Рішення

від 21.05.2012 по справі 5023/1489/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2012 р. Справа № 5023/1489/12

вх. № 1489/12

Суддя господарського суду Денисюк Т.С.

при секретарі судового засідання Нескуба М.Г.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1 дов. від 01.03.12 р.

відповідача - не з"явився

розглянувши справу за позовом ТОВ "Медична фірма "Алвімед", м. Харків

до Орендне підприємство "Аптека № 320", м. Харків

про стягнення коштів

ВСТАНОВИВ:

Позивач -Товариство з обмеженою відповідальністю "Медична фірма "Алвімед" звернулося до господарського суду Харківської області з позовом до Орендного підприємства "Аптека № 320" про стягнення основного боргу у сумі 8801,88 грн., інфляційних у сумі 402,25грн, пені у сумі 2115,11грн. та 3% річних у сумі 63,45грн. В обгрунтування позовних вимог позивач вказує на неналежне виконання з боку відповідача своїх зобов'язань за договором поставки №31 від 10.01.2011р.

Розгляд справи було відкладено на 21.05.2012 р.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, документів, витребуваних судом та відзиву на позовну заяву, не надав, про причини неявки суд не повідомив.

Позивач надав до суду додаткові докази в обгрунтування позовних вимог, які були досліджені судом та долучені до матеріалів справи.

Враховуючи те, що норми ст. 65 Господарського процесуального кодексу України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом в межах наданих ним повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, та вважає за можливе розглядати справу за наявними у справі і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

10.01.2011 р. між сторонами було підписано договір №31. Відповідно до умов договору, позивач зобов`язався поставити відповідачеві товар, а відповідач зобов`язався прийняти та оплатити його вартість протягом строку, що вказаний у договорі.

Згідно п. 1.1 вищезазначеного договору. Покупець приймає партією і оплачує товар, номенклатура, кількість, і ціна якого визначається на підставі письмової заявки або телефонограми покупця на партію товару і відбиваються в накладній, яка є невід'ємною частиною договору.

Згідно п. 4.1. вищезазначеного договору поставки покупець оплачує згідно видаткової накладної на товар протягом 30 календарних днів з моменту поставки товару .

Згідно п. 3.3. вищезазначеного договору у разі порушення покупцем строків розрахунку за поставлений продавцем товар відповідно до п.4.1. цього договору, покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, (діє в періоді, за який нараховується пеня) від суми заборгованості, що виникла за кожен день просроскі виконання своїх зобов'язань.

Позивач свої зобов`язання за договором виконав, згідно договору поставки за № 31 від 12.01.2011 року позивачем було здійснено поставку товару на загальну суму 59 227, 50 грн. Відповідач розрахувався за поставлений товар перед позивачем на загальну суму 50 425, 62 грн., тобто, дебіторська заборгованість відповідача перед позивачем складає 8 801,88 по накладним за № 409 від 10.11.2011 року, № 412 від 14.11.2011 року та №419 від 21.11.2011 року.

Як вбачається з пояснень позивача, в видаткових накладних за № РН-0000012 від 12.01.11р., № 26 від 08.02.11р., № 88 від 11.03.11р., №143 від 14.04.11р., №148 від 15.04.11р., №184 від 23.05.11р.. №228 від 15.06.11р., №240 від 29.06.11р.. № 258 від 05.07.11р., № 252 від 05.07.11р., № 343 від 15.09.11р., № 381 від 19.10.11р., № 384 від 21.10.11р., № 409 від 10.11.11р., № 412 від 14.11.11р., № 419 від 21.11.11р. були допущені помилки , а саме не зазначено замовлення, умова продажу, договір та дата його підписання, про що свідчить пояснювальна записка від 02.02.2012 року головного бухгалтера ОСОБА_2 TOB "Медична фірма "Алвімед", та наказ за № 2-адм від 03.02.2012 року про винесення догани головному бухгалтеру.

Згідно вищезазначеного були оформлені податкові накладні за №№ 11 від 12.01.2011 p., № 44 від 08.02.2011р., № 96 від 11.03.2011р., №143 від 14.04.2011р., № 145 від 15.04.2011р., № 188 від 23.05.2011р., № 230 від 15.06.2011р., № 240 від 29.06.2011р., № 246 від 05.07.2011р., № 247 від 05.07.2011р., № 327 від 15.09.2011р., № 369 від 19.10.2011р., № 372 від 21.10.2011р., № 394 від 10.11.2011р., № 396 від 14.11.2011р., № 406 від 21.11.2011р., де в вищезазначених накладних вказано дата та номер договору поставки - №31.

Представник позивача, в судовому засіданні, пояснив суду, що всі поставки здійснювались саме на виконання умов договору №31 від 10.01.2011р.

Відповідач, в порушення умов договору, оплату вартості отриманого товару здійснив лише частково, у зв"язку з чим, у відповідача виникла заборгованість перед позивачем в розмірі 8801,88 грн.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі - продажу за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи, що вказана сума боргу відповідачем не оспорена, відповідач не надав суду доказів про погашення боргу, а також враховуючи, що відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, позовні вимоги позивача в сумі 8801,88 грн. є обгрунтованими, підтверджуються наданими суду доказами та підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

Пунктом 3.3 вказаного договору сторони встановили відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань у вигляді пені.

Як вбачається з розрахунку пені, річних та інфляційних, позивач нараховує останні лише на заборгованість яка виникла за накладною №409 в сумі 8045,42 грн.

Сума інфляційних, що підлягає сплаті буде дорівнювати (розмір боргу - 8045,42 грн.) Х (індекс інфляції - 100,2) = (суму боргу з урахуванням інфляції - 8118,07 грн.

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 72,65 грн., нараховані за індексами інфляції на суму основного боргу, а також 63,45 грн. річних, обгрунтовані і підлягають задоволенню.

В задоволенні позовних вимог в розмірі 329,60 грн. інфляційних слід відмовити у зв"язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст. 1 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов"язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Ст. 3 цього ж закону передбачено, що розмір пені, передбачений ст. 1, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно ж до порядку нарахування пені та її сплати, пеня - це штрафна санкція, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно сплаченого господарського зобов'язання, передбачених Законом за кожний календарний день прострочення виконання зобов'язання.

Порушення строку сплати господарського зобов'язання тягне за собою нарахування пені, розмір якої обчислюється виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент існування заборгованості, нарахованої на повну суму існуючої заборгованості за весь її строк.

Розрахунок пені здійснюється судом за кожний календарний день прострочення платежу. Отже, визначається облікова ставка Національного банку України, яка діяла на момент сплати пені (7,75%). Розрахунок одноденного розміру пені розраховується наступним чином:(сума заборгованості - 8045,42) Х (подвійну облікову ставка НБУ - 15,5%): (кількість днів у поточному році - 365) = (розмір пені за один день прострочення - 3,42). Таким чином сума пені, що підлягає сплаті буде дорівнювати (розмір пені за один день прострочення - 3,42 грн.) Х (кількість днів прострочки - 96) = 328,32 грн..

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування штрафних санкцій, суд встановив, що розмір пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 328,32 грн.

Приймаючи до уваги, що відповідач не виконав свої зобов'язання по оплаті у термін, встановлений договором, нарахована позивачем пеня в сумі 328,32 грн. відповідає умовам договору та вимогам законодавства і підлягає стягненню.

В задоволенні позову в частині стягнення 1786,79 грн. пені слід відмовити у зв"язку з невірним розрахунком.

Відповідно до ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, та інших витрат, пов"язаних з розглядом справи. Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, стороні, на користь якої відбулося рішення, господарський суд відшкодовує судовий збір за рахунок іншої сторони і в тому разі коли друга сторона звільнена від його сплати; суми які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов"язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, пов"язаних з розглядом справи покладаються при задоволенні позову на відповідача, а при відмові в позові - на позивача.

Таким чином, судовий збір в розмірі 1316,49 грн. (пропорційному задоволених вимог позивача) підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

За таких обставин, суд, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Орендного підприємства "Аптека № 320" (61166 м. Харків, вул. Новгородська, буд. 85, р/р 2600082036920їв ПАТ Банк "Грант", м. Харків, МФО 351607, код 22696634) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Медична фірма"АЛВІМЕД" (61070, м. Харків, вул. Старошишківська, б. 5, кв. 2 р\р 26000074182101 в ОАО "Сведбанк" м. Київ МФО №300164, код 35701807) - 8801,88 грн. заборгованості, 328,32 грн. пені, 72,65 грн. інфляційних, 63,45 грн. річних та 1316,49 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання судовим рішенням законної сили.

В решті позову відмовити.

Повний текст рішення складено 23.05.2012 р.

Суддя Денисюк Т.С.