Рішення

від 29.03.2012 по справі 6/10/5022-141/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"29" березня 2012 р.Справа № 6/10/5022-141/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

Розглянув справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Нерухомості" вул. Словацького, 8 м. Тернопіль. 46001

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ" бульвар Шевченка, 1, м.Тернопіль 46000

про розірвання договору купівлі - продажу приміщення та визнання права власності .

За участю представників сторін:

Позивача - Борт Р.І.

Відповідача - не з'явився

Суть справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Центр Нерухомості" звернулось в господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ" про розірвання договору купівлі - продажу приміщення та визнання права власності.

Розгляд справи, призначений вперше на 22 березня 2012 року ,було відкладено на 29 березня 2012 року.

В засіданні представнику позивача роз'яснено належні йому права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22,81-1 ГПК України.

За відсутності відповідного клопотання аудіозапис судового засідання не здійснювався.

Уповноважений представник відповідача в судове засідання жодного разу не з'явився, хоча про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ст.64,87 ГПК України, пунктом 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 N 75, пунктом 19 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 13.08.2008 р. N 01-8/482 та пунктом 32 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 29.09.2009р. №01-08/530.

Про обізнаність відповідача щодо місця та часу проведення судового засідання, свідчить поданий ним відзив на позов, за змістом якого ТОВ "ДІМ" позовні вимоги визнає повністю.

Визнання відповідачем позову не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб, а від-так, згідно ст.22,78 ГПК України є підставою для задоволення позову.

Обґрунтованість заявлених вимог підтверджується також і зібраними у справі доказами. Так, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, судом встановлено:

10 березня 2009 року між ТОВ "Центр Нерухомості" та ТОВ "ДІМ" укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна ВМВ 903614, за змістом якого, продавець (позивач) брав на себе зобов'язання передати у власність покупця нежиле приміщення загальною площею 121,1 кв.м. по вул. Коперніка, 1, у м. Тернополі, а покупець (відповідач) зобов'язувався оплатити його вартість в сумі 65000 грн. протягом двох років з дати укладення договору.

Договір погоджено з Департаментом економіки, підприємництва управління комунальним майном Тернопільської міської ради та зареєстровано в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

По акту прийому-передачі, нежиле приміщення загальною площею 121,1 кв.м. по вул. Коперніка, 1, у м. Тернополі, передано ТОВ "ДІМ".

Зауважень до технічного стану об'єкта у покупця не виникало.

Як вбачається з витягу про державну реєстрацію прав, згідно номера запису:2530 в книзі:22, на підставі договору купівлі-продажу ВМВ 903614 від 10 березня 2009 року за ТОВ "ДІМ" зареєстровано на праві власності нежиле приміщення загальною площею 121,1 кв.м. по вул. Коперніка, 1, у м. Тернополі.

Однак, у визначений договором строк, оплата за придбане приміщення відповідачем здійснена не була.

09 лютого 2012 року рекомендованою кореспонденцією ТОВ "Центр Нерухомості" направило ТОВ "ДІМ" лист за вих. №5 про відмову від договору купівлі-продажу з вимогою повернути приміщення у власність продавця.

В листі №14 від 14 лютого 2012 року, ТОВ "ДІМ" проти розірвання договору і повернення приміщення заперечило, а невиконання своїх зобов'язань пояснило відсутністю коштів.

Такі дії відповідача стали підставою для звернення позивача до суду із позовом про відновлення його порушених прав.

Станом на час розгляду справи, відповідач розрахунок не провів.

Відповідно до ст. 129 Конституції України, ст.ст. 4-3,33,34 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними та допустимими доказами ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 392 ЦК України, передбачено право власника майна пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

За змістом ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку .

Згідно з ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 ЦК України).

В силу ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У відповідності до п.1ч.1ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема розірвання договору.

Згідно з ч.1 ст. 615 ЦК України, у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом.

Приписи ч.2 ст. 651 ЦК України встановлюють правило, згідно з яким договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до змісту ст. 652 ЦК України, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, останній може бути розірваний за рішенням суду, якщо сторони не досягли згоди щодо його розірвання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах (ч. 1 ст. 652 ЦК України).

Як підтверджується позивачем, зміна обставин щодо неможливості виконання відповідачем своїх зобов'язань по договору є істотною і, у разі її передбачення заявником, угода купівлі-продажу заключена би не була.

Вказане відповідачем належним чином не спростовано.

У разі розірвання договору внаслідок істотної зміни обставин суд, на вимогу будь-якої із сторін, визначає наслідки розірвання договору виходячи з необхідності справедливого розподілу між сторонами витрат, понесених ними у зв'язку з виконанням цього договору (ч.3 ст. 652 ЦК України).

Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, відповідно до ч.3 ст. 653 ЦК України, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Відповідно до ч.1. ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Частиною 2 ст. 1212 ЦК України визначено, що положення глави 83 ЦК України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні (п.3ч.3ст.1212)

Стаття 1213 покладає на набувача обов'язок повернути потерпілому безпідставно набуте майно в натурі.

Враховуючи приписи перелічених норм, доведеність матеріалами справи та визнання відповідачем свого порушення умов договору купівлі - продажу, останній слід розірвати, а отримане майно повернути у власність ТОВ "Центр Нерухомості".

З урахуванням усього зазначеного, позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ст.ст. 44,49 ГПК України, судові витрати по справі відшкодовуються за рахунок відповідача.

На підставі наведеного, керуючись ст. ст. 1,2,12,4-3,22,33,34,43,44,49,78,82-85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

1. Розірвати укладений 10 березня 2009 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Нерухомості" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ДІМ" договір купівлі - продажу нежитлового приміщення по вул. Коперніка, 1 в м.Тернополі, загальною площею 121,1 кв.м.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Центр Нерухомості" вул. Ю.Словацького, 8, м.Тернопіль код 21142000 - право власності на нежитлове приміщення загальною площею 121,1 кв.м., яке знаходиться за адресою: вул. Коперніка, 1 в м.Тернополі.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІМ" (бульвар Шевченка, 1, м.Тернопіль, код 22605152) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Центр Нерухомості" (вул. Ю.Словацького, 8, м.Тернопіль, код 21142000) -1610 грн. судового збору.

Видати наказ.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони, прокурор, треті особи та особи, які не брали участь у справі, якщо господарський суд вирішив питання про їх права та обов'язки мають право подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення, через місцевий господарський суд.

Дата підписання: 02 квітня 2012 року

Суддя І.П. Шумський