Рішення

від 21.02.2012 по справі 9/79/5022-1688/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2012 р.Справа № 9/79/5022-1688/2011 Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Прокурора Чортківського району в інтересах держави, вул. Горбачевського, 1, м. Чортків, Тернопільської області, 48500 в особі Міністерства аграрної політики, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. О. Теліги, 8. кім. 58 А, 59, м. Київ, 04112 в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль, 46000

до відповідача Фермерського господарства "Сосулівське", буд. 69 Г., вул. Лесі Українки, с.Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області, 48579

про стягнення заборгованості в сумі 14 000 грн.

За участю представників сторін:

прокуратури: Олійник Андрій Дмитрович, посвідчення НОМЕР_1 від 07.09.2011р.

позивача: не з'явився

відповідача: не з'явився

Прокурору роз'яснено права та обов'язки учасника судового процесу у відповідності до приписів ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України.

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст.64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

У судовому засіданні 21.02.2012р. оголошено тільки вступну та резолютивну частину рішення.

Суть справи: Прокурор Чортківського району в інтересах держави, вул. Горбачевського, 1, м. Чортків, Тернопільської області в особі Міністерства аграрної політики, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. О. Теліги, 8, кім. 58 А, 59, м. Київ в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль звернувся до господарського суду з позовом до відповідача - Фермерського господарства "Сосулівське", буд. 69 Г., вул. Лесі Українки, с.Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 14 000 грн.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належно завіреними копіями : Договорів №4 від 30.03.2009р. та №26 від 29.09.2009р. про надання фінансової підтримки; договорів застави; платіжних доручень №57 від 01.04.2009р. та №216 від 16.10.2009р., іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 08.12.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 20.12.2011 р. на 14 год. 50 хв. У відповідності до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладався на 31.01.2012р., на 14.02.2012р. та на 21.02.2012р. через неявку представника відповідача в судове засідання та неподання сторонами витребуваних судом документів.

Строк вирішення спору у справі №9/79/5022-1688/2011 встановлено до 06.02.2012р. За клопотанням прокурора суд, у відповідності до вимог ст. 69 ГПК України, строк вирішення спору продовжив на п'ятнадцять днів, а саме до 21.02.2012р.

В судовому засіданні 20 грудня 2011р. суд перейшов до розгляду справи по суті.

Представник прокуратури в судове засідання з'явився позовні вимоги підтримав повною мірою з підстав викладених у позовній заяві.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив. Однак, 20.12.2011р. ним подано клопотання від 20.12.2011р. №190 за підписом Директора Тернопільського відділення Пінязя Б.П., із проханням вказати в рішенні відповідні розрахункові рахунки у зв'язку з тим, що кошти, які отримало ФГ "Сосулівське" повертаються до спеціального та стабілізаційного фондів державного бюджету.

Відповідач участі уповноваженого представника в судових засіданнях не забезпечив, письмового відзиву на позов та витребуваних судом матеріалів не подав, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином у відповідності до ст.ст. 64,77 ГПК України. При цьому судом направлялась кореспонденція на адресу відповідача, яка відповідає адресі (місцезнаходженню) вказаній у Довідці та Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців (долучено до матеріалів справи).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена. Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Водночас до повноважень господарських судів не віднесено з'ясування фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи (Інф. листи ВГСУ від 02.06.2006 N 06-10/651 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році" (пункт 4), від 14.08.2007 N 930/14197 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15), від 18.03.2008 N 10-07/8 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2007 році" (пункт 23)).

Враховуючи зазначені обставини, беручи до уваги строк вирішення спору визначений ст. 69 ГПК України, а також те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, суд розглядає спір за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доводи прокурора, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи в тому числі і за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Згідно з ч.2 ст.21 ГПК України, позивачем є підприємства та організації, що подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного чи оспорюваного права та охоронюваного законом інтересу.

Згідно вимог ст. 121 Конституції України, Закону України "Про прокуратуру", ст. 29 Господарського процесуального кодексу України на органи прокуратури покладається представництво інтересів громадян та держави в судах у випадках, визначених Законом.

В силу ст. ст.20, 36-1 Закону України "Про прокуратуру" при здійсненні прокурорського нагляду за додержанням і застосуванням законів прокурор має право звертатись до суду з заявою про захист прав і законних інтересів, держави, а також підприємств та інших юридичних осіб при наявності порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між ними або з державою.

У резолютивній частині рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 N 3-рп/99 у справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа N 1-1/99 про представництво прокуратурою інтересів держави в арбітражному суді) зазначено, що прокурор або його заступник самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

Як вбачається із позовної заяви, прокурор звернувся до суду за захистом прав і законних інтересів держави в особі Міністерства аграрної політики, Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. О. Теліги, 8. кім. 58 А, 59, м. Київ, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль мотивуючи тим, що згідно з Наказом Мінагрополітики України «Про затвердження статуту Українського державного фонду підтримки фермерських господарств»від 08.11.2002р. №348/954/322, майно Укрдержфонду є державною власністю, видатки на забезпечення функціонування фонду та його регіональних відділень здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету.

Враховуючи, що Український державний фонд підтримки фермерських господарств є державною спеціалізованою установою, яка виконує функції з реалізації державної політики з підтримки селянських (фермерських) господарств, майно Фонду є державною власністю, видатки на забезпечення функціонування фонду регіональних відділень здійснюються за рахунок коштів спеціального фонду державного бюджету, а неповернення наданих господарствам фінансових допомоги завдає шкоди інтересам держави, на думку суду, прокурор правомірно звернувся до суду з даним позовом.

При цьому з матеріалів справи вбачається, що прокуратурою Чортківського району встановлено, що Тернопільським відділенням Українського державного фонду підтримки фермерських господарств (далі по тексту - позивач) 30.03.2009р. та 29.09.2009 року укладено договори №4 від 30.03.2009р. та №26 від 29.09.2009р. про надання фінансової підтримки (допомоги) фермерському господарству відповідно до умов яких, позивач зобов'язався надати фінансову підтримку на поворотній основі фермерському господарству «Сосулівське», с.Сосулівка, Чортківського району (далі по тексту - відповідач) в сумі 20 тис. грн. та 50 тис. грн., а відповідач взяв на себе зобов'язання використати фінансову допомогу за цільовим призначенням та повернути її у визначений договорами строк (розділ 1 Договорів).

П.п.3.4.2. п.3.4. розділу 3 договору №26 від 29.09.2009р. фермерське господарство зобов'язувалось повернути кошти Тернопільському відділенню Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств згідно з графіком: до 01 жовтня 2010 року в сумі 10 000,00 грн.; до 01 жовтня 2011 року в сумі 10 000,00 грн.; до 01 жовтня 2012року в сумі 10000,00 грн.; до 01 жовтня 2013 року в сумі 10000,00 грн.; до 29 вересня 2014 року в сумі 10 000,00 грн.

П.п.3.4.2. п.3.4. розділу 3 договору №4 від 30.03.2009р. фермерське господарство зобов'язувалось повернути кошти Тернопільському відділенню Українського державного Фонду підтримки фермерських господарств згідно з графіком: до 01 жовтня 2010 року в сумі 4 000,00 грн.; до 01 жовтня 2011 року в сумі 4 000,00 грн.; до 01 жовтня 2012року в сумі 4 000,00 грн.; до 01 жовтня 2013 року в сумі 4 000,00 грн.; до 29 березня 2014 року в сумі 4 000,00 грн.

Згідно п. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України, а саме цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що непередбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Як випливає з матеріалів справи, між позивачем і відповідачем у справі виникли зобов'язання, які за своєю правовою природою мають ознаки договору позики, згідно якого в силу ст. 1046 ЦК України, одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

У відповідності до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 3 ст. 1049 Цивільного кодексу України позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 525, 526 Цивільного кодексу України в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно вимог ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.1 Договорів №26 і №4 свої зобов'язання щодо надання кредиту Тернопільське відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств виконало, про що свідчать копії платіжних доручень №57 від 01.04.2009р. про перерахування на рахунок відповідача коштів у сумі 20000,00 грн. та №216 від 16.10.2009р. про перерахування на рахунок відповідача коштів у сумі 50000,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Матеріалами справи доведено і не оспорено відповідачем, що зобов'язання стосовно повернення кредиту відповідачем до визначених строків виконано частково в сумі 500,00 грн.

При цьому судом також встановлено, що згідно рішення суду від 03.02.2011р. у справі № 18/101-2023 було встановлено що, відповідач, в порушення умов договору №4 від 30.03.2009 р. (п.п.3.4.2). зобов'язання щодо повернення наданої допомоги, строк виконання якого настав 01.10.2010 р., в сумі 4 000 грн. не виконав, а зобов'язання щодо повернення допомоги наданої згідно договору №26 від 29.09.2009 р., строк виконання якого настав 01.10.2010 р., в сумі 10 000 грн. виконав частково та повернув позивачу отриману фінансову допомогу в розмірі 500 грн. Відтак, суд у даній справі задовольнив позов і стягнув з Фермерського господарства "Сосулівське" на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств 13 500 (тринадцять тисяч п'ятсот) грн. неповернутої фінансової допомоги, яка виникла у 2010р. Зазначене рішення суду не оскаржувалось сторонами та набрало законної сили.

Беручи до уваги предмет розгляду у наведеній справі № 18/101-2023 (заборгованість за 2010р.) суд вважає, що до стягнення в судовому порядку в межах даної справи № 9/79/5022-1688/2011 підлягає 14000,00 грн. заборгованості з неповернутої позики у 2011р. Зокрема, 10 000 грн. за Договором №26 не повернутих відповідачем до 01 жовтня 2011 року та 4000грн. за Договором №4 не повернутих відповідачем до 01 жовтня 2011 року.

Відповідно до статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ст. 3 Закону України "Про заставу" заставою може бути забезпечена будь-яка дійсна існуюча або майбутня вимога, що не суперечить законодавству України, зокрема така, що випливає з договору позики, кредиту, купівлі-продажу, оренди, перевезення вантажу тощо.

На забезпечення зобов'язання, що виникло відповідно до договору від 30.03.2009р. №4, 31 березня 2009 року сторони уклали Договір застави, згідно якого "Заставодавець" (відповідач по справі) та ОСОБА_4 як "Майновий поручитель" передає "Заставодержателю" (позивачу по справі) в заставу належний поручителю на підставі свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2 транспортний засіб марки «ЗИЛ», модель -130, рік випуску 1967 року,шасі (рама) -б-н, двигун НОМЕР_3, реєстраційний номер -НОМЕР_4зареєстрований ОРЕВ Тернопіль 19 серпня 1999 року. Ринкова вартість заставленого майна становить 29 840,00 грн.

А також, на забезпечення зобов'язання, що виникло відповідно до договору від 29.09.2009р. №26, 15 грудня 2009 року сторони уклали Договір застави, згідно якого "Заставодавець" (відповідач по справі) передає "Заставодержателю" (позивачу по справі) в заставу товари обігу (далі - майно), а саме: свиноматки -30(голів), 6 000 кг, загальною вартістю 104760,00 грн. Предмет застави знаходиться за адресою: с.Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області.

За приписами ст. 572 Цивільного кодексу України, ст. 1 Закону України "Про заставу" в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

У разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави (ст. 589 Цивільного кодексу України).

Згідно Договорів застави, Заставодержатель вправі звернути стягнення на предмет застави в разі, якщо на момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано.

Положеннями ст.20 Закону України "Про заставу" передбачено, що звернення стягнення на заставне майно здійснюється на підставі рішення суду або третейського суду, на підставі виконавчого напису нотаріуса, якщо інше не передбачено законом або договором застави.

Приймаючи до уваги, що відповідач - фермерське господарство належним чином не виконало взяті на себе, згідно з договорами про надання фінансової підтримки, зобов'язання щодо повернення фінансової підтримки (допомоги), а тому позивач, враховуючи вищенаведене, набув право задовольнити свої майнові вимоги шляхом звернення стягнення на заставне майно, передбачене п. 3.4.3. договорів про надання фінансової підтримки та умовами договорів застави від 01.03.2009р. та від 15.12.2009року.

Згідно вимог ст. ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи, що факт надання відповідачу фінансової допомоги підтверджено матеріалами справи, а неповернення коштів фінансової допомоги згідно графіку не заперечено відповідачем, також, станом на час розгляду справи в суді відповідачем не представлено належних доказів на підтвердження сплати суми боргу, суд визнає правомірними, обґрунтованими, такими, що підлягають до задоволення позовні вимоги щодо стягнення з Фермерського господарства "Сосулівське" 14 000,00 грн. неповернутої фінансової допомоги шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме свиноматки -30(голів), 6 000 кг, (предмет застави знаходиться за адресою: с.Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області) та транспортний засіб марки «ЗИЛ», модель -130, рік випуску 1967 року, шасі (рама) -б-н, двигун НОМЕР_3, реєстраційний номер -НОМЕР_4 зареєстрований ОРЕВ Тернопіль 19 серпня 1999 року., свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_2.

Витрати по сплаті судового збору в сумі 1411,50 грн. згідно ст.ст. 44- 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача та підлягають стягненню в дохід державного бюджету.

Керуючись ст.ст. 1, 2, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 44-49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Фермерського господарства "Сосулівське", буд. 69 Г., вул. Лесі Українки, с.Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області (ідент. код 36164605) на користь Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. О. Теліги, 8. кім. 58 А, 59, м. Київ, в особі Тернопільського відділення Українського державного фонду підтримки фермерських господарств, вул. Кн. Острозького, 14, м. Тернопіль (ідент. код 14033150):

Одержувач: УДК м.Тернопіль, 02801400, Банк: ГУДКСУ в Тернопільській обл., МФО 838012, код 23588119, р/р 31230460700002 - 4000 (чотири тисяч) грн. 00 коп.;

Одержувач : УДК м.Тернопіль, 00266000, Банк: ГУДКСУ в Тернопільській обл., МФО 838012, код 23588119, р/р31134425700002 - 10000 (десять тисяч) грн. 00 коп. заборгованості шляхом звернення стягнення на предмет застави, а саме транспортний засіб марки ЗІЛ - 130, 1967 року випуску реєстраційний номер 23309ТІ та свиноматки в кількості 30 голів загальною вартістю 10470 грн.

3 . Стягнути з Фермерського господарства "Сосулівське", буд. 69 Г., вул. Лесі Українки, с.Сосулівка, Чортківського району, Тернопільської області (код ЄДРПОУ 36164605) в доход Державного бюджету України на р/р 31217206783002 у ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37977726, одержувач УДКСУ у м. Тернопіль, код класифікації доходів бюджету 22030001, код ЄДРПОЦУ суду 03500022 - 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 27.02.2011р.