Рішення

від 31.10.2008 по справі 16/298-07-8168

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/298-07-8168

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"31" жовтня 2008 р.Справа  № 16/298-07-8168

Господарський суд Одеської області

У складі судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Скоробрух Т.В.

За участю представників сторін:

Від позивача:     Яновський В.С. за дов. № 1265 від 01.09.2008р.;

Від відповідача:  Кушнірук О.С. за дов. № 4 від 02.01.2008р.

          Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю „Метекс” до  державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” про стягнення 2 649 473,96 грн, -  

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „Метекс” (далі по тексту - ТОВ „Метекс”) звернулося до господарського суду Одеської області з позовними вимогами до державного підприємства „Іллічівський морський торговельний порт” (далі по тексту –ДП „ІМТП” ) про стягнення частини чистого прибутку, яка мала  бути  розподілена на користь  ТОВ „Метекс” у сумі 66776,00 грн.  Свої  вимоги позивач обґрунтовує неналежним виконанням ДП „ІМТП”  умов договору № 380-8/50-0 від 02.03.2001р.  шляхом використання обладнання, що було передано позивачем для здійснення  спільної діяльності  на підставі вказаного договору, поза межами такої  діяльності, внаслідок чого позивачем не було  отримано частини прибутку.

У судовому засіданні 31.10.2007р. позивачем було надано суду клопотання про призначення судової бухгалтерської експертизи, на вирішення якої  ТОВ „Метекс”  запропонував поставити наступні питання: яку загальну кількість  машино-годин відпрацював кожен з автонавантажувачів згідно з даними шляхових листів за період з 23.10.2004р. по теперішній час, яку загальну кількість машино-годин відпрацював кожен  з автонавантажувачів згідно з даними наряд-завдань за період з 23.10.2004р. по теперішній час, яку кількість машино-годин згідно з даними шляхових листів та наряд-завдань відпрацював кожен з автонавантажувачів в межах сумісної діяльності  за період з 23.10.2004р. по теперішній час, чи мало місце використання відповідачем автонавантажувачів поза межами сумісної діяльності за період з 23.10.2004р. по теперішній час, яку кількість машино-годин згідно з даними шляхових листів та наряд-завдань відпрацював кожен з автонавантажувачів поза межами сумісної діяльності  за період з 23.10.2004р. по теперішній час, яка ринкова вартість оренди одного автонавантажувача, яку суму отримав відповідач в якості оплати роботи шести автонавантажувачів поза межами сумісної діяльності за період з 23.10.2004р. по теперішній час.

Приймаючи до уваги, що відповідачем під час розгляду справи були надані суду шляхові листи та наряди-завдання за спірний період часу, а також те, що вирішення зазначених питань не потребує спеціальних знань, а зазначеним клопотанням на розгляд експертів фактично ставляться питання, що знайшли своє відображення у матеріалах справи, судом  клопотання про призначення судової експертизи було відхилено за відсутністю правових підстав, передбачених ст. 41 ГПК України.

Під час розгляду даної справи ТОВ „Метекс” вимоги неодноразово уточнювалися. Згідно з останньою редакцією позовних вимог, викладеною у заяві про уточнення позовних вимог, яка була надана у судовому засіданні 22.10.2008р., позивач просить суд стягнути з ДП „ІМТП” грошові кошти, отримані без достатніх правових підстав в сумі  2224388,26 грн., з яких 1672337,50 грн. основного боргу, 444953,08 грн. індексу інфляції, нарахованого на суму боргу та 3% річних у сумі 107097,68 грн. Свої позовні вимоги ТОВ „Метекс”  обґрунтовує  порушенням відповідачем умов договору про сумісну діяльність від 02.03.2001р. та фактом безпідставного збагачення відповідача за рахунок позивача.

Відповідачем позовні вимоги заперечувалися повністю з підстав необґрунтованого розрахунку як заявленої до стягнення суми основного боргу, так і незаконністю нарахування на суму боргу індексу інфляції та 3% річних.  Крім того, відповідач вважає вимоги позивача  неправомірними, оскільки майно, що є внеском у сумісну діяльність, може бути використане позивачем виключно для виконання робіт в рамках договору про сумісну діяльність.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

02.03.2001 року між ДП „ІМТП” та ТОВ „Метекс” було укладено у новій редакції договір № 380-0/50-0 про сумісну діяльність, відповідно до якої предметом цього  договору була спільна діяльність сторін по перевалці всіх металовантажів з одного виду транспорту на інший, зберіганню, складуванню, упаковці,  обв'язці та кріпленню вантажів, передвантажну їх підготовку і т.п. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди до цього договору від 01.08.2002 р. територією спільної діяльності визначено територію, прилеглу до причалу №1  порту відповідно до викопійювання.

У відповідності до п. 1.1. договору № 380-0/50-0 метою сумісної діяльності сторін за цим договором є отримання прибутку.

Відповідно до п. 5.1. договору № 380-0/50-0 від 02.03.2001р. порт передав в сумісну діяльність на весь термін дії договору обладнання на загальну суму і в кількості відповідно до акту експертизи. При цьому, зазначено, що склад та  пооб'єктна вартість майна вказується в додатку № 2 до цього договору.

В свою чергу, за змістом п. 5.2. договору № 380-0/50-0 від 02.03.2001р., з  урахуванням додаткової угоди від 01.08.2002р. до вказаного договору, позивачем було прийнято на себе зобов'язання до 01.11.2002р. перерахувати на рахунок сумісної діяльності грошову суму, необхідну для придбання обладнання, вказаного в додатку № 3 до цього договору.  Зазначене обладнання є часткою ТОВ „Метекс” у спільному майні і на його вимогу підлягає поверненню в натурі при розірванні цього договору.

20.02.2003р. на виконання п. 5.2 договору відповідно до акту передачі майна до сумісної діяльності позивачем було передане наступне майно: 4 автонавантажувачів „Кальмар” DСD 160-12 та 2 автонавантажувачів „Кальмар” DСD 280-12LB.

В свою чергу, позивач посилаючись на ті обставини, що  переданий ним внесок у вигляді 4 автонавантажувачів „Кальмар” DСD 160-12 та 2 автонавантажувачів „Кальмар” DСD 280-12LB за період з грудня 2004 року по жовтень 2007 року використовувалися відповідачем для виконання робіт та послуг поза межами договору про сумісну діяльність № 380-0/50-0 від 02.03.2001р. протягом певного часу, звернувся до суду з позовними вимогами про стягнення з ДП „ІМТП” грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав в сумі  2224388,26 грн., з яких 1672337,50 грн. основного боргу, 444953,08 грн. індексу інфляції, нарахованого на суму боргу та 3% річних у сумі 107097,68 грн.

Відповідно до ст. 1130 ЦК України за договором про спільну діяльність сторони (учасники) зобов'язуються спільно діяти без створення юридичної особи для досягнення певної мети, що не суперечить законові.  Спільна діяльність може здійснюватися на основі об'єднання вкладів учасників (просте товариство) або без об'єднання вкладів учасників.

За змістом умов договору № 380-0/50-0 від 02.03.2001р., останній є договором простого товариства.

Відповідно до ст. 1134 ЦК України внесене учасниками майно, яким вони володіли на праві власності, а також вироблена у результаті спільної діяльності продукція та одержані від такої діяльності плоди і доходи є спільною частковою власністю учасників, якщо інше не встановлено договором простого товариства або законом.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України  договір  є  обов'язковим  для  виконання сторонами. Зобов'язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Як було зазначено по тексту рішення вище предметом   договору № 380-0/50-0 від 02.03.2001р. була спільна діяльність сторін по перевалці всіх металовантажів з одного виду транспорту на інший, зберіганню, складуванню, упаковці,  обв'язці та кріпленню вантажів, передвантажну їх підготовку і т.п. Відповідно до пункту 1 додаткової угоди до цього договору від 01.08.2002 р. територією спільної діяльності визначено територію, прилеглу до причалу №1  порту відповідно до викопійювання.

Згідно з пунктом 2.2. договору, ведення спільних справ сторін здійснює порт на основі доручення, виданого позивачем. В свою чергу,  ведення спільних справ, відповідно до п. 3.1.3. договору, включає у тому числі здійснення робіт по перевалці вантажів.

З огляду на викладене, майно, що складає внесок позивача до сумісної діяльності, повинне використовуватися портом  винятково для провадження робіт і надання послуг у рамках спільної діяльності  на вказаній у договорі території.

Як вбачається з матеріалів справи, листом від 08.10.2002р. позивач звернувся до порту з проханням вести окремий облік перевалки вантажів за наряд-завданнями з використанням автонавантажувачів ТОВ «Метекс»з присвоєнням даним операціям окремого коду спільної діяльності.

Згідно вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому, докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Первинними документами, що відображають загальну кількість відпрацьованих машиногодин є шляхові листи та наряди –завдання. При цьому, у шляхових листах відображається загальна кількість відпрацьованих автонавантажувачем машино-годин, без урахування того, які роботи і на якій ділянці їм виконуються. У наданих суду наряд-завданнях фіксується кількість відпрацьованих машино-годин у рамках конкретної вантажної операції.

Відповідно до рапорту заступника начальника економічної служби від 08.10.2002р. начальника першого термінала, на якому працювали автонавантажувачі ТОВ «Метекс»,  було зобов'язано видавати окремі бланки наряд-завдань докерам-механізаторам по комплексам 1-2 та окремо стосовно робіт для здійснення яких використовувалися автонавантажувачі ТОВ «Метекс», та позначати наряди окремими кодами: для використання у межах спільної діяльності з ТОВ «Метекс» - код 3, для інших нарядів –99999.

Як вбачається з наданих  суду копій шляхових листів та нарядів - завдань за період з  грудня 2004 року по жовтень 2007 року автонавантажувачі, передані позивачем в якості внеску до сумісної діяльності, використовувалися відповідачем для виконання робіт та послуг поза межами договору про сумісну діяльність № 380-0/50-0 від 02.03.2001р. Так, 4 автонавантажувачами „Кальмар” DСD 160-12 було відпрацьовано поза межами спільної діяльності –13652 машино/годин та 2 автонавантажувачами „Кальмар” DСD 280-12LB –9361 машино/годин.

Наведене підтверджується наданими суду копіями шляхових листів та наряд-завдань, позначених відповідним кодом, які свідчать про неправомірне використання ДП „ІМТП”  майна, переданого позивачем як внесок до спільної діяльності, для провадження робіт і надання послуг поза межами договору № 380-0/50-0 від 02.03.2001р.

Наказом начальника порту № 828 від 25.08.2005р. з 15.09.2005р. було  введено нові місцеві тарифи, зокрема, вартість однієї години роботи для автонавантажувача  „Кальмар” в/п 16 т для вітчизняної клієнтури без урахування витрат на заробітну платню та паливо складає   86 грн., аналогічний показник для автонавантажувача  „Кальмар” в/п 28 т  складає –142 грн.

Незважаючи на наведені розцінки, розмір  безпідставно отриманого портом доходу був розрахований позивачем виходячи з вартості однієї години роботи механізмів, зазначених у договорі № 12-0 від 01.01.2003р., укладеному між портом та ТОВ «Автотехцентр»та додатку № 1 до вказаної угоди, на необхідності застосування яких наполягав власне відповідач. Так,  при розрахунку доходу за використання  автонавантажувача аналогічного „Кальмар” DСD 160-12 позивач виходив з 62,5 грн. без ПДВ за 1 машино-годину; за використання  автонавантажувача  аналогічного „Кальмар” DСD 280-12LB –з 87,5 грн. без ПДВ за 1 машино-годину, які значно нижче зазначених у наказі начальника порту № 828 від 25.08.2005р.

Як було встановлено господарським судом Одеської області під час розгляду даної справи, 4 автонавантажувачами „Кальмар” DСD 160-12 було відпрацьовано поза межами спільної діяльності –13652 машино/годин та 2 автонавантажувачами „Кальмар” DСD 280-12LB –9361 машино/годин.

Таким чином, виходячи з наведених показників за розрахунком позивача,  сума доходу отриманого ДП «ІМТП»за межами спільної діяльності від використання автонавантажувачів „Кальмар” DСD 160-12 складає 853250,00 грн. без ПДВ та від використання автонавантажувачів „Кальмар” DСD 280-12LB складає 819087, 50 грн. без ПДВ.

Внаслідок використання портом майна, переданого ТОВ «Метекс»у спільну діяльність, для виконання операцій поза межами договору про сумісну діяльність № 380-0/50-0 від 02.03.2001р.  відповідачем було отримано  додатковий дохід від такої діяльності. При цьому, зазначена діяльність проводилася без будь-якої грошової компенсації власникові майна за використання 4 автонавантажувачів „Кальмар” DСD 160-12 та 2 автонавантажувачів „Кальмар” DСD 280-12LB, а також будь-яких домовленостей між сторонами по справі щодо можливості використовувати зазначені механізми поза рамками договору про сумісну діяльність № 380-0/50-0 від 02.03.2001р. Наведене дозволяє суду дійти висновку про відсутність правових підстав для використання відповідачем зазначених механізмів для здійснення операцій у межах  власних виробничих операцій, а відтак і отримання ДП «ІМТП»додаткового прибутку.

Положеннями ст. 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави,  зобов'язана повернути потерпілому це майно.

З огляду на наведені по тексту рішення вище положення діючого цивільного законодавства  України, суд доходить висновку, що  заявлені до стягнення грошові кошти у сумі 1672337,50 грн. є майном, набутим відповідачем за рахунок позивача без достатньої правової підстави, оскільки внаслідок використання відповідачем автонавантажувачів, які є внеском позивача до спільної діяльності, для провадження робіт і послуг поза рамками спільної діяльності, зазначена техніка піддається додатковому зносу, у той час як витрати, пов'язані з її ремонтом і відновленням, несе позивач самостійно, без будь-якої компенсації з боку відповідача.

Крім того, наведені висновки суду підтверджуються і рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2004р. по справі № 3-23-19/283-03-9738, яке набрало законної сили. Як вбачається з матеріалів справи спірні питання, однак за інший період часу, вже були предметом судового дослідження в межах справи № 3-23-19/283-03-9738 за позовом  ТОВ "Метекс"  до ДП „ІМТП” про стягнення 400029 грн. доходу отриманого без достатніх правових підстав та про зобов'язання укласти договір, а також за зустрічним позовом ДП „ІМТП”  до  ТОВ "Метекс" про стягнення 426600,00 грн. Рішенням господарського суду Одеської області від 16.07.2004р. по справі № 3-23-19/283-03-9738 позовні вимоги ТОВ „Метекс” про стягнення з порту 400029 грн. доходу отриманого без достатніх правових підстав та про зобов'язання укласти договір були задоволені повністю, а у задоволенні зустрічного позову ДП „ІМТП”  було відмовлено. При цьому, як вбачається із зазначеного судового рішення підставою для задоволення вимог про стягнення з порту 400029 грн. доходу отриманого без достатніх правових підстав було встановлення судом факту використання відповідачем внеску  ТОВ „Метекс” у спільну діяльність у вигляді 4 автонавантажувачів „Кальмар” DСD 160-12 та 2 автонавантажувачів „Кальмар” DСD 280-12LB для виконання робіт та послуг поза межами договору про сумісну діяльність № 380-0/50-0 від 02.03.2001р.

Крім того, господарським судом Одеської області було також  встановлено, що ринкова вартість оренди аналогічної техніки, що склалася у відносинах між відповідачем та іншими підприємствами, за використання  автонавантажувача аналогічного „Кальмар” DСD 160-12 складає 75 грн. 00 коп. за 1 машино-годину, у т.ч. ПДВ 20 % або 62,5 грн. без ПДВ; за використання  автонавантажувача  аналогічного „Кальмар” DСD 280-12LB - 105 грн. 00 коп. за 1 машино-годину, у т.ч. ПДВ 20 % або 87,5 грн. без ПДВ.

Відповідно до ст.. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Враховуючи, що спірні питання з приводу отримання відповідачем доходу без достатніх правових підстав внаслідок використання техніки, яка є внеском позивача до сумісної діяльності, поза межами договору № 380-0/50-0 від 02.03.2001р., однак за інший період часу, вже були предметом судового дослідження в межах справи № 3-23-19/283-03-9738, рішення господарського суду Одеської області від 16.07.2004р. по справі № 3-23-19/283-03-9738 має преюдиціальне значення для вирішення по суті даної справи.

Враховуючи  встановлення судом факту використання техніки, яка є внеском позивача до сумісної діяльності, поза межами договору № 380-0/50-0 від 02.03.2001р., а також з огляду на висновки, до яких дійшов суд при вирішенні даної справи про отримання відповідачем доходу без достатніх правових підстав у сумі  1672337,50 грн., керуючись приписами ст.ст. 1212-1214 ЦК України, суд оцінює позовні вимоги ТОВ «Метекс»в частині стягнення  з ДП „ІМТП” грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав в сумі  1672337,50 грн. правомірними, обґрунтованими та  такими, що базуються на законних підставах, у зв'язку з чим   підлягаючими  задоволенню.

При цьому, судом не були прийняті до уваги доводи відповідача у даній справи з наступних підстав.

За змістом  ст.. 1212 ЦК України законодавцем не ставиться право потерпілого на повернення безпідставно отриманих набувачем грошових коштів в залежність від можливості отримання таких коштів власне потерпілим. Визначальним моментом в даному випадку є сам факт безпідставного отримання грошових коштів їх набувачем та набуття їх за рахунок іншої особи (потерпілого).  

Враховуючи наведене, судом критично оцінюються доводи ДП «ІМТП»  про неправомірність вимог ТОВ «Метекс»в частині стягнення суми безпідставно отриманого відповідачем доходу з огляду на неможливість отримання прибутку від використання автонавантажувачів самим позивачем, оскільки наявними у матеріалах справи шляховими листами та наряд-завданнями, позначеними відповідним кодом,  підтверджується факт використання відповідачем автонавантажувачів, переданих позивачем в якості внеску до сумісної діяльності, для виконання робіт та послуг поза межами договору про сумісну діяльність № 380-0/50-0 від 02.03.2001р. При цьому, з огляду на наявний у матеріалах справи рапорт заступника начальника економічної служби від 08.10.2002р. про  позначення  нарядів окремими кодами: для використання у межах спільної діяльності з ТОВ «Метекс» - код 3, для інших нарядів –99999, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про те, що зазначене кодування не стосується розмежування вантажних операцій, здійснених  відповідачем у межах або поза межами договору про сумісну діяльність № 380-0/50-0 від 02.03.2001р., як безпідставні та необґрунтовані.

Крім того, судом не приймаються до уваги доводи відповідача про необхідність розрахунку доходів, отриманих  ДП «ІМПТ»від  використання майна поза межами спільної діяльності, із  застосуванням положень договору про сумісну діяльність № 380-0/50-0 від 02.03.2001р.  щодо  розподілу прибутку між його учасниками пропорційно їх внескам у співвідношенні 60:40 з огляду на наступне. Приписами ст. ст..1212, 1213 ЦК України чітко визначено,  що набувач зобов'язаний повернути потерпілому безпідставне набуте майно. В ситуації, яка склалася між сторонами по справі, відповідачем було безпідставно набуто усі доходи у розмірі 1672337, 50 грн., які  були ним одержані внаслідок виконання  операцій з використанням автонавантажувачів, які є внеском позивача до спільної діяльності,  поза межами такої діяльності, а, відтак, в даному випадку не підлягають застосуванню положення договору про сумісну діяльність № 380-0/50-0 від 02.03.2001р.  щодо  розподілу прибутку між його учасниками, оскільки між учасниками процесу виникли позадоговірні відносини.

Враховуючи викладене, позиція відповідача щодо неправомірності вимог ТОВ „Метекс” стосовно стягнення з ДП „ІМТП” грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав в сумі  1672337,50 грн. не базується на законних підставах та не відповідає фактичним обставинам справи, у зв'язку з чим не може бути прийнята до уваги судом.

Щодо вимог позивача про стягнення з порту 444953,08 грн. індексу інфляції, нарахованого на заявлену до стягнення  суму безпідставно одержаних портом коштів  та 3% річних у сумі 107097,68 грн., суд вважає за необхідне зупинитися на наступному.

Дійсно відповідно до ст.. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу коли ця особа дізналася або могла дізнатися  про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього кодексу).

Приймаючи до уваги відсутність у положеннях ст. 536 ЦК України визначення розміру процентів за користування чужими грошовими коштами, позивач з посиланням на ч.2 ст. 625 ЦК України просить суд стягнути  з порту 3% річних у сумі 107097,68 грн. та 444953,08 грн. індексу інфляції, нарахованого на заявлену до стягнення  суму безпідставно одержаних портом коштів.

Враховуючи позицію позивача про необхідність застосування до спірних правовідносин  положень ч.2 ст. 625 ЦК України, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Положеннями глави 83 ЦК України  врегульовані правовідносини, що виникають внаслідок або безпідставного набуття, або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), тобто є  позадоговірними  зобов'язаннями.

Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.  Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. В свою чергу, за змістом  ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є юридичні факти. При цьому, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки можуть виникати з рішення суду.

Виходячи з правової природи зобов'язань з повернення безпідставно набутого доходу, їх виникнення пов'язується законом з фактом безпідставного набуття  майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої особи (потерпілого), який, у випадку заперечення проти  такого факту набувачем встановлюється судовим рішенням. З огляду на викладене, слід зробити висновок, що позадоговірні зобов'язання, врегульовані главою 83 ЦК України, виникають саме на підставі рішення суду про повернення набувачем  безпідставно набутих грошових коштів.  

В свою чергу, відповідно до ч. 2 ст.. 625 ЦК України  боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити  суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції  за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Аналіз наведеної законодавчої норми дозволяє суду дійти висновку, що настання обов'язку із сплати трьох відсотків річних та витрат від інфляції можливо лише за одночасної  наявності двох умов: існування грошового зобов'язання та його прострочення.

Незважаючи на грошовий характер зобов'язання з повернення безпідставно отриманих коштів, встановленого ч.2 ст. 1214 ЦК України, з урахуванням, при цьому, висновків суду про виникнення позадоговірних зобов'язань, передбачених главою 83 ЦК України, на підставі судового рішення про повернення набувачем  безпідставно набутих грошових коштів, відсутність у положеннях діючого цивільного законодавства України чітких строків  повернення безпідставно одержаних грошових коштів  кредитору,  суд доходить висновку, що зобов'язання які виникають внаслідок одержання майна без достатньої правової підстави виключають можливість їх прострочення до набуття рішенням суду про повернення набувачем  безпідставно набутих грошових коштів законної сили.  

З огляду на наведені висновки, суд погоджується із  доводами відповідача щодо неправомірності застосування позивачем вимог ч.2 ст.625 ЦК України за відсутності належним чином доведеного факту прострочення відповідачем зобов'язання з повернення безпідставно набутих грошових коштів.

Крім того, слід зазначити, що положеннями глави 83 ЦК України передбачений виключний перелік правових наслідків  щодо недоговірних зобов'язань, врегульованих даною главою, при цьому, її приписами не передбачена можливість застосування до відповідних правовідносин статті 625 ЦК України.

З огляду на висновки суду щодо відсутності правових підстав для стягнення з відповідача індексу інфляції у розмірі 444953,08 грн. та 3% річних у сумі 107097,68 грн., суду не вбачається за доцільне надавати правову оцінку доводам сторін щодо обґрунтованості чи необґрунтованості  здійсненного позивачем розрахунку зазначених сум.  

Враховуючи викладене, керуючись вимогами ст. ст.11, 509, 525, 526, 536, 625, 1214 ЦК України,   суд оцінює позовні вимоги  ТОВ «Метекс» в частині стягнення з ДП «ІМТП» індексу інфляції, нарахованого у розмірі 444953,08 грн. та 3% річних у сумі 107097,68 грн. неправомірними  та такими, що не базуються на законних підставах.

Підсумовуючи наведене, позовні вимоги ТОВ „Метекс” про стягнення з ДП „ІМТП” грошових коштів, отриманих без достатніх правових підстав в сумі  2224388,26 грн., з яких 1672337,50 грн. основного боргу, 444953,08 грн. індексу інфляції, нарахованого на суму боргу та 3% річних у сумі 107097,68 грн слід задовольнити в частині стягнення  з відповідача на користь ТОВ «Метекс» 1672337,50 грн. грошових коштів, отриманих ДП «ІМТП»без достатніх правових підстав; в частині вимог про стягнення з відповідача витрат від інфляції  та 3% річних позивачу  слід відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити  згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.       

Керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 536, 625, 1212, 1213, 1214 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з державного підприємства «Іллічівський морський торговельний

порт»/  68000,   Одеська  область  м.Іллічівськ,  пл.Праці, 6, п/р  26008301360029  в Воднотранспортному відділенні ПІБ м. Іллічівська, МФО 328124, код ЄДРПОУ 01125672/  на користь товариства за обмеженою відповідальністю «Метекс»/  68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Леніна, 4 п/р 2600731215 в АБ «Південний», МФО 328209, ЄДРПОУ 20981508 /  1672337 грн. 59 коп. / один мільйон шістсот сімдесят дві тисячі триста тридцять сім грн.. 50 коп./ - безпідставно отриманих грошових коштів; 16723грн. 37 коп. / шістнадцять тисяч сімсот двадцять три  грн. 37 коп./ - держмита; 88 грн. 71 коп. /вісімдесят вісім грн. 71 коп./ - витрати на ІТЗ судового процесу.  Наказ видати.

3.  В іншій частині позову відмовити.

     Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

     Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

     Рішення підписане 21.11.2008р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.