Рішення

від 16.05.2012 по справі 5011-48/4494-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/4494-2012 16.05.12

За позовомПублічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот» доІнспекції Головного державного реєстратора флоту простягнення 39 133,45 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Тильчик Т.М. від відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Публічне акціонерне товариство «Судноплавна компанія «Укррічфлот»(надалі -«Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Інспекції Головного державного реєстратора флоту (надалі -«Інспекція») про стягнення 39 133,45 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач неналежним чином виконує умови договору оренди нерухомого майна №29-02/432 від 01.02.2008 р. в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 26 864,40 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 912,29 грн., інфляційних у розмірі 277,83 грн., штрафу у розмірі 8 532,00 грн. та 3% річних у розмірі 1 546,93 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.04.2012 р. порушено провадження у справі, розгляд справи призначено на 26.04.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 26.04.2012 р. у зв'язку із неявкою представника відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду розгляд справи відкладено до 16.05.2012 р.

В судове засідання 16.05.2012 р. представник позивача з'явилася, вимоги ухвали суду виконала, позовні вимоги підтримала в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 16.05.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №19773543, яке отримане представником відповідача 08.05.2012 р.

Місцезнаходження відповідача за адресою: 01135, м. Київ, просп. Перемоги, 14, на яку було відправлено ухвали суду, підтверджується відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, які містяться на веб-сайті Єдиного державного реєстру http://irc.gov.ua/ua/Poshuk-v-YeDR.html , технічним адміністратором якого є Державне підприємство «Інформаційно-ресурсний центр», доступ до якої впроваджено відповідно до Наказу Міністерства юстиції України № 2009/5 від 19.08.2011 р., та вказано в позові.

Згідно ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення, а відтак перебування відповідача в процесі припинення підприємницької діяльності не перешкоджає розгляду справи.

Згідно із абз. 3 п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки про час та місце судового засідання відповідач був належним чином повідомлений, на підставі статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа може бути розглянута за наявними в ній матеріалами.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач повідомлений про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

01.08.2008 р. між Товариством (орендодавець) та Інспекцією (орендар) було укладено договір оренди нерухомого майна №29-02/432 (надалі -«Договір»).

За змістом п. 1 Договору орендодавець зобов'язується передати, а орендар зобов'язується прийняти в строкове оплатне користування об'єкт оренди -нежитлове приміщення, (надалі -«Приміщення»). Місце розташування приміщення: м. Київ, вул. Братська, буд. 3, поверх 3, кімнати №1 (частина 9 кв.м.), 10, 11, 12, 13. Загальна площа приміщення, що передається в оренду складає 142,2 кв.м. Балансова вартість приміщення складає: 37 630,39 грн.

Відповідно до п. 2.2 Договору прийом-передача приміщення здійснюється уповноваженим представниками сторін з обов'язковим підписанням сторонами акту прийому-передачі приміщення.

Пунктом 3.2 Договору сторонами погоджено, що розмір щомісячної орендної плати за користування приміщенням складає 7 110,00 грн., ПДВ -1 422,00 грн., а всього з ПДВ 8 532,00 грн.

Згідно з п. 3.3 Договору орендна плата сплачується орендарем, щомісячно, авансом, не пізніше 5 числа поточного місяця, на рахунок орендодавця, на підставі виставленого орендодавцем рахунку.

У випадку неотримання та/або несвоєчасного отримання орендарем рахунків у строки, передбачені п. 3.9 Договору, оплата має бути здійснена не пізніше 10 числа поточного місяця у розмірі, самостійно розрахованому орендарем шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції за вже відомий місяць.

Відповідно до п. 3.4 Договору в орендну плату не включена плата за комунальні послуги. Оплата комунальних послуг здійснюється орендарем на підставі окремих рахунків, які виставляються орендодавцем на підставі показників лічильників, або формуються розрахунковим шляхом.

Орендар щомісячно компенсує орендодавцеві вартість комунальних послуг, шляхом перерахування відповідних сум на рахунок орендодавця, протягом 5-ти банківських днів з моменту виставляння рахунку на оплату, але не пізніше 15-го числа місяця, наступного за звітним.

Згідно абз. 2 п. 3.6 Договору орендар додатково сплачує орендодавцю у строки передбачені п. 3.3 Договору грошові кошти у розмірі, визначеному в Додатку №3 до цього Договору, в якості компенсації за користування місцями загального призначення, пропорційно до загальної площі переданого орендарю приміщення.

Пунктом 3.10 Договору встановлено, що орендар сплачує орендодавцю орендну плату (п. 3.2 Договору), комунальні послуги (п.3.4 Договору) та компенсує орендодавцю інші додаткові витрати, які пов'язані з підтриманням в належному стані прибудинкової території та будівлі, яв який розташовано приміщення, з дня фактичної передачі приміщення в оренду і по день повернення приміщення.

Відповідно до п. 6.2 Договору в разі прострочення внесення орендної плати сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

У випадку прострочення орендарем більше ніж на 10 календарних днів граничних строків сплати орендної плати, плати, комунальних послуг, компенсаційних платежів та інших додаткових витрат, орендар зобов'язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць).

На виконання умов Договору 01.02.2008 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нежитлове приміщення, що підтверджується актом приймання-передачі орендованого майна.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання по сплаті платежів за Договором у період з березня по квітень 2009 року, у зв'язку з чим виникла заборгованість по сплаті орендної плати у розмірі 17 346,00 грн., по сплаті комунальних платежів у розмірі 6 638,40 грн. та платежів за користування місцями загального призначення у розмірі 2 880,00 грн.

Договір є договором найму (оренди), а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (актом приймання-передачі орендованого майна) підтверджується факт передачі нежилого приміщення в оренду та існування заборгованості відповідача перед позивачем по сплаті орендних платежів з березня по квітень 2009 року у розмірі 17 346,00 грн.

На виконання п. 3.4 Договору позивачем виставлялися рахунки-фактури у період з 05.03.2008 р. по 10.04.2009 р., а відповідачем неналежно виконувався обов'язок по сплаті комунальних платежів у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 6 638,40 грн. у період з березня по квітень 2009 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 3 ст. 286 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п.п. 3.3, 3.4 Договору строк виконання грошового зобов'язання відповідача по сплаті орендних та комунальних платежів за Договором на момент подачі позову настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 23 984,40 грн. (орендні + комунальні платежі у період з березня по квітень 2009 року) на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Інспекцією обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства про стягнення з Інспекції заборгованості у розмірі 23 984,40 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Стосовно заявленої вимоги позивача про стягнення заборгованості за оренду місць загального користування суд відзначає наступне.

Матеріали справи не містять, а позивачем не доведено ні факту передачі місць загального користування в оренду відповідачу, ні загального розміру площі приміщення та місць загального користування, що свідчить про недоведеність пропорції, згідно якої розраховується передбачена п. 3.6 Договору плата.

Крім того, положеннями чинного законодавства України, яке регулює орендні відносини, передбачена можливість передання в оренду речі, визначеної індивідуальними ознаками, а місця загального користування таких ознак не мають, а тому стягнення плати за користування місцями загального користування не узгоджується з приписами ст.ст. 181, 186, 187, 759 Цивільного кодексу України.

Отже, з урахуванням викладеного у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог в частині стягнення заборгованості у розмірі 2 880,00 грн. у період з березня по квітень 2009 року по сплаті за місця загального користування.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 435,98 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Судом встановлено, що відповідач у визначений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Відповідно до положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Згідно п. 6.2 Договору в разі прострочення внесення орендної плати сплачує орендодавцю пеню у розмірі 0,1% від суми боргу за кожен день прострочення виконання.

У випадку прострочення орендарем більше ніж на 10 календарних днів граничних строків сплати орендної плати, плати, комунальних послуг, компенсаційних платежів та інших додаткових витрат, орендар зобов'язаний додатково сплатити орендодавцю штраф у розмірі місячної орендної плати (100% від суми орендної плати за місяць).

Позивачем заявлено вимогу про стягнення пені, нарахованої у загальний період з 11.03.2009 р. по 11.09.2009 р. на суму, яка підлягає сплаті по кожному платежу окремо, за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендних платежів з березня по квітень 2009 року, проте суд здійснює перерахунок пені, виходячи з наступного.

Із наданого позивачем розрахунку вбачається, що методика розрахунку та нарахування пені вірна, але сам результат, який отримав позивач при розрахунках не вірний, оскільки помилково застосовується однакова облікова ставка НБУ, так як розмір облікової ставки НБУ у період з 11.03.2009 р. по 14.06.2009 р. становить 12%, з 15.06.2009 р. по 11.08.2009 р. становить 11% та з 12.08.2009 р. по 11.09.2009 р. становить 10,25%.

За перерахунком суду з огляду на викладене розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача за прострочення виконання грошового зобов'язання, складає 1 826,99 грн.

В іншій частині заявленої до стягнення пені у розмірі 85,30 грн. необхідно відмовити з наведених підстав.

Суд відзначає, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу не суперечить приписам ст. 61 Конституції України та підтверджується постановами Вищого господарського суду України у справі №15/101-10 від 19.01.2011 р. та у справі 14/137-10 від 08.02.2011 р.

Матеріалами справи підтверджується порушення покупцем строків сплати орендної плати більше ніж на 30 днів, а тому заявлена вимога позивача про стягнення 100% штрафу від суми орендної плати за місяць, судом задовольняється в розмірі згідно з наданого позивачем розрахунку.

Частиною 3 ст. 267 Цивільного кодексу України передбачено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем заяви про застосування судом строку позовної давності ні усно, ні письмово не подано, а тому правові підстави для застосування судом положень статті 267 Цивільного кодексу України відсутні.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 277,83 грн., нарахованих у період з березня по квітень 2009 року, та 3% річних у розмірі 1 546,93 грн., нарахованих у загальний період з 11.03.2009 р. по 20.03.2012 р. за прострочення виконання грошового зобов'язання по сплаті орендної плати період з березня по квітень 2009 року.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Із поданого позивачем розрахунку вбачається, що позивачем помилково визначено кількість днів прострочення, так як у період з 11.03.2009 р. по 20.03.2012 р. кількість днів прострочення становить 1106, з 11.04.2009 р. по 20.03.2012 р. -1075 днів, а тому, оскільки позивачем заявлено вимоги в частині стягнення 3% річних у розмірі 1 546,93 грн., який є меншим, ніж визначений судом (1 554,78 грн.), то з урахуванням відсутності підстав для виходу за межі позовних вимог, такі вимоги задовольняються у розмірі, заявленому позивачем до стягнення.

Суд перевірив та вважає за можливе стягнути з відповідача інфляційні у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Інспекції на користь Товариства заборгованість у розмірі 23 984,40 грн., пені у розмірі 1 826,99 грн., інфляційних у розмірі 277,83 грн., штрафу у розмірі 8 532,00 грн. та 3% річних у розмірі 1 546,93 грн.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»задовольнити частково.

2. Стягнути з Інспекції Головного державного реєстратора флоту (01135, м. Київ, просп. Перемоги; ідентифікаційний код 23989864) на користь Публічного акціонерного товариства «Судноплавна компанія «Укррічфлот»(04071, м. Київ, вул. Нижній Вал, 51; ідентифікаційний код 00017733) заборгованість у розмірі 23 984 (двадцять три тисячі дев'ятсот вісімдесят чотири) грн. 40 коп., штрафу у розмірі 8 532 (вісім тисяч п'ятсот тридцять дві) грн. 00 коп., пені у розмірі 1 826 (одна тисяча вісімсот двадцять шість) грн. 99 коп., 3% річних у розмірі 1 546 (одна тисяча п'ятсот сорок шість) грн. 93 коп., інфляційних у розмірі 277 (двісті сімдесят сім) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 1 487 (тисяча чотириста вісімдесят сім) грн. 53 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення -21.05.2012 р.