Постанова

від 21.08.2008 по справі 20-5/305-11/338

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 21 серпня 2008 р.                                                                                   

№

20-5/305-11/338 

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючого

Муравйова

О.В.

суддів

Гоголь

Т.Г.,  Полянського А.Г.

за

участю представників сторін   позивача 

 не з'явились, повідомленні належним чином

відповідача

ОСОБА_1,

дов. від 24.01.2007 року

розглянувши

у відкритому судовому

засіданні касаційну  скаргу  у справі

 Товариства з обмеженою відповідальністю

"Фірма"Лінарт" №20-5/305-11/388

на

постановуСевастопольського

апеляційного господарського суду

від

07.04.2008

року

за

позовом

Товариства

з обмеженою відповідальністю "Фірма"Лінарт"

доФізичної особи-підприємця ОСОБА_2

про

стягнення

заборгованості в сумі 247 445,00 грн.

Товариство

з обмеженою відповідальністю "Фірма"Лінарт" звернулося до

господарського суду міста Севастополя з позовом (з врахуванням уточнення

позовних вимог) про стягнення з відповідача боргу за договором про надання

послуг від 03.12.2005 року в розмірі 136104,62 грн., з яких: 122580,64 грн.-

основний борг,  9175,74 грн.- пеня,

1982,94 грн.- проценти за користування чужими грошовими коштами, 2365,30 грн.-

збитки від інфляції. Позов вмотивований тим, що відповідачем належним чином не

виконувались зобов'язання щодо оплати наданих послуг.

Господарський

суд міста Севастополя рішенням від 02.11.2006 року (суддя Євдокімов І.В.) позов

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Лінарт"

задовольнив в повному обсязі. Стягнув з Суб'єкта підприємницької діяльності Доповідач

Гоголь Т.Г

ОСОБА_2

на користь позивача заборгованість в сумі 136104,62 грн. Рішення

вмотивоване

обґрунтованістю та доведеністю позовних вимог.

Севастопольський  апеляційний господарський суд  постановою від 22.02.2007 року ( судді Плут

В.М., Горошко Н.П., Гонтарь В.І.) рішення господарського суду міста Севастополя

від 02.11.2006 року скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись

на безпідставність позовних вимог про стягнення з відповідача суми боргу саме

за оренду судна.

За

касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"

Лінарт" Вищий  господарський суд

України перегляну рішення господарського суд міста Севастополя та постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду.

Постановою

від 12.07.2007 року Вищий господарський суд України рішення господарського суд

міста Севастополя від 02.11.2006 року та постанову Севастопольського

апеляційного господарського суду від 22.02.2007 року  скасував, справу скерував на новий розгляд до

суду першої інстанції, пославшись на неповне дослідження об'єму наданих послуг,

не визначення наявної заборгованості, строку та порядку оплати.

При

новому розгляді господарський суд міста Севастополя рішенням від 06.02.2008

року (суддя Дмитрієв В.Є.) позов задовольнив повністю( з врахуванням уточнень

позовних вимог). Стягнув з Суб'єкта підприємницької діяльності ОСОБА_2 на

користь позивача заборгованість в розмірі 31625,58 грн., з яких: 22580,64 грн.-

основний борг,  1924,61 грн.- пеня,

1115,42 грн.- проценти за користування чужими грошовими коштами, 6004,91 грн.-

збитки від інфляції. Стягнув судові витрати. Рішення суду вмотивоване,

посиланням на доведеність та обґрунтованість позовних вимог, а також на

встановлення факту надання послуг позивачу з буксирування кредитором в грудні

2005 року.

Севастопольський

апеляційний господарський суд постановою від 07.04.2008 року ( судді Борисова

Ю.В., Сотула В.В., Голик В.С.) рішення господарського суду міста Севастополя

від 06.02.2008 року скасував, в задоволенні позовних вимог відмовив, пославшись

на відсутність доказів щодо надання ТОВ "Крим-Херсонес" послуг

буксирування протягом грудня 2005 року, позовні вимоги є необґрунтовані та недоведені.

Товариство

з обмеженою відповідальністю "Фірма"Лінарт" звернулося з

касаційною скаргою до Вищого господарського суду України, в якій просить

скасувати постанову Севастопольського апеляційного господарського суду від

07.04.2008 року, залишивши без змін рішення господарського суду міста

Севастополя від 06.02.2008 року, посилаючись на порушення норм матеріального та

процесуального права апеляційним судом при ухваленні оскаржуваної постанови, а

саме: статей 610, 611, 614, 616 Цивільного кодексу України, статті 205

Господарського кодексу України. Скаржник зазначив, що господарський суд  апеляційної інстанції неповно з'ясував

фактичні обставини справи, які мають суттєве значення для розгляду справи, що

призвело до прийняття незаконного та необґрунтованого рішення.

Суб'єкт

підприємницької діяльності Кутузов Костянтин Владиленович надіслав до Вищого

господарського суду України відзив на касаційну скаргу, в якому заперечує проти

її доводів, просить касаційну скаргу 

Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма"Лінарт"-

залишити без задоволення, а ухвалену постанову -без змін, як законну та

обґрунтовану.

Заслухавши

доповідь судді Гоголь Т.Г., пояснення присутнього в судовому засіданні

представника відповідача, перевіривши наявні матеріали справи на предмет

правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та

процесуального права, Вищий госпо дарський суд України вважає, що касаційна

скарга  не  підлягає задоволенню з таких підстав.

Севастопольським

апеляційним господарським судом  в ході

розгляду справи встановлено та підтверджується матеріалами справи, що

03.12.2005 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Фірма

"Лінарт"(судновласник), та Товариством з обмеженою відповідальністю

"Крим -Херсонес"- (фрахтувальник), був укладений договір про надання

послуг.

Відповідно

до умов договору (преамбула), Судновласник взяв на себе зобов'язання надати

судно для проведення буксирувальних операцій Замовника, а Замовник зобов'язався

оплатити надані послуги відповідно до умов даного договору.

Пунктом

4.1 договору, оплата здійснюється на розрахунковий рахунок судновласника із

розрахунку 25000,00 грн. в місяць.

Як

встановлено судом апеляційної інстанції, 15.09.2005 року між Товариством з

обмеженою відповідальністю “Крим-Херсонес” (Кредитор) та Товариством з обмеженою

відповідальністю “Фірма “Лінарт” (Новий кредитор) був укладений договір

відступлення права вимоги.

Пунктом

1 договору визначено, що  Кредитор

передає, а Новий кредитор приймає на себе право вимоги першого і стає

кредитором по договору надання послуг від 03.12.2005 року укладеного між

Товариством з обмеженою відповідальністю “Крим-Херсонес” та Фізичної

особою-підприємцем ОСОБА_2

Відповідно

до пункту 2 договору, Новий кредитор отримує усі права Кредитора по вказаному

зобов'язанню в повному об'ємі та на умовах, які є на момент укладання даного

договору.

Згідно

зі статтею 512 Цивільного кодексу України, кредитор у зобов'язанні може бути

замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за

правочином  (відступлення права вимоги).

Стаття

514 Цивільного кодексу України 

передбачає, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора

у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав,

якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно

до статті 222 Кодексу торговельного мореплавства України, за договором

морського буксирування власник одного судна зобов'язується за винагороду

відбуксирувати інше судно чи плавучий об'єкт на певну відстань або буксирувати

його протягом певного часу, чи для виконання маневру.

Як

встановлено господарським судом апеляційної інстанції, 09.12.2005 року мало

місце буксирування ліхтера "Алаид", буксиром "ВЫГ" із

Донузлава, яке належить Фізичній особі-підприємцю ОСОБА_2. 10.12.2005 року

завантажений піском ліхтер був посаджений на мілину у районі мису Херсонес,

буксиром "ВЫГ".

19.12.2005

року  між Приватним підприємством

"Крим-Марина-Сервіс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2укладений

договір про надання послуг, щодо проведення робіт по відкачці води з повітряних

ящиків ліхтера "Алаид". 21.12.2005 року було складено акт виконання

цих робіт.

20.05.2005

року по 19.01.2006 року інженером-інспектором регіонального представництва

Регістру судноплавства України в місті Севастополі проводився огляд баржі, а

також судна ліхтера "Алаид" та було складено акт №106-1-89-06 про

виявлення пошкоджень, з якого вбачалося, що після залишення її буксиром

"ВЫГ" судова баржа "Алаид" сіла на мілину  з вантажем піску 950 тон. 11.12.2005 року

баржа була знята з мілини, а 13.12.2005 року м/б "Механік Репін"

здійснив буксирування баржі в бухту Камишова. Вказаним актом зафіксовано

пошкодження ліхтера "Алаид"

Інженером-інспектором

регіонального представництва Регістру судноплавства України в місті Севастополі

зроблено висновок, що причиною аварійного випадку стали порушення умов

судноплавства з боку буксиру "ВЫГ".

28.02.2005

року між Приватним підприємством "ВлаВін" та Фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_2складений та підписаний акт здачі-прийняття

роботи  по виконаному ремонту.

Відповідно

до пункту 2.3. договору від 03.12.2005 року, початком відповідальності

Судновласника є момент прийняття буксируваного об'єкту на буксир у початковому

пункті буксировки, а закінченням відповідальності - момент поставки

буксируваного об'єкту на швартові або якір в кінцевому пункті буксирування, що

також передбачено  статтею 227 Кодексу

торгового мореплавства України.

Згідно

зі статтею 901 Цивільного кодексу України за договором  про надання послуг одна сторона (виконавець)

зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка

споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а

замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначену послугу, якщо інше не

встановлено договором.

Приписами

статті 903 Цивільного кодексу України визначено, що у разі коли договором

передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний сплатити надану йому

послугу у розмірі у строк та у порядку, які встановлені договором. Приписи  наведеної  

норми   щодо обов'язку оплати

кореспондуються і зі статтею 222 Кодексу торговельного мореплавства України.

Відповідно

до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись

належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від виконання

зобов'язання або зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено

договором чи законом.

Оскільки,

господарський суд  апеляційної інстанції

встановив, що позивач не виконав умови договору, щодо буксирування ліхтера

"Алаид" в грудні 2005 року, а також вірно застосував приписи чинного

законодавства до встановлених обставин, у Вищого господарського суду України

немає підстав для скасування оскаржуваної постанови. Доводи скаржника не можуть

бути підставою для скасування ухваленої постанови, оскільки зводяться до

переоцінки зібраних у справі доказів.

З

огляду на викладене, фактичні обставини справи встановлено  Севастопольським апеляційним  господарським судом на основі повного та

об'єктивного дослідження поданих доказів, висновок господарського суду

апеляційної інстанції відповідає встановленим обставинам і їм надана правильна

юридична оцінка з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального

права, тому підстави для скасування оскаржуваного судового  акта відсутні.

Керуючись

статтями  1115, 1117,

пунктом 1 частини 1 статті 1119,статтею 11111 Господарського

процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Постанову

Севастопольського апеляційного господарського суду від 07.04.2008 року у  справі № 20-5/305-11/388 залишити без змін, а

касаційну скаргу  Товариства з обмеженою

відповідальністю "Фірма "Лінарт"- без задоволення.

Головуючий        суддя                                                                     

О. Муравйов

Судді                                                                     

                    Т.Гоголь

А.Полянський