Постанова

від 14.05.2012 по справі 2а-18463/11/2670

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

cpg1251 ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м.Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

14 травня 2012 року 11:58 № 2а-18463/11/2670

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Вєкуа Н.Г. при секретарі судового засідання Денисовій О.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехремонт»

до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби

про скасування податкового повідомлення-рішення

ВСТАНОВИВ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Промтехремонт»(надалі -позивач, Товариство) звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби (надалі -відповідач, податковий орган) про скасування податкового повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 0003372311/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 15 грудня 2012 року відкрито провадження у адміністративній справі, закінчене підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

Представник позивача у судовому засіданні позов підтримав та, не погоджуючись з висновком податкового органу, вважає що позивачем правомірно віднесено суми з податку на додану вартість, які виникли внаслідок оплати за товари, придбані у ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ».

Представник відповідача в судовому засіданні та письмових запереченнях проти позову заперечив, зазначивши, що ТОВ «Промтехремонт»були неправомірно віднесені до складу податкового кредиту суми, сплачені контрагенту позивача -ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ» за товари згідно з податковими накладними, виданими зазначеними контрагентоми, тому що такі накладні не можуть вважатися первинними документами, які підтверджують правомірність віднесення визначених в них сум з ПДВ, оскільки, господарські операції між вказаними підприємствами не спрямовані на настання реальних наслідків та мають ознаки фіктивних.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, враховуючи заперечення відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення позову виходячи з наступного.

Між ТОВ «Промтехремонт»та ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ»укладено договір від 25.10.10р. №10/25-10, згідно якого ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ» (Постачальник) відповідно до строків, визначених Договором забезпечує постачання технологічного обладнання, згідно переліку, який є невід'ємною частиною цього Договору. Вартість обладнання по Договору складає 407 430,00 грн., крім того ПДВ становить 81 486,00 грн. Загальна вартість Договору становить 488 916,00 грн. Усі розрахунки проводяться по факту постачання не пізніше 120 календарних днів з дати підписання актів купівлі-продажу обладнання. Договір набирає сили після його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2011 року, а в частині розрахунків - до повного їх завершення.

В рамках вказаного договору ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ»на адресу позивача було поставлено модуль захисту від перехідних процесів для перетворювача на суму 146 556,00 грн., з якої 24 426,00 грн. -ПДВ.

Разом з тим, ДПІ у Солом'янському районі м. Києва проведена позапланова невиїзна перевірка ТОВ «Промтехремонт»(код ЄДРПОУ 31902549) з питань правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість при взаємовідносинах із ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ»(код ЄДРПОУ 37119883) за грудень 2010 року.

За результатами перевірки складено Акт від 04 серпня 2011 року № 8798/23-11/31902549, у висновках якого викладені порушені позивачем вимог п.п.7.2.3. п.7.2., п.п.7.2.6 п.7.2 , п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997р. „Про податок на додану вартість" (зі змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету за грудень 2010 року на суму 24 426,00 грн.

На підставі висновків акту перевірки відповідачем винесено податкове повідомлення-рішення від 22 серпня 2011 року № 0003372311/0, згідно якого позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем 24 426,00 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями 6 107,00 грн.

Як вбачається з акту перевірки висновок податкового органу щодо фіктивності господарських операцій між позивачем та вказаним вище підприємством базується на досліджених під час перевірки відомостях, наявних у акті перевірки ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ», з якого вбачається, що останній мав господарські зносини з ПП «Стилет-Юг», яке як вказує податковий орган є фіктивним підприємством.

Таким чином відповідач вважає, що господарські операції між ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ»з його контрагентом ПП «Стилет-Юг»мають відношення до правомірності формування податкового кредиту позивача.

Проте, в процесі судового розгляду даної справи суд прийшов до протилежних висновків, що обумовлено наступним.

Згідно п.1.7 ст. 1 Закону України "Про податок на додану вартість" податковий кредит -це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

У відповідності до п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податку у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) та основних фондів чи нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Відповідно до Закону України "Про податок на додану вартість" до податкового кредиту не дозволяється включення суми податку на додану вартість, сплаченого в зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), що не відносяться до складу валових витрат чи основних фондів (п.п. 7.4.4 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону) та витрати по сплаті податку на додану вартість, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (п.п. 7.4.5 п.7.4 ст. 7 зазначеного Закону). У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим підпунктом документами, платник податку несе відповідальність у вигляді фінансових санкцій, установлених законодавством, нарахованих на суму податкового кредиту, не підтверджену зазначеними цим підпунктом документами.

Таким чином, Закон України "Про податок на додану вартість" визначає два випадки неможливості включення витрат по сплаті податку на додану вартість до податкового кредиту:

- у разі, коли вартість придбаних товарів не відноситься до складу валових витрат виробництва (обігу) чи основних фондів;

- у разі не підтвердження витрат по сплаті податку на додану вартість податковими накладними чи митними деклараціями.

Інших підстав для не включення до складу податкового кредиту витрат по сплаті податку на додану вартість зазначений Закон не містить.

Згідно з п.п. 7.5.1 п.7.5 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість" датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

- або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг);

- або дата отримання податкової накладної, що засвідчує придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Таким чином, право позивача на податковий кредит відповідно до зазначеної норми Закону виникло по факту отримання податкових накладних.

Відповідно до п.п.7.2.1 п.7.2. ст.7 Закону України №168, податкова накладна, має містити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дату виписування податкової накладної; в) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); д) місце розташування юридичної особи або місце податкової адреси фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість; е) опис (номенклатуру) товарів (робіт, послуг) та їх кількість (обсяг, об'єм); є) повну або скорочену назву, зазначену у статутних документах отримувача; ж) ціну поставки без врахування податку; з) ставку податку та відповідну суму податку у цифровому значенні; и) загальну суму коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку.

Відповідно до п.п. 7.2.3 п.7.2, п.п. 7.3.1 п.7.3 та п.п. 7.4.1 п.7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"податкова накладна є єдиною підставою для визначення сум податкового кредиту, оскільки тільки цей документ підтверджує одну з подій, що її здійснено покупцем: чи то оплату товару чи отримання товару від продавця, що є підставою для виникнення податкових зобов'язань з податку на додану вартість.

Згідно з п.п.7.2.4 п.7.2 ст.7 Закону України № 168, право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому ст.9 цього Закону.

Податкова накладна є звітним податковим документом і одночасно розрахунковим документом.

Податкова накладна виписується на кожну повну або часткову поставку товарів (робіт, послуг). У разі коли частка товару (робіт, послуг) не містить відокремленої вартості, перелік (номенклатура) частково поставлених товарів зазначається в додатку до податкової накладної у порядку, встановленому центральним органом державної податкової служби України, та враховується у визначенні загальних податкових зобов'язань.

Підпунктом 7.2.6 п. 7.2 ст. 7 Закону України № 168/97-ВР визначено, податкова накладна видається платником податку, який поставляє товари (послуги), на вимогу їх отримувача та є підставою для нарахування податкового кредиту.

Судом встановлено, податкові накладні за договірними відносинами позивача з його контрагентом, оформлені у відповідності до вищевказаних норм Закону України №168.

Окрім цього, відповідно до п.9.6 ст. 9 Закону України №168 свідоцтво про реєстрацію особи в якості платника ПДВ діє до дати його анулювання.

Пунктом 25 Положення про Реєстр платників податку на додану вартість, затвердженого Наказом Державної податкової адміністрації України № 79 від 01.03.2000 (далі -Положення № 79) передбачено, що Свідоцтво про реєстрацію суб'єкта підприємницької діяльності платником податку на додану вартість діє до дати анулювання, яке відбувається у випадках, передбачених законодавством. Одночасно з анулюванням Свідоцтва органи державної податкової служби здійснюють виключення платника податку на додану вартість з Реєстру.

Як вбачається з матеріалів справи, на момент видачі на адресу позивача податкових накладних його контрагент був зареєстрований органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, про що мав відповідне свідоцтво, з Реєстру виключений не був, а отже мав право складати податкові накладні.

Відповідно до ч.1 ст.18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців", якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Саме такими відомостями керувався позивач, укладаючи господарські договори.

Виходячи з наведеного, позивачем дотримано усіх, передбачених Законами України "Про податок на додану вартість" передумов для формування податкового кредиту.

Приймаючи до уваги те, що в матеріалах справи наявні податкові накладні, локальні кошториси, розрахунки витрат, довідка про вартість виконаних робіт, акт приймання виконаних робіт, платіжні доручення, які оформлені належним чином, містять усі необхідні реквізити, відтиски мокрих печаток, підписи уповноважених осіб, а також те, що видані позивачу податкові накладні належно оформлені контрагентами, які знаходилися в Єдиному державному реєстрі, були зареєстрованими платниками податку на додану вартість, суд вважає помилковими доводи відповідача про не підтвердження позивачем права на податковий кредит.

Суд звертає увагу , що доводи податкового органу щодо безтоварності господарських операцій позивача з його контрагентом базуються лише на припущеннях щодо фіктивності господарських взаємовідносин ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ»з його контрагентом ПП «Стилет-Юг», на яких в основному побудований Акт перевірки. Суд не бере до уваги такі доводи, оскільки податковим органом не надало жодного доказу взаємозв'язку між товарами, та послугами, які надавалсь позивачу та господарськими операціями ТОВ «БКС ІМПЕКС ГМБХ» з його контрагентом ПП «Стилет-Юг».

Як зазначено Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 02.06.2011 р. N 742/11/13-11, оцінюватися при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

За наведених обставин та системного аналізу правових норм законодавства, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, в зв'язку з чим оспорюване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва від 22 серпня 2011 року № 0003372311/0.

Зобов'язати відповідний підрозділ Державної казначейської служби України стягнути судові витрати в розмірі 28,23 грн. (двадцять вісім гривень 23 копійки) із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунку Державної податкової інспекції у Солом'янському районі м. Києва Державної податкової служби на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Промтехремонт».

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Вєкуа Н.Г.

постанова складена у повному обсязі 22 травня 2012 року