Постанова

від 23.05.2012 по справі 5011-43/2713-2012

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01601, м.Київ, пров. Рильський, 8 т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23.05.2012 № 5011-43/2713-2012

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Доманської М.Л.

суддів: Пантелієнка В.О.

Гарник Л.Л.

при секретарі судового засідання - Корінної А.О.,

за участю представників (згідно з протоколом судового засідання від 23.05.2012 по справі № 5011-43/2713-2012):

від ініціюючого кредитора:ОСОБА_2 (довіреність від 24.01.2012 № б/н)

від боржника: не з'явився

ліквідатор:не з'явився

від ДПІ у Печерському районі міста Києва ДПС: ОСОБА_3 (довіреність від 05.03.2012 року № 35/9/10-109)

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Господарського суду м. Києва від 22.03.2012

у справі № 5011-43/2713-2012 (суддя: Пасько М.В.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Ломберг»

до Товариства з обмеженою відповідальністю « Аламос»

про визнання банкрутом.

ВСТАНОВИВ :

Постановою господарського суду м. Києва від 22.03.2012 було визнано боржника - Товариство з обмеженою відповідальністю «Аламос» (далі за текстом - ТОВ «Аламос») банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, призначено ліквідатором банкрута арбітражного керуючого Дерлюка В.Д., зобов'язано ліквідатора письмово повідомити про визнання ТОВ «Аламос» банкрутом усіх відомих йому кредиторів банкрута, завершено підприємницьку діяльність банкрута та інше.

Не погоджуючись з постановою господарського суду м. Києва від 22.03.2012 Державна податкова інспекція у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби (далі за текстом - ДПІ) подало до Київського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу від 06.04.2012, в якій просить суд скасувати постанову господарського суду м. Києва від 22.03.2012 у справі № 5011-43/2713-2012 та припинити провадження у даній справі.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що судом при винесенні постанови від 22.03.2012 у справі № 5011-43/1503-2012 було порушено норми матеріального та процесуального права.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 03.05.2012 у даній справі відновлено строк подання апеляційної скарги, вказану скаргу прийнято до розгляду та порушено апеляційне провадження у даній справі колегією у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів Пантелієнка В.О., Дзюбко П.О.

Розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду Шипка В.В. від 22.05.2012 № 01-22/3/5 у зв'язку з з виробничою необхідністю - зайнятістю судді Дзюбко П.О. у розгляді інших справ, з метою забезпечення дотримання вимог законодавства в частині додержання процесуальних строків, розгляд апеляційної скарги у справі № 5011-43/2713-2012 доручено колегії у складі головуючого судді: Доманської М.Л., суддів: Пантелієнка В.О., Гарник Л.Л.

У відзиві від 23.05.2012 на апеляційну скаргу представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Ломберг» (далі за текстом - ТОВ «Ломберг») просить суд залишити постанову господарського суду м. Києва від 22.03.2012 по даній справі без змін, а апеляційну скаргу ДПІ без задоволення.

Представник ДПІ в судовому засіданні 23.05.2012 надав свої пояснення, якими підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, та просив апеляційну скаргу задовольнити у повному обсязі.

Представник ТОВ «Ломберг» був присутнім у судовому засіданні та надав свої пояснення, якими просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги у повному обсязі, а постанову господарського суду м. Києва від 22.03.2012 у даній справі залишити без змін.

В судовому засіданні апеляційної інстанції 23.05.2012 представники від боржника та ліквідатор не з'явилися, про причини неявки суд не повідомили.Про день і час розгляду справи повідомлені належним чином, відповідно до ст.64 ГПК України.

Судова колегія обговоривши на місці вказані обставини, вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу за відсутності цих представників, за наявними у справі матеріалами.

Неявка в судове засідання зазначених представників не перешкоджає розгляду скарги. Подальше відкладення призведе до затягування розгляду скарги, а тому постанова приймається за наявними в справі матеріалами.

Згідно з частиною першою статті 99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

У відповідності до вимог ч. 2 ст. 101 ГПК України, апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, заслухавши пояснення представників ініціюючого кредитора, ДПІ, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, Київський апеляційний господарський суд вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на судовий захист, апеляційне та касаційне оскарження.

Згідно з частиною 1 статті 5 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (далі за текстом - Закон) провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України (далі за текстом - ГПК України), іншими законодавчими актами України.

Частиною 2 статті 4-1 ГПК України встановлено, що господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом.

Згідно ст.ст. 4, 43 ГПК України судове рішення є законним та обґрунтованим лише у випадку всебічного повного та об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності у відповідності з нормами матеріального та процесуального права.

У даній справі судом першої інстанції порушено провадження та застосовано до боржника судову процедуру ліквідації на підставі статті 52 Закону, якою передбачено особливості банкрутства відсутнього боржника.

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Закону в разі, якщо громадянин-підприємець - боржник або керівні органи боржника - юридичної особи відсутні за її місцезнаходженням, або у разі ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також за наявності інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника, заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

Отже, спрощена процедура банкрутства відповідно до ст. 52 Закону передбачає введення ліквідаційної процедури боржника одразу ж після порушення провадження у справі про банкрутство, що має наслідком припинення господарської діяльності боржника ( ч.1 ст. 23 Закону).

Наслідком припинення господарської діяльності боржника є те, що в ліквідаційній процедурі не виникають зобов'язання по сплаті податків та загальнообов'язкових зборів відповідно до чинного законодавства.

Незаконне визнання боржника банкрутом за спрощеною процедурою унеможливлює встановлення податковим органом зобов'язань по сплаті податків відповідно до податкових повідомлень-рішень, прийнятих після введення ліквідаційної процедури, оскільки з моменту визнання боржника банкрутом у нього не виникають податкові зобов'язання.

Наведене дозволяє зробити висновок про право ДПІ на оскарження постанови про визнання боржника банкрутом, як судового акту, за наслідком прийняття якого змінюється правовий статус юридичної особи і вона втрачає статус суб'єкта, щодо якого можуть виникати податкові зобов'язання, тощо.

Відповідно до абзацу 1 ст. 1 Закону неплатоспроможність - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, і в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Відповідно до абзацу 4 ст. 1 Закону суб'єктом банкрутства є боржник, неспроможність якого виконати свої грошові зобов'язання встановлена господарським судом.

Статтею 52 Закону встановлені особливості банкрутства відсутнього боржника. Відповідно до вимог цієї статті підставами для порушення провадження у справі про банкрутство є відсутність боржника або керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, ненадання боржником протягом року до органів державної податкової служби згідно із законодавством податкових декларацій, документів бухгалтерської звітності, а також наявність інших ознак, що свідчать про відсутність підприємницької діяльності боржника.

Заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника є підставою для порушення провадження у справі у випадку наявності будь-якої з підстав, передбачених частиною першою статті 52 Закону, а не виключно за нявності всієї сукупності перелічених у цій статті підстав.

Відповідно до п. 105 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику в справах про банкрутство» від 18.12.2009 № 15, згідно зі статтею 17 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців» в Єдиному державному реєстрі містяться відомості про місцезнаходження юридичної особи (частина друга), а також про відсутність юридичної особи за її місцезнаходженням, про відсутність підтвердження відомостей про юридичну особу (частина п'ята). Згідно з частиною першою статті 18 цього Закону відомості, внесені до Єдиного державного реєстру, вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. А в статті 20 вказаного Закону визначено, що відомості, які містяться в Єдиному державному реєстрі, є відкритими і загальнодоступними, за винятком ідентифікаційних номерів фізичних осіб - платників податків; відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, надаються у вигляді витягу є Єдиного державного реєстру та довідки про наявність або відсутність в Єдиному державному реєстрі інформації, яка запитується. Тому відповідно до вимог статті 34 ГПК України допустимим доказами, які можуть підтверджувати дані про відсутність керівних органів боржника - юридичної особи за її місцезнаходженням, є відповідні витяг чи довідка.

В матеріалах даної справи містяться Витяги з Єдиного Державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб від 31.01.2012 серії АЖ № 427566 (а.с. 43-44) та від 14.02.2012 № 21-10/473 (а.с. 45), які підтверджують відсутність боржника за місцезнаходженням станом на 31.01.2012 та на 01.02.2012 відповідно.

Згідно ч. 2 ст. 52 Закону, господарський суд у двотижневий строк з дня винесення ухвали про порушення провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника виносить постанову про визнання відсутнього боржника банкрутом, відкриває ліквідаційну процедуру і призначає ліквідатором ініціюючого кредитора за згодою останнього.

Як вбачається з матеріалів справи, боржник - ТОВ «Аламос», є суб'єктом підприємницької діяльності та є суб'єктом банкрутства.

Згідно з ст. 1 Закону, безспірними вимогами кредиторів є вимоги кредиторів, визнані боржником, інші вимоги кредиторів, підтверджені виконавчими документами чи розрахунковими документами, за якими відповідно до законодавства здійснюється списання коштів з рахунків боржника.

Відповідно до абз. 2 п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про банкрутство"від 18.12.2009 №15, безспірність вимог кредитора (кредиторів) за грошовими зобов'язаннями та щодо виплати заборгованості із заробітної плати підтверджується виконавчими документами, виключний перелік яких передбачено у статті 3 Закону України "Про виконавче провадження".

Статтею 3 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що відповідно до цього закону державною виконавчою службою підлягають виконанню такі виконавчі документи: виконавчі листи, що видаються судами, і накази господарських судів, виконавчі написи нотаріусів, судові накази, рішення органів державної влади, прийняті з питань володіння і користування культовими будівлями та майном та інше.

В заяві про порушення цієї справи Заявником (ініціюючим кредитором) заявлено грошові вимоги до Боржника у сумі 27 284,73 грн. Судом першої інстанції обгрунтовано встановлено, що заявлені вимоги Заявника до Боржника в сумі 27 284,73 грн. є безспірними, що підтверджено: простим векселем від 26.06.2009 серії АА 1672731 на суму 27 284,73 грн., протестом про неоплату векселя від 19.05.2011 № 1225, виконавчим написом нотаріуса від 19.05.2011 № 1226. Постановою відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у м. Києві (далі за текстом - ВДВС) від 30.05.2011 № ВП 26741921 відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого напису від 12.05.2011 № 1226 та Постановою ВДВС від 05.09.2011 № ВП 26741921 повернуто вказаний виконавчий документ стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки в результаті проведених виконавчих дій боржника та його майно не виявлено, згідно повідомлення ДПІ відкриті рахунки боржника в установі банку відсутні та згідно повідомлень БТІ та УДАІ м. Києва нерухоме майно та автотранспортні засоби на праві власності за боржником не зареєстровані.

Відповідно до ст. 1 Закону, для цілей цього Закону терміни вживаються у наступному значенні: «неплатоспроможність» - це неспроможність суб'єкта підприємницької діяльності виконати після настання встановленого строку їх сплати грошові зобов'язання перед кредиторами, в тому числі по заробітній платі, а також виконати зобов'язання щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів) не інакше як через відновлення платоспроможності.

Потрібно зазначити, що суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку щодо наявності ознак, які вказують на фінансову неплатоспроможність Боржника.

Як вбачається з матеріалів справи, Боржник на момент подачі Заяви про порушення справи про банкрутство та на момент винесення оскаржуваної постанови є неплатоспроможним відповідно до Закону, а вимоги Заявника стосовно визнання Боржника банкрутом є обґрунтованими. Заборгованість Боржника перед Заявником є безспірною у встановленому судом обсязі, що підтверджено належними доказами, відсутність боржника за місцезнаходженням підтверджується вищезазначеними довідками є Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб.

Відповідно до Закону заява про порушення справи про банкрутство відсутнього боржника може бути подана кредитором незалежно від розміру його вимог до боржника та строку виконання зобов'язань.

У відповідності до ст. 43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Доводи, наведені ДПІ в апеляційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки документально не підтверджені та не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судом першої інстанції.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для зміни чи скасування постанови господарського суду м. Києва від 22.03.2012 у справі № 5011-43/2713-2012. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування оскаржуваної постанови у даній справі, судовою колегією не встановлено.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 4-1, 34, 43, 101-105 ГПК України, Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби від 06.04.2012 залишити без задоволення, а постанову господарського суду м. Києва від 22.03.2012 у справі № 5011-43/2713-2012 - без змін.

2. Матеріали справи № 5011-43/2713-2012 повернути до господарського суду м. Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову Київського апеляційного господарського суду може бути оскаржено протягом 20 днів до Вищого господарського суду України у порядку, передбаченому ГПК України.

Головуючий суддя Доманська М.Л.

Судді Пантелієнко В.О.

Гарник Л.Л.