Ухвала

від 23.05.2012 по справі 2-а-3328/11/1470

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 травня 2012 р.Справа № 2-а-3328/11/1470

Категорія: 8.2.3Головуючий в 1 інстанції: Зіньковський О.А.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого -судді Скрипченка В.О.,

суддів Домусчі С.Д., Шеметенко Л.П.,

за участю секретаря судового засідання Гречаного В.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина»до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень,

В С Т А Н О В И Л А :

18 квітня 2011 року ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина»звернулося до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.04.2011 р. № 0000150037 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1351822 грн., визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення відповідача від 12.04.2011 р. № 0000160037 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1668747 грн. (т. 1 а.с. 4-8).

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року позов був задоволений. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 12.04.2011 р. № 0000150037 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1351822 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Спеціалізованої ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 12.04.2011 р. № 0000160037 про зменшення бюджетного відшкодування податку на додану вартість у сумі 1668747 грн. (т. 2 а.с. 208-210).

Не погоджуючись із постановленим у справі судовим рішенням, Спеціалізована ДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві подала апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, пояснення на неї, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів дійшла таких висновків.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві 04.04.2011 року проведено документальну позапланову невиїзну перевірку позивача з питання правомірності підтвердження залишків невідшкодованих сум податку на додану вартість за періоди: липень 2009 року, листопад 2009 року, квітень 2010 року.

За результатами перевірки був складений акт перевірки від 04.04.2011 р. № 373/37/13857469 (т. 1. а.с. 13-33), в якому було зазначено, що в порушення вимог п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7, ст. 7 Закону про ПДВ, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування:

- за липень 2009 року на суму 34750 грн.;

- за листопад 2009 року на суму 465672 грн.;

- за квітень 2010 року на суму 851400 грн. (т. 1. а.с. 32);

На підставі цього акту відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 р. № 0000150037 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ в сумі 1351822 грн., в тому числі:

- за липень 2009 року на суму 34750 грн.;

- за листопад 2009 року на суму 465672 грн.;

- за квітень 2010 року на суму 851400 грн. (т. 1. а.с. 9)

Також, відповідачем 04.04.2011 року проведено документальну невиїзну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства з ПДВ під час відображення операцій з постачальниками позивача за грудень 2009 р., березень 2010 р., жовтень 2010 р., листопад 2010 р.

За результатами перевірки відповідачем був складений акт перевірки від 04.04.2011 р. № 374/37/13857469 (т. 1. а.с. 34-55), в якому також було зазначено, що на порушення п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.7, ст. 7 Закону про ПДВ, позивачем завищено заявлену суму бюджетного відшкодування:

- за січень 2010 року на суму 285277 грн.;

- за квітень 2010 року на суму 398277 грн.;

- за листопад 2010 року на суму 601348 грн.;

- за грудень 2010 року на суму 403705 грн. (т. 1. а.с. 54-55)

На підставі цього акта відповідачем було прийняте податкове повідомлення-рішення від 12.04.2011 р. № 0000160037 про зменшення бюджетного відшкодування ПДВ у сумі 1668747 грн. в тому числі:

- за січень 2010 року на суму 285277 грн.;

- за квітень 2010 року на суму 398277 грн.;

- за листопад 2010 року на суму 601348 грн.;

- за грудень 2010 року на суму 403705 грн. (т. 1. а.с. 11)

У вищезазначених актах перевірки відповідач також посилався на те що в ході перевірки «досліджено факт, коли у контрагентів в ланцюгах постачання встановлено взаємовідносини з суб'єктами господарської діяльності, які порушили свої податкові зобов'язання, що стало підставою про необґрунтованість заявлених позивачем вимог про надання податкової вигоди -відшкодування ПДВ з бюджету, так як він діяв без належної обачності та обережності»(акт № 373 (т. 1. а.с. 29)), (акт № 374 (т. 1. а.с. 52)).

В обґрунтування цієї позиції на стор. 18-20 акту перевірки № 373 (т. 1 а.с. 30-32) та на стор. 20-21 акту перевірки № 374 (т. 1 а.с. 53-54) зазначено, що деякі підприємства, з якими позивач не мав правових відносин, були другими-шостими «ланцюгами»для постачальників позивача. Зазначені в ланцюгах підприємства були ліквідовані або визнані банкрутами.

Задовольняючи позов ТОВ Миколаївського підприємства «Термінал-Укрхарчозбутсировина»суд першої інстанції виходив з наступних мотивів, з чим погоджується апеляційний суд.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що господарською операцією є дія або подія, наслідком якої є зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Таким чином визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків. Первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до ст. 9 цього ж Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто, факт вчинення певних господарських операцій, та правомірність подальшого відображення їх у бухгалтерському та податковому обліку, можливо досліджувати лише на підставі вивчення первинних документів платника податків.

Суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що позивач на підтвердження позову надав копії документів, що підтверджують отримання ним товару, який ним використовувався в господарської діяльності. Зазначені документи у повному обсязі надавалися перевіряючим під час проведення перевірки. Так позивач надав суду першої інстанції копії первинних документів, які підтверджують вчинення цивільно-правових угод і господарських операцій позивача з контрагентами за період, охоплений перевірками, а саме копії договорів, копії накладних, копії товаротранспортних накладних, копії податкових накладних, копії виписок банку, копії документів щодо наявності виробничих приміщень, земельних ділянок та транспортних засобів необхідних для здійснення господарської діяльності (т. 1. а.с. 65-250, т. 2. а.с. 1-174):

1) ТОВ «Преміум Ойл»(код ЄДРПОУ 35817342) за жовтень, грудень 2009 року; за березень, червень 2010 року;

2) ПП ОСОБА_1 (інд. номер НОМЕР_3) за березень 2010 року;

3) ЗАТ «Райз-Максимко»(код ЄДРПОУ 30382533) за березень 2010 року;

4) ПП «Агропрогрес»(код ЄДРПОУ 31174509) за жовтень, листопад 2010 року;

5) ПВКП «Будшлях»(код ЄДРПОУ 30900818) за жовтень 2010 року;

6) ТОВ «Євро-Блок»(код ЄДРПОУ 33758778) за жовтень, листопад 2010 року;

7) ТОВ «Квода»(код ЄДРПОУ 35459558) за період жовтень 2010 року;

8) ФОП ОСОБА_2 (інд. номер НОМЕР_4) за жовтень, листопад 2010 року;

9) ТОВ «ЮТК Миколаїв» (код ЄДРПОУ 35217823) за жовтень 2010 року;

10) ФОП ОСОБА_3 (інд. номер НОМЕР_5) за листопад 2010 року;

11) ПП «Кремнафтагазтрейд»(код ЄДРПОУ 34852564) за листопад 2010 року;

12) ТОВ «Кіф»(код ЄДРПОУ 20950761) за листопад 2010 року.

ТОВ Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина»надало довідку СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві від 15.06.11 р. № 2809/10/19-037 про відсутність заборгованості з податків і зборів (обов'язкових платежів), що також підтверджує добросовісність позивача як платника податків (т. 2 а.с. 204).

В актах перевірки відсутня інформація про наявність чи відсутність декларування контрагентами постачальників позивача сум ПДВ, що свідчить про не дослідження відповідачем цього питання.

Пунктами 1.7, 1.8 ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість»пердбачено, що податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, а бюджетне відшкодування -це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Згідно підпункту 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 % від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 6.1 ст. 6 та ст. 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Пункт 1.3 ст. 1 Закону «Про податок на додану вартість»визначає платника податку як особу, яка згідно з цим Законом зобов'язана здійснювати утримання та внесення до бюджету податку, що сплачується покупцем, або особу, яка імпортує товари на митну територію України.

Відповідно до п. 10.2 ст. 10 Закону України «Про податок на додану вартість»платники податку, визначені у пунктах «а», «в», «г», «д»пункту 10.1 цієї статті, відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Згідно п.п. 7.2.1 п. 7,2, п.п. 7.4.1, 7.4.5 п. 7.4, п.п. 7.5.1 п. 7.5, п.п. 7.7.1, п.п. 7.7.2 п. 7.2 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»позивач виконав обов'язкові умови для виникнення права платника податку на бюджетне відшкодування:

- податковий кредит був сформований на підставі належним чином оформлених податкових накладних за фактично придбаний товар з метою його подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності;

- позивач сплатив на користь постачальників вартість товару з урахуванням суми ПДВ, яка була заявлена ним в подальшому до відшкодування;

- позивач відповідно до закону мав належним чином оформлені декларації з ПДВ.

Закон України «Про податок на додану вартість»не ставить виникнення права платника податків на бюджетне відшкодування у залежність від перерахування до бюджету ПДВ його контрагентом. В даному випадку покупець (позивач) не може нести відповідальність за несплату податків продавцем товарів та іншими продавцями, враховуючи, що між ними взагалі відсутні будь-які цивільно-правові відносини (угоди).

Відповідно п.п. 7.7.1 п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість»суми податку, які підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду. При від'ємному значенні суми, розрахованої згідно з п.п. 7.7.1 цього пункту, така сума враховується у зменшення суми податкового боргу з цього податку, що виник за попередні податкові періоди (у тому числі розстроченого або відстроченого відповідно до закону), а при його відсутності зараховується до складу податкового кредиту наступного податкового періоду.

Закон України «Про податок на додану вартість»не надає позивачу право контролювати показники податкової звітності по податку на додану вартість щодо суб'єктів господарської діяльності по другому, третьому і т.д. ланцюгам постачання.

Враховуючи зазначене суд першої інстанції вірно зазначив, що порушення податкового законодавства (у разі їх належного підтвердження) суб'єктами підприємницької діяльності -контрагентами позивача по другому-шостому ланцюгу постачання не можуть впливати на результати діяльності позивача, отже покладати на нього фінансову відповідальність за такі порушення є безпідставним. В даному випадку податкові органи мають право застосовувати відповідні фінансові санкції до безпосередніх порушників податкового законодавства.

Констатування фактів порушень податкового законодавства, ґрунтуючись лише на сумнівах та припущеннях, є неприпустимим при складанні офіційного документу органу державної податкової служби (акту перевірки).

Це є порушенням п. 6 Порядку оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженого наказом ДПА України від 22.12.10 р. № 984, згідно якого факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Відповідачем не надано суду першої інстанції доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача.

За таких обставин, а також того, що відповідач не довів неправомірність включення позивачем сум ПДВ до складу податкового кредиту, не надано належної оцінки наявним первинним документам позивача, невірно застосовано норми податкового законодавства, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про протиправність оскаржуваних повідомлень-рішень.

Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві не довела суду законність, обґрунтованість та пропорційність прийнятих рішень. У зв'язку з цим, суд першої інстанції вірно визнав позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, а порушені права та інтереси позивача такими, що підлягають судовому захисту.

Такі висновки суду узгоджуються із правовими позиціями Верховного Суду України при вирішенні спорів цієї категорії.

Так, у постановах від 9 вересня 2008 року у справі № 21-500во08, від 1 червня 2010 року у справі № 21-573во10 та від 31 січня 2011 року у справі № 21-47а10 Верховний Суд України дійшов висновку, що якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, то це тягне відповідальність та негативні наслідки саме для цієї особи. Зазначені обставини не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування ПДВ у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Крім того, рішення суду першої інстанції узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

В своїй апеляційній скарзі Спеціалізована державна податкова інспекція по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві зазначила, що право на рахування податкового кредиту, крім наявності належним чином оформленої податкової накладної, обумовлюється наявністю ще й такої обставини, як реальність придбання платником податку товарів (а.с. 212). Проте апелянтом ні в ході розгляду справи в суді першої інстанції, ні підчас розгляду справи в апеляційної інстанції не надано доказів безтоварності або нереальності господарських операцій позивача.

Крім того, апелянт посилається на Постанову Верховного суду України від 12.02.2008 року по справі № 08/28, в якій зазначено, що при доведенні в судовому процесі того, що діяльність платника податку спрямована на здійснення операцій, пов'язаних з надання податкової вигоди, переважно з контрагентами, які не виконують своїх податкових зобов'язань, зокрема у випадках, коли такі операції здійснюються через посередників, суд повинен відмовити в задоволенні позову про скасування податкового повідомлення-рішення про зменшення задекларованих сум бюджетного відшкодування з огляду на порушення платником податку правил податкового обліку, встановлених Законом України «Про податок на додану вартість».

Колегія суддів вважає вищезазначене посилання відповідача хибним, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю Миколаївське підприємство «Термінал-Укрхарчозбутсировина»надало суду копії документів, що підтверджують отримання ним товару, який ним використовувався в господарської діяльності.

Також апелянтом зазначено, що судом першої інстанції порушено норми процесуального права, але це посилання ніяк не вмотивовано в апеляційній скарзі. Отже, перевіривши постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року, колегія суддів дійшла висновку про те, що зазначене рішення суду було прийняте з дотриманням процесуальних норм, передбачених КАС України.

З огляду на викладене колегія суддів вважає висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст. ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду не довів та не обґрунтував.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Враховуючи зазначене колегія суддів дійшла висновку про те, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та не допустив порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 160, 195, 198, 200, 205 КАС України, колегія суддів

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Миколаєві Державної податкової служби -залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 20 червня 2011 року -залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення. Касаційна скарга на судові рішення може бути подана безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення ухвали апеляційного суду в повному обсязі.

Головуючий В.О. Скрипченко

Суддя С.Д. Домусчі

Суддя Л.П. Шеметенко