Рішення

від 11.11.2008 по справі 35/30-2/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

35/30-2/366

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  міста КИЄВА01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б     тел.230-31-34

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

справа №  35/30-2/366

11.11.08

За позовом     Комунального підприємства “Київський центр нових технологій в стоматології”

до                     Закритого акціонерного товариства “Укрмед –Інвест”

про                   стягнення  19966,90 грн.       

Суддя  Домнічева І.О.

Представники:

від позивачів         Дика Т.В.

від відповідача   не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Комунального підприємства “Київський центр нових технологій в стоматології” до Закритого акціонерного товариства “Укрмед–Інвест” про стягнення 19 966,90 грн. неустойки та виселення відповідача з нежитлового приміщення площею 13 кв.м., розташованого у лівому крилі на першому поверсі 3-х поверхневої будівлі за адресою м. Київ, пров. Польовий, 7 та повернення зазначеного приміщення позивачу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.02.08р. позов задоволено частково, а саме відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення неустойки, в іншій частині позов задоволено.

Постановою від 13.05.08р. Київського апеляційного господарського суду рішення Господарського суду міста Києва від 29.02.08р. залишено без змін, а скаргу без задоволення.

Постановою від 26.08.08р. Вищий господарський суд України частково задовольнив касаційну скаргу позивача, а саме скасував рішення Господарського суду міста Києва в частині вимог щодо стягнення неустойки та в цій частині направив справу на новий розгляд.

Відповідно до резолюції Голови Господарського суду міста Києва справу передано на новий розгляд судді Домнічевій І.О.

Ухвалою від 11.09.08р. суддя Домнічева І.О. прийняла справу до свого провадження, присвоїла справі номер 35/30-2/366 та призначила розгляд справи на 21.10.2008р.

Представником позивача 21.10.08р. подано уточнення позовних вимог, відповідно до якого заявлена позивачем сума позовних вимог збільшилась та становить 22 335,30 грн.

Судом розгляд справи відкладався, від сторін вимагалось подати нові письмові докази та пояснення.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 № 02-5/289 із змінами “Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України”).

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007р. № 01-8/675 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року”(пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007р. N 01-8/123 “Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році” зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались сторонам за адресами, зазначеними в позовній заяві та документах, доданих до матеріалів справи.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Сторони були належним чином повідомлені про призначення справи до розгляду в засіданні суду, про час і місце його проведення.

Позивач у судових засіданнях підтримував викладені у позові обставини, та просив позовні вимоги задовольнити повністю, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог.

Відповідач в судові засідання не з'являвся, клопотань про відкладення розгляду справи від відповідача не надходило. Про поважні причини неявки в судові засідання повноважного представника відповідача суд не повідомлений. Відзив на позов відповідач не подав.

За таких обставин рішення по справі винесене на підставі ст. 75 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі матеріалами.  

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення присутнього представника позивача, оглянувши надані позивачем оригінали документів, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, та копії яких долучені до матеріалів справи, суд —

ВСТАНОВИВ:

Рішенням   Господарського   суду   міста  Києва від 29.02.08р. (суддя Літвінова М.Є.) позов задоволено частково, а саме відмовлено в задоволенні вимоги про стягнення неустойки, в іншій частині позов задоволено.

Постановою від 26.08.08р. Вищий господарський суд України частково задовольнив касаційну скаргу позивача, а саме скасував рішення Господарського суду міста Києва в частині вимог щодо стягнення неустойки та в цій частині направив справу на новий розгляд.

Відповідно до ст. 111-12 ГПК України, Вказівки, що містяться у постанові касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового розгляду справи.

10.01.2005р. між КП "Київський центр нових технологій в стоматології" та ЗАТ "Укрмед-Інвест" укладено договір, предметом якого є передача в строкове платне користування нежилого приміщення комунальної власності загальною площею 13м2, яке розташоване на першому поверсі лівого крила будинку №7 по пров. Польовому у м. Києві.

Об'єкт оренди переданий відповідачу за актом прийому-передачі 10.01.2005р.

Строк оренди визначений п.9.1 договору - до 11 липня 2005р.

Рішенням Господарського суду м. Києва від 16.05.2006р., яке набрало законної сили, у справі №2/149 за позовом КП "Київський центр нових технологій в стоматології" до ЗАТ "Укрмед-Інвест" про виселення та стягнення 73 016,40 грн. встановлено, що дія вказаного договору продовжувалась двічі до 11.01.2006р., а потім до 11.07.2006р.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України, факти, встановлені рішенням господарського суду під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

В рішенні Господарського суду м. Києва від 16.05.2006р. у справі №2/149 було встановлено, що строк дії Договору оренди від 10.01.2005р. продовжувався, та останній раз був продовжений до 11.07.06р.

Після закінчення строку дії договору (з урахуванням продовження його дії) в межах строку, визначеного ч.2 ст. 17 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", - 12.07.2006р. позивач направив відповідачу повідомлення, яке отримано останнім 13.07.06р., про відсутність наміру продовжувати орендні відносини та у якому позивач просив відповідача звільнити орендоване приміщення.

Предметом спору в даній справі, під час її нового розгляду, є застосування до відповідача відповідальності у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної орендної плати за порушення обов'язку повернути об'єкт оренди після закінчення строку дії договору оренди.

Відповідно до ст. 29 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", за невиконання зобов'язань за договором оренди, в тому числі за зміну або розірвання договору в односторонньому порядку, сторони несуть відповідальність, встановлену законодавчими актами України та договором.

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді сплати неустойки.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 551 ЦК України, предметом неустойки може бути грошова сума, розмір якої встановлюється договором або актом цивільного законодавства. При цьому, розмір неустойки, встановлений законом, за змістом вказаної норми, може бути збільшений або зменшений сторонами у договорі.

Частиною 2 ст. 785 ЦК України встановлена відповідальність за не виконання обов'язку наймачем щодо повернення об'єкта оренди у вигляді сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення.

Як Річчю, за змістом ст. 179 ЦК України є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Відповідачем порушено зобов'язання з повернення об'єкта оренди після закінчення строку оренди.

Відповідно до чч. 1,2 ст. 614 ЦК України, особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов'язання; відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання.

Відповідачем не доведено суду, що ним було вжито всіх залежних від нього заходів щодо належного виконання зобов'язання, а отже судом встановлено вину відповідача у порушенні зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди (нежитлове приміщення комунальної власності загальною площею 13м2, яке розташоване на першому поверсі лівого крила будинку №7 по пров. Польовому у м. Києві) Позивачу.

Встановлене п.3.5 договору зобов'язання відповідача з оплати орендної плати не звільняє його від відповідальності за порушення зобов'язання щодо повернення об'єкта оренди після закінчення строку договору, яка визначена ч.2 ст. 785 ЦК України.

При цьому, розмір неустойки, яка встановлена законом, а саме ч.2 ст. 785 ЦК України, сторонами у договорі не змінений в установленому порядку (шляхом включення відповідної умови до тексту договору або вчинення окремого правочину у письмовій формі).

Відповідно до ст. 550 ЦК України, право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. При цьому, збитки включають в себе і витрати.

Отже, у кредитора може і не бути витрат у зв'язку з порушенням боржником зобов'язання, що, за змістом ст. 550 ЦК України, не звільняє останнього від відповідальності у вигляді сплати встановленої законом або договором неустойки.

За змістом ч.2 ст. 785 ЦК України, розмір неустойки за відповідне порушення визначений рівним подвійній платі за користування річчю за час прострочення.

Розмір плати за користування річчю, за змістом ст. 762 ЦК України, ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", встановлюється договором.

Умовами Договору передбачено, що за користування об'єктом оренди сплачується орендна плата, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати та порядку використання орендної плати, затвердженої рішенням Київради від 05.07.2001р. №366/1342, місячний розмір якої на дату підписання договору становить 274,10 грн.

Договором визначено, що розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць (пп. 3.1, 3.2 Договору).

Зазначені умови договору відповідають вимогам ст. 10 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка є спеціальною, що визначає істотною умовою договору орендну плату з урахуванням її індексації.

21.10.08р. Позивачем надано суду нових розрахунок позовних вимог, відповідно до якого позивач вирахував та зазначив суму орендної плати, з врахуванням інших вихідних даних, що використовуються для обчислення розміру орендної плати (щодо площі, вартості приміщення тощо), ніж ті, що зазначені в Розрахунку орендної плати до договору від 10.01.05р. (Додаток №3 до Договору).

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»розмір орендної плати може бути змінено за погодженням сторін. Розмір орендної плати може бути змінено на вимогу однієї з сторін, якщо з незалежних від них обставин істотно змінився стан об'єкта оренди, а також в інших випадках, встановлених законодавчими актами України.

Відповідно до ст. 188. ГК України зміна господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Якщо судовим рішенням договір змінено, договір вважається зміненим з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

В матеріалах справи відсутні докази того, що обидві сторони по Договору погодились переглянути існуючу орендну плату або зазначені в Додатку №3 вихідні дані для обчислення розміру орендної плати (щодо площі, вартості приміщення тощо), та погодили її збільшення до розміру, зазначеному в новому наданому Позивачем розрахунку.

Також Позивачем не надано доказів того, що ним вирішується чи вже вирішено спір з Відповідачем щодо зміни розміру орендної плати у судовому або іншому порядку, та що Відповідача в примусовому порядку зобов'язано сплачувати з розрахунку збільшеного розміру орендної плати, що зазначена Позивачем у новому розрахунку позовних вимог.

Зважаючи на вищенаведене, наданий позивачем новий розрахунок позовних вимог є нормативно та документально необґрунтованим, та не приймається судом до розгляду в частині саме обрахованої позивачем суми, а приймається до розгляду щодо збільшення строку, протягом якого відповідач не повертав позивачу орендоване приміщення –по день фактичного звільнення приміщення (Акт прийому-передачі від 23.06.08р.)   

Судом здійснено власний розрахунок проіндексованої орендної плати, без включення до складу орендної плати витрат на комунальні послуги та відшкодування частини земельного податку, враховуючи, що, згідно п.3.8 договору, такі послуги та витрати не входять до складу орендної плати.

Проіндексована орендна плата з 12 липня 2006р. по червень 2008р. (за 22 дні червня) становить 8 680,58 грн., а в подвійному розмірі –17 361,16 грн.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідачем не надано суду доказів погашення неустойки; а також не надано доказів на спростування фактів, викладених в позові.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку, що заявлені позивачем вимоги щодо стягнення неустойки за несвоєчасне повернення орендованого приміщення є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, у відповідності до розрахунку суми неустойки, зробленого судом.

Відповідно ст. 49 ГПК України, з Відповідача на користь Позивача стягується 173,61 грн. державного мита за звернення з позовом до Господарського суду міста Києва по вимозі про стягнення неустойки; в іншій частині - сплачене державне мито відноситься на Позивача та йому не відшкодовується, в зв'язку з відмовою суду в певній частині заявлених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 13, 16, 33, 34, 49, 64, 75, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути  з Закритого акціонерного товариства “Укрмед –Інвест” (03057, м. Київ, пров. Польовий, 7; код ЄДРПОУ 32732193) на користь Комунального підприємства “Київський  центр нових технологій в стоматології” (03057, м. Київ, пров. Польовий, 7; код ЄДРПОУ 19071422) 17 361 (сімнадцять тисяч триста шістдесят одна) грн. 16 коп. неустойки у розмірі подвійної плати за користування орендованим приміщенням за час прострочення та 173 (сто сімдесят три) грн. 61 коп. державного мита.

В іншій частині в позові відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя                                                                                                             І.О.Домнічева

Дата виготовлення та підписання повного тексту рішення –17.11.2008р.