Рішення

від 22.05.2012 по справі 5010/332/2012-28/29

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 р. Справа № 5010/332/2012-28/29

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Кавлак І.П.

При секретарі судового засідання: Манів-Головецькій О.С.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимий город"

вул. Генерала Лебедя, 41, м. Севастополь, 99000

до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Зірниця"

вул. Польова, 5, м. Івано-Франківськ, 76000

про стягнення 15719 грн. 91 коп., в тому числі:

13426 грн. 64 коп. - основний борг за поставлений товар,

685 грн. 02 коп. - вартість зворотньої тари,

1608 грн. 25 коп. - пеня

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, (довіреність б/н від 28.11.11 )

від відповідача представники не з'явилися

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Любимий город" звернулось до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Закритого акціонерного товариства "Зірниця" про стягнення 15126 грн. 71 коп., з яких: 13426 грн. 64 коп. - основний борг за поставлений товар, 685 грн. 02 коп. - вартість зворотньої тари, 1015 грн.05 коп. - пеня.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 454 від 11.10.10 від 11.10.10 в частині здійснення розрахунку за поставлений товар та вартості зворотньої тари, у зв»язку з чим у відповідача перед позивачем утворилася заборгованість в сумі 13426 грн. 64 коп. за поставлений товар та 685 грн. 02 коп. вартість зворотньої тари. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано 1015 грн.05 коп. пені.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 27.03.12 порушено провадження у справі та призначено справу до розгляду на 10.04.12.

В зв»язку з неявкою представника відповідача в судове засідання, ухвалами господарського суду Івано-Франківської області від 10.04.12 та від 08.05.12 розгляд справи відкладено в порядку ст. 77 ГПК України.

08.05.12 представником позивача в судовому засіданні подано заяву про збільшення позовних вимог (вх.№ 3035/2012 свх; а.с. 37), відповідно до якої позивач просить суд стягнути з відповідача 15719 грн. 91 коп., в тому числі: 13426 грн. 64 коп. основного боргу за поставлений товар, 685 грн. 02 коп. вартості зворотньої тари та 1608 грн. 25 коп. пені.

Відповідно до ч. 4 ст. 22 ГПК України, позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог, а тому заява позивача (вх.№ 3035/2012 свх від 08.05.12) підлягає прийняттю та розгляду по суті.

Відповідач в судове засідання жодного разу не з»явився, відзиву на позов не надіслав, своїм правом на участь у судовому розгляді не скористався, хоча належним чином повідомлений про місце і час розгляду справи ухвалами суду від 27.03.12 (вих.№ 3190), від 10.04.12 (вих.№ 7692) та від 08.05.12 (вих.№9876); докази отримання вищезазначених ухвал відповідачем наявні в матеріалах справи (ст. 33, 43) .

Особи, які беруть участь у розгляді справи, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві (див. Роз'яснення Президії ВАСУ від 18.09.1997 року № 02-5/289 „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України»).

Відповідно до пункту 3.5.11 Інструкції з діловодства в господарських судах України, затвердженою наказом Вищого господарського суду України від 10.12.2002 № 75 (з подальшими змінами), перший, належним чином підписаний, примірник процесуального документа (ухвали, рішення, постанови) залишається у справі; на звороті у лівому нижньому куті цього примірника проставляється відповідний штамп суду з відміткою про відправку документа, що містить: вихідний реєстраційний номер, загальну кількість відправлених примірників документа, дату відправки, підпис працівника, яким вона здійснена.

Дана відмітка, за умови, що її оформлено відповідно до наведених вимог названої Інструкції, є підтвердженням належного надсилання копій процесуального документа сторонам та іншим учасникам судового процесу.

Письмових заяв, повідомлень суду щодо поважності причин відсутності відповідача в судовому засіданні 22.05.12 не надходило.

Вищезазначені обставини свідчать про належне виконання господарським судом обов»язку щодо повідомлення відповідача про вчинення судом певних процесуальних дій по даній справі та про те, що відповідачеві відомо про порушення провадження у даній справі.

Отже, відповідач мав можливість скористатися правами, передбаченими ст. 22 ГПК України, що ним зроблено не було. Вищезазначене свідчить про ігнорування відповідачем вимог суду щодо забезпечення явки свого уповноваженого представника в судові засідання по розгляду даної справи та подання письмового відзиву на позов.

Частиною 3 ст. 22 ГПК України встановлено, що сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходи до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Відповідно до п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів №2, 4, 7 та 11 до Конвенції»визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов»язків цивільного характеру.

За таких обставин, суд, дослідивши матеріали справи, враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлений про час і місце розгляду справи, зважаючи на обмеженість строками розгляду справи, встановленими ст. 69 ГПК України, вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача за наявними в ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Через канцелярію господарського суду представник позивача направив суду копію довідки з Єдиного дежавного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців серія АА - № 169011 станом на 08.05.12 (а.с. 45).

Дослідивши вищезазначений документ, суд з»ясував, що змінено найменування юридичної особи - відповідача по справі.

З огляду на вищевикладене, слід змінити назву відповідача - Закрите акціонерне товариство "Зірниця" на Приватне акціонерне товариство "Зірниця".

Представник позивача в судовому засіданні заявлені вимоги підтримує з підстав викладених у позовній заяві та просить суд позов задовольнити відповідно до заяви про збільшення позовних вимог.

Згідно вимог ч. 3 ст. 82 Господарського процесуального кодексу України, рішення прийнято господарським судом у нарадчій кімнаті за результатами оцінки доказів. Відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, у судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши доводи представника позивача, всебічно і повно дослідивши фактичні обставини справи, об»єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 11.10.10 між позивачем (надалі - постачальник) та відповідачем (надалі - покупець) укладено договір № 454 ( а.с. 9).

Пунктом 1 Договору, постачальник зобов»язується систематично постачати та передавати у власність покупцю замовлений товар, а покупець зобов"язується приймати цей товар і своєчасно проводити оплату на умовах дійсного договору. Весь товар повинен відповідати якісним нормам, встановленим діючим законодавством України.

Позивач - ТзОВ "Любимий город"" передав у власність відповідачу - ЗАТ "Зірниця" товар на загальну суму 13426 грн. 64 коп. та відповідну тару вартістю 685 грн. 02 коп.

Зазначений вище факт підтверджується наявними в матеріалах справи: видатковими накладними (а.с. 10-21; 54, 56, 58, 59, 62, 64, 66, 68, 70, 72, 74, 76, 78, 80, 81).

Крім того, в якості доказу передання відповідачеві товару та тари позивачем до матеріалів справи додані податкові накладні (а.с. 55, 57, 60, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 82, 83).

Згідно з нормами Закону України «Про податок на додану вартість», продаж товарів (робіт, послуг) здійснюється за договірними (контрактними) цінами з додатковим нарахуванням податку на додану вартість.

Податкова накладна складається у момент виникнення податкових зобов'язань продавця у двох примірниках. Оригінал податкової накладної надається покупцю, копія залишається у продавця товарів (робіт, послуг). Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Таким чином, податкова накладна є документом, який відображає факт здійснення господарської операції.

З огляду на вищевикладене судом встановлений факт поставки позивачем відповідачу товару на суму 13426 грн. 64 коп. та тари вартістю 685 грн. 02 коп.

Відповідач за отриманий товар не розрахувався, тару не повернув її вартість не оплатив.

В обгрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору № 454 від 11.10.10 від 11.10.10 ( а.с. 9). Проте, подані позивачем в обгрунтування позовних вимог видаткові накладні не містять посилання на договір № 454 від 11.10.10, не вказано, що умовою поставки чи підставою для оплати є вищезазначений договір.

Крім того, в поданих позивачем в обгрунтування позовних вимог податкових накладних (а.с. 55, 57, 60, 61, 63, 65, 67, 69, 71, 73, 75, 77, 79, 82, 83) є посилання на наявні в матеріалах справи накладні, тобто податкові накладні підтверджують факт скоєння господарської операції саме за вказаними накладними, а не за договором № 454 від 11.10.10.

Відповідно до ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно п.1 ч.2 ст. 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків є договори та інші правочини.

З частини 1 ст. 202 Цивільного кодексу України вбачається, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Виходячи з приписів ст. 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази поставки товару саме на виконання зобов»язань за договором № 454 від 11.10.10, у суду немає підстав вважати, що поставка товару здійснювалася саме за вищезазначеним договором.

Суд дійшов висновку, що між сторонами відбулися правовідносини з поставки товару на підставі видаткових накладних, а не договору № 454 від 11.10.10 (аналогічна правова позиція викладена в постановах ВГУ: від 22.12.11 по справі №5010/1107/2011-27/50 та від 27.03.12 по справі № 39/218).

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України, що визначено ст.175 ГК України. Згідно до п.1 ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до вимог ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актом цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом ч.2 ст.530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

20.03.12 позивач направив відповідачеві претензію (а.с. 35), в якій вимагає на протязі 7 календарних днів перерахувати ТзОВ «Любимий город»13426 грн. 64 коп. основного боргу за поставлений товар та 685 грн. 02 коп. вартості зворотньої тари. Направлення відповідачеві претензії підтверджується описом вкладення у цінний лист (а.с. 36). Проте, вимоги щодо сплати заборгованості залишені без відповіді та задоволення.

Відповідно до ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Положеннями ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Статтею 43 ГПК України встановлено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Відповідно до ч.1 ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Вказаною нормою обов'язок доказування покладений на сторони процесу. Доказування полягає у поданні доказів сторонами та доведенні їх переконливості суду.

Відповідачем не подано жодних документальних доказів, які б спростовували доводи позивача щодо неналежного виконання зобов'язань по оплаті відповідачем 13426 грн. 64 коп. боргу за поставлений товар та 685 грн. 02 коп. вартості зворотньої тари.

Заборгованість відповідача перед позивачем в сумі 13426 грн. 64 коп. за отриманий на підставі видаткових накладних товар та 685 грн. 02 коп. вартості зворотньої тари, на час прийняття рішення не сплачена, розмір вказаної заборгованості підтверджується матеріалами справи, сторонами підписаний акт звірки взаєморозрахунків (а.с. 22), будь-яких інших доказів, які б свідчили про оплату одержаного товару та вартості зворотньої тари суду не подано, отже вимоги про стягнення з відповідача 13426 грн. 64 коп. основного боргу за поставлений товар та 685 грн. 02 коп. вартості зворотньої тари обгрунтовані і підлягають задоволенню.

Суд не вбачає підстав для задоволення позову в частині стягнення 1608 грн. 25 коп. пені з наступних підстав.

Відповідно до ст. 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: сплата неустойки.

В силу ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 ЦК України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (ч.2 ст.551 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України, правочин щодо забезпечення виконання зобов»язання вчиняється в письмовій формі.

Пеня -це один із способів забезпечення виконання зобов»язань, який має додатковий характер. Правочин щодо встановлення способу забезпечення виконання зобов»язання має бути укладено тільки в письмовій формі незалежно від форми основного зобов»язання. Недодержання письмової форми спричиняє недійсність правочину щодо встановлення способів забезпечення виконання.

Оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази поставки товару саме на виконання зобов»язань за договором № 454 від 11.10.10, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли фактичні взаємовідносини з поставки товару на підставі видаткових накладних, а не договору № 454 від 11.10.10.

За наведених обставин та правових норм відсутні підстави для задоволення позову в частині стягнення пені.

Судовий збір за правилами ст. 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевикладеного, у відповідності до ст.124 Конституції України, ст.ст. 175, 193 ГК України, ст.ст. 11, 202, 205, 526, 530, 546, 547, 551, 611, 692 ЦК України, керуючись ст.ст. 4-3, 22, 33, 43, 49, 75, ст. 82, ст. 83-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимий город" до Приватного акціонерного товариства "Зірниця" про стягнення 15719 грн. 91 коп., в тому числі: 13426 грн. 64 коп. основного боргу за поставлений товар, 685 грн. 02 коп. вартості зворотньої тари, 1608 грн. 25 коп. пені задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Зірниця" ( вул. Польова, 5, м. Івано-Франківськ, 76000; код 01563068 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимий город" ( вул. Генерала Лебедя, 41, м. Севастополь, 99000 ; код 32681741) -13426 (тринадцять тисяч чотириста двадцять шість)грн. 64 коп. основного боргу за поставлений товар, 685(шістсот вісімдесят п»ять) грн. 02 коп. вартості зворотньої тари, 1445(одна тисяча чотириста сорок п"ять) грн. 30 коп. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

В частині позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Любимий город" до Приватного акціонерного товариства "Зірниця" про стягнення 1608 (одна тисяча шістсот вісім)грн. 25 коп. пені відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 25.05.12

Суддя І.П. Кавлак

Виготовлено в КП "Діловодство спеціалізованого суду"