Рішення

від 23.10.2008 по справі 5020-13/035

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-13/035

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"23" жовтня 2008 р. справа № 5020-13/035

За позовом:          Товариства з обмеженою відповідальністю „АТ-Троянда-Крим”

          (99001, м. Севастополь, пл. Ластова,3)

до відповідача:          Приватного підприємства “Вейс”                

          (99002, м. Севастополь, вул. Гвардейська,2)

про          стягнення заборгованості за договором поставки №111/07 від 27.08.2007  в сумі 10176,68 грн., з яких: 6875,42грн. - основний борг, 709,22 грн. - пеня, 1375,08 грн. – штраф, 1216,96 грн. - індекс інфляції-

суддя Д.О. Сімоходська

Представники сторін:

від позивача - Густа Н.В., довіреність № 26 від 01.07.08, ТОВ "АТ-Троянда-Крим";

від відповідача - явку уповноважених представників у судове засідання не забезпечив, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, про причини неявки не повідомив,     ПП "Вейс";

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю „АТ-Троянда-Крим” (далі - позивач), звернулося до господарського суду м. Севастополя з позовом до приватного підприємства “Вейс” (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки №111/07 від 27.08.2007  в сумі 10176,68грн., з яких: 6875,42 грн. - основний борг, 709,22 грн. - пеня, 1375,08 грн. – штраф, 1216,96 грн. - індекс інфляції.

Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем зобов'язань з оплати за договором поставки №111/07 від 27.08.2007  року.

Ухвалою суду від 08.07.2008 порушено провадження по справі.

В судовому засіданні 29.07.1008 представник позивача заявив клопотання в порядку статті 22 Господарського процесуального кодексу України, про зменшення позовних вимог, просить стягнути з відповідача заборгованість в сумі 9376,68 грн., з яких: 6075,42 грн. - основний борг, 709,22 грн. - пеня, 1375,08 грн. –штраф, 1216,96 грн. - індекс інфляції, яке прийняте судом.

Ухвалою суду від 29.07.2008 розгляд справи відкладений до 19.08.2008 у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання.

Ухвалами суду від 19.08.2008, 27.08.2008 розгляд справи відкладався у зв'язку з неявкою представника відповідача у судове засідання та необхідністю витребування додаткових доказів по справі.

Представник позивача в судовому засіданні 27.08.2008 надав заяву про зменшення позовних вимог відповідно до статті 22 Господарського процесуального кодексу України, просить стягнути з відповідача основний борг у розмірі 4225,42 грн., пеню у розмірі 709,22 грн., штраф у розмірі 1375,08 грн., індекс інфляції у розмірі 1216,96 грн.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав, просить позов задовольнити.

Відповідач не скористався правом, наданим статтею 59 Господарського кодексу України: не надав суду відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову.

Оскільки до повноважень господарських судів не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб –учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій, суд вважає, що примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, які повернуті органами поштового зв'язку з позначками „за закінченням терміну зберігання”, можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

У зв'язку з викладеним, суд визнав за можливе розглянути справу відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, за наявними у справі  матеріалами.

Представнику позивача в судовому засіданні роз'яснені його процесуальні права і обов'язки, передбачені ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу  України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення представників позивача суд, -

ВСТАНОВИВ:

27.08.2007 року між товариством з обмеженою відповідальністю „АТ-Троянда-Крим” та приватним підприємством “Вейс” укладений договір поставки № 111/07 (далі - Договір) (а.с.8).

Відповідно до розділу 1 Договору постачальник зобов'язується передавати товар у власність, а покупець –приймати вказаний товар, своєчасно здійснювати оплату товару за умовами та в порядку, передбаченим вказаним договором. Асортимент, кількість та ціна товару вказуються в видаткових податкових накладних, які свідчать про прийом товару які є невід'ємною частиною договору.  

Строк дії договору встановлений сторонами до 31.12.2007 року (пункт 6.1. Договору).

На підставі вказаного договору позивачем здійснені поставки товару за наступними накладними:

-          РН-12-2119014 від 17.10.2007 р. на суму 467,10 грн.

-          РН-12-2119016 від 17.10.2007 р. на суму 399,88 грн.

-          РН-12-2119024 від 17.10.2007 р. на суму 820,54 грн.

-          РН-12-2119071 від 19.10.2007 р. на суму 353,48 грн.

-          РН-12-2119076 від 23.10.2007 р. на суму 293,52 грн.

-          РН-12-2119093 від 24.10.2007 р. на суму 555,47 грн.

-          РН-12-2119116 від 26.10.2007 р. на суму 337,20 грн.

-          РН-12-2119117 від 26.10.2007 р. на суму 127,92 грн.

-          РН-12-2119140 від 30.10.2007 р. на суму 128,72 грн.

-          РН-12-2119152 від 31.10.2007 р. на суму 981,19 грн.

-          РН-12-2119181 від 02.11.2007 р. на суму 332,98 грн.

-          РН-12-2119182 від 02.11.2007 р. на суму 237,94 грн.

-          РН-12-2119207 від 06.11.2007 р. на суму 393,74 грн.

-          РН-12-2119222 від 07.11.2007 р. на суму 972,18 грн.

-          РН-12-2119250 від 09.11.2007 р. на суму 473,56 грн.

За вказаними накладними позивачем поставлено товар на загальну суму 6875,42 грн.

27.08.2008 між позивачем та відповідачем укладена додаткова угода №1 до Договору, в якій сторонами узгоджені адреси поставки товару (а.с.9).   

Відповідачем після звернення позивача до суду здійснена часткова оплата за Договором у сумі 2650,00 грн., що підтверджується актом звірки розрахунків (а.с.58).

Згідно положень  статті 193 Господарського кодексу України та статей 525, 526  Цивільного кодексу України, зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог –відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна  його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом  4.4. Договору передбачено, що покупець здійснює оплату кожної партії товару протягом 30 календарних днів з моменту отримання вказаної партії товару. Строк оплати за останньою накладною № РН-12-2119250 від 09.11.2007 р. сплинув 10.12.2007 року.

Докази оплати відповідачем отриманого товару на суму 4225,42 грн. в матеріалах справи відсутні, заборгованість рішення в на день прийняття суми 4225,42 грн. не погашена.

За таких обставин, а також з огляду на те , що відповідачем визнана вказана сума (а.с. 58), вимоги позивача обґрунтовані, підтверджені матеріалами справи, а заявлена позивачем сума основної заборгованості у розмірі 4225,42 грн. підлягає стягненню.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний сплатити кредитору суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір не встановлений договором або законом.

Позивач просить стягнути з відповідача збитки від інфляції за несвоєчасну оплату за договором у розмірі 1216,96 грн.

Перевіривши розрахунок збитків від інфляції суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно зі статтею 230 Господарського кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до пункту 5.1. Договору за несвоєчасну оплату отриманого за даним договором товару покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України за кожен день прострочення від несвоєчасно сплаченої суми,  суму боргу з урахуванням офіційного індексу інфляції та 3% річних за весь час прострочки платежу, відповідно до 625 Цивільного кодексу України.

Докази належного виконання відповідачем зобов'язань з оплати товару за договором в матеріалах справи відсутні, заборгованість на день прийняття рішення в сумі 6875,42 грн. не погашена, у зв'язку з чим позивачем нарахована пеня у розмірі 709,22 грн.

Перевіривши розрахунок пені суд вважає, що вказаний розрахунок здійснений з урахуванням вимог діючого законодавства, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі.

Крім того, згідно з пунктом 5.2. Договору за порушення строків оплати товару за договором покупець сплачує постачальнику штраф у розмірі 20 % від вартості несвоєчасно оплаченого товару.

Відповідно до вказаного пункту Договору позивач просить стягнути з відповідача штраф у розмірі 1375,08 грн.

Згідно зі ст. 230 ГК України –штрафними санкціями є господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойки, штраф, пеня), яка сплачується у разі порушення учасником господарських відносин правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до п.6 ст. 231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою  НБУ, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань” від 22.11.1996 передбачено, що розмір пені за прострочення платежу обмежений подвійною обліковою ставкою НБУ.

Законодавством в цілому передбачений ліміт відповідальності винної сторони перед іншою, і таким лімітом саме і виступає неустойка, яка не повинна перевищувати подвійної облікової ставки НБУ. Відповідно до пункту 3 статті 3 Цивільного кодексу України загальною засадою цивільного законодавства є свобода договору, однак ця свобода встановлення умов договору діє тільки до того часу, коли вона не порушує інші рамки передбачені законодавством. Так, суд звертає увагу на те, що, хоча неустойка, яка передбачена договором,  є разовим штрафом, а не є триваючою неустойкою - пенею, одночасне застосування цих видів відповідальності порушує принцип загальних засад цивільного законодавства - справедливості, добросовісності та розумності (пункт 6 статті 3 Цивільного кодексу України), тобто законом чітко визначено, що договором не може бути встановлена відповідальність, яка перевищує подвійну облікову ставку НБУ.  

Згідно з вищевикладеним, застосування відповідальності за прострочення виконання грошового зобов'язання у вигляді штрафу та пені одночасно суперечить ст. 231 ГК України.

Таким чином, на підставі вищевикладеного, суд відмовляє позивачу у стягненні з відповідача суми штрафу у розмірі 1375,08 грн.

Витрати позивача по сплаті державного мита та на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 22, 33, 34, 49, 82 –85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

1.          Позов задовольнити частково.

2.          Стягнути з Приватного підприємства “Вейс” (99002, м. Севастополь, вул. Гвардейська,2, р/р 26005099162500 в АКІБ „Укрсіббанк” м.Харків, МФО 351005, код ЄДРПОУ 19187024) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „АТ-Троянда-Крим” (99001, м. Севастополь, пл. Ластова,3, р/р 2600213702 в КРД ВАТ „Райфайзен Банк Аваль”, МФО 324021, ідентифікаційний код 30825542) суму основної заборгованості у розмірі 4225,42 грн., пеню у розмірі 709,22 грн., збитки від інфляції у розмірі 1216,96 грн., витрати по сплаті державного мита в сумі 83,64 грн., а також витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 96,76 грн.

                             Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3.           В решті позовних вимог - відмовити.

Суддя                                                                                                    Д.О.Сімоходська

Рішення оформлено

згідно з вимогами

ст. 84 ГПК України

та підписано 28.10.2008