Постанова

від 03.05.2012 по справі 2а-1976/12/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

03 травня 2012 року № 2а-1976/12/2670

Суддя Окружного адміністративного суду міста Києва Шарпакова В.В., розглянувши на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.08.2011р. №0004071730

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач) звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач) про скасування податкового повідомлення - рішення від 02 серпня 2011 року № 0004071730.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 березня 2012 року відкрито провадження в адміністративній справі № 2а-1976/12/2670 та призначено до розгляду у попередньому судовому засіданні на 20 березня 2012 року.

У попередньому судовому засіданні 20 березня 2012 року представник позивача підтримав позовні вимоги, надав на виконання вимог ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва про відкриття провадження необхідні документи та просив суд задовольнити адміністративний позов в повному обсязі.

Представник відповідача заперечував проти адміністративного позову, з посиланням на його безпідставність та необґрунтованість.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20 березня 2012 року закінчено підготовче провадження та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 05 квітня 2012 року.

У судовому засіданні 05 квітня 2012 року представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування адміністративного позову представник позивача послався на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-3347/11 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання договору оренди припиненим, яким визнано припиненим з 27 серпня 2008 року Договір оренди земельної ділянки № 82-6-00369, укладений 04 квітня 2006 року між громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одного боку та Київською міською радою з другого боку, строком на 15 років.

Представник відповідача у судове засідання 15 квітня 2012 року не з'явився, хоча про дату, час та місце судових засідань був повідомлений належним чином. Мотивуючи письмові заперечення, представником відповідача зазначено, що податковим органом на виконання умов Договору оренди земельної ділянки № 82-6-00369 від 04 квітня 2006 року правомірно визначено суму податкового зобов'язання по орендній платі за землю за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

Слід зазначити, що доводи відповідача, викладені в письмових запереченнях проти позову від 05 квітня 2012 року, співпадають з висновками акта Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 24 червня 2011 року № 4/17-319/НОМЕР_2, копія якого міститься в матеріалах справи, на підставі якого винесено оскаржуване в даному провадженні податкове повідомлення - рішення.

Враховуючи неявку представника відповідача та відсутність перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, суд продовжує розгляд адміністративної справи № 2а-3245/12/2670 в порядку письмового провадження, оскільки частиною 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Розглянувши адміністративний позов та додані до нього матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

04 квітня 2006 року між Київською міською радою (Орендодавець) та громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (Орендарі) укладено Договір оренди земельної ділянки (далі по тексту -Договір), за умовами якого Орендодавець, на підставі пункту 1 рішення Київської міської ради від 15 липня 2004 року № 416-3/1826, за Актом приймання-передачі передає, а Орендарі приймають в спільну власність (строкове платне користування) земельну ділянку, визначену цим Договором, який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 13 квітня 2006 року № 82-6-80369.

Позивач перебуває на обліку в Державній податковій інспекції у Печерському районі міста Києва як платник податку за землю з 07 червня 2004 року.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі наказу № 158 від 20 травня 2011 року та письмового повідомлення від 20 травня 2011 року № 46/17 - 433, Державною податковою інспекцією у Печерському районі міста Києва проведено документальну позапланову виїзну перевірку за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року.

За результати проведеної перевірки відповідачем складено акт від 24 червня 2011 року № 4/17-319/НОМЕР_2, яким на підставі статті 288 Податкового кодексу України, статті 21 Закону України «Про оренду землі» від 06 жовтня 1998 року № 161-XIV (далі по тексту Закон № 161-XIV), в редакції яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, та Договору оренди земельної ділянки громадянину ОСОБА_1 визначена сума податкового зобов'язання по орендній платі за землю за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2010 року в розмірі 104193,17 тис. грн., в тому числі: за 2008 рік в розмірі 26946,08 грн., за 2009 рік в розмірі 37516, 08 грн., за 2010 рік в розмірі 39730, 29 грн.

Податковим повідомленням - рішенням Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 02 серпня 2011 року № 0004071730 позивачу визначено суму податкового зобов'язання за платку за землю у розмірі 104 193, 17 грн. за основним платежем.

За результатами адміністративного оскарження податкове повідомлення-рішення від 02 серпня 2011 року № 0004071730 залишено без змін, а скарга ОСОБА_4 від 07 вересня 2011 року - без задоволення, про що матеріалах справи міститься копія рішення Державної податкової адміністрації України від 04 листопада 2011 року № 1536/21/25-214.

Представник позивача зазначає, що висновки відповідача в частині визначення суми податкового зобов'язання за платку за землю у розмірі 104 193, 17 грн. за основним платежем є неправомірними з огляду на рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-3347/11 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання договору оренди припиненим, яким визнано припиненим з 27 серпня 2008 року Договір оренди земельної ділянки № 82-6-00369, укладений 04 квітня 2006 року між громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 одного боку та Київською міською радою з другого боку, строком на 15 років.

Після розгляду адміністративного позову та доданих до нього матеріалів, всебічного і повного встановлення всіх фактичних обставин, на яких ґрунтується позов, об'єктивної оцінки доказів, що мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає наступне.

Статтями 1, 2 Закону № 161-XIV встановлено наступне:

оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відносини, пов'язані з орендою земельних ділянок, на яких розташовані цілісні майнові комплекси підприємств, установ і організацій державної або комунальної власності, а також заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим, та їх структурних підрозділів, регулюються цим Законом з урахуванням особливостей, передбачених Законом України "Про оренду державного та комунального майна".

Відповідно до статті 4 цього ж Закону орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у комунальній власності, є сільські, селищні, міські ради в межах повноважень, визначених законом.

В свою чергу, статтею 5 Закону № 161-XIV встановлено, що орендарями земельних ділянок є юридичні або фізичні особи, яким на підставі договору оренди належить право володіння і користування земельною ділянкою.

Відповідно до пункту 2.1 Договору об'єктом оренди відповідно до цього Договору є Земельна ділянка з наступними характеристиками: місце розташування - АДРЕСА_1 (сім) у Печерському районі м. Києва; розмір - 0,0631 (нуль цілих і шістсот тридцять одна десятитисячна) га з них: ОСОБА_1 - 1/3 від загального розміру земельної ділянки, ОСОБА_2 -1/3 від загального розміру земельної ділянки, ОСОБА_3 - 1/3 від загального розміру земельної ділянки; цільове призначення - для експлуатації та обслуговування адміністративного будинку; кадастровий номер - 8000000000:79:059:0007.

Пунктом 3.1. Договору встановлено, що строк дії даного Договору -15 (п'ятнадцять) років.

Пунктом 4 Договору встановлено порядок та умови орендної плати, зокрема, зазначено, що річна орендна плата за земельну ділянку встановлюється у розмірі 4 (чотирьох) відсотків від її нормативної грошової оцінки; заміна нормативної грошової оцінки Земельної ділянки та її індексація проводиться без внесення змін та доповнень до цього Договору у порядку та у випадках, передбачених законодавством України; орендна плата вноситься Орендарями рівними частинами до 15 серпня і 15 листопада на рахунок 33212815500007, КЕКД 13050500 у УДК у м. Києві, МФО 820019, отримувач ВДК у Печерському районі м. Києва, ідентифікаційний код 26077922.

Відповідно до умов Договору, письмово повідомити Орендодавця про відчуження об'єктів (їх частин), що розташовані на земельній ділянці і належать Орендарям, на протязі десяти днів з моменту вчинення відповідного правочину, а також повідомити про наміри подальшого використання земельної ділянки, у випадку, якщо Орендарі мають намір припинити право користування земельною ділянкою (її частиною), цей Договір розривається зі одою сторін, або до цього Договору вносяться відповідні зміни з моменту укладання договору оренди земельної ділянки з новим власником об'єктів, які були відчужені (підпункт 8.4. пункту 8 Договору).

Представник позивача зазначає, що 04 березня 2008 року між громадянами України ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Королівська Компанія Розвитку»було укладено Договір купівлі-продажу нежилої адміністративної будівлі, загальною площею 500,10 кв.м., по АДРЕСА_1 в місті Києві, розташованій на орендованій земельній ділянці.

Пунктами 4.1.6, 4.1.7, 5.2., 5.3. та 10.2 Договору купівлі-продажу нежилої адміністративної будівлі загальною площею 500,10 кв.м., по АДРЕСА_1 в місті Києві, визначено, що продавці ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 повідомляють покупця - Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Королівська Компанія Розвитку», що об'єкт нерухомості знаходиться на орендованій земельній ділянці, всі документи пов'язані з орендою земельною ділянкою надані покупцю, і сторони будуть сприяти в переукладанні договору земельної ділянки на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Королівська Компанія Розвитку».

Листом від 14 травня 2008 року про розірвання договору оренди, за № 6, копія якого міститься в матеріалах справи, ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 звернулись до Київської міської державної адміністрації із проханням розірвати Договір оренди земельної ділянки від 13 квітня 2006 року № 82-6-00369.

Також, Орендарями за Договором оренди земельної ділянки від 13 квітня 2006 року № 82-6-00369, листом від 07 серпня 2008 року повідомлено Державну податкову інспекцію у Печерському районі міста Києва про відчуження будівлі згідно Договору купівлі-продажу від 04 березня 2008 року та про сплату орендної пати за землю.

У позовній заяві зазначено, що Продавці, за Договором купівлі-продажу від 04 березня 2008 року, виконали всі зобов'язання, що були покладені на них згідно цього Договору, акту Про передачу та приймання нежилої будівлі від 04 березня 2008 року передали, а Товариство прийняло нежилу будівлю, що на думку позивача, свідчить про втрату Продавцями фізичного користування земельною ділянкою, призначеною для обслуговування та експлуатації переданої будівлі та звільняє від сплати плати за землю з моменту укладання Договору купівлі-продажу від 04 березня 2008 року.

Окружний адміністративний суд міста Києва не погоджується із такими доводами позивача з огляду на наступне.

Відповідно до статті 21 Закону № 161-XIV орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди.

Відповідно до підпункту 288.1. статті 288 Податкового кодексу України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки.

Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди землі на поточний рік, та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни.

Розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу: не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом (підпункт 288.5.1 пункт 288.5. стаття 288 Податкового кодексу України); не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі), - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності та надані для будівництва та/або експлуатації аеродромів - чотирикратний розмір земельного податку, що встановлюється цим розділом;в) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки; (підпункт 288.5.2 пункт 288.5. стаття 288 Податкового кодексу України).

Відповідно до пункту 288.7. статті 288 Податкового кодексу України податковий період, порядок обчислення орендної плати, строк сплати та порядок її зарахування до бюджетів застосовується відповідно до вимог статей 285 - 287 цього розділу.

З системного аналізу вищезазначених норм права вбачається, що на Орендарів за Договорами оренди земельних ділянок, Податковим кодексом України та Законом України «Про орендну плату»покладений обов'язок обчислення та спати орендної плати в порядку та строки встановлені чинним законодавством, протягом усього часу дії укладеного між Орендодавцем та Орендарем договірних відносин.

В матеріалах справи міститься копія рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-3347/11 за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 до Київської міської ради про визнання договору оренди припиненим, яке набрала законної сили відповідно до відмітки суду.

Печерським районним судом міста Києва в межах цивільної справи № 2-3347/11 встановлено, що 04 березня 2008 року між громадянами України ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Королівська Компанія Розвитку»було укладено Договір купівлі-продажу нежилої адміністративної будівлі, загальною площею 500,10 кв.м., по АДРЕСА_1 в місті Києві, розташованій на орендованій земельній ділянці зареєстрованій в Комунальному підприємстві «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна» 27 серпня 2008 року.

Відповідно до пункту 11.3 Договору, припиняється договір оренди також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до частини 2 статті 31 Закону № 161-XIVДоговір оренди землі припиняється в разі: закінчення строку, на який його було укладено; викупу земельної ділянки для суспільних потреб та примусового відчуження земельної ділянки з мотивів суспільної необхідності в порядку, встановленому законом; поєднання в одній особі власника земельної ділянки та орендаря; смерті фізичної особи - орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки; ліквідації юридичної особи - орендаря; відчуження права оренди земельної ділянки заставодержателем; набуття права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, що розташовані на орендованій іншою особою земельній ділянці; припинення дії договору, укладеного в рамках державно-приватного партнерства (щодо договорів оренди землі, укладених у рамках такого партнерства).

Таким чином, рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-3347/11 визнано припиненим з 27 серпня 2008 року Договір оренди земельної ділянки № 82-6-00369, що був укладений 04 квітня 2006 року між громадянами ОСОБА_3, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з одного боку та Київською міською радою з другого боку, строком на 15 років.

Слід зазначити, що рішення Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-3347/11 мотивоване тим, що Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями «Королівська Компанія Розвитку» вважається новим власником адміністративної будівлі з моменту реєстрації права власності, тобто з 27 серпня 2008 року, що в свою чергу звільняє громадян ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (орендарів за Договором оренди земельної ділянки 04 квітня 2006 року) від сплати орендної плати за землю.

Враховуючи, набрання законної сили рішенням Печерського районного суду міста Києва від 15 листопада 2011 року у цивільній справі № 2-3347/11, керуючись частиною 1 статті 172 Кодексу адміністративного судочинства України, якою встановлено, що обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, Окружний адміністративний суд міста Києва вважає Договір оренди земельної ділянки укладений 04 квітня 2006 року між Київською міською радою (Орендодавець) та громадянами ОСОБА_4, ОСОБА_2, ОСОБА_3 (Орендарі), який зареєстровано Головним управлінням земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) 13 квітня 2006 року № 82-6-80369 припиненим з 27 серпня 2008 року.

Таким чином, суд вважає неправомірним висновок податкового органу про зобов'язання позивача сплачувати орендну плату за 2009 та 2010 рік, оскільки як вже зазначено, Договір оренди земельної ділянки, що був підставою виникнення зобов'язань щодо сплати орендної плати за землю, припинений у 2008 році, що на думку суду, є ознакою необґрунтованості спірного податкового повідомлення - рішення в частині визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати за 2009-2010 роки.

Щодо визначення суми грошового зобов'язання з орендної плати за 2008 рік суд зазначає наступне.

При цьому, у зв'язку з тим, що спірні правовідносини виникли до набрання чинності Податковим кодексом України (до 01 січня 2011 року), розгляд та вирішення адміністративної справи здійснюється з урахуванням норм податкового законодавства, яке діяло до 31 грудня 2010 року.

Відповідно до статті 13 Закону України «Про плату за землю» від 03 липня 1992 року № 2535-XII (далі по тексту - Закон № 2535-XII) підставою для нарахування земельного податку є дані державного земельного кадастру, а орендної плати за земельну ділянку, яка перебуває у державній або комунальній власності, - договір оренди такої земельної ділянки.

Статтею 14 Закону № 2535-XII встановлено, що платники земельного податку, а також орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності (крім громадян) самостійно обчислюють суму земельного податку та орендної плати щороку за станом на 1 січня і до 1 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою центральним податковим органом, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Платник податків має право подавати щомісячно нову звітну податкову декларацію, що не звільняє його від обов'язку подання податкової декларації до 1 лютого поточного року, у тому числі і за нововідведені земельні ділянки, що не звільняє від обов'язку подання податкової декларації протягом місяця з дня виникнення права на нововідведену земельну ділянку, протягом 20 календарних днів місяця наступного за звітним.

Таким чином, перебуваючи у договірних відносин з Київською міською радою до 27 серпня 2008 року, позивач був зобов'язаний сплачувати податкове зобов'язання з плати за землю щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, тобто, позивач був зобов'язаний сплатити податкове зобов'язання з плати за землю за січень - липень 2008 року.

В матеріалах справи міститься копія додатку до акту від 24 червня 2011 року № 4/17-319/НОМЕР_2, в якому наведений розрахунок податкового зобов'язання по орендній платі за період з 01 січня 2008 року по 31 грудня 2008 року де визначено, що згідно податкового повідомлення № 0008371703/0 від 26 червня 2008 року сума податкового зобов'язання з плати за землю за 2008 рік становить 27 732,11 грн.

При цьому, у відповідності до уточненої декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік, яка подана через канцелярію суду позивачем 03 травня 2012 року (відповідно до відмітки вхідної кореспонденції) позивачем визначено орендну плату за землю за період з 01 січня 2008 року по 30 червня 2008 року у сумі 15 839, 82 грн.

В матеріалах справи містяться копії платіжних доручень № 000168 від 19 лютого 2008 року, № 6201/з7 від 18 березня 2008 року, № 4701/з140 від 21 квітня 2008 року, № 4701/з97 від 19 травня 2008 року, № 6202/з21 від 18 червня 2008 року, № 6202/з23 від 18 червня 2008 року, згідно яких платежі проводилися щомісяця рівними частками по 2 639,97 грн., згідно із пунктом 4.5 Договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2006 року та статті 14 Закону № 2535-XII.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем сплачено в повному обсязі орендну плату за землю з 01 січня 2008 року по 30 червня 2008 року у сумі 15 839, 82 грн., як це визначено у уточненій декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2008 рік.

Враховуючи визнання припиненим з 27 серпня 2008 року Договору оренди земельної ділянки від 04 квітня 2006 року рішенням Печерського районного суду м. Києва від 15 листопада 2011 року, у позивача залишається зобов'язання по сплаті оренди за землю в період з 01 липня 2008 року по 27 серпня 2008 року.

Частина 2 статті 15 визначає, що у разі припинення права власності або права користування земельною ділянкою податок, а також орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності сплачується за фактичний період перебування землі у власності або користуванні у поточному році.

Згідно Додатку до листа Міністерства праці та соціальної політики України від 18 вересня 2007 року № 6884/0/14-07/13, кількість календарних днів в серпні 2008 року становить 31 день.

Щомісячний платіж, згідно додатку до акту від 24 червня 2011 року № 4/17-319/НОМЕР_2, складає 2311,00 грн., а отже, за 27 календарних днів за серпень 2008 року позивач повинен сплатити 2012,80 грн. (щомісячний платіж у розмірі 2311,00 грн. кількість календарних днів в серпні 2008 року кількість днів фактичного використання земельної ділянки), а за липень 2008 року - 2311,00 грн.

У додаткових поясненнях від 03 травня 2012 року позивачем самостійно визнано зобов'язання по сплаті орендної плати за землю за період з 01 липня 2008 року по 27 серпня 2008 року у розмірі 5515, 38 грн., при цьому така суму не є меншою ніж встановлено податковим органом в додатку до акту від 24 червня 2011 року № 4/17-319/НОМЕР_2, тому, враховуючи надання Законом № 2535-XII права самостійного обчислення суми земельного податку та орендної плати платнику земельного податку, в суду немає сумнівів щодо достовірності розміру орендної плати, що підлягає до сплати позивачем за період з 01 липня 2008 року по 27 серпня 2008 року.

Таким чином, суд вважає правомірним висновок Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва щодо визначення позивачу зобов'язання по орендній платі за період з 01 липня 2008 року по 27 серпня 2008 року у розмірі 5515, 38 грн.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, виходячи з системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підялгає частковому задоволенню.

Відповідно до частини 3 статті 84 Кодексу адміністративного судочинства України якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Печерському районі міста Києва від 02 серпня 2011 року № 0004071730 в частині визначення зобов'язання по орендній платі за період з січня 2008 року по чевень 2008 року, за 2009 та 2010 роки в сумі 98 677, 79 грн.

3. Судові витрати в сумі 504,87 грн. присудити на користь ОСОБА_1 за рахунок Державного бюджету України.

Постанова набирає законної сили в строки та порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Шарпакова