Рішення

від 24.11.2008 по справі 44/112-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

44/112-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,  

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" листопада 2008 р.                                                            Справа № 44/112-08

вх. № 3128

Колегія суддів господарського суду в складі:

Головуючий суддя   Хотенець П.В. 

суддя                         Тихий П.В.

суддя                         Бринцев О.В.

при секретарі судового засідання Кобиченко Н.М.

за участю представників сторін:

 позивача - не з*явився  відповідача - Марків Н.В, дов. № 1 від 24.04.2008 року, Підбуцька О.В., дов. № 2 від 24.04.2008 року  

розглянувши справу за позовом Приватного сільскогосподарського підприємства "Прогрес", с. Олексіївка    

до  Приватного сільськогосподарського підприємства "Буран", с. Олексіївка  

про стягнення 152526,90 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Позивач – Приватне сільськогосподарське підприємство "Прогрес" звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача 152526,90 грн. заподіяної шкоди за самовільне користування земельними ділянками.

В обґрунтування заявлених вимог позивач в позовній заяві  посилається на те, що відповідач – Приватне сільськогосподарське підприємство "Буран" у березні 2007 року самовільно захватило 307 га. землі, у т.ч.: полі №6 контур 15 - 30 га., із них без реєстрації договорів оренди – 24,6 га., де Приватним сільськогосподарським підприємством "Прогрес" проведено комплекс агротехнічних робіт, а саме на земельних ділянках поля 6 контур 15 №№ 230, 231, 232, 233, 234, 235, 267.

Позивач зазначає, що позовні вимоги щодо розміру заподіяння шкоди, яку належить відшкодувати відповідачу, заявляє в частковому обсязі, включаючи й неодержані доходи, а також збитків, пов'язаних з втратою майна за його дійсною вартістю (реальні збитки), а також доходів, які позивач міг би реально одержати за звичайних обставин, якби права позивача не були порушені (упущену вигоду), без застосування втрати від інфляції, і складає розмір загальної суми позовних вимог у сумі 152526,90 гривень.

Представник позивача у судове засідання не з*явився, про день і час розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники відповідача у судовому засіданні і у відзиві на позовну заяву, проти позову заперечують.

В обґрунтування своїх заперечень відповідач посилається на те, що спірні земельні ділянки не використовував у 2007 році. На протязі 2007 року відповідач укладав та реєстрував договори оренди земельних ділянок.

Приватне сільськогосподарське підприємство "Буран" також в окремій заяві про розподіл судових витрат зазначає, що для забезпечення захисту власних інтересів під час розгляду справи №44/112-08 підприємство змушене було звернутися до адвоката Марків Н.В., з яким було укладено договір №24-04/2008/4-ЮУ від 24 квітня 2008 року та Додаткову угоду №1 від 02 вересня 2008 року. За зазначеним договором було сплачено адвокату Марків Н.В. - 2500,00 гривень.

В судовому засіданні 09 липня 2008 року позивач заявив клопотання про залучення до участі у справі Олексіївську сільську раду Краснокутського району Харківської області та дослідження книги записів реєстрації договорів оренди земельних часток (паїв) та призначення судово-економічної експертизи. Суд відмовив в задоволенні даного клопотання. Крім того, своєю ухвалою від 09 липня 2008 року суд викликав у судове засідання в якості посадової особи голову Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області  - Лучковську Л.А.

У судовому засіданні 20 листопада 2008 року було оголошено перерву до 24 листопада 2008 року до 16 годин 10 хвилин з метою виготовлення повного тексту процесуального документа.

Дослідивши матеріали справи в їх сукупності, вислухавши пояснення представників відповідача, судом встановлено наступне:

Позивач стверджує, що відповідач - Приватне сільськогосподарське підприємство "Буран" у березні 2007 року самовільно захватило 307 га. землі, у т.ч.: полі №6 контур 15 - 30 га., із них без реєстрації договорів оренди – 24,6 га., де Приватним сільськогосподарським підприємством "Прогрес" проведено комплекс агротехнічних робіт, а саме на земельних ділянках поля 6 контур 15 №№ 230, 231, 232, 233, 234, 235, 267.

Відповідач стверджує, що жодних сільськогосподарських робіт у 2007 році на спірних земельних ділянках не здійснював. Відповідач вважає, що позивач не надав належних доказів, які би підтверджували його право користування землею, тому у позивача відсутнє право вимагати будь-яких компенсацій збитків чи неотриманих доходів на підставі укладених договорів оренди землі.

Позивач не надав належних доказів належним чином оформленого права користування використання спірними земельними ділянками.

З матеріалів справи вбачається, що позивач користувався спірними земельними ділянками на підставі укладених договорів оренди земельної частки (паю) у 2000 році.  

Відповідно до пункту 2 Перехідних положень Закону України "Про оренду землі" після виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв) договір оренди землі переукладається відповідно до державного акта на право власності на земельну ділянку на тих самих умовах, що і раніше укладений, і може бути змінений лише за згодою сторін.

Згідно пункту 17 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України сертифікати на право на земельну частку (пай), отримані громадянами, вважаються правовстановлюючими документами при реалізації ними права вимоги на відведення земельної частки (паю) в натурі (на місцевості) відповідно до законодавства. Сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам земельних часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право приватної власності на землю.

З огляду на зазначене, з часу отримання власниками сертифікатів державних актів на право приватної власності на землю вони набули статусу власників земельних ділянок, тобто змінився предмет оренди та статус орендодавців, а тому договори слід вважати припиненими. Положення п.8 розділу X "Перехідні положення" Земельного кодексу України та розділу IX "Перехідні положення" Закону України "Про оренду землі" щодо переукладення договору оренди земельної частки (паю) не можуть бути примусом для власника земельної ділянки і передбачають право, а не обов'язок на переукладення договору оренди.

Позивачем не надано жодного договору оренди спірних земельних ділянок з власниками земельних ділянок, належним чином укладених та зареєстрованих, відповідно до вимог Закону України "Про оренду землі".

З викладеного суд приходить до висновку, що у позивача відсутні законні підстави користування спірними земельними ділянками з дати отримання власниками землі Державних актів на право приватної власності на землю.

Матеріали справи свідчать про те, що відповідач, станом на 01 січня 2007 року були укладені та належним чином зареєстровані договори оренди земельних ділянок №233. А протягом 2007 року відповідачем були укладені та зареєстровані договори оренди земельних ділянок №231, 232, 234, 235, 267.

Аналізом доказів, наданих позивачем та відповідачем до матеріалів справи судом встановлено, що відповідач не здійснював обробіток спірних земельних ділянок у 2007 році.

Посилання позивача на заборону Краснокутським районним судом Харківської області проводити сільгоспроботи на земельних ділянках не відповідають дійсності оскільки стосовно спірних земельних ділянок не накладались будь-які заборони.

У судовому засіданні 10 вересня 2008 року голова Олексіївської сільської ради Краснокутського району Харківської області Лучковська Л.А. пояснила, що станом на 01 січня 2007 року у користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" код ЄДРПОУ 30653995 перебувало 6,2556 га сільськогосподарської землі на підставі договору оренди земельної ділянки від 29 травня 2006 року. Відповідно до даних Звіту ф №6-зем Олексіївської сільської ради 678,7544 га сільськогосподарської землі Приватного сільськогосподарського підприємства "Прогрес" станом на 01 січня 2007 року користується земельними ділянками не перебуваючи в договірних правовідносинах, оскільки використовувало без реєстрації договорів у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК незважаючи на той факт, що власники сертифікатів отримали державні акти про право власності на земельні ділянки.

У  користуванні Приватного сільськогосподарського підприємства "Буран" код ЄДРПОУ 34236803, станом на 01 січня 2007 року перебувало 390 га  земельних ділянок сільськогосподарського призначення на підставі договорів оренди земельних ділянок, які були зареєстровані у Краснокутському районному відділі Харківської регіональної філії Центру ДЗК.

Стаття 216 Господарського кодексу України в частині 3 встановлює основні принципи господарсько-правової відповідальності, згідно яким потерпіла сторона має право на відшкодування збитків незалежно від того, чи є застереження про це в договорі. Одним з видів господарських санкцій є відшкодування збитків (пункт 3 статті 217 Господарського кодексу України).

Згідно статті 224 Господарського кодексу України під збитками розуміються витрати, зроблені уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов'язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для відшкодування шкоди за правилами статті 1166 Цивільного кодексу України необхідно довести такі факти: а) неправомірність поведінки особи, б) наявність шкоди, в) причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою, г) вина завдавача шкоди. Наявність всіх вищезазначених умов є обов'язковим для прийняття судом рішення про відшкодування завданої шкоди.

Оскільки факти неправомірності дій відповідача, причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою матеріалами справи не доведені, ніяких порушень права користування землею з боку відповідача допущено не було, права на стягнення шкоди за самовільне користування земельними ділянками в сумі 152526,90 грн. у позивача не виникло. Отже, позовні вимоги про стягнення 152526,90 грн. задоволенню не підлягають.

Факти викладені у наданому позивачем до матеріалів справи на статистичні звіти за 2007 рік та розмір сплати земельного податку не приймаються судом оскільки згідно статті 203 Земельного кодексу України, облік кількості земель "відображає відомості, які характеризують кожну земельну ділянку за площею та складом угідь".

Наказом Держкомзему України "Про первинний облік земельних ділянок на основі застосування кадастрових номерів та стандарту бази даних автоматизованої системи ведення державного земельного кадастру" від 12 жовтня 2000 №133 облік земельних ділянок на основі кадастрових номерів було запроваджено у складі державного земельного кадастру. Наявний матеріал з обліку земель (форми 2-зем, 6-зем) є обліком землекористувачів, а не земель.

Відповідно до статті 14 Закону України "Про плату за землю" та статті 15 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" від 19 вересня 1996 року №378/96-ВР власники землі та землекористувачі сплачують земельний податок з дня виникнення права власності або права користування земельною ділянкою.

Згідно зі статтею 193 Земельного кодексу України процедуру визнання факту виникнення або припинення права власності і права користування земельними ділянками встановлює Державний земельний кадастр, який є єдиною державною системою земельно-кадастрових робіт та містить сукупність відомостей і документів про місце розташування та правовий режим цих ділянок, їх оцінку, класифікацію земель, кількісну та якісну характеристику, розподіл серед власників землі та землекористувачів.

Стаття 13 Закону України "Про плату за землю" та статті 15 Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про плату за землю" від 19 вересня 1996 року №378/96-ВР встановлює, що підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру.

Зазначені обставини не містять посилання на які не будь докази, в обґрунтування викладених позивачем фактів, а тому вони вважаються судом такими, що не мають значення для справи.

Таким чином, твердження позивача про самовільний захват відповідачем спірних земельних ділянок вважається судом як необґрунтований і спростовується матеріалами справи.

Отже, суд приходить до висновку, що вимога позивача про відшкодування Відповідачем заподіяної шкоди за самовільне користування земельними ділянками є безпідставною.

Відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України, сплачене позивачем державне мито та судові витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у разі відмови в позові повністю покладаються на позивача.

Що стосується заяви відповідача про стягнення з позивача витрат за юридичні послуги у сумі 2500,00 грн., то суд не знаходить правових підстав для їх задоволення, оскільки такі витрати не мають обов"язкового характеру і факт іх наявності і розмір не знаходяться у необхідному зв"язку з заборгованістю яка стягується із відповідача. Така правова позиція викладена зокрема також у Постанові Вищого господарського суду України від 05 травня 2004 року по справі № 41/327.

На підставі викладеного та керуючись статтями  6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, статтями 1, 4, 12, 21, 32-33, 43, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

ВИРІШИЛА:

У задоволенні позовних вимог відмовити.

У задоволенні заяви відповідача про стягнення з позивача витрат на оплату праці адвоката Марків Н.В. відмовити.

Повний текст рішення підписаний 24.11.2008 року.

Головуючий суддя                                                                     Хотенець П.В. 

суддя                                                                                            Тихий П.В.

суддя                                                                                            Бринцев О.В.