Рішення

від 16.05.2012 по справі 5011-62/3103-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/3103-2012 16.05.12

за позовом : Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , м.Київ,

інп. НОМЕР_1

до відповідача: Приватного акціонерного товариства «ВІКТОРІЯ», м.Київ, ЄДРПОУ 01564785

про визнання права власності.

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: ОСОБА_2 -по дов.

Від відповідача: ОСОБА_3 -по дов.

У відповідності до ст.77 ГПК України

в судовому засіданні з 28.03.2012р. по 30.03.2012р.

оголошувалась перерва

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Приватного акціонерного товариства «ВІКТОРІЯ», м.Київ про визнання права власності на нерухоме майно -майстерню для технічного обслуговування автомобілів літера «І»площею 27,3 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на набуття права власності на спірне майно внаслідок проведення будівельних робіт щодо створення об'єкту нерухомого майна та відповідність останнього будівельним нормам та правилам.

Відповідач у відзиві №44 від 13.04.2012р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на ненадання позивачем документів, з якими положення діючого законодавства пов'язують виникнення права власності на майно.

За висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

20.09.2001р. між Закритим акціонерним товариством «ВІКТОРІЯ», правонаступником якого є Приватне акціонерне товариство «ВІКТОІЯ»(землекористувач) та ОСОБА_1 (інвестор) був укладений інвестиційний договір.

Відповідно до п.1, 2 зазначеного правочину землекористувач та інвестор домовились про здійснення інвестиційної діяльності по спорудженню (будівництву) майстерні для технічного обслуговування автомобілів за адресою: АДРЕСА_2, а також про проведення поточного ремонту приміщень адміністративного будинку за тією ж адресою.

У п.2 інвестиційного договору від 20.09.2001р. сторони погодили, що будівництво майстерні здійснюється на частині земельної ділянки за вказаною в п.1 адресою, що перебуває у землекористуванні землевласника відповідно до рішення №671 від 29.04.1969р. виконавчого комітету Київської міської ради депутатів трудящих. Площа земельної ділянки під будівництво складає орієнтовно 0,05 га.

Відповідно до п.3 інвестиційного договору поточний ремонт приміщень здійснюється на першому поверсі адміністративного будинку. Адміністративний будинок належить землекористувачу.

Згідно із п.11 інвестиційного договору завершення будівництва майстерні та ремонту приміщень оформлюється актом про виконання договору, що підписується сторонами.

Порядок розподілу результатів виконання договору визначено позивачем і відповідачем у розділі 13 договору від 20.09.2001р. Наразі, відповідно до положень п.п.13.1, п.п.13.2 зазначеного правочину інвестор набуває право власності на майстерню, а землекористувач набуває право власності на результати ремонтних робіт в приміщеннях адміністративного будинку.

Одночасно, за змістом п.14 договору з моменту підписання акту про виконання договору до інвестора переходить право власності на майстерню, а до землекористувача -результати ремонтних робіт в приміщеннях адміністративного будинку.

Інвестор після завершення будівництва та підписання акту про виконання договору використовує майстерню на власний розсуд як власник відповідно до п.15 інвестиційного договору.

Відповідно до п.19, 20 договору інвестор набуває право власності на майстерню після завершення її будівництва та підписання акту про виконання договору. Землекористувач залишається власником приміщень адміністративного будинку, в яких проведено ремонт, а також є власником результатів проведених ремонтних робіт з моменту підписання акту про виконання договору.

За таких обставин, за висновками суду, на підставі інвестиційного договору від 20.09.2001р. між позивачем та відповідачем виникли взаємні права та обов'язки щодо проведення інвестування та здійснення будівельних та ремонтних робіт, наслідком яких є створення об'єкту нерухомого майна -майстерні для технічного обслуговування автомобілів на земельній ділянці площею 0,05 га за адресою: АДРЕСА_2 та проведення поточного ремонту приміщень на першому поверсі адміністративного будинку в АДРЕСА_2.

При цьому, відповідно до положень укладеного між позивачем та відповідачем інвестиційного договору необхідною передумовою набуття позивачем права власності на збудоване нерухоме майно є підписання акту про виконання договору.

Як встановлено судом, 19.11.2001р. сторонами підписано акт про виконання інвестиційного договору б/н від 20.09.2001р., відповідно до якого інвестор набуває право власності на майстерню для обслуговування автомобілів площею 27,3 кв.м. за адресою: АДРЕСА_2; землекористувач набуває право власності на результати ремонтних робіт в приміщеннях адміністративного будинку за адресою: АДРЕСА_2. Відповідно до вищевказаного акту сторони претензій одна до одної не мають.

За таких обставин, приймаючи до уваги факт підписання та виконання сторонами інвестиційного договору від 20.09.2001р., суд дійшов висновку, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 набув право власності на спірне нерухоме майно.

Одночасно, за змістом складеного Товариством з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСІНВЕСТ»звіту, роботи по будівництву майстерні для технічного обслуговування автомобілів по АДРЕСА_2 виконані у відповідності до державних стандартів ДБН В.2.3-15-2007 будівельних норм і правил ДБН Д.2.2-9-99, нормативних актів з пожежної безпеки ДБН В.1.2-6-2008, санітарного законодавства ДБН 360-92 «Містобудування», що діяли на момент закінчення будівництва та на дату проведення технічного обстеження майстерні (станом на 27.02.2012р.). Наразі, у звіті зазначено, що вказана будівля є нерухомим майном.

Крім того, з огляду на те, що технічний стан нежитлової будівлі не загрожує її безпечній експлуатації та значних дефектів у будівлі не зафіксовано, зроблено висновок про те, що стан будівлі задовільний та придатний для подальшої експлуатації.

Статтею 36 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими і речовими доказами, висновками судових експертів; поясненнями представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі. В необхідних випадках на вимогу судді пояснення представників сторін та інших осіб, які беруть участь в судовому процесі, мають бути викладені письмово.

Згідно із ст.43 вказаного нормативно-правового акту господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Виходячи з того, що відповідно до ліцензії серії АВ №479143 Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю у місті Києві Товариству з обмеженою відповідальністю «ЛЮКСІНВЕСТ»надано право проведення обстеження та надання оцінки технічного стану будівельних конструкцій, суд приймає до уваги зазначений висновок як належний доказ відповідності спірного майна будівельним, санітарним та протипожежним нормам.

Крім того, судом також прийнято до уваги наявні у матеріалах справи квитанції про сплату земельного податку №К67/К/21 від 20.02.2012р., К/79/F від 15.11.2011р., №К67/М/15 від 22.09.2011р., №К79/І/77 від 18.10.2011р., №901310057 від 13.05.2011р., №6 від 04.02.2010р., №15 від 25.02.2009р., №49 від 18.12.2009р., №43 від 04.12.2009р., №34 від 23.11.2009р., №28 від 01.10.2009р., №10002/в50 від 20.05.2009р., №337 від 20.03.2009р., №10002\в115 від 16.03.2009р., №72 від 16.12.2008р., №30 від 15.05.2008р., №21 від 24.04.2008р., №22 від 15.04.2008р., №12 від 23.02.2006р., №37 від 09.06.2005р., №59 від 29.03.2004р., що свідчать про оплатне користування земельною ділянкою зі сторони позивача.

Статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено принцип мирного володіння майном, який в контексті прецендентної практики Європейського суду з прав людини закріплює засади поваги до права власності та забороняє безпідставне позбавлення або обмеження володіння особою своїм майном, інакше як в інтересах суспільства та на умовах, передбачених нормами міжнародного права.

Згідно із ч.2 ст.41 Конституції України право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Аналогічні положення передбачені статтею 321 Цивільного кодексу України.

За приписами ст.316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Статтею 328 Цивільного кодексу України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Статтею 392 Цивільного кодексу України передбачено, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як встановлено ст.55 Конституції України, ст.6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини кожній особі (у тому числі, і юридичній, оскільки останні відповідно до ч.1 ст.91 Цивільного кодексу України здатні мати такі ж права та обов'язки, як і фізичні, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині) належить невід'ємне право на судовий захист своїх прав та інтересів.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

За змістом ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Згідно із ч.1 ст.16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.16 вказаного Кодексу та ч.2 ст.20 Господарського кодексу України способом захисту прав та інтересів може бути, в тому числі, визнання права.

Таким чином, позов про визнання права власності - це недоговірна вимога про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно, не поєднане з конкретними вимогами про повернення майна чи усунення інших перешкод, не пов'язаних з позбавленням володіння. Право на позов про визнання права власності виникає у особи у разі порушення або невизнання цього права іншими особами, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Як вказує позивач, незважаючи на те, що відповідно до інвестиційного договору та акту про виконання договору позивач є власником майстерні для технічного обслуговування автомобілів по АДРЕСА_2, Приватне акціонерне товариство «ВІКТОРІЯ»листами №70 від 05.12.2011р. та №2 від 12.01.2012р. вимагало провести демонтаж будівлі майстерні.

Таким чином, з огляду на те, що право власності позивача на вказане вище нерухоме майно не визнається та оспорюється відповідачем, суд дійшов висновку, що Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 мав право на звернення до суду з розглядуваним позовом.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що будівництво нерухомого майна було проведено позивачем у відповідності до умов інвестиційного договору, враховуючи висновки про відповідність будівлі майстерні будівельним нормам та правилам, а також виходячи з того, що заперечення відповідача проти позовних вимог є безпідставними, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «ВІКТОРІЯ»про визнання права власності на нерухоме майно -майстерню для технічного обслуговування автомобілів площею 27,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 літера «І», є правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

З урахуванням викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м.Київ до Приватного акціонерного товариства «ВІКТОРІЯ», м.Київ про визнання права власності на нерухоме майно -майстерню для технічного обслуговування автомобілів площею 27,3 кв.м, що розташована за адресою: АДРЕСА_2 літера «І», задовольнити в повному обсязі.

Визнати за Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, м.Київ право власності на нерухоме майно -майстерню для технічного обслуговування автомобілів площею 27,3 кв.м, літера «І», що розташована за адресою: АДРЕСА_2.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «ВІКТОРІЯ»(03113, м.Київ, вул.Миколи Василенка, 2, ЄДРПОУ 01564785) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, інп. НОМЕР_1) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

У судовому засіданні 16.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 16.05.2012р.

Суддя М.О.Любченко