Рішення
від 18.11.2008 по справі 5020-3/030-4/368-3/175
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД М. СЕВАСТОПОЛЯ

5020-3/030-4/368-3/175

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА СЕВАСТОПОЛЯ

Іменем України

РІШЕННЯ

"18" листопада 2008 р. справа № 5020-3/030-4/368-3/175

За позовом заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України

(99011, м. Севастополь, вул. Леніна, 41) в інтересах держави в особі

Міністерства оборони України

(03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6)

до відповідачів: Приватного підприємства "Априори"

(99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 58, кв. 50),

Центрального спеціалізованого будівельного управління

Міністерства оборони України "Укроборонбуд"

(08298, Київська обл., смт Коцюбинське, вул. Пономарьова, 17),

за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –Установи "28 управління начальника робіт" (97404, м. Євпаторія, вул. Казаса, 15),

про визнання недійсним договору про компенсацію пайової участі (паю).

Суддя Головко В.О.

Представники:

прокурора –Бучко Р.В., посвідчення № 299 від 28.09.2007;

позивача –Медведь А.В., довіреність № 220/1001/д від 27.12.2007;

відповідачів: ПП "Априори" –не з'явився,

ЦСБУ МО України "Укроборонбуд" –не з'явився,

третьої особи –Терещенко Є.О., довіреність № 161 від 19.05.2008.

СУТЬ СПОРУ:

Заступник військового прокурора Військово-Морських Сил України звернувся до господарського суду міста Севастополя з позовом в інтересах держави в особі Міністерства оборони України до приватного підприємства "Априори" та Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" про визнання недійсним договору № 14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488 (АРК, м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна, 16), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін.

Позовні вимоги мотивовані тим, що спірний договір суперечить нормам чинного законодавства та укладений від імені Міністерства оборони України представником з перевищенням наданих йому повноважень.

У відзиві на позов приватне підприємство "Априори" позовні вимоги не визнало з мотивів, викладених у ньому, основні з яких полягають у тому, що існує рішення господарського суду міста Севастополя від 06.03.2008 по справі № 5020-12/102 за позовом приватного підприємства "Априори" до Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд", яким договір, що є предметом спору у цій справі, визнаний дійсним. Вказане рішення господарського суду залишено без змін постановою Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 та постановою Вищого господарського суду України від 16.07.2008.

За таких обставин, на думку приватного підприємства "Априори", провадження у справі підлягає припиненню.

Ухвалою суду від 05.08.2008 порушено провадження у справі; до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача залучено Установу "28 управління начальника робіт".

Ухвалою суду від 27.08.2008 вилучено з числа третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Установу "28 управління начальника робіт"; прийнято позовну заяву Установи "28 управління начальника робіт" до відповідачів: Приватного підприємства "Априори", Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" про визнання недійсним договору № 14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України у договорі № 14/03-06/1КСМв16 від 20.03.2006 про спільну діяльність в межах провадження у справі № 5020-3/030; Установу "28 управління начальника робіт" допущено до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору.

В позовній заяві Установа "28 управління начальника робіт" посилається на ті ж самі підстави, що й заступник прокурора: порушення чинного законодавства під час укладення договору та відсутність необхідного обсягу цивільної дієздатності в особи, що підписала спірний договір з боку Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд".

Центральне спеціалізоване будівельне управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" в жодне з судових засідань, призначених по справі, явку повноважних представників не забезпечило, про причини неявки суд не повідомило, про час та місце розгляду справи повідомлялось своєчасно та належним чином, відзив на позовну заяву та документи, що підтверджують заперечення проти позову не надало.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, заслухавши пояснення військового прокурора, представників позивача, приватного підприємства "Априори" та третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору, суд -

в с т а н о в и в:

29.03.2006 між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" (Сторона-1) та приватним підприємством "Априори" (Сторона-2) був укладений договір № 14/03-06/2КСМв16 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488 (АРК, м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна, 16), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін (далі –Договір).

Відповідно до пункту 1 Договору Сторона-2 здійснює викуп (компенсацію вартості) пайової участі (паю) Сторони-1 в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, за ціною та в строки, що визначені цим договором.

Згідно з пунктом 2 Договору Сторона-2 здійснює компенсацію вартості пайової участі (паю) Сторони-1 у Договорі від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 шляхом купівлі-продажу майна, що знаходиться на території військового містечка № 488, за адресою: АРК, м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна, 16, та становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1. Зазначене нерухоме майно є державною власністю і складає внесок (пай) Сторони-1 за цим Договором.

Вартість нерухомого майна, згідно з актом експертної оцінки (та рецензією на нього), що є невід'ємною частиною цього договору становить 409990,00 грн. з ПДВ.

Викуп Стороною-2 пайової участі (паю) Сторони-1 в договорі від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 здійснюється за 498000,00 грн. з ПДВ.

За умовами пункту 3 Договору, Сторона-2 перераховує Стороні-1 кошти на рахунок філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд".

Відповідно до пунктів 5, 6 Договору Сторона-2 зобов'язується компенсувати вартість пайової участі (паю) Сторони-1 за договором від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 та приймає у власність майно, що становить розмір пайової участі (паю) Сторони-1 за договором від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 шляхом підписання акту прийому-передачі майна.

Суд вважає позовні вимоги заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України та Установи "28 управління начальника робіт" такими, що підлягають задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з частинами першою та другою статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, зокрема, може бути визнання правочину недійсним.

Статтею 203 Цивільного кодексу України встановлено, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом.

Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до Роз'яснення Вищого арбітражного суду України № 02-5/111 від 12.03.1999 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними", вирішуючи спори про визнання угод недійсними, господарський суд повинен установити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угоди вимогам закону; дотримання установленої форми угоди; правоздатність сторін по угодах; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони й інших обставин, що мають значення для правильного вирішення спору.

Згідно зі статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Законом прямо не встановлена недійсність спірного правочину.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою – третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Такими вимогами, зокрема, є:

1. Зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

2. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

3. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.

4. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

З матеріалів справи вбачається, що Договір № 14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488 (АРК, м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна, 16), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін підписаний від імені Міністерства оборони України директором філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" Мельником В.Л. на підставі довіреності від 09.03.2006, посвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Шевчук З.М. та зареєстрованої в реєстрі за № 610.

Згідно з цією довіреністю Міністерство оборони України в особі Міністра оборони України Гриценка А.С. уповноважило директора філії Центрального спеціалізованого будівельного управління "Укроборонбуд" Мельника В'ячеслава Леонідовича укладати від імені Міністерства оборони України на підставі рішення Міністерства оборони України за погодженням директора Департаменту будівництва Міністерства оборони України правочини (договори, контракти) спільної діяльності, про пайову участь у будівництві житла, на виготовлення проектно-кошторисної документації, підряду на капітальне будівництво, врегулювання відносин, заміни сторони, купівлі-продажу житла (квартир).

Таким чином, довіреністю від 09.03.2006 встановлено певні умови, за наявності яких вказана особа набуває повноваження вчиняти відповідні правочини від імені Міністерства оборони України.

Втім, незважаючи на чітко окреслене коло своїх повноважень, Мельник В.Л. уклав від імені Держави Україна в особі Міністерства оборони України спірний договір, не отримавши рішення Міністра оборони України на його укладення та без погодження з директором Департаменту будівництва Міністерства оборони України, тобто з перевищенням повноважень.

Згідно з частиною першою статті 237 Цивільного кодексу України представництвом є правовідношення, в якому одна сторона (представник) зобов'язана або має право вчинити правочин від імені другої сторони, яку вона представляє.

Правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання (частина перша статті 241 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи Міністерство оборони України не вчиняло будь-яких дій щодо схвалення спірного правочину, а навпаки є позивачем у справі про визнання цього правочину недійсним.

Отже, договір № 14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488 (АРК, м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна, 16), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін укладений від імені Міністерства оборони України особою, яка не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності, що є підставою для визнання такого договору недійсним.

На підставі вищевикладеного суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України щодо визнання недійсним договору № 14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488 (АРК, м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна, 16), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладеного між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" Мельник В.Л. та приватним підприємством "Априори", а відтак визнає їх такими, що підлягають задоволенню.

З вищевикладених підстав підлягає задоволенню і позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору –Установи "28 управління начальника робіт".

Щодо вимог ПП "Априори" про припинення провадження у справі у зв'язку з наявністю рішення господарського суду міста Севастополя від 06.03.2008 по справі № 5020-12/102, яке набрало законної сили, та яким, на думку ПП "Априори", договір, що є предметом спору у цій справі, визнаний дійсним, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо є рішення господарського суду або іншого органу, який в межах своєї компетенції вирішив господарський спір між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав.

Отже, припинення провадження у справі можливе тільки за наявності таких обставин в їх сукупності:

- коли у справі беруть участь ті ж сторони;

- якщо спір виник про той самий предмет та з тих же підстав;

- прийняте рішення набуло законної сили, не змінено і не скасовано відповідно до чинного законодавства.

Зміна хоча б однієї з перелічених обставин, як і її відсутність, дає право заінтересованим особам звернутися до суду з відповідним позовом.

При цьому, припинення провадження у справі є формою завершення справи, яке зумовлене передбаченими законом обставинами, які повністю відкидають можливість судочинства.

Як вбачається з матеріалів справи спір у справі № 5020-12/102 вирішений в іншому складі сторін, а саме за відсутністю Міністерства оборони України, від імені якого був укладений спірний договір.

Рішення господарського суду м. Севастополя від 06.03.2008, постанова Севастопольського апеляційного господарського суду від 20.05.2008 та постанова Вищого господарського суду України від 16.07.2008 у справі № 5020-12/102 скасовані постановою Верховного Суду України від 21.10.2008.

За таких обставин суд дійшов висновку про необґрунтованість вимог ПП "Априори" щодо припинення провадження у справі та відмовляє в їх задоволенні.

Державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідачів пропорційно.

На підставі викладеного, керуючись статтями 49, 82, 84-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов заступника військового прокурора Військово-Морських Сил України в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та позов Установи "28 управління начальника робіт" задовольнити.

2. Визнати недійсним договір №14/03-06/2КСМв16 від 29.03.2006 про компенсацію пайової участі (паю) Міністерства оборони України в інвестиційному договорі від 20.03.2006 № 14/03-06/1КСМв16 про спільну діяльність шляхом будівництва (реконструкції) об'єктів житлово-цивільного призначення, розташованих на території військового містечка № 488 (АРК, м. Севастополь, хутір Молочний, вул. Відрадна, 16), створення інженерної інфраструктури для їх будівництва (реконструкції) відповідно до розробленого і затвердженого у встановленому порядку проекту шляхом пайової участі сторін, укладений між Державою Україна в особі органу, уповноваженого управляти майном Міністерства оборони України, від імені якого діяв директор філії Центрального спеціалізованого будівельного управління Міністерства оборони України "Укроборонбуд" та приватним підприємством "Априори", з моменту його укладення.

3. Стягнути з приватного підприємства "Априори" (99029, м. Севастополь, пр. Ген. Острякова, 58, кв. 50, ідентифікаційний код 32464015, відомості про наявні рахунки в установах банків у матеріалах справи відсутні) в доход Державного бюджету (р/р 31113095700007 в ГУ ДКУ у м. Севастополі, код ЄДРПОУ 24035598, МФО 824509, код платежу 22090200) державне мито у розмірі 42,50 грн. (сорок дві грн. 50 коп.).