Рішення

від 21.05.2012 по справі 5017/940/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р.Справа № 5017/940/2012

За позовом : Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт"

До відповідача : товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Річморбуд"

про стягнення 8674,63грн.

Суддя Погребна К.Ф.

В судових засіданнях приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_1 -довіреність;

ОСОБА_2 -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

В судовому засіданні 21.05.2012р. приймали участь представники:

Від позивача: ОСОБА_2 -довіреність;

Від відповідача: не з'явився;

Суть спору: Позивач, Державне підприємство „Херсонський морський торговельний порт" звернулось до господарського суду Одеської області з позовною заявою до товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Річморбуд" про стягнення заборгованість в сумі 8674,63грн. яка складається з основного боргу в розмірі 8000грн., 3% річних в розмірі 290,63 та індексу інфляції в сумі 384 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 29.03.2012р. порушено провадження по справі 5017/940/2012.

Відповідач у судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про місце та дату засідання, що підтверджується наявним в матеріалах справи поштовим повідомленням від 29.03.2012р.

Крім того, в матеріалах справи міститься повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу, яке було повернуто з відміткою „за закінченням терміну зберігання" . Проте, зазначене поштове повідомлення направлялось за тією адресою яка вказана в позові та за якою відповідач раніше отримував поштову кореспонденцію.

Відповідач відзив на позов не надав, у зв'язку з чим справу розглянуто у відповідності зі ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

У судовому засіданні 21.05.2012р. було проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду в порядку статті 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив .

03.06.2010р. Товариство з обмеженою відповідальністю „Компанія „Річмобуд" звернулось з Листом №10 до Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" відповідно якого просила укласти договір на поставку піску в орієнтовній кількості 110000тонн.

09.06.2012р. між Державним підприємством „Херсонський морський торговельний порт" (Порт) та товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія „Річмобуд" ( Замовник) був укладений договір поставки №66Д ( далі - договір).

Пунктом 9.2. договору визначено, що термін дії договору: з моменту підписання до 31.12.2010р., а в частині взаєморозрахунків до моменту повного виконання сторонами зобов'язання за договором.

Згідно п. 1.1 договору, Порт зобов'язується забезпечити постачання піску (родовище - кар'єр с. Рибальче) Замовнику, а Замовник прийняти та оплатити поставлений пісок на умовах даного договору. Поставка піску Портом здійснюється партіями на підставі письмових заявок Замовника з причалу кар'єру с. Рибальче (п.1.2 договору).

Загальний обсяг поставки піску Замовнику за договором орієнтовно складає 110000 тонн (п.4.2 договору).

Вартість поставки визначені у специфікації яка оформляється додатком до цього договору (Додаток 1) та є невід'ємною частиною договору (п.2.1 договору). Ціна за одиницю товару (вартість 1 тонни) визначені у специфікації яка оформлюється додатком до цього договору (Додаток 1) та є невід'ємною частиною договору (п.4.1 договору).

В пункті 1 специфікації до договору встановлена вартість піску природного дрібного насипом 20грн. за 1 т. з ПДВ. В пункті 1.1 специфікації визначено, що ціна на пісок може бути змінена при виконанні Замовником наступних умов: Замовник надає Порту заявку, в якій гарантує виконати обсяг по вивозу піску (далі -гарантійні зобов'язання) з кар'єру с. Рибальче в маркетинговий період (з моменту підписання договору по 30.11.2010р.) в кількості: від 50000т. до 100000 т. -19,50грн. за 1 т. з ПДВ; від 100000 т. і більше -19грн. за 1 т. з ПДВ.

Позивач свої зобов'язання за договором виконував належним чином, так: 03.07.2010р. на підставі заявки Замовника №17 від 29.06.2010р. Портом теплоходом „Кілія" було здійснено постачання та перевезення до порту Одеса піску у кількості 2500т., що підтверджується коносаментом №077961 від 03.07.2010р., вантажним ордером від 03.07.2010р., актом визначення ваги по осадці судна від 04.07.2010р. та приймально-здавальною відомістю від 03.07.2010р.; 13.07.2010р. на підставі заявки Замовника №22 від 09.07.2010р. Портом теплоходом „Волго-Балт-218" було здійснено постачання та перевезення до порту Одеса піску у кількості 3000т., що підтверджується коносаментом №077962 від 13.07.2010р., вантажним ордером від 13.07.2010р., актом визначення ваги по осадці судна від 06.07.2010р. та приймально-здавальною відомістю від 13.07.2010р.; 26.08.2010р. на підставі заявки Замовника №28 від 19.08.2010р. Портом теплоходом „Кілія" було здійснено постачання та перевезення до порту Одеса піску у кількості 2500т., що підтверджується коносаментом №077987 від 26.08.2010р., вантажним ордером від 26.08.2010р., актом визначення ваги по осадці судна від 31.07.2010р. та приймально-здавальною відомістю від 21.08.2010р.

Як вбачається з матеріалів справи, оскільки відповідач фактично своїм листом №10 від 03.06.2010р. вказав на закупівлю ним піску у кількості більше 100000 тонн, то позивачем на виконання умов договору та Специфікації 1 до договору здійснювалась поставка піску за вартість 19грн. за 1 тонну. Проте, замість 110000т., відповідачем було придбано лише 8000 т. піску за ціною 19грн. за 1т. на загальну вартість 152000грн.

Судом встановлено, що відповідач в повному обсязі оплатив лише 5500т. за ціною по 19грн. за 1т. на загальну суму 104500грн. Оплату 2500т. здійснив частково на суму 17812,50грн. Залишок заборгованість в сумі 29687,50грн. було стягнуто з відповідача за рішенням господарського суду Одеської області від 23.12.2010р. по справі 25/145-10-4290.

Позивач зазначає, що в зв'язку з тим що відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконав, порушив умови договору, не придбав пісок у кількості 100000т. і більше, а придбав лише 8000т. піску, портом був виставлений рахунок-фактура №1955 від 09.12.2010р. на доплату за пісок в сумі 8000грн. (із розрахунку 20грн. за 1т. тобто 160000грн. (ціна 8000т. по 20грн. за 1т.) -152000грн. (ціна 8000т.по 19грн. за 1т.)).

Проте, як зазначає позивач, станом на теперішній час відповідач заборгованість не погасив, в зв'язку з чим позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог з наступних підстав .

Відповідно ст.. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних вимогах звичайно ставляться.

Статтю 712 ЦК України передбачено, що договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з частиною 2 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України, підставою виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно ст.626 Цивільного кодексу України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 Цивільного кодексу України). Відповідно до ст.629 цього ж Кодексу договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як встановлено господарським судом, між сторонами по справі на підставі листа Товариства з обмеженою відповідальною „Компанія „Річморбуд" від 03.06.2010р. №10 був укладений договір поставки піску №66Д від 09.06.2010р.. Відповідно умов зазначеного договору відповідач зобов'язувався придбати 110000т. піску. по ціні 19грн. за 1т., а у разі придбання меншої кількості піску зобов'язувався сплачувати по 20грн. за 1т. Проте, відповідач в порушення умов договору свої зобов'язання в повному обсязі не виконав придбавши лише 8000т. піску при, цьому сплачуючи 19грн. за 1т. замість 20грн.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновків про наявність порушень з боку відповідача умов договору в частині сплати вартості піску, а тому позовні вимоги щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором №66Д від 09.06.2010р. у розмірі 8000грн., суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позивачем було нараховано три відсотки річних на суму простроченого грошового зобов'язання в розмірі 290,63грн. та індекс інфляції в сумі 384грн. Розглянувши надані позивачем розрахунки трьох відсотків річних за прострочення виконання відповідачем прийнятих на себе грошових зобов'язань та індексу інфляції, суд доходить висновку, що вказані розрахунки було здійснено позивачем обґрунтовано, з урахуванням приписів чинного законодавства, у зв'язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Річморбуд" трьох відсотків річних в сумі 290,63грн. та індексу інфляції в розмірі 384грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. При цьому, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Наведенні позивачем докази у встановленому законом порядку Відповідачем не спростовані.

За при приписами ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи вищевикладене, оцінюючи докази у справі в їх сукупності, законодавство, що регулює спірні правовідносини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі, як обґрунтовані, підтверджені належними доказами та наявними матеріалами справи.

Судові витрати по сплаті судового збору покласти на відповідача згідно зі ст.ст. 44,49 ГПК України.

Керуючись ст.ст.32, 33, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія „Річморбуд" (65001, м. Одеса, вул. Гефта, 2; код 37089880) на користь Державного підприємства „Херсонський морський торговельний порт" (73000, м. Херсон, проспект Ушакова, 4; код 01125695) 8000 (вісім тисяч)грн. -основної заборгованості; 384 (триста вісімдесят чотири)грн. - індексу інфляції; 290 (двісті дев'яносто)грн. 63коп. -3% річних та 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять)грн. 50коп. -судового збору.

Рішення набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний тектс рішення складено 24.05.2012р.

Суддя Погребна К.Ф.