Постанова

від 21.05.2012 по справі 3422/12/2070

ХАРКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Харківський окружний адміністративний суд 61004 м. Харків вул. Мар'їнська, 18-Б-3 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

21 травня 2012 р. № 2-а- 3422/12/2070

Харківський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Піскун В.О.,

при секретарі судового засідання - Мараєвій О.В.,

за участі:

представника позивача - Машир В.О.,

представника відповідача - Подобайло І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід" (далі - ТОВ «Крановий електропривід»), звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить суд з урахуванням наданих уточнень скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 03.01.2012 року № 0000012305, № 0000022305 та від 05.01.2012 року № 0000142305.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив, що спірні податкові повідомлення - рішення суперечать ч.3 ст.2 КАС України, оскільки за відсутності визначених законом підстав покладають на платника податків додатковий обов'язок по оплаті грошового зобов'язання на користь Державного бюджету України. Так, позивач посилався на безпідставність висновків ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про непідтвердженість реальності господарських операцій з контрагентами - ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», оскільки за даними операціями товар був поставлений в повному обсязі, оплату вартості товару проведено, тобто господарські зобов'язання виконані належним чином, реальність здійснення господарських операцій підтверджується належно оформленими первинними документами бухгалтерського та податкового обліку, фактом проведення розрахунків, фактом настання змін у складі та структурі активів учасників господарських операцій, даними бухгалтерського обліку.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі, посилаючись на факти, викладені в позовній заяві просив суд їх задовольнити.

Протокольною ухвалою суду відповідача - Державну податкову інспекцію у Дзержинському районі м. Харкова, замінено його правонаступником - Державною податковою інспекцією у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби.

Представник відповідача в судовому засіданні проти заявлених позовних вимог заперечував та просив суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що ТОВ «Крановий електропривід» порушено вимоги ст. 3, 5, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про ПДВ», п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.5.1 п.138.5 ст.138, п. 139.1 ст. 139, Податкового кодексу України, а саме: завищено податковий кредит з ПДВ за січень 2011р., березень 2011р., серпень 2011р., а також валові витрати за січень 2011р., березень 2011р., серпень 2011р., за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», котрі реально не відбулись. А тому відповідач вважає, що оскаржувані податкові повідомлення - рішення є правомірними та прийняті відповідно до вимог чинного законодавства.

Суд, вислухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального і процесуального права, які врегульовують спірні правовідносини, дійшов наступного висновку.

Судом встановлено, що ТОВ «Крановий електропривід» пройшов передбачену законодавством процедуру державної реєстрації, набув правового статусу юридичної особи, включений до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України з ідентифікаційним кодом - 32031071, є платником податку на додану вартість та знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) у Державній податковій інспекції в Дзержинському районі м. Харкова, правонаступником якої є Державна податкова інспекція в Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - ДПІ у Дзержинському районі м. Харкова), що підтверджується довідкою з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України АА №321972, випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серії ААБ №918239, довідкою про взяття на облік платника податків від 09.08.2011 року №56506, свідоцтвом про реєстрацію платника податку на додану вартість №28304988 (а.с. 172-177 том 1).

19.12.2011 року Державною податковою інспекцією в Дзержинському районі м. Харкова була проведена позапланова документальна невиїзна перевірка ТОВ «Крановий електропривід» щодо документального підтвердження господарських відносин із платником податків Товариством з обмеженою відповідальністю "Промтехноопт" (код 37092055) за січень 2011р., березень 2011р., серпень 2011р. та ТОВ "Тех-Агроремпоставка" (код 36457279) з грудень 2010р. їх реальності та повноти відображення в обліку, за результатами якої було складено акт від 19.12.2011р. № 6128/2305/32031071 (а.с. 6-26 том 1).

З посиланням на даний акт відповідачем були винесені податкові повідомлення-рішення № 0000012305 від 03.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 113320,75грн., (за основним платежем - 109001,00грн., за штрафними санкціями - 4319,75грн.), № 0000022305 від 03.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у сумі 117230,00грн. (за основним платежем - 107097,00грн., за штрафними санкціями - 10133,00грн.) та № 0000142305 від 05.01.2012 року, яким підприємству збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість за штрафними санкціями у сумі 6677,00 грн. (а.с. 27-29 том 1).

Як вбачається з матеріалів справи, фактичною підставою для винесення спірних податкових повідомлень - рішень стали висновки акту перевірки від 19.12.2011р. № 6128/2305/32031071 про порушення платником податків вимог п.п. 3.1.1 п. 3.1 ст. 3, п. 4.1 ст. 4, п.п. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість за грудень 2010 року на суму 13820,00 грн.; ст. 3, 5, п.п. 4.1.1 п. 4.1 ст. 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», а саме завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток за 4 квартал 2010 року у сумі 17275,00 грн.; п.198.2, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України, а саме завищення податкового кредиту, що призвело до заниження податку на додану вартість на загальну суму ПДВ - 93277,00 грн., у тому числі за січень 2011 року на суму ПДВ - 20318,00 грн., за березень 2011 року на суму ПДВ - 46251,00 грн., за серпень 2011 року на суму ПДВ - 26708,00 грн.; п.п.138.1.1 п.138.1, п.п.138.5.1 п.138.5 ст.138, п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, а саме завищення валових витрат, що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 91726,00 грн., у тому числі за І квартал 2011 року у сумі 83211,00 грн., та у ІІІ кварталі 2011 року у сумі 8515,00 грн., за рахунок відображення в обліку з податку на додану вартість та податку на прибуток показників господарських операцій з ТОВ «Промтехноопт», ТОВ «Тех-Агроремпоставка», котрі реально не відбулись.

Суд зазначає, що правила формування валових витрат платниками податку на прибуток підприємств до 01.04.2011 року визначалися статтею 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств ", а з 01.04.2011 року положеннями Податкового кодексу України, із змісту яких право формування валових витрат залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум витрат до складу валових витрат.

Так, положеннями п. 5.1 ст. 5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " визначено, що валові витрати виробництва та обігу (далі валові витрати) сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або не матеріальних формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

Підпунктом 5.2.1 п.5.2. ст.5 Закону України "Про оподаткування прибутку підприємств " встановлено, що до складу валових витрат включаються суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реативну), з урахувань обмежень, установленими пунктами 5.3-5.7 цієї статті.

Відповідно п.п. 5.3.1. п.5.3. ст.5 вказаного Закону не включаються до складу валових витрат потреби, не пов'язані з веденням господарської діяльності.

Виходячи із змісту положень Податкового кодексу витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником) (п.п. 14.1.27 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.п. 138.1.1 п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно з п.п. 138.5.1 п. 138.5 ст. 138 Податкового кодексу України датою здійснення витрат, нарахованих платником податку у вигляді сум податків та зборів, вважається останній день звітного податкового періоду, за який проводиться нарахування податкового зобов'язання з податку та збору.

Згідно з п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат: витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Суд також зазначає, що до 01.01.2011 року порядок нарахування платником податку податкового кредиту встановлювався Законом України «Про податок на додану вартість», а з 01.01.2011 року відносини з приводу формування податкового кредиту врегульовані Податковим кодексом України.

Так, відповідно до п. 1.7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно п.п.7.5.1. п.7.5. ст.7 Закону України "Про податок на додану вартість", датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається: дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з пп. 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача, та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Відповідно до пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

Підпунктом 7.2.1 пункту 7.2 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" встановлено, що податкова накладна повинна містити: порядковий номер, дату виписки, назву юридичної особи, податковий номер, місцезнаходження юридичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, опис (номенклатуру) товарів (робіт) та їх обсяг та ціну поставки.

Згідно з пп. 7.4.4 п. 7.4. ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Положеннями Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу ( п.п. 14.1.181 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України).

Згідно з п. 198.1 ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України, в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою податкову накладну, у якій зазначаються в окремих рядках: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг.

Згідно з п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Отже, з урахуванням вищевикладеного, до складу валових витрат включаються будь-які витрати, які пов'язані з господарською діяльністю платника податку та підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, а наявність у платника податку (позивача у справі) виданих йому податкових накладних і сплата вартості отриманих товарів з ПДВ є достатніми підставами для визначення податкового кредиту з урахуванням підтвердження реального здійснення господарської операції та з метою подальшого використання товарів в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Судом встановлено, що 01.11.2010 р. між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» (в якості продавця) було укладено договір купівлі-продажу №28П від 01.11.2010 року, предметом якого є поставка товару, а саме: контакторів (далі - товар) (а.с. 183-185 том 1).

На виконання умов зазначеного договору позивач отримав від ТОВ «Тех-Агроремпоставка» товар, що підтверджується видатковою накладною № 151210 від 15.12.2010 р. на загальну суму 82920,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 69100,00 грн.) (а.с. 85 том 1).

Товар отримано уповноваженою на те особою - ОСОБА_3 за довіреністю №667 від 15.12.2010 року, що зареєстрована в журналі реєстрації довіреностей (а.с. 18 том 2).

ТОВ «Тех-Агроремпоставка» виписано та надано позивачу податкову накладну № 6598 від 15.12.2010р. на загальну суму 82920,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 69100,00 грн.) (а.с. 86 том 1), що включена до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за грудень 2010 року (а.с. 47-53 том 1).

Відповідно до рахунку-фактури №151210 від 15.12.2010 року (а.с. 84 том 1) позивачем було сплачено за отриманий товар у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 110-111 том 1).

Факт перевезення товару, підтверджується приєднаною до справи товарно-транспортною накладною від 15.12.2010 року (а.с. 87 том 1), яке здійснювалось перевізником - ПП «Укр-СВ», що підтверджується договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом №001У від 01.01.2010 року, талоном замовника 10ААВ №385269, актом наданих послуг №1823 від 17.12.2010 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу №166596 (а.с. 120-123, 126 том 1), оплату перевізнику здійснено у повному обсязі 14.03.2011 року, що підтверджується банківськими виписками з рахунку (а.с. 140-141 том 1).

Позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Тех-Агроремпоставка» відповідні суми витрат та суми ПДВ були включені до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

Судом також встановлено, що 31.01.2011 р. між позивачем (в якості покупця) та ТОВ «Промтехноопт» (в якості продавця) було укладено договір купівлі - продажу № 31П, предметом якого є поставка товару, а саме: автоматичних вимикачів, контакторів, реле, вимикачів врубних, рубильників триполюсних (а.с. 180-182 том 1).

На виконання умов зазначеного договору позивач отримав від ТОВ «Промтехноопт» товар, що підтверджується видатковими накладними № 31/01-11 від 31.01.2011 р. на загальну суму 121908,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 20318,00 грн.); № 25/03-11 від 25.03.2011 р. на загальну суму 137460,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 22910,00 грн.); № 31/03-11 від 31.03.2011 р. на загальну суму 140046,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 23341,00 грн.); № 31/08-11 від 31.08.2011 р. на загальну суму 160248,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 26708,00 грн.) (а.с. 90, 95, 100, 105 том 1).

Товар отримано уповноваженими на те особами - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за довіреностями №49 від 31.01.2011 року, №143 від 25.03.2011 року, №153 від 31.03.2011 року, №309 від 31.08.2011 року, що зареєстровані в журналі реєстрації довіреностей (а.с. 19-21 том 2).

ТОВ «Промтехноопт» виписано та надано позивачу податкові накладні № 231 від 31.01.2011 р. на загальну суму 121908,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 20318,00 грн.); № 388 від 25.03.2011 р. на загальну суму 137460,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 22910,00 грн.); № 506 від 31.03.2011 р. на загальну суму 140046,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 23341,00 грн.); № 995 від 31.08.2011 р. на загальну суму 160248,00 грн. (у т.ч. ПДВ - 26708,00 грн.); (а.с. 91, 96, 101, 106 том 1), що включені до реєстру отриманих та виданих податкових накладних за січень, березень, серпень 2011 року (а.с. 54-83 том 1).

Відповідно до рахунків-фактур №310111 від 31.01.2011 року, №250311 від 25.03.2011 року, №310311 від 31.03.2011 року, №310811 від 31.08.2011 року, (а.с. 89, 94, 99, 104 том 1) позивачем було сплачено за отриманий товар у повному обсязі, що підтверджується виписками з банківського рахунку (а.с. 109, 112-119 том 1).

Факт перевезення товару, підтверджується приєднаними до справи товарно-транспортними накладними від 31.01.2011 року, від 25.03.2011 року, від 31.03.2011 року, від 31.08.2011 року, (а.с. 92, 97, 102, 107 том 1), яке здійснювалось перевізником - ПП «Укр-СВ», що підтверджується договором на перевезення вантажу автомобільним транспортом №002У від 01.01.2011 року, талонами замовника 10ААВ №385294, 12ААА №629391, 12ААА №629392, 10ААВ №634500, актами наданих послуг №169 від 31.01.2011 року, №471 від 25.03.2011 року, №464 від 31.03.2011 року, №1303 від 31.08.2011 року, свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу №166596 (а.с. 124-134 том 1), оплату перевізнику здійснено у повному обсязі 14.03.2011 року, що підтверджується банківськими виписками з рахунку (а.с. 135-139, 142 том 1).

Позивачем по взаємовідносинам з ТОВ «Промтехноопт» відповідні суми витрат та суми ПДВ були включені до складу валових витрат та до складу податкового кредиту.

Під час розгляду справи судом встановлено, що жодних зауважень чи претензій до правоздатності і дієздатності юридичних осіб, які є сторонами спірних правочинів до правового статусу сторін цих договорів як платників ПДВ, відповідності спірних правочинів вимогам закону, належності складання первинних документів за спірними правочинами відповідач ані при проведенні перевірки, ані в ході судового розгляду не має. Судом також встановлено, що мотиви фізичної відсутності товару у спірних правовідносинах, невикористання товару та послуг у господарській діяльності позивача, вартісних показників придбаних і реалізованих товарів і послуг, оплаті вартості придбаного товару не були покладені суб'єктом владних повноважень в основу спірних рішень.

Окрім того, оцінивши наявні в справі докази, суд зазначає, що приєднані до справи копії первинних документів засвідчують факт виконання позивачем та контрагентами позивача зобов'язань за спірним правочинами, у тому числі зобов'язань по передачі товару, зобов'язань по оплаті вартості товарів за переліченими вище правочинами шляхом перерахування безготівкових грошових коштів. Фізичне переміщення товару підтверджується долученими до справи копіями товарно-транспортних накладних.

Суд також зазначає, що вказані первинні документи відповідають приписам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. № 88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за № 168/704, далі за текстом Положення) та не спричиняють втрату первинними документами юридичної сили і доказовості, що призводить до зміни в структурі активів платника податків.

Як вбачається з матеріалів справи, в подальшому придбаний у ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» товар було використано позивачем у виробничому процесі для виготовлення електрообладнання, яке було реалізовано контрагентам-замовникам, що підтверджується наданими позивачем до суду та приєднаними до матеріалів справи копіями відповідних договорів на поставку товару, специфікацій до них, рахунків-фактур, видаткових накладних, довіреностей на отримання ТМЦ, актів списання продукції у виробництво, картками номенклатури (а.с. 42-69, 71-250 том 2, 1-156 том 3). Для виготовлення електрообладнання були забезпечені відповідні технічні умови «Пристрої високовольтні введення, розподілу і плавного пуску типу СТ5», «Низьковольтні комплектні пристрої кранових механізмів» (а.с. 200-250 том 1, а.с. 1-17 том 2) та видані сертифікати відповідності (а.с. 178-179, 186-188 том 1).

З матеріалів справи вбачається, що ТОВ «Крановий електропривід» здійснює свою діяльність в орендованих приміщеннях (офіси та виробний корпус) за адресою: м. Харків, пр. Леніна, 40, оф. 427 на підставі договору оренди №20-Арк від 18.11.2010 року, укладеного з ТОВ «Акціонери»; та за адресою м. Харків, вул. Шевченка, 317 на підставі договорів оренди №38А від 01.01.2011 року, №39А від 01.01.2011 року, укладених з ВАТ «Система» (а.с. 159-171 том 1).

ТОВ «Крановий електропривід» має дозвіл №03П.0.08.08.60000.038 від 06.02.2003 року на початок робіт, виданий Державними комітетом з нагляду за охороною праці України (Територіальне управління Держнаглядохоронпраці по Харківській області), дозвіл №474.11.63-31.62.4 від 06.06.2011 року на продовження виконання робіт підвищеної небезпеки, виданий Державним комітетом України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду України - Територіальне управління Державного комітету України з промислової безпеки, охорони праці та гірничого нагляду по Харківській області (а.с. 130-131 том 1).

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що господарські операції позивача з ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка» були направлені на реальне настання правових наслідків, що підтверджується доданими до матеріалів справи (видатковими та податковими накладними, договорами, товарно-транспортними накладними та іншими первинними документами), а саме реальне понесення витрат у власній господарській діяльності та фактичне придбання товару, який було використано у господарській діяльності позивача.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивачем по взаємовідносинам з його контрагентами - ТОВ «Промтехноопт» та ТОВ «Тех-Агроремпоставка», правомірно віднесено до складу валових витрат та до складу податкового кредиту відповідні суми витрат та суми ПДВ.

Відтак, донарахування відповідачем ТОВ «Крановий електропривід» грошових зобов'язань з податку на прибуток та з податку на додану вартість не ґрунтується на приписах чинного законодавства.

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, єдиним мотивом, на підставі якого суб'єкт владних повноважень дійшов до висновків, викладених в акті перевірки позивача від 19.12.2011р. № 6128/2305/32031071, є виключно висновки Державної податкової інспекції у Жовтневому районі м. Харкова про те, що всі операції купівлі - продажу ТОВ «Тех-Агроремпоставка» і ТОВ «Промтехноопт» не спричиняють реального настання наслідків, а отже мають ознаки нікчемності по ланцюгу до «вигодонабувача» та суперечать інтересам держави та суспільства, за наслідками перевірки діяльності яких були складені акти № 1251/23-03-05/37092055 від 01.06.2011 р. та № 707/23-03-05/36457279 від 19.04.2011р.

З цього приводу суд зазначає, що належними та допустимими доказами факту вчинення платником податків нікчемного правочину або факту відображення в обліку показників господарських операцій, які в дійсності не відбулись, можуть бути або обвинувальний вирок суду по кримінальній справі (оскільки діяння платника податків по протиправному заволодінню майном іншої особи або ухиленню від сплати податків, тобто вчинення нікчемного правочину, є об'єктивною стороною злочинів, передбачених ст.191 КК України та ст.212 КК України), або рішення суду у справі про стягнення одержаного за нікчемним правочином (оскільки наслідком вчинення платником податків нікчемного правочину відповідно до ст.ст.207, 208, 250 Господарського кодексу України є застосування конфіскаційного заходу у вигляді стягнення одержаного за нікчемним правочином), або рішення суду про визнання правочину недійсним (оскільки відповідно до ч.3 ст.228 Цивільного кодексу України вчинення платником податків правочину, котрий суперечить інтересам держави і суспільства, є підставою для звернення до суду з вимогою про визнання такого правочину недійсним).

Між тим, у ході розгляду справи відповідачем не подано до суду жодних доказів порушення кримінальної справи відносно посадових (службових) осіб платника податків або за викладеними в акті фактами діяльності платника податків, наявності обвинувального вироку суду, рішення суду про стягнення одержаного за нікчемним правочином, наявності рішення суду про визнання правочину недійсним.

Окрім цього, суд зазначає, що законодавством України не передбачена відповідальність юридичної особи за можливими допущеними порушеннями законодавства інших юридичних осіб, на господарюючих суб'єктів не покладається обов'язок та не надається право контролювати дотримання законодавства платником податків, який виступає контрагентом у господарській операції.

Ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. Такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів. Чинне законодавство не містить норм щодо солідарної відповідальності платників податків.

Виходячи з наведеного, порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом, не впливають на права та обов'язки іншого платника податків. Крім того, чинне законодавство не покладає на підприємство обов'язок збирання інформації про стан господарської діяльності та порушення підприємств-контрагентів.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Проте, відповідачем не було доведено належними та допустимими доказами нікчемність угод, які було укладено між позивачем та ТОВ «Тех-Агроремпоставка», ТОВ «Промтехноопт», та відсутність реального характеру цих господарських операцій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає, що вимоги позивача є правомірними, обґрунтованими та такими, що ґрунтуються на положеннях діючого законодавства, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 94, 160, 161, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Харківський окружний адміністративний суд -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Крановий електропривід" до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень - рішень - задовольнити в повному обсязі.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова від 03.01.2012 року № 0000012305, № 0000022305 та від 05.01.2012 року № 0000142305.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Харківський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Повний текст постанови виготовлено 28.05.2012 року.

Суддя Піскун В.О.