Рішення

від 30.03.2012 по справі 1005/1720/2012

БОРИСПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

дата документу :

Справа № 2/1005/737/2012

1005/1720/2012

РІШЕННЯ

Іменем України

30 березня 2012 року Бориспільський міськрайонний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Саган В.М.

при секретарі: Поповійчук М.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Бориспіль справу за позовом ОСОБА_1, представник позивача ОСОБА_2, до ОСОБА_3, відділу Державної виконавчої служби Бориспільського МУЮ Київської області про зняття арешту з нерухомого майна.

встановив:

Представник позивача звернулася до суду з даним позовом з тих підстав, що вона являється власником садового будинку НОМЕР_1 розташованого в СТ « Янтар»с. Мала Олександрівка, Бориспільського р-ну Київської області та земельної ділянки площею 0,0588 га, кадастровий номер 3220880900:09:005:0066, розташованої на території садового товариства «Янтар» , яку придбала у відповідача ОСОБА_3, що підтверджується договорами купівлі-продажу. При зверненні зареєструвати своє право власності на придбане нерухоме майно вияснилось, що на будинок та земельну ділянку відділом ДВС Бориспільського МУЮ накладено арешт як на майно відповідача ОСОБА_3 Вважають, що оскільки позивач є новим власником нерухомого майна, то відсутні підстави для накладення арешту на садовий будинок та земельну ділянку за зобов»язаннями старого власника, а тому просили зняти арешт з садового будинку НОМЕР_1 з відповідними надвірними будівлями та спорудами, та зняти арешт з земельної ділянки, площею 0, 0588га, кадастровий номер 3220880900:09:005:0066, які розташовані на території садового товариства «Янтар»Великоолександрівської сільської ради Бориспільського району Київської області.

Представник позивача в судове засідання не з»явився, але надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, на позовних вимогах наполягають та просять їх задовольнити.

Представник відповідача -представник ВДВС Бориспільського МУЮ в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, в якій просив розглядати справу за його відсутності, позовні вимоги визнають.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з»явилася з невідомих причин,, про час та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Дослідивши матеріали по справі, суд знаходить позов підлягаючим задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 18.08.2010р. між позивачем ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_3 був укладений Договір купівлі-продажу садового будинку, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, згідно якого позивач придбала у власність садовий будинок НОМЕР_1 з надвірними будівлями та спорудами, розташований за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка в садовому товаристві «Янтар»та був укладений Договір купівлі-продажу земельної ділянки, посвідчений приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області, згідно якого позивач придбала у власність земельну ділянку площею 0,0588 га, кадастровий номер 3220880900:09:005:0066, розташовану на території садового товариства «Янтар»Великоолександрівської сільської ради Бориспільського р-ну Київської області.

Відповідно до п. 12 Договору купівлі-продажу садового будинку, право власності на придбаний садовий будинок у позивача виникає з моменту державної реєстрації цього Договору. Згідно Витягу з Державного реєстру правочинів від 18.08.2010р. № 8898802, даний Договір було внесено до Державного реєстру правочинів 18.08.2010р. за № 4077279, що свідчить про набуття позивачем права власності на придбане нерухоме майно з 18.08.2010р. Крім того, відповідно до п. 3.1 Договору купівлі-продажу земельної ділянки, право власності на земельну ділянку у позивача виникає після державної реєстрації права. Згідно Витягу з Державного реєстру правочинів від 18.08.2010р. № 8898670, даний Договір було внесено до Державного реєстру правочинів 18.08.2010р. за № 4077152.

Пунктом 5 Договору купівлі-продажу садового будинку передбачено, що на момент укладення договору інформація про наявність заборони відчуження садового будинку в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутня, що підтверджується витягом із вказаного реєстру, виданим ОСОБА_5 приватним нотаріусом Бориспільського районного нотаріального округу Київської області за № 28187196 від 18.08.2010р. Крім того, пунктом 1.3. Договору купівлі-продажу земельної ділянки передбачено, що на момент укладення договору інформація про наявність заборони відчуження земельної ділянки в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна відсутня, що підтверджується витягом із вказаного реєстру за № 28187070 від 18.08.2010р.

Пункт 3 Договору купівлі-продажу садового будинку свідчить про одержання відповідачем ОСОБА_3 повного розрахунку за передану у власність нерухомість та відсутність будь-яких матеріальних претензій до позивача, а пункт 2.2. Договору купівлі-продажу земельної ділянки свідчить про одержання відповідачем ОСОБА_3 повного розрахунку за продану земельну ділянку та відсутність будь-яких матеріальних претензій до позивача.

Позивач ОСОБА_1 звернулася до БТІ Бориспільського району Київської області з проханням зареєструвати право власності на придбане нерухоме майно за Договором купівлі-продажу садового ринку від 18.08.2010р. та до Управління земельних ресурсів Бориспільського району Київської області і проханням зареєструвати своє право власності на придбане нерухоме майно за Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2010р., однак їй було повідомлено, що на вказане придбане нерухоме майно накладено арешт згідно Постанови про накладення арешту на майно від 18 січня 2012 року., винесеної Відділом державної виконавчої служби Бориспільського МУЮ Київської області.

Як вбачається з постанови про накладення арешту майна боржника від 18.01.12 р. накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_3 у межах суми звернення стягнення 1494801,12 грн. та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим мірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до вимог ст. 81 Земельного кодексу України, громадяни України набувають право власності на земельні ділянки зокрема на підставі придбання за договором купівлі-продажу, и. дарування, міни, іншими цивільно-правовими угодами.

Статтею 125 Земельного кодексу України передбачено, що право власності на земельну ділянку виникає з моменту державної реєстрації такого права.

Встановлено, позивач ОСОБА_1 правомірно набула право власності на зазначене нерухоме майно, що підтверджується Договором купівлі-продажу садового будинку від 08.2010р. та Договором купівлі-продажу земельної ділянки від 18.08.2010р..

Про те, що вказане нерухоме майно належить позивачу на праві власності свідчить також те, що воно було їй фактично передане, договори купівлі-продажу були посвідчені нотаріально, зареєстровані в державному реєстрі правочинів, розрахунки за договором проведені повністю, що в повній мірі відповідає положенням законодавства України, та не дає підстав вважати таке нерухоме майно належним відповідачу ОСОБА_3

Статтею 334 Цивільного кодексу України визначено, що право власності у набувача майна договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Якщо договір про відчуження майна підлягає державній реєстрації, право власності у набувача виникає з моменту такої реєстрації.

Таким чином, позивач ОСОБА_1 являється новим власником нерухомого майна, а тому підстави для накладення арешту на вищевказане майно за зобов'язаннями старого власника, тобто відповідача ОСОБА_3 відсутні.

Положеннями ч. 1 ст. 60 Закону України «Про виконавче провадження»передбачено, що особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про зняття з нього арешту.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1 є обґрунтованими та підлягають задоволенню, оскільки Відділом державної виконавчої служби Бориспільського МУЮ Київської області не були враховані умови, які вже існували на момент накладення арешту.

Керуючись ст.. 319,321,328,334,391 ЦК України, ст.ст. 60 Закону України "Про виконавче провадження", ст.. 81, 125, 129 Земельного кодексу України, ст..ст. 60, 169, 174, 212-215 ЦПК України, суд

вирішив:

Позов задовольнити.

Зняти арешт з садового будинку НОМЕР_1 з відповідними надвірними будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Київська обл., Бориспільський р-н, с. Мала Олександрівка в садовому товаристві «Янтар».

Зняти арешт з земельної ділянки площею 0,0588 га, кадастровий номер 3220880900:09:005:0066, розташованої на території садового товариства «Янтар»Великоолександрівської сільської ради Бориспільський р-ну Київська області.

Рішення суду може бути оскаржене до Апеляційного суду Київської області через Бориспільський міськрайонний суд Київської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: