Рішення

від 21.05.2012 по справі 5011-41/5256-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-41/5256-2012 21.05.12

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» ДоТовариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕРА-ТРЕЙД» Простягнення 176 229,08 грн.

Суддя Спичак О.М .

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 -дов. № б/н від 15.03.12р.;

від відповідача: не з'явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт» звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕРА-ТРЕЙД» про стягнення 176 229,08 грн.

Ухвалою від 27.04.2012 року було порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 21.05.2012 року.

21.05.2012 року представник позивача подав до канцелярії суду документи на виконання вимог ухвали суду про порушення провадження у справі та в судовому засіданні надав усні пояснення по справі, відповідно до яких просив суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання 21.05.2012 року не з'явився, вимоги ухвали про порушення провадження у справі не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про час та дату проведення судового засідання був повідомлений належним чином.

Згідно з абзацом 4 пункту 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-08/140 від 15.03.2010 року «Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві»особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Відповідно до положень статті 75 ГПК України справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

В судовому засіданні 21.05.2012 року на підставі ст. 85 ГПК України оголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07 вересня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт»(далі -продавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю «ТК ЕРА-ТРЕЙД»(далі -покупець, відповідач) був укладений договір купівлі-родажу № 32(далі -Договір), пунктом 1.1 якого сторони узгодили, що продавець бере на себе зобов'язання передати у власність покупця кабельно-провідникову та електросвітлотехнічну продукцію(далі-товар), а покупець зобов'язується прийняти його від продавця та здійснити оплату в строки і порядку, передбаченими цим договорм.

Відповідно до пункту 1.2 договору, перелік, строки поставки та найменування товару, що є предметом договору, визначається в замовленні.

Згідно з пунктом 1.4 договору, загальна сума договору визначається, виходячи з цін, асортименту і загальної кількості(за всіма партіями) товару, яку покупець зобов'язується сплатити продавцеві відповідно до умов цього договору та протягом його дії.

Пунктом 3.1 договору сторони узгодили, що товар передається та приймається уповноваженими представниками сторін на підставі видаткової накладної. Датою поставки є дата, що зазначена у видатковій накладній, яка надається продавцем покупцю одночасно із передачею товару. Прийняття товару підтверджується підписами сторін або їх уповноваженими представників у видатковій накладній.

Відповідно до пункту 4.1. договору, розрахунки за куплений товар здійснюється наступним чином: - Відстрочка платежу на 31 календарний день з моменту відвантаження продукції. Підстава - видаткові накладні згідно договору № 32 від 07.09.2011р.; - Розрахунок за поставлений товар здійснюється в національній валюті, шляхом перерахування грошових коштів згідно рахунків-фактур та видаткових накладних до договору № 32 від 07.09.2011р.

Згідно до пункту 6.1. договору, цей договір набуває чинності з моменту підписання сторонами і діє до 07.09.2012 р.

На виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 160 001,03 грн., що засвідчується видатковою накладною, копія якої наявна у матеріалах справи.

В свою чергу, відповідач за поставлений товар не розрахувався, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість у розмірі 160 001,03 грн.

03 квітня 2012 року позивач направив на адресу відповідача претензію з вимогою сплатити заборгованість, що підтверджується фіскальним чеком та описом вкладення у цінний лист(копії наявні у матеріалах справи).

Станом на день розгляду справи в суді суму боргу відповідач не сплатив, належних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем відповідач не надав, а тому загальна прострочена заборгованість відповідача перед позивачем становить 160 001,03грн.

Згідно до статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 527 Цивільного кодексу України визначено, що боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов'язання чи звичаїв ділового обороту.

Відповідно до 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

За умовами ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та належних доказів на заперечення обставин повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу, нормативно до документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 160 001,03 грн.

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно зі ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), а у разі порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язань може забезпечуватись згідно з договором неустойкою, яку боржник повинен сплатити в разі неналежного виконання зобов'язань.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно частини 2 статті 551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до пункту 8.3 договору, у разі прострочення платежу за товари, відповідно до умов оплати, передбачених п. 4.1 цього договору, покупець сплачує продавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діє на момент оплати від вартості неоплаченого у строк товару, за кожен день прострочки.

Позивач за прострочення строків сплати коштів за поставлений товар, керуючись п. 8.3 договору нарахував та просить стягнути з відповідача пеню в сумі 12 182,00 грн. за період з 18.10.2011 року по 15.04.2012 року.

Здійснивши перерахунок пені з урахуванням умов договору, дати виникнення прострочення по сплаті грошового зобов'язання, здійсненої поставки, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд дійшов до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення пені підлягають задоволенню повністю в сумі 12 182,00 грн., перерахунок якої здійснено в межах періодів визначених позивачем.

Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 3% річних - 2 446,04 грн. та інфляційні втрати - 1 600,01 грн.

Здійснивши перерахунок 3 % річних та інфляційних втрат з урахуванням умов договору, прострочення по сплаті грошового зобов'язання, дати здійсненої поставки, а також порядку розрахунків погодженого сторонами, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення 3% річних та інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судовий збір підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

Керуючись, ст.ст. 32, 33, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТК ЕРА-ТРЕЙД» (місцезнаходження : 01033, м. Київ, Голосіївський р -н, вул. Саксаганського, буд. 38, літ. А, код ЄДРПОУ 36644169) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Вірма-Електросвіт»(місцезнаходження: 03143, м. Київ, Голосіївський р -н, вул. Заболотного, буд. 15, код ЄДРПОУ 35911101) 160 001(сто шістдесят тисяч одна) грн. 03 коп. -основного боргу, 12 182(дванадцять тисяч сто вісімдесят дві) грн. 00 коп. -пеня, 1 600(одна тисяча шістсот) грн. 01 коп. -інфляційних втрат, 2 446(дві тисячі чотириста сорок шість) грн. 04 коп. -3% річних та 3 524(три тисячі п'ятсот двадцять чотири) грн. 56 коп. -судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

24.05.2012 року

Суддя Спичак О.М.