Постанова

від 09.11.2006 по справі 10/193-3917

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

10/193-3917

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" листопада 2006 р.Справа № 10/193-3917

 09:50 год.

 м. Тернопіль

Господарський суд Тернопільської області

у складі   судді Півторака М.Є.             

при секретарі судового засідання  Єднаку О.М.

Розглянув справу:

За позовом: Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8.  

До відповідача: Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгір'я", с. Угорськ Шумського району Тернопільської області.

За участю представників :

Позивача : Гловака В.І. –головного спеціаліста Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, доручення № 03-105/1339 від 31.08.06р.

Відповідача : не прибув.

В процесі розгляду справи представникам сторін роз'яснено належні їм права та обов'язки, передбачені статтями 49,51,59, 130 КАС України.

За відсутності відповідного клопотання технічна фіксація судового процесу не здійснювалася .

Суть справи: До господарського суду Тернопільської області  звернулося з позовною заявою Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгір'я", с. Угорськ Шумського району Тернопільської області про стягнення заборгованості в сумі 1680,34 грн.

Обґрунтовуючи позов, Позивач посилається на те, що підприємство не виконало  встановленого відповідно до статті 19 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів, про що позивач дізнався із даних статистичного „Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік” (Форма № 10-ПІ), поданого підприємством.

Як стверджує позивач, норматив робочих місць на підприємстві складає в кількості 2 (двох) робочих місць для працевлаштування інвалідів, однак Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Міжгір'я", с. Угорськ Шумського району Тернопільської області у 2005 році не було працевлаштовано жодного інваліда.

Спираючись на положення ст. 20 Закону України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” та на Порядок сплати підприємствами (об'єднаннями, установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів”, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 28 грудня 2001 року № 1767, Позивач просить стягнути штрафні санкції у розмірі середньорічної заробітної плати на підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Ухвалою від 02 жовтня 2006 р. порушено провадження в адміністративній справі та  призначено попереднє судове засідання на 11:30 год. 24 жовтня 2006 р.

Слухання справи відкладалось в порядку статті 128,150 КАСУ до 09 годин 50 хвилин 09 листопада 2006 року.

На розгляд справи 24.10.2006 року та 09.11.2006 року представник позивача не з'явився, хоча про час і місце слухання справи був повідомлений належним чином, в порядку ст. 33 Кодексу адміністративного судочинства України.

В судових засіданнях представник позивача підтримав позовні вимоги  в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та  заперечення представника відповідача, оцінивши представлені докази в їх сукупності, господарський суд встановив на наступне:

У відповідності до ч. 1 статті 1 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, інших посадових і службових осіб, інших суб'єктів  при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Пункт 4 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що до компетенції адміністративних судів відносяться спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених законом.

У відповідності до статті 8 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" державне управління в галузі забезпечення соціальної захищеності інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, Міністерством охорони здоров'я України та органами місцевого самоврядування.

Відповідно до пункту 1 Положення про Фонд соціального захисту інвалідів (далі –Фонд), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 26 вересня 2002 року № 1434, Фонд є урядовим органом державного управління, який діє у складі Мінпраці та підпорядковується йому.

Згідно пункту 9 цього ж Положення для реалізації покладених на Фонд завдань за погодженням з Мінпраці утворюються територіальні відділення Фонду в межах граничної чисельності його працівників.

Тернопільське обласне відділення Фонду України соціального захисту інвалідів, відповідно до зазначеного Положення, є юридичною особою і на нього покладено контроль за додержанням підприємствами встановлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів та здійснення контролю за своєчасним і повним надходженням до бюджету Фонду коштів від підприємств, які не забезпечують установлених нормативів робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів.

Закон України „Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” визначає основи соціальної захищеності інвалідів в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість інвалідам вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями та інтересами, а також, встановлює порядок визначення нормативу робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів.

Згідно даних Звіту про зайнятість інвалідів (Форма № 10-ПІ) за 2005 рік, поданого відповідачем , середньооблікова чисельність його штатних працівників облікового складу за рік складає 44 чоловік, тобто відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, норматив робочих місць для працевлаштуванні інвалідів для Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгір'я", с. Угорськ Шумського району Тернопільської області становить –2 (два) робочих місця.    

Даний норматив працевлаштування відповідачем не дотримано –у 2005 році на підприємстві не прецевлаштовано жодного інваліда.

Як стверджує позивач, і вбачається із Звіту, середньорічний розмір заробітної плати на підприємстві складає 827 грн., а за 2 робочих місця, призначених для працевлаштування інвалідів і не зайнятих інвалідами, відповідач до 15.04.2006 р. повинен був самостійно сплатити адміністративно-господарські санкції у розмірі 1659,1 грн.

Окрім того, за несвоєчасну сплату адміністративно-господарської санкції, позивач нарахував            Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю "Міжгір'я", с. Угорськ Шумського району Тернопільської області 21,24 грн. пені на підставі ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів України”, згідно  з якою  визначається, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені та обчислюється виходячи із 120 відсотків річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" ( 875-12 ) для  підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій  громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю,  встановлено норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків   середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік,  а  якщо  працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Згідно частини  5  статті  19  зазначеного  Закону ( 875-12 ) виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування  підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських  організацій  інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Пунктом 1.8 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату  від 28.09.2005 року № 286 ( 494-2005-р ), визначено, що показник середньооблікової кількості штатних  працівників використовується для визначення  кількості  зайнятих  працівників за сферами економічної діяльності та ведення  спостереження за  змінами  мобільності  робочої  сили. Суть його визначення полягає у тому, що зайнятий працівник враховується тільки один раз (за місцем основної роботи), незалежно від терміну трудового договору та тривалості робочого часу.

Таким чином,  для  виконання  нормативу  враховуються  тільки  працевлаштовані інваліди,  для яких це місце  роботи є основним, тобто із веденням трудової книжки.

Згідно частини 1 статті 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в   Україні" ( 875-12 ) підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують  найману  працю,  де  середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом,  передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду      соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в  розмірі середньорічної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка  використовує найману працю,  за кожне робоче місце, призначене для  працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.  

Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів,  фізичних осіб, на яких працює від 8 до 25 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за  робоче  місце,  призначене  для  працевлаштування інваліда і не  зайняте  інвалідом,  визначається  в  розмірі  половини  середньої  річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських  організацій інвалідів, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не  поширюються на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів  державного або місцевих бюджетів.

Отже, наведені вище норми Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні ”( 875-12 ) дають підстави  говорити про наступні обов'язки підприємств:

    - дотримання  ними  нормативів  по  створенню  визначеної цим  законом кількості робочих місць для інвалідів;

    - сплати ними адміністративно –господарських санкцій в разі недотримання зазначених нормативів.

Частиною 4 статті 20 зазначеного Закону ( 875-12 ) визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються  підприємствами, установами, організаціями,   у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій  інвалідів, фізичними  особами,  зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських  санкцій,  передбачених цим Законом, не застосовуються строки,  визначені  статтею  250  Господарського  кодексу України .

Положенням про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затведженим постановою Кабінету Міністрів України від 3 травня 1995 р. N 314 ( 314-95-п ), визначено, що робоче місце інваліда –це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об'єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інваліда (п. 1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда (п. 3). Згідно п. 5 Положення ( 314-95-п ), підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Як випливає з направленого  відповідачем Звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю "Міжгір'я", с. Угорськ Шумського району Тернопільської області –не забезпечило нормативу робочих місць у кількості 2 (двох) місць, тому зобов'язане самостійно сплатити до 15.04.2006 р. адміністративно-господарські санкції у розмірі 1659,1 грн.

Відповідач протягом періоду, за який стягуються штрафні санкції не інформував Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів про наявність вакантних робочих місць для працевлаштування інвалідів з метою направлення інвалідів останнім на підприємство. Доказів звернення у інші органи, передбачені Законом, не представив.

Суд дійшов до висновку, що Відповідач не вжив усіх передбачених чинним законодавством заходів із забезпечення працевлаштування інвалідів, у добровільному порядку адміністративно-господарські санкції до 15.04.2006 р. не сплатив, а тому  на нього  покладається відповідальність, передбачена  статтею 20 Закону України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні".

З огляду на наведене, суд вважає правомірним адміністративний позов щодо стягнення з Відповідача 1659,1 грн. за не створення робочих місць для інвалідів в користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні”, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи із 120%  річних облікової ставки НБУ, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки на весь її строк.

Оскільки відповідач порушив терміни сплати адміністративно-господарських санкцій на 41 день з 15.04.2006 р. він повинен сплатити пеню в розмірі 21,24 грн., тому суд задовольняє вимоги щодо стягнення пені як обґрунтовано заявлені.

Судові витрати в силу положень ч. 4 ст. 94 КАСУ стягненню з відповідача не підлягають, адже позивач користується пільгами при сплаті судового збору.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 1,17,49,51,59,70,130,138 Кодексу адміністративного судочинства України, ст.ст. 8,18,19,20 Закону України “Про основи соціальної захищеності  інвалідів в Україні”, господарський суд ,-

ПОСТАНОВИВ :

1.Адміністративний позов задовольнити.

2.Стягнути із Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Міжгір'я", с. Угорськ Шумського району Тернопільської області (ідентифікаційний код 30910805) –1659,1 грн. штрафних санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів та 21,24 грн. пені на користь Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів України, м. Тернопіль, вул. Грушевського, 8 (ідентифікаційний код 14032334).

На постанову суду сторони мають право подати заяву про апеляційне її оскарження протягом десяти днів з дня складення постанови в повному обсязі до адміністративного суду апеляційної інстанції, а протягом 20 днів після подання заяви подати апеляційну скаргу.

Суддя                                                                                М.Є. Півторак