Рішення

від 04.05.2012 по справі 14/13/5022-218/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"04" травня 2012 р.Справа № 14/13/5022-218/2012

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Руденка О.В.

Розглянув справу

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, АДРЕСА_1

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ", с. Торське, Заліщицький район, Тернопільської області, 48642

про cтягнення заборгованості в сумі 5220.00 грн.

за участю представників сторін:

позивача: ОСОБА_3, довіреність № 653 від 20.04.12 р.;

відповідача: не з'явився.

Суть справи:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася в господарський суд Тернопільської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" про стягнення заборгованості в сумі 5220.00 грн.

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем зобов'язань щодо оплати вартості наданих на підставі договору № 0709 від 07.07.2009 р. послуг, що призвело до виникнення боргу, стягнення якого і є предметом судового розгляду.

Згідно відзиву на позов відповідач не заперечує існування заборгованості перед своїм контрагентом в розмірі 5220,00 грн., однак вказує на те, що виконати свої зобов'язання немає можливості через важкий фінансовий стан товариства.

В процесі вирішення спору розгляд справи відкладався, з підстав, викладених у відповідній ухвалі.

В судових засіданнях представнику позивача процесуальні права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22, 81-1 ГПК України, роз'яснено.

За відсутності відповідного клопотання, в порядку ст. 81-1 ГПК України, технічна фіксація судового процесу не здійснювалась.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарським судом встановлено наступне:

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій, що не передбачені цими актами, але за аналогією їх породжують. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

07 липня 2009 р. між Фізичною особою -підприємцем ОСОБА_1 (Виконавець) та ТОВ "ГРАНІТ" (Замовник) було укладено договір про надання послуг № 0709 (далі - Договір).

Згідно умов даного правочину, Виконавець повинен був за завданням Замовника протягом визначеного в Договорі строку надати послуги з бухгалтерського обліку (надалі -послуги), а Замовник зобов'язався їх оплатити (п.1.1).

Крім того, 28.12.2009 р. контрагенти спірних правовідносин уклали Додаток до договору про надання послуг від 07.07.2009 р. № 0709, який є невід'ємною частиною останнього.

Із зазначеного вище Додатку вбачається, що сторони доповнили п.1.1 основного Договору додатковими послугами із бухгалтерського обліку, які мав би надати приватний підприємець, а саме: реєстрація, накопичення, узагальнення та зберігання інформації про діяльність Замовника; підготовлення, перевірка, підтвердження достовірності фінансових рахунків, звітів, балансів, а також складання податкових декларацій для Замовника.

П. 3.1 Договору його учасники передбачили, що за надання послуг Замовник сплачує Виконавцю грошові кошти шляхом перерахування на розрахунковий рахунок останнього на протязі 15 (п'ятнадцяти) робочих днів після фактичного надання послуг.

Здавання послуг фізичною особою - підприємцем та приймання їх результатів товариством оформляється Актом здачі-приймання, який підписується повноважними представниками сторін протягом 3 (трьох) робочих днів після фактичного надання послуг (п. 3.2).

Вартість послуг за даним Договором (п.3.3) відображається в Акті здачі-прийняття наданих послуг (робіт).

Договір № 0709 від 07.07.2009 р. вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання та скріплення печатками Сторін і діє до повного виконання (п.п. 6.1., 6.2.).

У відповідності до ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст.ст. 509, 526 Цивільного кодексу України, в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Взаємовідносини, що склалися між сторонами у справі суд кваліфікує як правовідносини, що випливають із договору про надання послуг, згідно якого та в силу ст. 901 ЦК України, одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно до ч. 1 ст. 903 ЦК України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний їх оплатити в розмірі, строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч.1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вбачається із матеріалів справи, позивач, надав контрагенту послуги з бухгалтерського обліку, що підтверджується, оформленим у відповідності до умов Договору № 0709 від 07.07.2009 р., Актом здачі - приймання наданих послуг.

Вартість наданих послуг в сумі 5220,00 грн. відповідачем не оплачена.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

При цьому, приписи ч. 7 ст. 193 ГК України та ст. 525 ЦК України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 ЦК України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно зі ст.610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

А у відповідності до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" заборгованості за надані фізичною особою - підприємцем ОСОБА_1 бухгалтерські послуги в сумі 5220,00 грн. підлягають до задоволення.

Витрати по сплаті судового збору в силу ст. 49 ГПК України покладається на відповідача.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44-49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ГРАНІТ" (с. Торське, Заліщицький район, Тернопільської області, 48642, код ЄДРПОУ 32577047) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, п/р НОМЕР_2 в Подільській філії АТ "Експобанк" м. Київ, МФО 320597) - 5220 (п'ять тисяч двісті двадцять) грн. 00 коп. заборгованості за надані бухгалтерські послуги, а також 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн. 50 коп. судового збору.

3. Видати наказ з моменту набрання рішенням законної сили.

На рішення господарського суду, яке не набрало законної сили, сторони мають право подати апеляційну скаргу, а прокурор апеляційне подання протягом десяти днів з дня прийняття (підписання) рішення через місцевий господарський суд.

Суддя О.В. Руденко

Повне рішення складено

" 14" травня 2012р.