Постанова

від 23.05.2012 по справі 07-12/1684

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2012 р. Справа № 07-12/1684

Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

головуючогоМачульського Г.М., суддівРогач Л.І., Уліцького А.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргуСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" на постановуКиївського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. у справі№07-12/1684 Господарського судуЧеркаської області за позовомДержавної екологічної інспекції в Черкаській області доСільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" провідшкодування шкоди за участю представників

- відповідача:ОСОБА_4 (довіреність від 18.05.2012р.), -

В С Т А Н О В И В:

Звернувшись у суд з даним позовом, Державна екологічна інспекція в Черкаській області (далі -позивач) просила стягнути з Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" (далі -відповідач) на користь бюджету в особі Державної екологічної інспекції в Черкаській області, 40822,32 грн. шкоди заподіяної навколишньому природному середовищу внаслідок самовільного водокористування із зарахуванням її на розрахунковий рахунок Новоселицької міської ради.

Справа судами розглядалась неодноразово.

При новому розгляді справи позивач уточнив свої вимоги і просив стягнути завдану шкоду на користь держави до спеціального фонду Державного бюджету України, сільського (селищного, міського) бюджету та обласного бюджету згідно чинного законодавства.

Останнім рішенням Господарського суду Черкаської області від 13.05.2011р. (суддя Дорошенко М.В.) позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь держави України через державну екологічну інспекцію в Черкаській області 40822,32 грн. шкоди.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. (колегія суддів у складі: головуючий суддя Тарасенко К.В., судді Жук Г.А., Яковлєв М.Л.) це рішення суду першої інстанції змінено, викладено резолютивну частині рішення в іншій редакції, якою позов задоволено, стягнуто з відповідача на користь держави Україна через державну екологічну інспекцію в Черкаській області -69207,15 грн. шкоди .

У касаційній скарзі відповідач просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та винести нове, про відмову в задоволенні позовних вимог, посилаючись на порушення судами норм матеріального і процесуального права.

Відзив на касаційну скаргу не надходив.

Позивач не використав наданого законом права на участь свого представника у судовому засіданні.

Переглянувши у касаційному порядку судові рішення, колегія суддів Вищого господарського суду України приходить до висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, проведеною позивачем позаплановою перевіркою виявлено, що відповідачем в с. Новоселиця Чигиринського району Черкаської області здійснюється спеціальне водокористування з поверхневого водоймища, яке є притокою річки Тясмин, за допомогою насоса (технічного пристрою), дозволу на спеціальне водокористування немає, журнали первинної облікової документації типових форм не ведуться, що є порушенням ст.ст. 44, 48, 49, 105, 110 Водного кодексу України. Фактів забруднення водних об'єктів, забруднення поверхневих та підземних вод не виявлено.

За наслідками перевірки складено акт від 09.07.2010р. та протокол про адміністративне правопорушення №002957 від 09.07.2010р. відносно керівника відповідача. Постановою позивача №002415 від 12.07.2010р. керівника відповідача як посадову особу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" на підставі статей 36, 48, 60, 61 ч. 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу за самовільне водокористування, порушення правил експлуатації водогосподарських споруд та пристроїв, порушення правил ведення первинного обліку кількості води, що забирається, тобто правопорушення, відповідальність за яке передбачено статтями 44, 48, 49, 98, 105, 110 Водного кодексу України.

Згідно довідки відповідача №52 від 09.07.2010р., ним використано води з відкритого водоймища: за 2008 рік -3600 м 3 , з 01.01.2009 по 31.08.2009 року - 3600 м 3 , з 01.09.2009 по 09.07.2010 року -2754 м 3 , і судами встановлено що таке водокористування здійснено без дозволу на спеціальне водокористування.

Приймаючи рішення суди обох інстанції мотивували їх тим, що оскільки відповідач здійснював спеціальне водокористування без дозволу, він має відшкодувати завдані цим збитки.

При цьому, під час здійснення апеляційного провадження суд апеляційної інстанції здійснив перевірку обґрунтованості розрахунку сум, що стягуються; законодавство, на підставі якого подається позов, та дійшов висновку що розмір збитків склала 69207,15 грн. При цьому, за самовільне водокористування в 2008 році, з 01.01.2009р. по 24.08.2009р. збитки були розраховані на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України від 18.05.1995р. №37 (далі - Методика 3), а за період з 25.08.2009р. по 09.07.2010р. -на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009р. №389 (далі -Методика 2).

Постанова суду апеляційної інстанції не підлягає скасуванню виходячи з наступного.

Статтею 48 Водного кодексу України (далі - кодекс) визначено, що спеціальне водокористування - це забір води з водних об'єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об'єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів. Спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських та інших державних і громадських потреб (ч.ч.1, 2), а в п.9 ст.44 кодексу встановлений обов'язок здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Здійснення ж спеціального водокористування без отримання дозволу відповідно до вимог ст.110 ч.ч.1,3 п. 6 кодексу, з урахуванням приписів ст.44 ч.1 п.9 кодексу, тягне за собою цивільно-правову відповідальність.

Відтак, здійснюючи спеціальне водокористування з поверхневого водоймища без отримання дозволу, відповідач вчинив правопорушення, за яке передбачено цивільно-правову відповідальність.

При цьому, суд касаційної інстанції зазначає, що відповідно до приписів 1.4. Методики-2 чинній з 25.08.2009 р., ця Методика застосовується державними інспекторами України з охорони навколишнього природного середовища та державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища відповідних територій (далі - державні інспектори) при розрахунку розмірів збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, які виявлені за результатами державного контролю за додержанням вимог суб'єктами господарювання природоохоронного законодавства.

Відповідно до приписів п. 9.1. Методики, у редакції, чинній на момент спірних правовідносин, розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування та порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування (крім прісних підземних вод глибиною більше 20 м), грн., здійснюється за формулою:

Зсам = 100 х W х Тар, (23)

де W - об'єм води, що використана самовільно без дозволу на спеціальне водокористування або з порушенням умов водокористування, встановлених у дозволі на спеціальне водокористування, м 3 ;

Тар - норматив збору за спеціальне водокористування, грн/м 3 , що діє в регіоні на момент виявлення порушення.

Норматив збору за спеціальне водокористування затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 18.05.99 N 836 (п. 9.2. Методики).

Відтак, доводи викладені у касаційній скарзі особою, що її подала про те, що положення Методики застосовується лише у разі коли таке водокористування призвело до забруднення вод небезпечними речовинами, безпідставні.

Крім того, у касаційній скарзі доводи особи, що її подала, стосовно нарахування збитків на підставі Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення правил охорони водних ресурсів на землях водного фонду, пошкодження водогосподарських споруд і пристроїв, порушення правил їх експлуатації, затверджена наказом Державного комітету України по водному господарству від 29.12.2001 р. N290, зводяться до необхідності додатково перевірити докази, досліджені судами, щодо правильного визначення їх розміру що, відповідно до приписів статі 111 7 частини 2 Господарського процесуального кодексу України, при здійсненні у касаційному порядку перегляду судових рішень не допускається.

Також, суд касаційної інстанції зазначає, що у ст.4 п.28 Закону України "Про Державний бюджет України на 2012 рік", встановлено, що джерелами формування спеціального фонду Державного бюджету України на 2012 рік у частині доходів є, зокрема, 30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, а в п.1 ст.11 вказаного закону установлено, з урахуванням положень ч.2 ст.69 Бюджетного кодексу України, що джерелами формування спеціального фонду місцевих бюджетів у 2012 році є, зокрема, 70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів - 50 відсотків, обласних бюджетів та бюджету Автономної Республіки Крим - 20 відсотків, бюджетів міст Києва та Севастополя - 70 відсотків.

В главі 8 Порядку казначейського обслуговування доходів та інших надходжень державного бюджету, затвердженого наказом Державного казначейства України від 19.12.2000р. №131 передбачено, що платежі, які відповідно до Бюджетного кодексу України та Закону України про Державний бюджет України на відповідний рік розподіляються між державним та місцевими бюджетами, зараховуються на аналітичні рахунки, відкриті в головних управліннях Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311 "Кошти, які підлягають розподілу між Державним і місцевими бюджетами" Плану рахунків в розрізі кодів класифікації доходів бюджету та територій. Кошти, які надійшли за день (з урахуванням повернення помилково або надміру зарахованих до бюджетів платежів) на аналітичні рахунки, відкриті за балансовим рахунком 3311, у регламентований час розподіляються головними управліннями Державного казначейства України за встановленими нормативами між державним бюджетом та відповідними місцевими бюджетами.

Таким чином як суд першої інстанції, та і суд апеляційної інстанції, не додержавшись вимог вищевказаних норм, постановили стягнути шкоду лише на користь держави Україна.

Крім того, апеляційний господарський суд, змінюючи рішення суду першої інстанції відповідно до поданого позивачем нового розрахунку збитків, збільшив розмір їх відшкодування порівняно з тією сумою, відносно якої спір було розглянуто судом першої інстанції.

Відповідно ж до приписів статті 101 Господарського процесуального кодексу України в апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (ч.3).

Згідно статті 111 10 ч.1 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування або зміни рішення місцевого чи апеляційного господарського суду або постанови апеляційного господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню, а рішення місцевого господарського суду - зміні у вказаній вище частині.

Оскільки спір виник в внаслідок неправильних дій відповідача судові витрати, з урахуванням приписів статті 49 частини 2 цього кодексу, належить покласти на нього.

Керуючись ст.ст. 111 5 , 111 7 , 111 9 п.п.5, 1, 111 10 ч.1, 111 11 Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України, -

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Сільськогосподарського Товариства з обмеженою відповідальністю "Тясмин" задовольнити частково.

Постанову Київського апеляційного господарського суду від 07.02.2012р. у справі Господарського суду Черкаської області №07-12/1684 скасувати.

Рішення Господарського суду Черкаської області від 13.05.2011р. змінити, в абзаці 3 резолютивної частини рішення після слів "на користь" слова "держави Україна через державну екологічну інспекцію в Черкаській області (вул. Вернигори, 17, м. Черкаси, 18000, ідентифікаційний код 34924240)" замінити словами "Державного бюджету України, місцевого бюджету Черкаської обласної ради та місцевого бюджету Новоселицької селищної ради Чигиринського району Черкаської області, із зарахуванням на відповідний аналітичний рахунок, відкритий в головному управлінні Державного казначейства України за балансовим рахунком 3311".

Видачу наказу покласти на Господарський суд Черкаської області.

Головуючий суддя Г.М. Мачульський

Судді Л.І. Рогач

А.М. Уліцький