Постанова

від 13.11.2008 по справі 2/469-11/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

2/469-11/202

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.11.08                                                                                           Справа№ 2/469-11/202

Господарський суд Львівської області у складі судді Сало І.А.

При секретарі Легуцькому І.Б.

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за адміністративний позовом: Держаного територіально-галузевого об”єднання “Львівська залізниця”, м. Львів

до відповідача: Державної інспекції з контролюза цінами у Львівській області, м. Львів

Про визнання недійсним рішення

За участю представників сторін:

Від позивача : Шевчишин О.С. –предст. довіреність №НЮ-2 від 01.01.2008р.

Від відповідача : Грицак О.О. –предст. довіреність №20-2499 01.07.2008р.

Сторонам, які беруть участь у справі, роз'яснено зміст ст.49-50 КАС України, а саме їх процесуальні права та обов'язки, зокрема, права заявляти відводи.

    Суть спору:  Ухвалою господарського суду Львівської області від 05.07.2005 року  порушено провадження у справі № 2/469-11/202А за позовом Львівської державної залізниці до Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області (далі - Інспекція) про визнання недійсним та скасування рішення № 106 від 06.06.2005 року, яким до позивача застосовані економічні санкцій за порушення дисципліни цін шляхом  вилучення в дохід держбюджету м.Львова 1635608,40 грн.

Провадження  у даній справі  зупинялось з підстав зазначених в ухвалах суду від  21.07.2005 року та 23.02.2006 року.

Ухвалою суду від 23.02.2006 року  у зв'язку із змінами в установчих документах Львівської державної залізниці та новою редакцією статуту державно-галузевого об'єднання «Львівська залізниця», затвердженого наказом Міністра транспорту та зв'язку України № 80 від 3.01.2006 року змінено найменування позивача –Львівська державна залізниця на Державне територіально-галузеве об'єднання «Львівська залізниця»(далі- Залізниця) згідно поданого клопотання.

21.08.2008 року поновлено провадження у даній справі.  

02.10.2008 року позивачем подана заява про зміну та доповнення до позовної заяви у зв'язку  з набранням чинності з 01.09.2005 року Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), виявленням нових порушень встановлених правил проведення перевірок, які раніше не зазначались в позовній заяві, у тому числі щодо порушення відповідачем  порядку і строків застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін, недоведеності матеріалами перевірки, яка проводилась в Рівненській дирекції залізничних перевезень, обставин отримання Залізницею необґрунтованої виручки в результаті порушення державної дисципліни цін.

Представник позивача в суді позов підтримав, просить задовольнити позовні вимоги з мотивів викладених в позовній заяві та заяві про зміну і доповнення до неї, в матеріалах справи, покликається на невідповідність рішення Інспекції № 106 від 06.06.2005 року ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», на необґрунтованість цього рішення, на прийняття його відповідачем з порушенням встановлених правил проведення перевірок, порядку стягнення і строків застосування економічних санкцій за порушення суб'єктом господарювання державної дисципліни цін, вважає його таким, що не ґрунтується на матеріалах перевірки, здобутих і складених згідно встановлених для таких перевірок норм і правил, та таким, що порушує законні права та інтереси позивача.

В судові засідання 14.10.2008 року та 23.10.2008 року позивач не з'явився, надіславши обґрунтовані клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку із неможливістю явки повноважного представника з поважних причин.

Відповідач  позовні вимоги заперечує повністю, з підстав наведених у додаткових запереченнях на позовну заяву № 20-4452 від 13.10.2008 року,  просить суд відмовити у  задоволенні позову Залізниці, покликається на відсутність в законодавстві вимог щодо кількості перевіряючих осіб та заборони про здійснення перевірок юридичних осіб у складі менше 2 осіб, на проведення перевірки Рівненської дирекції залізничних перевезень на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, на доведеність обставин отримання позивачем необґрунтованої виручки внаслідок недотримання державної дисципліни цін, на прийняті судами касаційної інстанції судових рішень щодо Порядку розподілу доходних надходжень від основної діяльності залізничного транспорту, затверджених постановою КМУ від 16.02.1998р. № 173 та інш.

Ухвалою від 14.10.2008 року за клопотанням відповідача суд зобов'язав сторони подати в судове засідання уточнений розрахунок суми необґрунтовано отриманої виручки за період з 06.06.2004 року по 14.07.2004 року та узгодити її між собою, однак сторони згоди не досягнули, не надали суду узгоджений уточнений розрахунок суми  необґрунтовано отриманої виручки.

В судовому засіданні 13.11.2008р. проголошено вступну і резолютивну частину судового рішення. Постанова виготовлена та підписана в повному обсязі 17.11.2008р.      

Заслухавши пояснення та заперечення сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши докази в їх сукупності, суд  встановив:

Державною інспекцією з контролю за цінами у Рівненській області згідно розпорядження Кабінету Міністрів України від 12.03.2005 року № 64-р «Про проведення перевірки фінансово-господарської діяльності підприємств державного сектору економіки» проведено перевірку дотримання державної дисципліни цін в Рівненській дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці.

Результати перевірки відображені в акті перевірки від 12.04.2005 року та додатку до акту перевірки від 29.05.2005 року.

Відповідач на підставі матеріалів перевірки Рівненської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці, прийняв рішення № 106 від 06.06.2005 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», яким  вирішено за завищення тарифів на послуги з перевезення вантажів і порожніх у приватних (власних) вагонів у зв'язку з порушенням позивачем вимог наказів Мінтрансу України від 15.11.199 року № 551, від 27.12.2002 року № 934 вилучити у Львівської державної залізниці  в дохід  Держбюджету м.Львова 1 635608, 40 грн.

В Акті перевірки від 12.04.2005 року зазначено, що перевіркою дотримання державної дисципліни цін встановлено, що за період з 01.04.2004 року по 14.07.2004 року Рівненською дирекцією залізничних перевезень Львівської залізниці при справлянні плати за перевезення вантажів у приватних цистернах ВАТ «Рівнеазот»необґрунтовано нараховано та отримано виручки на загальну суму 545202,80грн. внаслідок застосування нових розмірів скидок, встановлених телеграмами Укрзалізниці  від 01.04.2004 № 00020/ЦМ, 09.04.2004 року № 000212/ЦМ замість розмірів скидок, встановлених у Збірнику тарифів на перевезення вантажів залізничним транспортом України (Тарифне керівництво № 1), що призвело до завищення рівня діючих державних тарифів, затверджених наказами Мінтрансу України від 15.11.199 року № 551, від 27.12.2002 року № 934.

Як вбачається з Акту перевірки від 12.04.2005 року і додатку до нього від 29.04.2005 року перевірка Рівненської дирекції залізничних перевезень здійснювалась Головним держінспектором Державної інспекції з контролю за цінами Рівненської області Булавським В.О., який їх склав  та підписав.

Акт перевірки від 12.04.2005р. підписаний представниками Рівненської дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці з запереченнями.

Позивач не погоджується з рішенням  № 106  від 06.06.2005 року, просить визнати його нечинним та скасувати.   

Оцінивши рішення відповідача № 106 від 06.06.2005 року на предмет його відповідності вимогам Конституції та законів України, суд виходить з наступного:

Відповідно до ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 8 Конституції в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституційні права та свободи людини і громадянина є безпосередньо діючими. Вони визначають цілі і зміст законів та інших нормативно-правових актів, зміст і спрямованість діяльності органів законодавчої та виконавчої влади, органів місцевого самоврядування і забезпечуються захистом правосуддя.

Згідно ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади і органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані  діяти тільки на підставі, в межах повноважень і способом, які передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч.2 ст.238 ГК України види адміністративно-господарських санкцій, умови та порядок їх застосування визначаються цим Кодексом, іншими законодавчими актами. Адміністративно-господарські санкції можуть бути встановлені виключно законами.

Вилучення в доход відповідного бюджету у суб'єкта господарювання необґрунтовано одержаної виручки внаслідок порушення встановлених законодавством правил здійснення господарської діяльності та економічних (штрафних) санкцій є видами  адміністративно-господарських санкцій згідно положень  ст.ст.239, 241 ГК України.

Відповідно до ст.239 ГК України органи державної влади та органи місцевого самоврядування відповідно до своїх повноважень та у порядку, встановленому законом, можуть застосовувати до суб'єктів господарювання адміністративно-господарські санкції,  встановлені цим Кодексом та іншими законами, у тому числі здійснювати вилучення необґрунтовано отриманої підприємством, організацією, установою виручки та стягнення штрафу.       

Закон України «Про ціни і ціноутворення»встановлює адміністративно-господарські санкції за порушення суб'єктами господарювання державної дисципліни цін,  їх розмір, умови та порядок їх застосування. Зокрема, в частині застосування, встановлених статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення»видів адміністративно-господарських санкцій, передбачено цією ж нормою Закону, що вказані в цій нормі Закону суми усієї необгрунтовано одержаної підприємством, організацією виручки в результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки, списуються з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду.

Порядок і спосіб застосування економічних та фінансових санкцій за порушення державної дисципліни цін, визначений також Інструкцією про порядок застосування економічних та фінансових (штрафних) санкцій органами державного контролю за цінами, затвердженої наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України від 03.12.2001 № 298/519 (далі - Інструкція), однак, на думку суду, він не відповідає порядку і способу застосування економічних санкцій за порушення держаної дисципліни цін, встановлених статтею 14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Так, згідно пункту 1.6 Інструкції необґрунтовано одержані суб'єктами господарювання унаслідок порушень порядку встановлення і застосування цін, суми виручки та штрафи підлягають вилученню згідно із законодавством на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами. Зазначені в рішеннях суми перераховуються суб'єктами підприємницької діяльності - порушниками за належністю самостійно, а в разі неподання установам банків платіжних документів зазначені суми стягуються відповідно до вимог законодавства.

Відповідно до пункту 5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року "Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя»суди повинні  виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону. Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить закону, суд зобов'язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Враховуючи, що порядок та спосіб застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін шляхом вилучення згідно із законодавством у суб'єкта господарювання необґрунтовано одержаної виручки та штрафу на підставі рішень, прийнятих органами державного контролю за цінами, визначені п.1.6 Інструкції, яка належить до підзаконних нормативно-правових актів, не відповідають порядку і способу застосування цих же економічних санкцій шляхом списання цих сум з рахунків підприємств і організацій в банківських установах за рішенням суду, встановлених ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», згідно положень ст.ст.238,239 ГК України і вимог п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 01.11.1996 року, суд оцінює рішення Інспекції № 106 від 06.06.2005 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін», як такий, що прийнятий відповідачем з порушенням ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Оцінивши  наявні у справі матеріали перевірки, на підставі яких Інспекцією прийнято рішення № 106 від 06.06.2005 року, на предмет правомірності їх складання та дотримання правил проведення перевірок і порядку встановлення органами Державної інспекції з контролю за цінами України порушень державної дисципліни цін, суд виходить з наступного:  

Відповідно до Положення про Державну інспекцією з контролю за цінами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 13.12.2000р. №1819 є Державна інспекція з контролю за цінами. Держцінінспекція є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінекономіки і підпорядковується йому.

Відповідно до п.11 Положення Державна інспекція по контролю за цінами в Україні має в Автономній республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі територіальні органи - державні інспекції з контролю за цінами, які становлять єдину систему органів державного контролю за цінами і мають права, передбачені пунктами 4,5 Положення.  

Згідно п.2 Положення Держцінінспекція у своїй діяльності керується Конституцією, законами України, актами Президента України і Кабінету Міністрів України,  наказами Мінекономіки, а також цим Положенням.

За змістом абз. 2 п. 4 Положення Держцінінспекція відповідно до покладених на неї завдань у межах своєї компетенції здійснює перевірки додержання порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також їх економічного обґрунтування.

Відповідно до п.6 Положення уповноважені посадові особи органів державного контролю  за цінами у разі виявлення  на підприємствах, в установах та організаціях  фактів порушень порядку формування, встановлення і застосування цін і тарифів, а також  невиконання вимог органів державного контролю за цінами крім актів перевірок складають протоколи про адміністративні правопорушення і надсилають їх відповідній  державній інспекції  з контролю за цінами для розгляду.  

Пунктом 3.1 Інструкції встановлено, що підставою для прийняття рішень про вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій є акти перевірок, які складаються посадовими особами органів державного контролю за цінами.

Відповідно до п.3.8 Інструкції Державна інспекція з контролю за цінами, державні інспекції з контролю за цінами в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі на підставі проведених ними перевірок суб'єктів господарювання приймають рішення про застосування фінансових (штрафних) санкцій за порушення вимог законодавства, яким такі санкції та їх розміри передбачено.

Згідно п.17 Положення Держцінінспекція та її територіальні органи є юридичними особами, мають самостійні баланси, реєстраційні рахунки в установах Державного казначейства, печатки із зображенням Державного Герба України та своїм найменуванням. Начальники державних інспекцій з контролю за цінами та їх заступники  від  імені  органів  державного  контролю за цінами приймають рішення про вилучення до відповідного бюджету сум всієї необґрунтовано одержаної підприємством,  установою, організацією виручки у результаті порушення державної дисципліни цін та штрафу у двократному її розмірі, а також розглядають справи про адміністративні правопорушення і накладають адміністративні стягнення.

Проаналізувавши зміст наведених пунктів Положення та Інструкції, і дослідивши докази у справі, суд вважає переконливими доводи позивача, що здобуті Інспекцією матеріали перевірки дотримання державної дисципліни цін в Рівненській дирекції залізничних перевезень Львівської залізниці, на підставі яких прийняте відповідачем рішення № 106 від 06.06.2005 року, не відповідають вимогам п.6 Положення і п. 3.1 Інструкції, т.я. акт перевірки від 12.04.2005 року та додаток до нього від 29.05.2005 року складені та підписані однією уповноваженою посадовою особою, яка проводила перевірку Рівненської дирекції залізничних перевезень, а не уповноваженими посадовими особами  відповідача.

Суд враховує, що в акті перевірки  Рівненської дирекції залізничних перевезень від 12.04.2005 року і додатку до нього від 29.05.2005 року обчислення необґрунтовано нарахованої та отриманої виручки Рівненською дирекцією залізничних перевезень проведені без перевірки бухгалтерських документів, книг, звітів, калькуляцій та інших документів, пов'язаних з формуванням, встановленням і застосуванням цін і тарифів, як передбачено п.5 Положення №1819; відсутні розрахунки, на яких ґрунтується сума необґрунтовано одержаної виручки з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, які передбачені ст.ст. 1 та 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні»та Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказам Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року, згідно з якими вони здійснювались; до акту перевірки не додані копії документів первинного бухгалтерського обліку; з додатку до акту перевірки неможливо встановити правильність  сум, які позивач нараховував на ВАТ «Рівнеазот»за  надані послуги, і які суми позивач отримав та правильність сум, обчислених  перевіряючим.

Згідно пункту 3.2  Інструкції  в актах перевірок, зокрема:

- зазначаються нормативні акти, які порушено суб'єктами господарювання, з конкретним обґрунтуванням порушення;

- детально відображається механізм скоєння порушення;

- визначається сума необґрунтовано одержаної виручки, з доданням розрахунків, на яких ґрунтується обчислення зазначеної суми, з посиланням на документи первинного бухгалтерського обліку, згідно з якими вони здійснюються, копії документів первинного бухгалтерського обліку, завіряються підписом посадової особи суб'єкта господарювання та його печаткою.

Встановлено, що акт перевірки від 12.04.2005 року  вимогам п.3.2 Інструкції не відповідає, відповідач не здійснював перевірки дотримання державної дисципліни цін Рівненської дирекції залізничних перевезень, відтак суд вважає, що на момент прийняття рішення Інспекції №106 від 06.06.2005 року у відповідача  не було правових підстав для прийняття рішення про застосування до позивача фінансових (штрафних) санкцій за порушення державної дисципліни цін і належним чином здобутих доказів їх порушення позивачем.

З огляду на встановлені судом обставини, суд погоджується з доводами позивача  про порушення відповідачем порядку вилучення сум економічних та фінансових (штрафних) санкцій, встановлених пунктами 3.1., 3.2 та 3.8 Інструкції.

Відповідно до п.3.4. Інструкції рішення складається за формою згідно з додатком 1 у трьох примірниках, які підписуються начальником відповідної державної інспекції з контролю за цінами або його заступниками.

Встановлено, в рішенні Інспекції №106 від 06.06.2005 року відсутній розмір виручки та розмір штрафу, які підлягають вилученню (стягненню) згідно ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення», відтак суд приходить до висновку, що рішення відповідача № 106 по формі та змісту прийняте з порушенням додатку 1 до п.3.4 Інструкції.

В рішенні Інспекції №106 від 06.06.2005 також не визначена правова природа суми 1635608,40 грн., яка підлягає вилученню у відповідача, що суперечить положенням ст.14 Закону України «Про ціни і ціноутворення».

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідачем у справі не доведено належними та допустимими  доказами обставин порушення позивачем державної дисципліни цін в період з 01.04.2004 року по 14.07.2004 року в Рівненській дирекції залізничних перевезень, обставин з яких би вбачалось отримання позивачем необґрунтованої виручки внаслідок застосування нових скидок на тарифи по перевезенню вантажів залізничним транспортом у приватному (власному) рухомому складі, а також правомірності прийнятого ним рішення № 106 від 06.06.2005 року.

Щодо оцінки строків застосування Інспекцією економічних санкцій до позивача згідно рішення № 106 від 06.06.2005 року,  суд виходить з наступного:  

Згідно ч.1 ст.250 ГК України адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані до суб'єкта господарювання протягом шести місяців з дня виявлення порушення, але не пізніш як через один рік з дня порушення цим суб'єктом встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності, крім випадків, передбачених законом.

Суд погоджується з доводами позивача, що рішення Інспекції № 106 від 06.06.2005 року про застосування економічних санкцій за період з 01.04.2004 року по 05.06.2004 року прийняте з порушенням строків, встановлених ч.1 ст.250 ГК України.  

Доводи Інспекції в додаткових запереченнях на позов Залізниці про відсутність  в  законодавстві вимоги щодо кількості перевіряючих осіб під час перевірок та заборони про здійснення перевірок юридичних осіб у складі менше 2 осіб, суд вважає непереконливими, оскільки вони спростовуються п.6 Положення та п.п.3.1 та 3.8 Інструкції.

Судом не беруться до уваги твердження відповідача, що проведення перевірки Рівненської дирекції залізничних перевезень здійснювалось на підставі документів первинного бухгалтерського обліку, оскільки ці обставини не доведені відповідачем під час судового розгляду справи.  

За таких обставин суд приходить до висновку, що позов Львівської залізниці є обґрунтованим та підлягає задоволенню, а рішення Державної інспекції по контролю за цінами Львівської області № 106 від 06.06.2005 року «Про застосування економічних санкцій за порушення дисципліни цін»на суму  1 635608,40 грн. –скасуванню.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст.6,7,17,41,69-71,87,94,122,123,138,140,154,158-163,167,257 КАС України, п.6 Прикінцевих та перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд,  –

ПОСТАНОВИВ:

1.Позов задоволити повністю.

2.Визнати нечинним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Львівській області №106 від 06.06.2005 року «Про застосування економічних санкцій за порушення державної дисципліни цін» в сумі 1 635608,40грн.

       3.Стягнути із Державного бюджету України на користь ДТГО “Львівська залізниця” (код ЄДРПОУ 01059900) 85,00грн державного мита та 118,00грн. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу.  

       4.Виконавчий лист видати у відповідності до ст. 258 КАС Укарїни

Постанова набирає законної сили у відповідності до ст. 254 КАС України.

Постанова може бути оскаржена у порядку і строки, що визначені ст.ст. 185-187 КАС України.

Суддя                                                                                                       Сало І.А.