Рішення

від 22.05.2012 по справі 18/458/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2012 р. Справа № 18/458/12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ РЕГІОН СНАБ", 83015, м. Донецьк, пр. Миру, 15

до Приватного підприємства "Зерно-торгова компанія "Укрзернотранзит", 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2Б, оф. 312

про стягнення 46257,38 грн.

Суддя Гетя Н.Г.

Представники:

від позивача: Малашенков А.В.

від відповідача: не з'явився

Рішення оголошене в судовому засіданні 22.05.2012 року після виходу з нарадчої кімнати.

Суть справи: розглядається позовна заява про стягнення 46257,38 грн. заборгованості за договором № 12/2011 від 17.03.2011 року, в т.ч. 40500,00 грн. основного боргу, 4438,80 грн. пені, 406,50 грн. інфляційних витрат та 912,08 грн. 3% річних.

Представник позивача підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач уповноваженого представника в судове засідання не направив, надіслана на його адресу копія ухвали від 03.05.2012 року (а.с. 38) повернулася до суду з відміткою поштового відділення "адресат не значиться". Разом з тим, наявні у справі письмові докази свідчать про те, що відповідач знаходиться за вказаною у позовній заяві адресою, а саме - 36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2Б, оф. 312, та отримує поштову кореспонденцію, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с. 27, 31), а також наданою відповідачем заявою № 3/04 від 03.04.2012 року (а.с. 28). За таких обставин відповідач вважається належним чином повідомленим про час, дату і місце проведення судового засідання.

У зв'язку з тим, що необхідних для вирішення спору доказів, наявних в матеріалах справи, достатньо і господарський суд повідомляв належним чином відповідача про час, дату і місце проведення судового засідання, а його неявка не перешкоджає розгляду справи по суті, справа розглядається за наявними у ній матеріалами на підставі ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представника позивача, суд встановив:

17.03.2011 року між Приватним підприємством "Зерно-торгова компанія "Укрзернотранзит" (відповідач, постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ РЕГІОН СНАБ" (позивач, покупець) був укладений договір за № 12/2011 (а.с. 8-9), у відповідності до якого постачальник зобов'язався поставити, а покупець - прийняти та оплатити сою (далі - товар) на умовах, визначених у договорі та специфікаціях до нього, які є невід'ємними частинами даного договору (п. 1.1. договору).

Згідно п. 10.1. договору № 12/2011 від 17.03.2011 року (далі - договір) цей договір вступає в силу з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2011 року, а в частині невиконаних зобов'язань - до повного їх виконання.

Відповідно до п. 4.2. договору поставка товару здійснюється автомобільним транспортом на умовах: DDP Полтавська область, Решетилівський район, с. Жовтневе, пров. Перемоги, 3, якщо інше не обумовлено у специфікаціях до договору. При цьому за змістом п. 4.3. договору строки поставки товару обумовлюються у специфікаціях до договору.

У відповідності до п. 3.1. спірного договору ціна товару, що поставляється за цим договором, зазначається у специфікаціях.

За змістом п. п. 5.1.-5.3. договору розрахунки за цим договором здійснюються сторонами в національній валюті України шляхом банківського переказу грошових коштів на вказані у даному договорі реквізити. При цьому оплата поставленого товару здійснюється на умовах, викладених у специфікаціях, але за згодою сторін можливі інші форми розрахунків, що не суперечать чинному законодавству України.

28.04.2011 року між сторонами за договором було підписано специфікацію за № 2 (а.с. 10) відповідно до якої постачальник мав у період з квітня 2011 року по травень 2011 року поставити покупцеві 200,00 тон сої загальною вартістю 800000,00 грн. (з урахуванням ПДВ) зі строком оплати товару на протязі двох банківських днів з дати поставки на підставі рахунку покупця.

Відповідачем було виставлено позивачеві рахунок-фактуру № СФ-0000004 від 28.04.2011 року (а.с. 11) на загальну суму 300000,00 грн. (з урахуванням ПДВ), який був оплачений позивачем в повному обсязі, про що свідчить наявна у справі копія банківської виписки по рахунку (а.с. 14).

Як зазначає представник позивача у наданих до суду письмових поясненнях № 0122/12 від 22.05.2012 року (а.с. 42-43), вищевказаними діями сторони фактично узгодили зміну порядку розрахунків за специфікацією № 2 від 28.04.2011 року, оскільки рахунок-фактура № СФ-0000004 від 28.04.2011 року був оплачений позивачем на умовах передоплати.

В порушення умов договору та специфікації № 2 від 28.04.2011 року відповідач не здійснив поставку спірного товару як в узгоджені сторонами строки, так і в подальшому, докази поставки товару в матеріалах справи відсутні.

22.07.2011 року, що підтверджується наявними у матеріалах справи копіями опису вкладення та повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 46-47), позивачем відповідачеві було направлено претензію № 1107/21-1 від 21.07.2011 року з вимогою про повернення попередньої оплати в розмірі 300000,00 грн., яка була отримана відповідачем 19.08.2011 року, про що свідчить відповідна відмітка у повідомленні про вручення поштового відправлення.

Як вбачається з копій банківських виписок по рахунку (а.с. 15-24), відповідачем у період з липня 2011 року по жовтень 2011 року було здійснене часткове повернення попередньої оплати на загальну суму 259500,00 грн., внаслідок чого залишок його заборгованості перед позивачем склав 40500,00 грн., які позивач і просить суд стягнути з відповідача.

Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за порушення термінів поставки товару за період з 01.06.2011 року по 01.03.2012 року в розмірі 4438,80 грн., а також нараховані за аналогічний період на залишок заборгованості по попередній оплаті інфляційні витрати в розмірі 406,50 грн. та 3% річних в розмірі 912,08 грн.

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

У відповідності до ст. 174 ГК України підставою виникнення господарських зобов'язань є, зокрема, господарські договори та інші угоди, передбачені законом.

Згідно ч. 1 ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. ст. 509, 510 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості. Сторонами у зобов'язанні є боржник і кредитор.

У відповідності до ст. ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином, в установлений строк, відповідно до закону, інших правових актів, договору, одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається, крім передбачених законом випадків.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом ст. ст. 662, 663 ЦК України продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу, в строк, встановлений цим договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. ст. 610, 611 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно положень ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ч. 3 ст. 695 ЦК України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З урахуванням вищенаведеного позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості по попередній оплаті в сумі 40500,00 грн. правомірні, обгрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Стосовно суми пені, нарахованої позивачем за порушення термінів поставки товару, а також 3% річних та інфляційних витрат, нарахованих позивачем на суму заборгованості до попередній оплаті, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 216, 218, 229, 230, 231 ГК України боржник несе господарсько-правову відповідальність за невиконання ним грошового зобов'язання шляхом застосування до нього господарських санкцій.

Відповідно до ст. ст. 546, 549, 550 ЦК України зобов'язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою (штрафом або пенею) - грошовою сумою або іншим майном, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

У відповідності до ст. ст. 547-548 ЦК України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вичиняється у письмовій формі. Виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно п. 7.2. договору за порушення обумовлених цим договором термінів поставки товару постачальник несе відповідальність у вигляді пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє на момент прострочення поставки, від вартості непоставленого в строк товару за кожен день такого прострочення.

Як вбачається з п. 4 специфікації № 2 від 28.04.2011 року визначений умовами договору товар мав бути поставлений відповідачем у період з квітня 2011 року по травень 2011 року, тобто кінцевою датою поставки товару є 31.05.2011 року. Отже, позивачем правомірно нараховано пеню за порушення термінів поставки товару, починаючи з 01.06.2011 року. Разом з тим, пред'явленням до відповідача вимоги про повернення суми попередньої оплати позивач відмовився від поставки товару на умовах договору. За таких обставин нарахування пені за порушення термінів поставки спірного товару після пред'явлення вимоги про повернення попередньої оплати не є правомірним та відповідає загальним засадам цивільного судочинства, встановленим п. 6 ст. 3 ЦК України.

Так само не є правомірним нарахування позивачем 3% річних та інфляційних витрат на суму заборгованості по попередній оплаті з 01.06.2011 року, оскільки підставою виникнення грошових зобов'язань відповідача стосовно повернення суми попередньої оплати є претензія № 1107/21-1 від 21.07.2011 року і лише після спливу встановленого ч. 2 ст. 530 ЦК України семиденного строку для добровільного задоволення цієї претензії (вимоги) виконання вказаних грошових зобов'язань може вважатися простроченим.

З урахуванням наведеного судом за допомогою ІАЦ "Ліга" здійснено власний перерахунок пені за період з 01.06.2011 року по 18.08.2011 року, а також інфляційних витрат та 3% річних за період з 27.08.2011 року по 01.03.2012 року, внаслідок чого до стягнення підлягають 1358,69 грн. пені, 324,00 грн. інфляційних витрат та 625,81 грн. 3% річних.

Клопотання про витребування додаткових доказів по справі в порядку ст. 38 ГПК України від сторін не надходили.

У відповідності до п. 4 ст. 129 Конституції України та ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Сторони вільні у наданні до суду своїх доказів та у доведенні перед судом їх переконливості.

Таким чином, господарський суд, застосовуючи основні конституційні засади судочинства, принцип верховенства права, виходячи з фактичних обставин справи, з'ясування природи дійсних правовідносин між сторонами у даному спорі та чинного законодавства України, яке повинно застосовуватися до них при вирішенні спорів, дійшов висновку про часткове задоволення позову.

Судові витрати у відповідності до ст. 49 ГПК України покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 75, 82-85 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства "Зерно-торгова компанія "Укрзернотранзит" (36008, м. Полтава, вул. Комарова, 2Б, оф. 312, п/р 26006001331019 в ЗАТ "ОТП Банк" м. Київ, МФО 300528, код ЄДРПОУ 35724028) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СТАНДАРТ РЕГІОН СНАБ", 83015, м. Донецьк, пр. Миру, 15, п/р 26007000000352 в ПАТ "Банк Камбіо" м. Київ, МФО 380399, код ЄДРПОУ 33654064) - 40500,00 грн. основної заборгованості, 1358,69 грн. пені, 324,00 грн. інфляційних витрат, 625,81 грн. 3% річних та 1489,50 грн. судового збору .

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. В іншій частині позову відмовити.

Суддя Гетя Н.Г.