Рішення

від 27.11.2008 по справі 16/513-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

16/513-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.11.08           Справа № 16/513-08.

За позовом                     Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Дніпроводгосп», м.Дніпропетровськ

до відповідачів: 1.          Виконавчого комітету Сумської міської ради

                           2. Сумської міської ради

третя особа на стороні позивача, яка не заявляє самостійних вимог

Регіональне відділення фонду державного майна по Сумській області

про визнання права власності

                                                               СУДДЯ      МОЇСЕЄНКО в.м.

Представники:

від позивача          Міщенко С.Л.

від відповідачів           1. Клименко О.В.

                               2. Клименко О.В.

3-я особа                не з'явився

В судовому засіданні оголошувалася перерва до 11год.00хв.17.11.2008р.

          Суть спору: позивач просить визнати  право власності  за державою в особі Державного комітету України по водному господарству на нежитлові приміщення за адресою: м.Суми, вул.. Путивльська,5 літер «В-1» блок складів – площа 469,7 кв.м.; літер «Г-П» приміщення ремонтної майстерні – площа 560,8 кв.м.; літер «Д-1» електрогазозварювальний пост – площа 6,3 кв.м.; літер «Е-1» приміщення  мийки – площа 8,6 кв.м.; літер «Ж-1» сховище мастил – площа 19,4 кв.м., балансоутримувачем якого являється Сумська філія «Державного регіонального проектно-вишукувального інституту « Дніпродіпроводгосп»

Перший та другий відповідачі подали відзиви на позов від 22.10.2008р. , проти позовних вимог заперечують , зазначають , що майно , на яке просить визнати право власності позивач не перебуває в комунальній власності. На думку відповідачів, для отримання свідоцтва про право власності на нерухоме майно, позивач повинен спочатку звернутися до бюро технічної інвентаризації для реєстрації його права власності.

Позивач подав заперечення від 17.11.2008р. № 172  на відзиви відповідачів, в якому  зазначає, що  право власності на зазначене майно належить державі України  в особі Державного комітету України по водному

господарству, балансоутримувачем якого  виступає Сумська філія  Державного регіонального проектно-вишукувального інституту  «Дніпродіпроводгосп», а тому наполягає на задоволенні позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважних  представників позивача та   відповідачів, оцінивши наявні в справі докази, суд встановив наступне:

В обґрунтування своєї позиції  позивач посилається на те, що Державний регіональний проектно-вишукувальний інститут «Дніпроводгосп» є бюджетною установою, яка підвідомча Державному комітету України по водному господарству та є бюджетною неприбутковою організацією з правом ведення позабюджетної діяльності. Наказом Держводгоспу України від 23.07.1998р. № 78 « Про реорганізацію державного проектно- розвідувального інституту « Сумидіпроводгосп» було створено Сумську філію Державного регіонального проектно- вишукувального інституту «Дніпродіпроводгосп».На балансі, якого  обліковується виробнича база , яка розташована в м.Суми, вул. Путивльська ,будинок,№ 5, та збудована  водогосподарськими організаціями в 1976р. і передана  на баланс Сумської філії інституту «Харківдіпроводгосп» , про  що свідчать матеріали справи, а саме:  акт прийняття в експлуатацію державною приймальною комісією  госпдвору Сумської філії інституту «Харківдіпроводгосп» в м.Суми від 30.12.1976р., рішення виконкому Сумської обласної ради народних депутатів від 19.10.1987р. № 262 «Про виділення земельних ділянок для державних підприємств, організацій та закладів» Сумському філіалу інституту «Харківдіпроводгосп» для будівництва госпдвору.

Рішенням Сумської міської ради 20.02.2002р. було затверджено межі і  розмір земельної ділянки з правом постійного користування землею на якій розташована виробнича база Сумської філії ДРПВІ «Дніпроводгосп», загальною площею 0,4959 га. У відповідності до наказу  Державного комітету України по водному господарству від 23.10.2006р. № 201   згідно заявки Сумської філії ДРПВІ «Дніпроводгосп» , Комунальним підприємством «Сумське міське бюро технічної  інвентаризації» було виготовлено технічний паспорт на нежитлові приміщення по вул. Путивльській,5, а саме: літер «В-1» блок складів – площа 469,7 кв.м.; літер «Г-П» приміщення ремонтної майстерні – площа 560,8 кв.м.; літер «Д-1» електрогазозварювальний пост – площа 6,3 кв.м.; літер «Е-1» приміщення  мийки – площа 8,6 кв.м.; літер «Ж-1» сховище мастил – площа 19,4 кв.м.

Як вбачається з матеріалів справи, та пояснень представника позивача в судовому засіданні, комунальне  підприємство «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» відмовило позивачу в реєстрації права власності  зазначеного об'єкту нерухомого майна. Свою відмову вмотивовуючи тим, що подані для реєстрації документи не відповідають переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких здійснюється реєстрація права власності на об'єкти нерухомого майна. Зазначеного в Додатку № 1 до пункту 2.1. Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно , яке затверджене Наказом Міністерства юстиції України від 07.02.2002р. за № 7/5.

Суд вважає, що   відмова  комунального  підприємства «Сумське міське бюро технічної інвентаризації» оформити право власності на об'єкти нерухомості та видати свідоцтво про право власності є безпідставною та необґрунтованою.

 Відповідно до Конституції України держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання. Закон України  «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень» також спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових прав на нерухомість. Положення ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу  України забезпечують можливість захисту порушених прав та охоронюваних законом інтересів, зокрема, шляхом визнання відповідного права, а ст.392 Цивільного кодексу  України передбачає, що власник майна може пред'явити позов про визнання його права, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою.

Згідно ст.ст. 7.18 п. 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень», п. п. 1.3, 2.1. «Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно» комунальні підприємства бюро технічної інвентаризації  (БТІ) здійснюють лише реєстрацію прав власності на нерухоме майно на підставі правовстановлюючих документів. У зв'язку з цим Верховний суд України у своїй постанові від 06.06.2006 року зазначив, що БТІ на підставі законодавства делеговані владні повноваження у сфері суспільних правовідносин, пов'язаних зі здійсненням від імені держави дій щодо реєстрації прав власності на нерухоме майно. Аналіз суб'єктного складу та характеру правовідносин свідчить, що такі справи є справами адміністративної юрисдикції. Тобто БТІ не може бути належним відповідачем в даній справі, так як  позивач звернувся до суду  за захистом права власності, а не з метою вчинення певних дій щодо його реєстрації.

У відповідності до норм чинного законодавства та Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Міністерством юстиції України. позивач  з метою оформлення правовстановлюючих документів на об'єкт нерухомого майна по вул. Путивльський, 5, звертався   до другого відповідача -  Сумської міської ради з заявою від 16 липня 2008 р. № 203 щодо реєстрації права власності.

Закон України «Про управління об'єктами державної власності» покладає управління цим майном на міністерства та інші підвідомчі Кабінету Міністрів України органи державної виконавчої влади.

Державний комітет України по водному господарству здійснює державне управління в галузі підприємствами та організаціями, що належать до сфери його управління, виконує відповідно до законодавства України функції з управління об'єктами державної власності, що належать до сфери його управління.

Відповідно до статті 116 Конституції України Кабінет Міністрів України здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону.

Статтею 133 Господарського кодексу України встановлено, що основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного   управління,   а   також   право   оперативного   використання   майна.   Держава забезпечує рівний захист майнових прав усіх суб'єктів господарювання. Майно державного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Згідно зі ст.326 Цивільного кодексу України у державній власності є майно, у тому числі грошові кошти, яке належить державі Україна. Від імені та в інтересах держави Україна право власності здійснюють відповідно органи державної влади.

 Відповідно до ч.3 ст.136 Господарського кодексу України щодо захисту права господарського відання застосовуються положення закону, встановлені для захисту права власності.

 Діючим законодавством не передбачено якими саме доказами власник повинен підтверджувати належність йому майна на праві власності, однак пунктом 2 статті 328 Цивільного кодексу України  встановлено принцип добросовісного (правомірного) набуття права власності – право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.                    

   Таким чином, підтвердженням права власності можуть бути документи, що фіксують, підтверджують і оформлюють самі юридичні факти, на підставі яких у власника виникає (або до нього переходить) право власності.

     Як вбачається з матеріалів справи ,  такими документами є технічний  паспорт на нежитлові приміщення виготовлений комунальним підприємством  «Сумське міське  бюро технічної інвентаризації» та Державний акт на право постійного користування земельною ділянкою, на якій  розташована виробнича база Сумської філії  ДРПВІ «Дніпрооводгосп» загальною площею 0,4959 га.

      Також доказами приналежності будівель позивачу є їх відображення на балансі Сумської філії «Державного регіонального проектно-вишукувального інституту «Дніпроводгосп» підтверджує той факт, що позивач  добросовісно та безперервно експлуатує та використовує  вище зазначені об'єкти нерухомого майна, несе витрати по їх утриманню.

    Таким чином, Підприємство чи організація, яка не є власником майна, але володіє ним на праві повного господарського відання, оперативного управління чи з інших підстав, має такі ж права на захист свого права, як і сам власник, а також право на захист свого володіння від власника.

    Відповідно до п. 6.1 Тимчасового положення про порядок реєстрації прав власності на нерухоме майно, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України 07.02.2002 року № 7/5 оформлення права власності на об'єкти нерухомого майна провадиться місцевим органами виконавчої влади, місцевого самоврядування з видачею свідоцтва про право власності.

Підготовку документів для видачі свідоцтв про право власності здійснює Бюро технічної інвентаризації, що передбачено п. 6.2. Положення.

Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, не заборонених законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону, або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про власність», володіння майном вважається правомірним, якщо інше не буде встановлено судом.

Згідно ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого  майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Оскільки, позивачем подані докази  приналежності йому зазначеного вище нерухомого майна , тому суд вважає, що позовні вимоги є правомірними, обґрунтованими і  підтягають задоволенню в повному обсязі.

Враховуючи, що спір виник не з винних дій відповідачів , судові витрати покладаються на позивача.      

Керуючись ст. ст. 44, 49, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд –

В И Р І Ш И В:

1.Позов задовольнити.  

2.Визнати  право власності  за державою в особі Державного комітету України по водному господарству  на нежитлові приміщення за адресою: м,Суми, вул.. Путивльська, 5 літер «В-1» блок складів – площа 469,7 кв.м.; літер «Г-П» приміщення ремонтної майстерні – площа 560,8 кв.м.; літер «Д-1» електрогазозварювальний пост – площа 6,3 кв.м.; літер «Е-1» приміщення  мийки – площа 8,6 кв.м.; літер «Ж-1» сховище мастил – площа 19,4 кв.м., балансоутримувачем якого являється Сумська філія «Державного регіонального проектно-вишукувального інституту « Дніпродіпроводгосп» (40030, м.Суми, вул.. Кірова,27).

СУДДЯ                                                                            В. М. МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини рішення. Повний текст рішення підписано 28.11.2008 року.