Постанова

від 28.05.2012 по справі 2а/0470/2342/12

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2012 р. Справа № 2а/0470/2342/12 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ніколайчук С.В. розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпропетровську адміністративну справу за адміністративним позовом Павлоградського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції до садівничого товариства "Ізобіліє-1" про стягнення податкового боргу, -

ВСТАНОВИВ :

14.02.2012 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Павлоградського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції (далі Західно-Донбаська ОДПІ) до садівничого товариства «Ізобіліє-1» (далі СТ "Ізобіліє-1»), в якому позивач просить стягнути з відповідача на користь бюджету податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1019 грн. 95 коп.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що заборгованість СТ "Ізобіліє-1» по платежам перед бюджетом виникла по податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 1019,95 грн. внаслідок несплати підприємством узгоджених податкових зобов'язань з цього виду податку, яка по теперішній час не погашена відповідачем у добровільному порядку у встановлений законодавством термін, тому підлягає примусовому стягненню в судовому порядку.

Ухвалою суду від 16.02.12 року позовну заяву Павлоградського міжрайонного прокурора залишено без руху та встановлено строк для усунення недоліків.

29.02.2012 року до суду надійшла заява Західно-Донбаська ОДПІ, в якій зазначено, що адміністративний позов з додатками стосовно СТ «Ізобіліє-1» ними отримано.

Ухвалою суду від 06.03.12р. відкрито провадження у адміністративній справі №2а/0470/2342/12 та призначено її до розгляду на 20.03.12р. В подальшому судовий розгляд справи відклався на 03.04.2012 року, в зв'язку з неявкою сторін.

Сторони вдруге в судове засідання не з'явилися, хоч належним чином повідомлені про дату, час та місце засідання суду, заперечень та доказів на їх підтвердження на пропозицію суду не надали, причин неприбуття не повідомили, заяви про розгляд справи за їх відсутності не подали.

Особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов'язки (ч.2 ст. 49 КАС України).

Якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених ст.128 КАС України, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглядати справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта (ч.6 ст.128 цього Кодексу).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за доцільне розглянути дану справу у письмовому проваджені на підставі наявних у ній доказів.

Розглянувши подані документи і матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, заслухавши представника позивача, суд встановив наступне:

садівниче товариство «Ізобіліє-1» зареєстроване як юридична особа 16.07.2007 року Павлоградською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та включений до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців України за ідентифікаційним кодом 34898719 за юридичною адресою: 51464, Дніпропетровська обл.., Павлоградський район, село Богданівка; обліковується у Західно-Донбаській ОДПІ як платників податків, що підтверджується довідкою №401/24 від 17.07.2007 року.

Згідно п. 36.1 -36.3 ст. 34 Податкового Кодексу України податковим обов'язком визнається обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.

Податковий обов'язок виникає у платника за кожним податком та збором.

Податковий обов'язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов'язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

У відповідності до п. 46.1. ст. 46 цього ж Кодексу податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 54.1. ст. 54 ПК передбачено, що крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

З матеріалів справи вбачається, що податковим органом 12 вересня 2011 року проведено камеральну перевірку податкової звітності з податку на прибуток, за результатами якої складено акт №301/15/1-34898719 від 12.09.2011 року, в якому зафіксовано, що відповідачем порушено терміни подання податкової звітності з податку на прибуток, а саме: в порушення норм п.49.18.2 ст.49 Податкового кодексу України платником не подано податковий звіт за ІІ квартал 2011 року.

На підставі цього акту 06.10.2011 року податковим органом винесено податкове повідомлення-рішення №0004711541, яким збільшено суму грошового зобов'язання на 1020 грн. за платежем податок на прибуток приватних підприємств, яке отримане відповідачем 18.10.2011 року про що свідчить підпис на повідомленні про отриманні поштової кореспонденції.

Відповідно до п. 57.3 ст. 57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у п.п. 54.3.1-54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

Вищезазначене податкове повідомлення-рішення ні в адміністративному, ні в судовому порядку не оскаржувалось, тому є чинним.

У зв'язку з наявною переплатою в обліковій картці платника на суму 0,05 грн., податковий борг зменшено на відповідну суму та складає 1019,95 грн.

У відповідності до пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг -сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження , але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Судом з'ясовано, що сплата відповідачем податкового зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 1019,95 грн. не здійснена, внаслідок чого податковий борг відповідача з податку на податок приватних підприємств склав 1019,95 грн.

Відповідно до ст.59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої сум грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу.

Згідно п.59.9 ст.59 ПК України у разі коли у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується, погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що виник після надіслання (вручення) податкової вимоги.

У відповідності до приписі п.60.6 ст.60 Податкового кодексу України на суму збільшення податкового боргу окрема податкова вимога не надсилається.

Позивачем направлено відповідачу податкову вимогу №801 від 31.10.11р., яку він отримав 08.11.11р., про що свідчить підпис на повідомленні про вручення поштової кореспонденції.

Не зважаючи на прийняті заходи, відповідач добровільно не сплачує суми податкового боргу.

Статтями 67, 68 Конституції України визначено обов'язок кожного сплачувати податки і збори у порядку і у розмірах, встановлених законом, неухильно додержуватися Конституції України та законів України.

Відповідно до п.п. 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПКУкраїни платники податків зобов'язані сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.

Сплата грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків з відповідного платежу може бути здійснена також за рахунок надміру сплачених сум такого платежу (без заяви платника) або за рахунок помилково та/або надміру сплачених сум з інших платежів (на підставі відповідної заяви платника) до відповідних бюджетів (п.87.1 ст.87 Податкового кодексу України).

Згідно п.87.2 ст.87 вказаного Кодексу джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Відповідно до п.п.95.1, 95.2 ст.95 ПК України орган державної податкової служби здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Частиною 1 п.95.3 ст.95 ПК України передбачено, що стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання органом державної податкової служби, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Згідно ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

З огляду на вищенаведенні норми матеріального права та обставини справи, суд вважає правомірним стягнення з відповідача заборгованості зі сплати податкового боргу на користь держави і задовольняє вимоги позову в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.2, 8-12, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Павлоградського міжрайонного прокурора в інтересах держави в особі Західно-Донбаської об'єднаної державної податкової інспекції до садівничого товариства «Ізобіліє-1» про стягнення заборгованості - задоволити повністю.

Стягнути з садівничого товариства «Ізобіліє-1» (51464, Дніпропетровська область, Павлоградський район, с. Богданівка, код ЄДРПОУ 34898719) на користь державного бюджету (р/р 31111009700032, код платежу 11021000, банк одержувача УДКУ у Дніпропетровській області, МФО 805012, код отримувача 24237540) податковий борг по податку на прибуток приватних підприємств в розмірі 1019 грн. 95 коп.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Дніпропетровський окружний адміністративний суд з одночасним направленням копії апеляційної скарги особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі складення постанови у повному обсязі, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна, скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

У разі якщо справа розглядалась судом за місцезнаходженням суб'єкта владних повноважень і він не був присутній у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, але його було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо у суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя С.В. Ніколайчук