Рішення

від 10.11.2008 по справі 16/149-08-3934

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/149-08-3934

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" листопада 2008 р.Справа  № 16/149-08-3934

Господарський суд Одеської області у складі:

Судді –Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань –Курбановій А.Р.

За участю представників сторін:

Від прокуратури: Свентицький І.С. за дов. №1140 від 11.03.2008р.;

Від позивачів:      

-          Міністерства оборони України: не з'явився;

-           державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” в особі ліквідаційної комісії: не з”явився;

Від відповідача:   Меламед І.С. за дов. від 21.01.2008р.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом військового прокурора Одеського гарнізону в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” в особі ліквідаційної комісії до закритого акціонерного товариства „Комсомольська правда –Україна” в особі філії „Комсомольська правда - Одеса” про зобов'язання вчинити певні дії, -  

ВСТАНОВИВ:

Військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” (далі по тексту - ДП „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь”) в особі ліквідаційної комісії до закритого акціонерного товариства „Комсомольська правда –Україна” в особі філії „Комсомольська правда - Одеса” (далі по тексту ЗАТ „КП –Україна”) про зобов'язання відповідача повернути ліквідаційній комісії державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” нежитлове приміщення, площею 2 кв.м., розташоване на другому поверсі будівлі 1 по вул. Італійський бульвар у місті Одесі. Свої вимоги прокурор обґрунтовує нікчемністю договору оренди державної власності від 12.03.2007р. з огляду на недотримання його учасниками вимог ст. ст. 793, 794 ЦК України в частині обов'язкового нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини).

Позивачами позовні вимоги військового прокурора Одеського гарнізону були підтримані повністю.

Відповідачем  незважаючи на неодноразові вимоги суду, відзиву на позов надано не було, однак представником ЗАТ „КП –Україна” наголошується не неукладенні зазначеного договору оренди та непередачі спірного об'єкту нерухомості ЗАТ „КП –Україна”.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

12.03.2007р. між ДП „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” (Орендодавець) та ЗАТ „КП –Україна” (Орендар) було укладено договір оренди державної власності, відповідно до умов розділу 1 якого позивач передає, а відповідач – приймає у строкове  платне користування нежитлові приміщення, площею 2 кв.м., розташоване на другому поверсі будівлі 1 по вул. Італійський бульвар у місті Одесі. Відповідно до п. 10.1 договору від 12.03.2007р., строк дії договору його учасниками було визначено на п'ять років, тобто  до 12.03.2007р.

Відповідно до ст. 793 ЦК України, в редакції чинній на час укладення оспорюваної угоди, договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладається у письмовій формі.  Договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) строком на три роки і більше підлягає нотаріальному посвідченню. Крім того, згідно із ст. 794 ЦК України договір найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини), укладений на строк не менше ніж на три роки, підлягає державній реєстрації.

Однак, як вбачається матеріалів справи, договір оренди державного майна від 12.03.2007р.  посвідчений у нотаріальному порядку та зареєстрований у встановленому порядку не був.

Посилаючись на положення ч. 1 ст. 220 ЦК України, якими визначено, що у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним, військовий прокурор Одеського гарнізону наполягає на нікчемності вказаної угоди.   З огляду на викладене,  вважаючи, що відповідач безпідставно займає нежитлові приміщення, площею 2 кв.м., розташоване на другому поверсі будівлі 1 по вул. Італійський бульвар у місті Одесі,  військовий прокурор Одеського гарнізону звернувся до господарського суду Одеської області з позовними вимогами, заявленими  в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та ДП „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь”, про зобов'язання ЗАТ „КП –Україна” повернути ліквідаційній комісії державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” нежитлове приміщення, площею 2 кв.м., розташоване на другому поверсі будівлі 1 по вул. Італійський бульвар у місті Одесі.

Згідно ч. 1 ст. 1 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами, внесеними згідно із Законом N 3126-IV ( 3126-15 ) від 29.11.2005р.) організаційні відносини, пов'язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій, підприємств, заснованих на майні, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, а також майнові відносини між орендодавцями та орендарями щодо господарського використання державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються цим Законом.

У відповідності до ст. 3 Закону України “Про оренду державного та комунального майна” від 10.04.1992р. №2269-ХІІ (в редакції Закону України від 14.03.1995р. N 98/95-ВР із змінами, внесеними згідно із Законом N 3126-IV ( 3126-15 ) від 29.11.2005р.)  відносини щодо оренди державного майна, майна, що належить Автономній Республіці Крим або перебуває у комунальній власності, регулюються договором оренди, цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ч. 6 ст. 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

При цьому, вирішуючи  питання щодо правомірності  угоди, господарський суд (п. 1 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними), повинен встановити наявність тих обставин, з якими закон пов'язує визнання угод недійсними і настання відповідних наслідків, а саме: відповідність змісту угод вимогам закону: додержання встановленої форми угоди; правоздатність сторін за угодою; у чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. При цьому, відповідність чи  невідповідність угоди вимогам законодавства має оцінюватися  господарським  судом стосовно законодавства, яке діяло  на  момент  укладення  спірної  угоди.  У  разі  коли після укладення  угоди  набрав  чинності  акт законодавства, норми якого інакше  регулюють  договірні  відносини, ніж ті, що діяли в момент укладення  угоди, сторони вправі керуватися умовами договору, а не цим нормативним актом, якщо останній не має зворотної сили (п. 10 Роз'яснення ВАСУ від 12.03.1999р. №02-5/111 “Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними).

Як зазначалось вище, вимогами цивільного законодавства України, чинного на час укладення спірної угоди,  для договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди, укладених  строком на три роки і більше була передбачена обов'язкова письмова форма даного виду договорів з подальшим нотаріальним посвідченням та державною реєстрацією договору (ст.ст. 793, 794 ЦК України), у зв'язку з чим, недодержання  сторонами   вимоги   закону   про нотаріальне посвідчення договору тягне його нікчемність в силу положень ч. 1 ст. 220  ЦК України.

Крім того, положеннями  ст. 207 ЦК України передбачено, що правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Правочин, який вчиняє юридична особа, підписується особами, уповноваженими на це її установчими документами, довіреністю, законом або іншими актами цивільного законодавства, та скріплюється печаткою. Однак, як вбачається з договору оренди державної власності від 12.03.2007р., останній був скріплений печаткою приватного малого підприємства „Рекламно-видавниче агентство „GММ-ПРЕСС”, в той час як орендарем у вказаній угоді зазначено ЗАТ „КП –Україна”. Відсутність на договорі печатки  ЗАТ „КП –Україна” свідчить про недотримання сторонами і вимог закону щодо письмової форми договору оренди.

З огляду на недодержання сторонами за договором оренди державного майна від 12.03.2007р.  наведених ст.ст. 793, 794 ЦК України вимог в частині обов'язкової письмової форми, нотаріального посвідчення та державної реєстрації договорів найму будівлі або іншої капітальної споруди (їх окремої частини) укладених  строком на три роки і більше, суд доходить висновку про нікчемність зазначеної угоди.

В свою чергу, відповідно до ст. 216 ЦК України,  недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування..

Посилаючись на нікчемність договору оренди державної власності від 12.03.2007р. військовим прокурором Одеського гарнізону, висуваються вимоги про  зобов'язання відповідача повернути ліквідаційній комісії державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” нежитлове приміщення, площею 2 кв.м., розташоване на другому поверсі будівлі 1 по вул. Італійський бульвар у місті Одесі.

Відповідно до вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. При цьому,  докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. В свою чергу, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у  визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Незважаючи на те, що прокурором висуваються вимоги про повернення об'єкту  оренди, доказів на  підтвердження факту передачі спірного приміщення  у користування ЗАТ „КП –Україна”, прокурором з дотриманням вимог ст.ст. 32, 33 ГПК України  суду представлено не було. При цьому, як вбачається з пояснень представника відповідача акт приймання-передачі спірного приміщення відповідно до умов договору оренди 12.03.2007р.  не складався,  нежитлове приміщення, площею 2 кв.м., розташоване на другому поверсі будівлі 1 по вул. Італійський бульвар у місті Одесі ним не використовується.

Більш того, у матеріалах справи взагалі відсутні будь-які докази фактичного виконання сторонами  умов договору оренди державної власності від 12.03.2007р.

Таким чином, стверджуючи про необхідність повернення зазначеного приміщення Орендодавцю, суду не було належним чином доведено фактичне виконання сторонами по  справі умов договору оренди державної власності від 12.03.2007р. в частині передачі спірного об'єкту нерухомості у користування відповідачу.

З огляду на викладене,  керуючись ст. 216  ЦК України, доходить висновку щодо відсутності правових підстав для задоволення позовних вимог військового прокурору Одеського гарнізону, заявлених в інтересах держави в особі Міністерства оборони України та державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” в особі ліквідаційної комісії до закритого акціонерного товариства „КП –Україна” в особі філії „Комсомольська правда - Одеса” про зобов'язання відповідача повернути ліквідаційній комісії державного підприємства „Видавничо-поліграфічне підприємство Міністерства оборони України „Слава і честь” нежитлове приміщення, площею 2 кв.м., розташоване на другому поверсі будівлі 1 по вул. Італійський бульвар у місті Одесі.

Підсумовуючи наведене, суд оцінює позовні вимоги військового прокурору Одеського гарнізону необгрунтованими  та недоведеними, у зв'язку з чим в позові необхідно відмовити.

Судові витрати по держмиту, витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу розподілити згідно зі ст.ст. 44, 49 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 207, 216, 220, 793, 794 ЦК України, ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.          В позові відмовити.

           Рішення набирає чинності в порядку, передбаченому ст. 85 ГПК України.

            Рішення підписане 21.11.2008р.

Суддя                                                                                       Желєзна С.П.