Рішення

від 21.05.2012 по справі 890-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.О.Невського/Річна, 29/11, к. 207

РІШЕННЯ

Іменем України

21.05.2012Справа №5002-2/890-2012

За позовом Духовного управління мусульман Криму, м.Сімферополь,

до Фонду майна Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача:

1) Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, м. Сімферополь,

2) Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник, м. Бахчисарай,

3) Міністерство культури Автономної Республіки Крим, м. Сімферополь,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріг Компані», м. Бахчисарай,

про визнання недійсним наказу

Суддя Толпиго В.І.

Представники:

Від позивача - не з'явився.

Від відповідача - ОСОБА_3, головний спеціаліст відділу правового забезпечення, довіреність у справі.

Від третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача №1, 2: не з'явились.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача №3: ОСОБА_4 - представник, довіреність у справі.

Від третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача №4: ОСОБА_5, представник, довіреність у справі.

Суть спору: Духовне управління мусульман Криму звернулось до господарського суду Автономної Республіки Крим із позовом до Фонду майна Автономної Республіки Крим, в якому просить суд визнати недійсним наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим № 2179 від 26.12.1996 р. «Про прийняття рішення про приватизацію майна «Бахчисарайського заводу продовольчих товарів».

Позовні вимоги мотивовані тим, що Фонд майна АР Крим наказом № 2179 від . 26.12.1996 р. «Про прийняття рішення про приватизацію майна «Бахчисарайського заводу продовольчих товарів» приватизував мусульманський культовий об'єкт, розташований за адресою вул. І. Гаспринського, 27, чим, на думку позивача, порушив права мусульман м. Бахчисарай. Вищенаведене і стало підставою для звернення із позовом до суду.

Ухвалою про порушення провадження у справі від 21.03.2012 р. суд залучив до участі у справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Республіканський комітет Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини, а також третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріг Компані».

02.04.2012 р. у судовому засідання представник позивача надав суду клопотання с проханням залучити до участі у справі у якості третіх осіб без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник та Міністерство культури Автономної Республіки Крим, а також представив частину витребуваних ухвалою суду додаткових документів по справі.

02.04.2012 р. у судовому засіданні представник відповідача надав суду клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових документів, а також клопотання с проханням припинити провадження по справі, у зв'язку з тим, що строки позовної давності вже сплинули.

02.04.2012 р. представник ТОВ «Бріг Компані» надав суду клопотання с проханням залучити додаткові документи до матеріалів справи, а також пояснення, в якому зазначено, що в архівах, переданих від ВАТ «Бахчисарайський завод продовольчих товарів» не зазначено про знаходження на території заводу якого-небудь культового об'єкту. Окрім того, в технічній документації (БТІ) за адресою вул. І. Гаспринського, 27, м. Бахчисарай значаться лише виробничі та складські приміщення.

Суд ухвалою від 02.04.2012 р. залучив до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача: Бахчисарайський державний історико-культурний заповідник та Міністерство культури Автономної Республіки Крим.

19.04.2012 р. до господарського суду Автономної Республіки Крим від представника Республіканського комітету Автономної Республіки Крим з охорони культурної спадщини надійшло пояснення по справі, з значенням того, що мусульманський культовий об'єкт, розташований за адресою м. Бахчисарай, вул. Гаспринського, 27 на державному обліку як об'єкт культурної спадщини не перебуває.

Представник позивача у судовому засіданні 19.04.2012 р. надав суду клопотання, з проханням вважати причину пропуску встановленого законом процесуального строку для зверненню до суду за захистом своїх порушених прав поважною та поновити пропущений строк, так як позивачу стало відомо про порушеннях своїх прав у судовому засіданні в Окружному адміністративному суді АР Крим в січні 2012 р. Також представник позивача надав суду клопотання с проханням витребувати в Раді міністрів АР Крим копію постанови Уряду АР Крим від 10.12.1996 р. № 397, а також повний пакет супутніх цій постанові документів, які стосуються приватизації в 1996 р. майна «Бахчисарайського заводу продовольчих товарів».

Клопотання про витребування додаткових документів в Раді міністрів АР Крим судом було відхилено, так як позивач не представив суду доказів того, що він не має можливості самостійно представити ці документи на огляд суду.

Представник відповідача в судовому засіданні 19.04.2012 р. надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого серед наданих Бахчисарайським заводом продовольчих товарів документів для проведення оцінки вартості майна підприємства, не значилося відомостей про будь-які культові об'єкти на території Бахчисарайського заводу продовольчих товарів або об'єкти, які можливо було ідентифікувати як культові. Також відповідач зазначив, що на момент винесення оспорюваного наказу позивач вже існував як релігійна організація, та за умови наявності правових підстав, міг заявити свої позовні вимоги до суду раніше.

04.05.2012 р. до господарського суду Автономної Республіки Крим від представника позивача надійшло клопотання с проханням відкласти розгляд справи.

04.05.2012 р. до господарського суду Автономної Республіки Крим від Міністерства культури Автономної Республіки Крим надійшло пояснення по справі, відповідно до якого документів, які б підтверджували звернення Духовного управління мусульман Криму в Раду міністрів АР Крим с проханням передати культовий об'єкт в м. Бахчисарай по вул. Гаспринського, 27 у Міністерства культури Автономної Республіки Крим немає. Також Міністерство культури Автономної Республіки Крим просить розглянути справу за відсутності їх представника.

15.05.2012 року до господарського суду надійшло клопотання Духовного управління мусульман Криму, яким просять суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю бути присутніми в судовому засіданні саме 18 травня 2012 року.

17.05.2012 року представник Бахчисарайського державного історико-культурного заповіднику надіслав клопотання, яким просять суд відкласти розгляд справи у зв'язку із неможливістю з'явитись в судове засідання та необхідністю надання додаткових документів у справі.

18.05.2012 року судове засідання відбулось за участю представника позивача ОСОБА_6 Інтереси відповідача представляла ОСОБА_3 - головний спеціаліст відділу правового забезпечення. Інтереси Міністерства культури Автономної Республіки Крим представляла ОСОБА_4, Товариство з обмеженою відповідальністю «Бріг Компані» представляв ОСОБА_5

18.05.2012 року суд на підставі статті 69 Господарського процесуального кодексу України продовжив строк розгляду спору по 22.05.2012 року.

18.05.2012 року в судовому засіданні оголошувалась перерва до 21.05.2012 року.

Після перерви судове засідання було продовжено.

21.05.2012 року в судовому засіданні інтереси відповідача представляла ОСОБА_3 - головний спеціаліст відділу правового забезпечення. Інтереси Міністерства культури Автономної Республіки Крим представляла ОСОБА_4, Товариства з обмеженою відповідальністю «Бріг Компані» - ОСОБА_5

21.05.2012 року ОСОБА_4 надав суду клопотання із проханням залучити додаткові документи до матеріалів справи.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, суд

встановив:

Відповідно до наказу Фонду майна Автономної Республіки Крим №2179 від 26 грудня 1996 року «Про прийняття рішення про приватизацію Бахчисарайського заводу продтоварів» у відповідності з Законом України «Про особливості приватизації в агропромисловому комплексі» та постановою Уряду Автономної Республіки Крим від 10.12.1996 року №397 наказано здійснити приватизацію об'єктів, які знаходяться в Республіканській власності, а саме: Бахчисарайський завод продовольчих товарів (юридична адреса: 334 140, м. Бахчисарай, вул. Ракитського, 19, код по ОКПО 00378909) шляхом перетворення у відкрите акціонерне товариство. Начальнику відділу приватизації агропромислового комплексу Федосеєвськової Л.Н. на протязі 30 днів сформувати та представити на затвердження склад комісії з приватизації. Начальнику інформаційно-аналітичного управління Турському І.І. в тижневий строк забезпечити публікацію відомостей про об'єкт приватизації в засобах масової інформації. Контроль за виконанням даного наказу був покладений на заступника Голови Фонду Хохлова В.А. Наказ підписаний головою Фонду А.С. Головизіним (а.с.52).

Наказом Фонду майна Автономної Республіки Крим від 27 лютого 1997 року №286 «Про створення відкритого акціонерного товариства «Бахчисарайський завод продовольчих товарів» наказано перетворити Бахчисарайський завод продовольчих товарів у відкрите акціонерне товариство «Бахчисарайський завод продовольчих товарів зі статутним фондом 954 681,00грн. Затверджений статут ВАТ «Бахчисарайський завод продовольчих товарів». Призначено головою правління ВАТ«Бахчисарайський завод продовольчих товарів» Пителяка Василія Васильєвича (а.с 56).

Актом прийому-передачі майна державного підприємства Бахчисарайський завод продовольчих товарів у статутний фонд ВАТ «Бахчисарайського заводу продтоварів» Головизин А.С., якій діяв від імені Фонду майна АР Крим, передав, а голова правління ВАТ «Бахчисарайський завод продовольчих товарів» Пителяк В.В., якій діяв на підставі наказу Фонду майна АР Крим №236 від 27 лютого 1997 року, прийняв майно, перелік якого визначений в даному акті ( (57-59).

Духовне управління мусульман Криму вважає наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим №2179 від 26 грудня 1996 року «Про прийняття рішення про приватизацію Бахчисарайського заводу продтоварів» незаконними та таким, що підлягає скасуванню. Підставою для визнання спірного наказу незаконним та його скасуванню є те, що Фонд майна здійснив приватизацію культового об'єкту, якій розташований на земельній ділянці в м. Бахчисарай по вул. Гаспринського, 27.

Дослідивши представлені сторонами у підтвердження своїх доводів докази, суд вважає, що по документам, які є в матеріалах справи, позовні вимоги Духовного управління мусульман Криму про визнання спірного наказу Фонду не підлягають задоволенню з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 7 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) державну політику в сфері приватизації здійснюють Фонд державного майна України, органи приватизації Республіки Крим та адміністративно-територіальних одиниць.

Частиною 1 статті 5 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (в редакції на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що до об'єктів державної власності, що підлягають приватизації належать майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами.

Відповідно частини 2 статті 3 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" дія цього Закону не поширюється, зокрема, на національні культурні та історичні цінності України, надра, водні ресурси та інші об'єкти права виключної власності народу України.

Відповідно пункту 8 Положення про інвентаризацію майна державних підприємств, що приватизуються (корпоратизуються), а також майна державних підприємств та організацій, яке передається в оренду (повертається після закінчення строку дії договору оренди або його розірвання), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02.03.1993 № 158 (у редакції, чинній на момент проведення інвентаризації та оцінки майна), Голова і члени інвентаризаційної комісії (робочих інвентаризаційних груп) несуть у встановленому порядку відповідальність за внесення до описів свідомо неправильних даних про відмінні ознаки (тип, сорт, марка та ін.), кількість, суму і стан майна, коштів і зобов'язань, що підлягали інвентаризації, за своєчасне проведення інвентаризації і правильне оформлення відповідних матеріалів щодо неї.

Згідно пункту 10 Методики оцінки вартості майна під час приватизації, затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 15.08.1996 № 961, за достовірність документів, зазначених у додатку № 1 до Методики (серед них інвентаризаційні описи основних засобів, товарно-матеріальних цінностей), несуть відповідальність згідно із законодавством керівник та головний бухгалтер підприємства, а також комісія з інвентаризації - щодо інвентаризаційних описів та аудитор - щодо аудиторського висновку.

Таким чином, відповідальність за достовірність наданої Фонду майна інформації, з метою подальшої приватизації Бахчисарайського заводу продовольчих товарів, несло керівництво заводу, оскільки саме на підставі наданих ними даних затверджувався акт оцінки цілісного майнового комплексу.

Але, необхідно звернути увагу на той факт, що на момент затвердження акту оцінки та видання оскаржуваного наказу, серед наданих Бахчисарайським заводом продовольчих товарів документів (за результатами останньої інвентаризації) для проведення оцінки вартості майна підприємства, не значилося відомостей про будь-які культові об'єкти на території Бахчисарайського заводу продовольчих товарів або об'єкти, які можливо було ідентифікувати як культові.

Слід також зазначити, що в 1991 року був прийняти Закон України «Про свободу совісті та релігійні організації» (далі - Закон), якій регулює правовідносини, пов'язані із свободою совісті і діяльністю релігійних організацій.

Відповідно до частини 4 та 5 статті 17 Закону культова будівля та інше майно, які становлять історичну, художню або іншу культурну цінність, передаються релігійним організаціям і використовуються ними з додержанням установлених правил охорони і використання пам'яток історії та культури.

Культові будівлі і майно, які становлять державну власність, передаються організаціями, на балансі яких вони знаходяться, у безоплатне користування або повертаються у власність релігійних організацій безоплатно за рішеннями обласних, Київської та Севастопольської міських державних адміністрацій, а в Республіці Крим - Уряду Республіки Крим.

Клопотання про передачу релігійним організаціям культових будівель і майна у власність чи безоплатне користування розглядається в місячний термін з письмовим повідомленням про це заявників.

Рішення державних органів з питань володіння та користування культовими будівлями і майном можуть бути оскаржені до суду в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України.

Позивач не представив суду доказів звернення до відповідних державних органів з клопотанням про передачу Духовному управлінню мусульман Криму культового об'єкту, який знаходиться у м. Бахчисарай по вул. Гаспринського, 27, звернення з приводу постановки об'єктів на облік у якості культових.

Позивачем не представлені суду докази включення в оспорюваний наказ культового об'єкту.

Суд вважає необхідним зазначити, що відповідно до статті 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Згідно з частиною 2 статі 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує нормативно-правовий акт органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Відповідач не довів суду, що наказ Фонду майна Автономної Республіки Крим від 26.12.1996 року № 2179 був прийнятий з порушенням норм законодавства. Відтак у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Крім того, суд вважає необхідним зазначити, що приписами статті 257 Цивільного кодексу України встановлена загальна позовна давність тривалістю у три роки.

Частиною 1 статті 260 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. Аналогічні положення містила стаття 71 Цивільного кодексу Української РСР 1963 року, який діяв на момент видачі спірного наказу Фондом майна Автономної Республіки Крим.

До матеріалів справи залучена ксерокопія сторінки «Кримские известия» від 28 березня 1997 року, в якій опублікована постанова Верховної Ради Криму «Про затвердження переліку об'єктів власності Автономної Республіки Крим, які підлягають приватизації в 1997 році». Також представником Фонду майна АР Крим надана виписка з газети «Приватизация» від 20 червня 1997 року, в якій наведений перелік приватизованих об'єктів Криму, серед яких зазначений, зокрема, ВАТ «Бахчисарайський завод продтоварів».

Наявність в загальнодоступних джерелах інформації про те, що спірний об'єкт підлягає приватизації та був приватизований підтверджує той факт, що позивач мав змогу дізнатись і у встановленні законом строки звернутись за захистом свого порушеного права.

Враховуючи викладене, клопотання позивача про поновлення строку позовної давності не підлягає задоволенню.

Таким чином позивачем пропущений строк позовної давності для пред'явлення вимог про визнання наказу від 26.12.1996 року № 2179 недійсним.

Відповідно частини 3 статті 267 Цивільного кодексу України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Представник Фонду майна АР Крим у відзиві від 19.04.2012 року №08-14/3020 заявив про застосування судом наслідків спливу позовної давності (а.с.95).

Відповідно до частини 4 статті 267 Цивільного кодексу України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Відповідно до приписів статті 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача.

Вступна і резолютивна частини рішення оголошені в судовому засіданні 21 травня 2012 року.

Повний текст рішення складено 28 травня 2012 року.

Керуючись ст.ст. 49, 82,84,85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові відмовити.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Толпиго В.І.