Ухвала

від 18.05.2012 по справі 2а/0570/3262/2012

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий у 1 інстанції - Смагар С.В.

Суддя-доповідач - Юрко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 травня 2012 року справа №2а/0570/3262/2012 приміщення суду за адресою:83017, м. Донецьк, бул. Шевченка, 26

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Юрко І.В., суддів: Міронової Г.М., Блохіна А.А.,

секретарі судового засідання Ванжа Н.Г.,

за участі представника позивача Крупки І.М.,

представника відповідача Грищенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/3262/2012 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року № 0000021533,-

В С Т А Н О В И В:

Позивач 14.03.2012 року звернувся до суду з позовом до Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції про визнання неправомірним та скасування податкового повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року № 0000021533.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що штраф застосований відповідачем за нормами Податкового кодексу України за несвоєчасне погашення податкового зобов'язання з датою виникнення боргу липень-вересень 2010 року, яке фактично було погашено своєчасно позивачем протягом встановлених строків, що підтверджується платіжними дорученнями, однак у 2010 році сплачені кошти неправомірно було перерозподілено податковим органом на сплату податкових зобов'язань інших податкових періодів.

Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року позовні вимоги задоволено в повному обсязі.

Визнано недійсним податкове повідомлення-рішення Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції від 29 лютого 2012 року № 0000021533, яким застосований штраф у розмірі 1673 грн. 18 коп. за платежем: орендна плата з юридичних осіб.

Не погодившись з судовим рішенням суду першої інстанції, відповідач - податковий орган оскаржив його в апеляційному порядку, просив скасувати постанову суду першої інстанції та постановити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що спірне податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог діючого законодавства, та посилається на порушення позивачем граничних термінів сплати орендної плати за землю. Крім цього, апелянт посилається на пункт 87.9 статті 87 Податкового кодексу України, який визначає обов'язок податкового органу на зарахування усіх платежів на погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, встановила наступне.

Відповідно до ст.195 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю «Рондо торгівля та фінанси» є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Горлівській об'єднаній державній податковій інспекції.

Відповідач - Горлівська об'єднана державна податкова інспекція є суб'єктом владних повноважень, який в даних правовідносинах реалізує надані йому Законом України «Про державну податкову службу в Україні» та Податковим кодексом України повноваження.

Судом першої та апеляційної інстанцій встановлено, що 20 лютого 2012 року відповідачем була здійснена документальна невиїзна перевірка щодо своєчасності сплати позивачем орендної плати за землю з юридичних осіб, за наслідками якої складений акт перевірки № 485/15-3/24653403.

На підставі акту перевірки податковим органом 29 лютого 2012 року було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення № 0000021533, яким до позивача застосований штраф у розмірі 20% в сумі 1673 грн. 18 коп. за порушення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання з орендної плати з юридичних осіб на 502 календарних дні сплати суми грошового зобов'язання у розмірі 8365 грн. 93 коп..

Правовою підставою застосування штрафу відповідачем у спірному податковому повідомленні-рішенні визначені норми пункту 287.3 статті 287, статті 126 Податкового кодексу України.

З акту перевірки вбачається, що на думку податкового органу позивачем в порушення пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено податкове зобов'язання з орендної плати за землю з юридичних осіб за червень 2010 року зі строком сплати до 30 липня 2010 року, за липень 2010 року зі строком сплати до 30 серпня 2010 року, за серпень 2010 року зі строком сплати до 30 вересня 2010 року, фактично проведено сплату відповідно 14 грудня 2011 року, 21 грудня 2011 року, 26 грудня 2011 року, 29 грудня 2011 року.

Згідно матеріалів справи на виконання судового рішення стягнуто з рахунку позивача в рахунок погашення заборгованості з орендної плати за землю кошти в сумі 1385 грн. 79 коп. (меморіальний ордер від 21 грудня 2011 року), в сумі 722 грн. (меморіальний ордер від 14 грудня 2011 року), в сумі 40 грн. 06 коп. (меморіальний ордер від 29 грудня 2011 року), а також платіжним дорученням від 26 грудня 2011 року позивачем були сплачені податкові зобов'язання з орендної плати за землю за листопад 2011 року в сумі 7614 грн. 06 коп.

Відповідно до Прикінцевих положень Податкового кодексу України його норми регулюють правовідносини, що виникли з 1 січня 2011 року.

Відповідно до пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Судом першої інстанції вірно визначено, що штраф застосовується до платника податків у разі, якщо платник податків не сплачує суми самостійно визначеного грошового зобов'язання протягом строків, визначених цим Кодексом, що є відсутнім у даній справі, оскільки спір стосується податкових зобов'язань 2010 року, з чим погоджується колегія суддів.

28 січня 2010 року позивачем до податкового органу була подана податкова декларація орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2010 рік, якою визначена сума податкового зобов'язання у розмірі 7614 грн. 05 коп. щомісячно. Судом встановлено, що податкові зобов'язання з орендної плати за землю за червень, липень, серпень 2010 року сплачені позивачем своєчасно, що підтверджується платіжними дорученнями від 15 липня 2010 року № 301, від 27 серпня 2010 року № 390, від 28 вересня 2010 року № 469.

Проте, сплачені позивачем кошти у 2010 році були спрямовані податковим органом на погашення узгоджених податкових зобов'язань інших податкових періодів в порядку пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21 грудня 2000 року № 2181-ІІІ (далі по тексту - Закон № 2181), який був чинним до 01 січня 2011 року, тобто до набрання чинності Податковим кодексом України.

Враховуючи, що дата виникнення узгоджених податкових зобов'язань, відбулася під час дії Закону № 2181, тому до спірних правовідносин потрібно застосовувати норми Закону № 2181.

Відповідно до п.п.17.1.7 п. 17.1 статті 17 Закону № 2181 у разі, коли платник податків не сплачує узгоджену суму податкового зобов'язання протягом граничних строків, визначених цим Законом, такий платник податку зобов'язаний сплатити штраф у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі десяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці від 31 до 90 календарних днів включно, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, - у розмірі двадцяти відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці, що є більшою 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати узгодженої суми податкового зобов'язання, -у розмірі п'ятдесяти відсотків погашеної суми податкового боргу.

Згідно з пунктом 1.2 статті 1 Закону № 2181 податкове зобов'язання платника податків сплатити до бюджетів або державних цільових фондів відповідну суму коштів у порядку та у строки, визначені цим Законом або іншими законами України. Відповідно до пункту 1.3 статті 1 Закону № 2181 податковий борг (недоїмка) податкове зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгоджене платником податків або узгоджене в адміністративному чи судовому порядку, але не сплачене у встановлений строк, а також пеня, нарахована на суму такого податкового зобов'язання.

Колегія суддів зазначає, що відповідач не мав права скерувати кошти, сплачені позивачем платіжними дорученнями від 15 липня 2010 року № 301, від 27 серпня 2010 року № 390, від 28 вересня 2010 року № 469 на погашення податкових зобов'язань червня-серпня 2010 року, в рахунок сплати податкових зобов'язань та податкового боргу інших податкових періодів.

Судова колегія не приймає посилання апелянта на правомірність зарахування сплаченої позивачем суми в порядку календарної черговості виникнення податкового боргу з посиланням на приписи пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами». Відповідно до наведеного пункту податковий борг погашається попередньо погашенню податкових зобов'язань, які не є податковим боргом, у порядку календарної черговості його виникнення, а в разі одночасного його виникнення за різними податками, зборами (обов'язковими платежами) - у рівних пропорціях. Тобто, ця норма взагалі не визначає коло осіб, на яких розповсюджується її дія, чи то контролюючі органи, чи платники податків. Зазначена норма не визначає, хто зобов'язаний здійснювати погашення у встановленому нею порядку, такий обов'язок нею взагалі не визначений. У будь-якому випадку, ця норма не встановлює право чи обов'язок саме контролюючого органу (у даному випадку органу державної податкової служби) якимось чином (в тому числі і шляхом ведення податкового обліку відповідним чином) змінювати податкові зобов'язання, в рахунок сплати яких платник податків спрямував кошти. Не передбачено таке право податкового органу і будь-якими іншими нормами Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» або іншими законами з питань оподаткування.

Враховуючи зазначене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що на момент здійснення платежів 14, 21, 26, 29 грудня 2011 року податкового боргу з орендної плати за землю за червень, липень, серпень 2010 року у позивача не існувало, внаслідок чого направлення сплачених позивачем коштів в його погашення є неправомірним.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.72 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідно до ч.2 ст.71 КАС України покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Горлівською об'єднаною державною податковою інспекцією по даній справі не доведено правомірності винесення податкового повідомлення-рішення від 29 лютого 2012 року № 0000021533.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія прийшла до висновку, що постанова суду першої інстанції відповідає вимогам матеріального та процесуального права і не може бути скасована чи змінена з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, судом ретельно перевірено доводи сторін, дано їм вірну оцінку, постанова суду від 11 квітня 2012 року є законною і обґрунтованою, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються, підстави для скасування постановленого по справі судового рішення відсутні.

З урахуванням викладеного, керуючись статтями 160, 184, 195, 198, 200, 205, 206, 211, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Горлівської об'єднаної державної податкової інспекції на постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/3262/2012 залишити без задоволення.

Постанову Донецького окружного адміністративного суду від 11 квітня 2012 року у справі № 2а/0570/3262/2012 залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за наслідками перегляду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів з дня складення ухвали у повному обсязі.

У повному обсязі ухвалу складено 21 травня 2012 року.

Головуючий: І.В. Юрко

Судді: Г.М. Міронова

А.А.Блохін