустимих викидів забруднюючих речовин.

Здійснення викидів забруднюючих речовин із належних відповідачу джерел без отримання на це спеціального дозволу стверджується матеріалами перевірки Державної екологічної інспекції, даними порушника, поданими суду договорами між сільською радою та УДППЗ "Укрпошта" від 11 січня 2009 року, 01 січня 2010 року та 01 січня 2011 року, у яких теплопостачання здійснювалось саме місцевою радою, а також іншими зібраними у справі доказами.

Відповідно до змісту пункту 4 частини 3 статті 129 Конституції України, ст.ст.4-3, 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними і допустимими доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно вимог ст. ст. 32,43 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За змістом п. 1.6 роз'яснення Президії Вищого арбітражного Суду України від 27.06.2001року №02-5/744 «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із застосуванням законодавства про охорону навколишнього природного середовища», зі змінами внесеними рекомендаціями Президії Вищого господарського суду України від 25.03.2009року №04-06/44, при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, заподіяної навколишньому природному середовищу, господарським судам слід виходити з презумпції вини правопорушника (ст.1166 ЦК України), тобто відсутність своєї вини повинен доводити сам відповідач.

Поданими позивачем доказами, не запереченими відповідачем, доведено обґрунтованість заявлених вимог, а тому, 1474,84 грн. шкоди, завданої порушенням законодавства про охорону атмосферного повітря підлягають стягненню.

Оскільки п.28 ст.6, п.4 ст.20 Закону України «Про державний бюджет на 2012 рік», п. 7 ч.2 ст. 69 Бюджетного кодексу України встановлено, що грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності є джерелом формування спеціального фонду місцевих бюджетів, сума компенсації за завдану шкоду перераховується до спеціального фонду місцевого бюджету Підзамочківської сільської ради Бучацького району, Тернопільської області.

Враховуючи майновий стан відповідача, ступінь вини у завданих збитках, їх розмір, інші обставини справи, в порядку ч.2 ст. 8 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VI від 08.07.2011року, п.12 Інформаційного листа ВГСУ від 25 серпня 2011 року №01-06/1175/2011, суд вважає за доцільне звільнити Підзамочківську сільську раду від сплати судового збору.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.4-3,33,34,43,44,49,82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Підзамочківської сільської ради (с. Підзамочок, Бучацького району, Тернопільської області, код 04392801)

- 1474,84 грн. збитків, заподіяних державі в результаті наднормативних викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря, в доход спеціального фонду місцевого бюджету Підзамочківської сільської ради Бучацького району Тернопільської області (р/р 33116331700101 в ГУ ДКУ у Тернопільській області, МФО 838012, код бюджету 24062100, ідентифікаційний код одержувача 23588195).

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 17 січня 2012 року.

Суддя І.П. Шумський