Рішення

від 21.02.2012 по справі 9/77/5022-1686/2011

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" лютого 2012 р.Справа № 9/77/5022-1686/2011

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Гевка В.Л.

Розглянув справу

за позовом Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 48300

до відповідача 1 Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, вул. С. Бандери, 7, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області, 48300

до відповідача 2 Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), м.Монастириська, вул. С.Бандери,7

про стягнення заборгованості в сумі 22 395 грн. 59 коп.

За участю представників сторін:

позивача: не з'явився

відповідача 1: не з'явився

відповідача 2: не з'явився

Судом в порядку ст.81-1 ГПК України фіксація судового процесу технічними засобами не здійснювалася через відсутність відповідного клопотання.

Сторони, в порядку ст.ст. 64,77 ГПК України, про дату, час, та місце розгляду справи були повідомлені належним чином у встановленому законом порядку.

Суть справи: Позивач - Суб`єкт підприємницької діяльності-фізична особа ОСОБА_1, АДРЕСА_1 звернулася до господарського суду з позовом до відповідача-1 - Управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, вул. С. Бандери, 7, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області та до відповідача 2 - Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), м.Монастириська, вул. С.Бандери,7 про стягнення заборгованості в сумі 22 395 грн. 59 коп.

Позов обґрунтовується оглянутими в судовому засіданні оригіналами та належним чином завіреними копіями: Договору купівлі-продажу №21 від 18.02.2010р.; накладних у кількості 32 шт.; реєстру неоплачених накладних; вимоги №2 від 10.10.2011р.; вимоги №3 від 11.11.2011р.; акту звірки взаємних розрахунків станом на 01.09.2011р.; іншими матеріалами.

Ухвалою господарського суду від 07.12.2011р. порушено провадження у справі та її розгляд вперше призначено на 20.12.2011р. У відповідності до ст. 77 ГПК України в судовому засіданні оголошувались перерви до 27.12.2011р., до 14.02.2012р. та до 21.02.2012р. та розгляд справи відкладався на 31.01.2012р. через неподання сторонами витребуваних судом документів, а також розгляд справи відкладався на 31.01.2012р. у зв'язку із залученням до участі у справі відповідача 2.

Ухвалою від 27.12.2011р. суд в порядку визначеному статтею 24 ГПК України, за клопотанням відповідача 1, залучив до участі в справі № 9/77/5022-1686/2011 в якості відповідача -2 Монастириський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), вул. С.Бандери, 7, м. Монастириська, Тернопільської області.

Позивач участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України. Разом з цим у попередніх судових засіданнях позовні вимоги підтримав повністю з підстав зазначених у позовній заяві. Крім того, уточнив позовні вимоги та просить суд стягнути повністю суму боргу з відповідача 2 Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), м.Монастириська, вул. С.Бандери,7.

Відповідач1 участі уповноваженого представника у судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України.

Разом з тим, присутній в попередніх судових засіданнях представник відповідача 1 згідно поданих пояснень та відзиву на позов, позовні вимоги в частині наявної заборгованості визнав повністю з посиланням на Акт звірки взаєморозрахунків. Одночасно, зазначив, що згідно представленого суду Акту фінансових зобов'язань, які передаються Монастириському районному територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), який є правонаступником частки майна прав та обов'язків Управління праці та соціального захисту населення Монастириської РДА від 08.02.2012р., саме територіальний центр повинен відповідати за зобов'язаннями по погашенню спірної суми боргу, так як, є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного казначейства, печатку з своїм найменуванням, штампи та бланки, а Управління праці та соціального захисту населення Монастириської РДА здійснює лише координацію та організацію -методичне забезпечення територіального центру (п.7 Положення) (Додаток 4,5). При цьому, відповідач надав суду листа (вих. №72718-5 від 19.12.2011р.) за підписом Директора територіального центру Гоч О.Д. та економіста ОСОБА_4, в якому, зокрема, зазначено, що Територіальний центр у період виникнення боргу не був юридичною особою і розпорядником коштів, проте підтверджує борг перед позивачем за 2010 рік в сумі 22395,59 грн. Також, відповідачем1 подано суду і інші документи, що підтверджують реорганізацію шляхом виділення відповідача2 та його правонаступництво по спірних зобов'язаннях, що є предметом розгляду у даній справі.

Відповідач2 участі уповноваженого представника в судовому засіданні не забезпечив, причини неявки суду не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не заявив, хоча про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до ст.77 ГПК України.

Разом з тим, присутній в попередніх судових засіданнях представник відповідача2 згідно поданих пояснень та відзиву на позов заборгованість за Договором та її розмір визнав повністю з посиланням на Акт звірки взаєморозрахунків. Також, відповідачем 2 надіслано на адресу суду документи, що підтверджують статус відповідача2 як самостійної юридичної особи та його реорганізацію шляхом виділення з відповідача1.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги те, що явка представників сторін не визнавалась судом обов'язковою, брати участь у судовому засіданні є правом сторони, передбаченим ст. 22 ГПК України, доказів у справі є достатньо для вирішення спору по суті, строк вирішення спору завершився, суд розглядає спір без участі представників позивача та відповідача за наявними в справі матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України

Розглянувши матеріали справи, оцінивши представлені докази в сукупності, господарський суд встановив наступне.

Статтею 1 ГПК України передбачено, що підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів. Відповідно до ст. 2 ГПК України господарський суд порушує провадження у справі за позовами, зокрема підприємств і організацій, які звертаються до суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відповідно до ст. 16 Цивільного кодексу України та п. 2 ст. 20 Господарського кодексу України кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

За змістом положень вказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, фізичні особи - підприємці, а суд, шляхом вчинення провадження у справі здійснює захист осіб, права та охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

За загальними положеннями цивільного законодавства зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України. За приписами частини 2 цієї статті підставами виникнення цивільних прав і обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти. Підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є також дії осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дії, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Із змістом зазначеної норми кореспондуються і приписи статті 174 ГК України.

Як вбачається з матеріалів справи 18 лютого 2010 року між приватним підприємцем ОСОБА_1 (Продавцем, позивачем у справі) та Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської РДА в особі начальника Федорко Віри Дмитрівни діючого на підставі Положення (Покупцем, відповідачем1 у справі) укладено Договір купівлі-продажу №21, за умовами якого ПП ОСОБА_1 у відповідності до п.1.1. Договору поставила відповідачу товар на загальну суму 22395,59 грн. у т.ч. ПДВ. Факт поставки товару підтверджується долученими до позовної заяви накладними за період з 10 серпня 2010 року по 23 грудня 2010 року в кількості 32 шт. на суму 22395,59грн.

За вказаними господарськими операціями поставки позивачем було виписано відповідачу податкові накладні, які згідно з пп.7.2.3 п.7.2. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість" є одночасно звітними податковими і розрахунковими документами.

Відповідач1, в свою чергу, згідно умов Договору взяв на себе зобов'язання своєчасно прийняти товар в термін узгоджений сторонами договору, за цінами, що вказані в накладних, виписаних згідно заявок -замовлень та за місцем прийому товару : Монастириський район, с.Устя Зелене (п.п. 1.1-1.2 Договору).

Розглянувши та оцінивши умови вказаного Договору у сукупності з іншими матеріали справи, суд дійшов висновку, що між сторонами у справі виникли правовідносини з купівлі-продажу шляхом поставки товару (продукти харчування, соки, побутова хімія в асортименті).

За договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки другій стороні - покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар і сплатити за нього певну грошову суму. (ч.1 ст. 712 ЦК України, ст. 265 ГК України).

Відповідно до п.п. 3.1., 3.2. Договору перехід прав власності на товар відбувається в момент підпису приймальних документів. Перехід ризиків на товар відбувається в момент одержання товару.

Як вбачається із матеріалів справи на виконання взятих на себе зобов'язань позивач в період з 10 серпня 2010 року по 23 грудня 2010р. здійснив поставку товару за Договором №21 від 18.02.2010р. на загальну суму 22395,59 грн. у т.ч. ПДВ, що підтверджується позивачем поданими суду відповідними накладними, завіреними підписами та печатками обох сторін за Договором (позивачем та відповідачем). Належним чином завірені накладні знаходяться у матеріалах справи.

Отже, матеріалами справи підтверджується, що зобов'язання позивачем, як постачальником за Договором, були виконані належним чином у відповідності до умов укладеного Договору.

В свою чергу за умовами Договору (п.п.2.2.) Покупець -відповідач1 був зобов'язаний здійснити оплату за отриманий товар шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок позивача після одержання товару, згідно виставлених накладних.

За правилами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Судом досліджено, що строк виконання зобов'язання по розрахунку за отриманий товар у даному випадку встановлений не був. Відповідно до ч.3ст.530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок в семиденний термін від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Позивач 10 жовтня 2011 року звернувся до відповідача з вимогою №2 від 10.10.2011року, у якій вимагав від відповідача здійснити повний розрахунок за поставлений йому товар та перерахувати на рахунок позивача грошові кошти у розмірі 22395,59 грн. на протязі семи днів з моменту отримання відповідачем вказаної вимоги. Та 11 листопада 2011 року повторно звернувся до відповідача з вимогою №3 від 11.11.2011р., у якій вимагав від відповідача здійснити розрахунок за поставлений товар та виконати свої зобов'язання по Договору купівлі-продажу, які відповідач залишив без відповіді та задоволення.

Відповідно до вимог ст.ст. 509, 526 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із ч. 2 ст. 193 ГК України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. В свою чергу ч. 7 даної статті закріплено правило про те, що не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Згідно ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання.

Також, суд має за необхідне зазначити, що за загальним правилом, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. А зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст.599 ЦК України).

Проте, як стверджує позивач та зазначене не заперечується відповідачами Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації, вул. С. Бандери, 7, м. Монастириська, Монастириського району, Тернопільської області, та Монастириським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг), м.Монастириська, вул. С.Бандери,7, відповідачами не оплачено за поставлений товар позивачу у зв'язку з чим станом на час розгляду справи у відповідачів перед позивачем виникла заборгованість у розмірі 22395,59 грн.

Вказаний розмір заборгованості підтверджується і складеними взаємно сторонами актами звірки розрахунків за Договором (долучено до матеріалів справи). Сума боргу визнається у судових засіданнях і представниками відповідачів.

Відповідно до ч. 5,6 ст. 22 ГПК України відповідач має право визнати позов повністю або частково, а також має право до початку розгляду господарським судом справи по суті подати зустрічний позов. Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

В свою чергу ч.1,5 ст. 78 ГПК України передбачено, що відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи. Ці заяви підписуються відповідно позивачем, відповідачем чи обома сторонами. У разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

При цьому як вбачається із відзиву на позов від 16.12.2011р. вх. № 19063(н) відповідача1 позов в частині поставленого позивачем товару та розміру боргу визнає повністю. Разом з цим, вважає, що в силу проведеної реорганізації відповідача1 та відповідача2 обов'язок щодо оплати заборгованості перед приватним підприємцем ОСОБА_1 в сумі 22395,59 грн. покладено на Монастириський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

В свою чергу, відповідач2 у справі згідно письмового відзиву від 18.01.2012р. вх. № 8484(н) не згідний з тим, що виникнення боргу виникло з його вини в силу того, що на момент укладення Договору він не був самостійною юридичною особою і відповідно не міг розраховуватись за поставлений товар своєчасно. При цьому при реорганізації (виділі) територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) не було повідомлено про існування (наявність) обов'язків по сплаті боргу перед ПП ОСОБА_1

Поряд з цим, у відзиві на позов відповідач2 визнає сам факт наявності боргу та вказує на те, що районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) згоден сплатити борг за 2010 рік в сумі 22395 грн. 59 коп. управління праці та соціального захисту населення Монастириської райдержадміністрації перед суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою ОСОБА_1, оскільки згідно розпорядження голови районної державної адміністрації № 307 від 12.07. 2010 року „Про утворення Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг)" районний територіальний центр є правонаступником частини майна, прав та обов'язків управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, пов'язаних з діяльністю територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації.

Розглянувши вказані пояснення відповідачів у сукупності з іншими матеріалами справи, які вказують на реорганізацію відповідачів судом встановлено наступне.

Згідно статті 109 ЦК України виділом є перехід за розподільчим балансом частини майна, прав та обов'язків юридичної особи до однієї або кількох створюваних нових юридичних осіб. Після прийняття рішення про виділ учасники юридичної особи або орган, що прийняв рішення про виділ, складають та затверджують розподільчий баланс. Суд, що прийняв рішення про виділ, у своєму рішенні визначає учасника юридичної особи або вищий орган юридичної особи (власника), який зобов'язаний скласти та затвердити розподільчий баланс. Юридична особа, що утворилася внаслідок виділу, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями юридичної особи, з якої був здійснений виділ, які згідно з розподільчим балансом не перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Юридична особа, з якої був здійснений виділ, несе субсидіарну відповідальність за зобов'язаннями, які згідно з розподільчим балансом перейшли до юридичної особи, що утворилася внаслідок виділу. Якщо юридичних осіб, що утворилися внаслідок виділу, дві або більше, субсидіарну відповідальність вони несуть спільно з юридичною особою, з якої був здійснений виділ, солідарно. Якщо після виділу неможливо точно встановити обов'язки особи за окремим зобов'язанням, що існувало у юридичної особи до виділу, юридична особа, з якої здійснено виділ, та юридичні особи, що були створені внаслідок виділу, несуть солідарну відповідальність перед кредитором за таким зобов'язанням.

В свою чергу статтею 619 ЦК України визначено, що договором або законом може бути передбачена поряд із відповідальністю боржника додаткова (субсидіарна) відповідальність іншої особи. До пред'явлення вимоги особі, яка несе субсидіарну відповідальність, кредитор повинен пред'явити вимогу до основного боржника. Якщо основний боржник відмовився задовольнити вимогу кредитора або кредитор не одержав від нього в розумний строк відповіді на пред'явлену вимогу , кредитор може пред'явити вимогу в повному обсязі до особи, яка несе субсидіарну відповідальність. Кредитор не може вимагати задоволення своєї вимоги від особи, яка несе субсидіарну відповідальність, якщо ця вимога може бути задоволена шляхом зарахування зустрічної вимоги до основного боржника. Особа, яка несе субсидіарну відповідальність, повинна до задоволення вимоги, пред'явленої їй кредитором, повідомити про це основного боржника, а у разі пред'явлення позову, - подати клопотання про залучення основного боржника до участі у справі. У разі недотримання цих вимог особою, яка несе субсидіарну відповідальність, основний боржник має право висунути проти регресної вимоги особи, яка несе субсидіарну відповідальність, заперечення, які він мав проти кредитора.

Розпорядженням голови Монастириської районної державної адміністрації від 19 лютого 1998 року №31 „Про утворення територіального центру соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян управління соцзахисту населення" було утворено територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян на правах відділу управління соцзахисту населення та ліквідовано відділення соціальної допомоги вдома.

В Положенні про територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян управління праці та соціального захисту населення Монастириської райдержадміністрації, затверджене начальником управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації від 28.10.2009року, вказано, що до складу територіального центру входить стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання, (п. 1 Положення). При цьому територіальний центр є підрозділом Управління праці та соціального захисту населення Монастириської райдержадміністрації, має розрахунковий рахунок та інші рахунки в установах банку, фінансується за рахунок коштів, що виділяється із місцевого бюджету на соціальний захист населення (п.п. 3-4 Положення).

Отже, станом на час укладення Договору купівлі - продажу від 18.02.2010 року №21 між п/п ОСОБА_1 та управлінням праці та соціального захисту населення на закупівлю товарів структурним підрозділом управління відповідача1 був відповідач2 - територіальний центр соціального обслуговування пенсіонерів, одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення Монастириської райдержадміністрації, до складу якого входило стаціонарне відділення для постійного або тимчасового проживання одиноких громадян.

При цьому представниками відповідачів підтверджується той факт, що саме для утримання та забезпечення жителів даного відділення отримувалися товари згідно укладеного Договору купівлі - продажу від 18.02.2010 року №21.

12 липня 2010 року головою Монастириської районної державної адмінітрації видано розпорядження №307 про утворення на базі територіального центру обслуговування пенсіонерів одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації шляхом виділу нової юридичної особи - Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та утворення комісії з виділу територіального центру обслуговування пенсіонерів одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації.

Згідно п. 5 Розпорядження визначено, що Монастириський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) є правонаступником частини майна, прав та обов'язків управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, пов'язаних з діяльністю територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення районної державної адміністрації, згідно з розподільчим балансом.

20 серпня 2010 року розпорядженням голови районної державної адміністрації №380, затверджено Положення про Монастириський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг). В п.17 Положення зазначено, що територіальний центр є юридичною особою, має самостійний баланс, рахунки в органах Державного Казначейства, печатку зі своїм найменуванням, штамп та бланки.

27.10.2010 року комісією з виділу територіального центру обслуговування пенсіонерів одиноких непрацездатних громадян Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації складено розподільчий баланс затверджений головою райдержадміністрації.

У відділі державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців районної державної адміністрації Монастириський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг), як юридичну особу, зареєстровано 11.11.2010 року, що підтверджується поданим суду Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи Серія А01 № 461130 номер запису в ЄДР № 16351360000000456.

Також, суду надано з боку відповідачів Акт від 08.02.2012р. фінансових зобов'язань, які передаються Монастириському районному територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) - який є правонаступником частки майна прав та обов'язків управління праці та соціального захисту населення Монастириської РДА. Вказаний акт підписаний уповноваженими особами відповідачів та скріплений печатками юридичних осіб.

Із змісту вказаного акту вбачається, що ним регулюються відносини, пов'язані із виконанням зобов'язання, що виникає із Договору купівлі-продажу № 21 від 18 лютого 2010 р., укладеного між Приватним підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської РДА, та на підставі акту звірки розрахунків між Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської РДА, Монастириським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг), та приватним підприємцем ОСОБА_1 №4 від 23.09.2011 року.

Згідно вказаного акту Управління праці та соціального захисту населення Монастириської РДА в особі начальника Управління праці та соціального захисту населення Федорко В.Д. з однієї сторони, та Монастирський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в особі директора Гоч О.Д. з другої сторони, підписали цей акт про те, що управління праці та соціального захисту населення Монастириської РДА в особі начальника Управління праці та соціального захисту населення Федорко В.Д. передає а Монастириський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в особі директора Гоч О.Д. приймає фінансове зобов'язання (борг) у розмірі 22395,59 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто пять гривень 59 коп.), що виник при звірці між Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської РДА, Монастириським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та приватним підприємцем ОСОБА_1 (акт №4 від 23.09.2011 року). Вказаним актом Монастирський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) в особі директора Гоч О.Д. підтверджує, що йому була передана вся необхідна інформація (копії документів), пов'язана із виконанням даного договору. На момент складання та підписання зазначеного акту сторони претензій та зауважень один до одного не мають.

Одночасно, відповідачами подано суду Наказ від 07.02.2012р. управління праці та соціального захисту населення Монастириської районної державної адміністрації про створення спільної комісії Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації та Монастирського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) для вирішення питання фінансових зобов'язань, виявлених під час проведення зустрічної звірки управління праці, територіального центру та приватного підприємця ОСОБА_1 в сумі 22395,59 гривень

Також, суду надано складений створеною комісією акт від 08.02.2012р. передачі фінансових зобов'язань Монастириському районному територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг) - який є правонаступником частки майна, прав та обов'язків управління праці та соціального захисту населення Монастириської райдержадміністрації.

Даним актом регулюються відносини, пов'язані із виконанням зобов'язання що виникає із Договору купівлі-продажу від 18 лютого 2010 року № 21, укладеного між приватним Підприємцем ОСОБА_1 та Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської райдержадміністрації, та на підставі акту звірки розрахунків між Управлінням праці та соціального захисту населення Монастириської райдержадміністрації, Монастириським районним територіальним центром.

Із змісту акту комісія вищезазначила фінансове зобов'язання в розмірі 22395.59 гривень (двадцять дві тисячі триста дев'яносто п'ять гривень 59 коп.), що виникло на підставі Договору купівлі -продажу №21 від 18 лютого 2010року, укладеного між п/п ОСОБА_1 та управлінням праці та виявленої в результаті взаємозвірки розрахунків між Управлінням праці та соціального захисту населення, територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) та п/п ОСОБА_1 передати Монастириському районному територіальному центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), який є правонаступником частки майна прав та обов'язків управління праці та соціального захисту населення Монастириської райдержадміністрації.

Розглянувши вищезазначені документи у сукупності із іншими матеріалами справи, суд вважає, що належним відповідачем, який повинен відповідати за зобов'язаннями в силу проведеної реорганізації є відповідач2 - Монастириський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг). Зокрема, матеріалами справи доведено той факт, що відповідач 2 є правонаступником частини майна, прав та обов'язків відповідача1 - Управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації, пов'язаних з діяльністю територіального центру обслуговування пенсіонерів та одиноких непрацездатних громадян управління праці та соціального захисту населення райдержадміністрації в силу проведеної реорганізації відповідачів шляхом виділення з відповідача1 відповідача2 у самостійну юридичну особу. Отже відповідач2 згідно правила передбаченого ст.ст. 109, 619 ЦК України несе додаткову (субсидіарну) відповідальність поряд з основним боржником.

При цьому, на думку суду, позивач в даному випадку вправі в порядку ст.ст. 109, 619 ЦК України задовольнити свою вимогу про стягнення боргу за Договором в повному обсязі за рахунок особи, яка несе субсидіарну відповідальність (відповідача2) так як основний боржник (відповідач1) у відповідь на його звернення відмовився задовольнити його вимогу.

Статтею 43 ГПК України визначено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами, а в силу приписів вимог ст. ст. 32, 33 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи вищезазначене, суд вважає належним чином доведеним факт не проведення відповідачами оплати по заборгованості за отриманий товар, що є порушенням вимог чинного законодавства та умов Договору №21 від 18.02.2010р., доводи позивача про порушення його майнових прав є правомірними та документально підтвердженими, а тому порушене право Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 підлягає судовому захисту шляхом примусового стягнення з відповідача2 - Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), м.Монастириська, вул. С.Бандери,7, заборгованості в сумі 22 395 грн. 59 коп.

Відповідно до ч. 1,2 статті 49 ГПК України судовий збір покладається: у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо господарським судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Згідно ч.1, п.2 ч.2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі. При цьому за подання до суду позовної заяви майнового характеру сплачується 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Враховуючи зазначене, беручи до уваги задоволення позову, суд згідно ст. 49 ГПК України вважає, що на користь позивача підлягає до стягнення з відповідача 2, судовий збір в розмірі 1411,50 грн. Разом з цим, помилково сплачені позивачем витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 236,00 грн. та надмірно сплачений судовий збір у розмірі 94,5 грн. підлягають поверненню позивачу ОСОБА_1, АДРЕСА_1 з Державного бюджету України.

Приймаючи до уваги викладене, керуючись ст. ст. 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Монастириського районного територіального центру соціального обслуговування (надання соціальних послуг), м. Монастириська, вул. С.Бандери,7 (код ЄДРПОУ 36338741) на користь Суб`єкта підприємницької діяльності-фізичної особи ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) - 22 395 (двадцять дві тисячі триста дев'яносто п'ять) грн. 59 коп. - заборгованості, 1411 (одну тисячу чотириста одинадцять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Повернути Суб`єкту підприємницької діяльності-фізичній особі ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (ідент. код НОМЕР_1) з Державного бюджету України 236 (двісті тридцять шість) грн. 00 коп. помилково сплачених витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу згідно платіжного доручення №1050 від 30.11.2011р. та 94 (дев'яносто чотири) грн. 50 коп. надмірно сплаченого судового збору.

Наказ та довідку видати після набрання рішенням суду законної сили.

На рішення суду, яке не набрало законної сили, сторони у справі, прокурор, треті особи, особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки, мають право подати апеляційну скаргу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, через місцевий господарський суд.

Суддя В.Л. Гевко

Повне рішення складено та підписано 27.02.2012р .