Рішення

від 15.05.2012 по справі 4/5007/39/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Від "15" травня 2012 р. Справа № 4/5007/39/12

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Лозинської І.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1-представник за довіреністю № 0312/12 від 05.03.2012 р.

від відповідача: не з'явився

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Лезниківський кар'єр" (с.Червоногранітне Володарсько-Волинський район Житомирська область)

до Спільного підприємства "Мікро Мет" (м. Житомир)

про стягнення 9706,34 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 9706,34 грн. боргу за поставлений металобрухт, з яких 8839,48 грн. - основний борг, 514,46 грн. - інфляційні, 352,40 грн. - 3% річних. Також просить стягнути з відповідача судовий збір.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі з підстав, викладених у позові.

Відповідач в засідання суду не з'явився, ухвала суду про порушення провадження у справі від 06.04.2012 р., яка направлялись на адресу, зазначену в позовній заяві повернулась з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Як вбачається зі спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, отриманого за електронним запитом судді, станом на 15.05.2012 р. (код ЄДРПОУ 24706868) відповідач знаходиться за адресою, вказаною у позовній заяві: 10025, м .Житомир, вул.Промислова, буд.6 (а. с. 36).

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців" відомості про юридичну особу або фізичну особу - підприємця включаються до Єдиного державного реєстру шляхом внесення записів на підставі відомостей з відповідних реєстраційних карток та відомостей, що надаються юридичними особами державному реєстратору за місцезнаходженням реєстраційної справи згідно із законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців" якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, були внесені до нього, то такі відомості вважаються достовірними і можуть бути використані в спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін.

У пункті 11 інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 №01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Враховуючи викладене, суд вважає, що вжив всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача своєчасно та належним чином про час і місце розгляду справи і забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів, беручи до уваги те, що неявка в засідання суду відповідача або його представника, належним чином та відповідно до законодавства повідомлених про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи за наявними у ній матеріалами, згідно із ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

За усною домовленостю позивач поставив відповідачу металобрухт на загальну суму 9866,00 грн., що підтверджується видатковими накладними № РН -0000351 від 03.03.2010 р. на 2990,00 грн., №РН-0000575 від 24.03.2010 р. на 6876,00грн. (а. с. 22, 24) та довіреностями №110 від 02.03.2010 р. та №116 від 24.03.2010 р. (а. с. 21, 23).

Відповідач свої зобов'язання з оплати поставленого товару виконав частково в сумі 1026,52 грн., згідно з видатковою накладною № РН-0000351 від 03.03.2010 р.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

04.08.2011 р. позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 29.07.2011 р. за вих. №0711/64 щодо невиконання зобов'язань (а. с. 26), яку останній залишив без відповіді та задоволення.

Таким чином, станом на день звернення з позовом до суду у відповідача перед позивачем виникла заборгованість у сумі 8839,48 грн.

Крім основної суми боргу, позивач просить стягнути з відповідача 514,46 грн. інфляційних та 352,40 грн. - 3% річних.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 ЦК України).

Господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку (ст.173 ГК України).

Згідно з ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом (ч.1 ст.639 ЦК України).

Спірні правовідносини, які випливають з усної домовленості сторін, регулюються нормами законодавства про поставку товарів (продукції).

Відповідно до ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).

Так, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму (ст.655 ЦК України).

Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч.1 ст.692 ЦК України).

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Це положення кореспондується зі ст.193 ГК України, згідно якої об'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Таким чином, суд вважає позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 8839,48грн. обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

З приводу нарахованих позивачем до стягнення з відповідача інфляційних нарахувань та 3% річних суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як наголошувалось вище, матеріали справи вказують, що вимогу про проведення розрахунків за поставлений металобрухт в сумі 8839,48 грн. відповідачеві було відправлено 04.08.2011 р.

Отже, у відповідності до ч. 2 ст. 530 ЦК України, з урахуванням строків пересилання поштової кореспонденції, затверджених наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 12.12.2007р. № 1149, розрахунки відповідач мав провести у семиденний строк, тобто до 17.08.2011 р. ( з врахуванням поштового перебігу ).

Згідно розрахунку позивача за період за грудень 2010 р. по лютий 2012 р. сума інфляційних нарахувань становить 514,46 грн.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми інфляційних нарахувань, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 17.08.2011 р., про що зазначалось вище.

Слід зазначити, що нарахування інфляційних є виключним правом кредитора і здійснюється за весь час прострочення, за умови встановленого факту наявності прострочення виконання грошового зобов'язання.

При цьому, слід мати на увазі, що індекс інфляції має нараховуватися в наступному місяці за місяцем, в якому мав бути здійснений платіж.

Такої ж правової позиції притримується Вищий господарський суд у постанові від 24.11.2010 р. по справі №21/108-10.

Крім того, відповідно до рекомендації Верховного суду України №62-97 від 03.04.1997 р. відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, у випадках, коли відшкодуванню підлягає сума, яка складається із внесків, зроблених в різні періоди, кожний внесок збільшується на величину індексу відповідного періоду.

При застосуванні індексу інфляції належить мати на увазі, що індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць.

Отже, інфляційні нарахування повинні нараховуватись з вересня 2011 р.

Таким чином, розрахунок інфляційних слід здійснювати з вересня 2011 р. по лютий 2012 р.

За таких підстав, суд самостійно здійснює розрахунок інфляційних нарахувань в період з вересня 2011 р. по лютий 2012 р.:

- ( 8839,48 (сума боргу) х 100,8% ( середній індекс інфляції за період з вересня 2011 р. по лютий місяць 2012 р. включно ) / 100% - 8839,48 (сума боргу)) = 70,71 грн.

За таких умов, сума інфляційних нарахувань становить 70,71 грн.

Також, як вбачається з матеріалів справи, позивач невірно здійснив розрахунок суми 3 % річних, не врахувавши при цьому, що строк для виконання зобов'язання у відповідача сплив 17.08.2011 р. та вважаючи, що кількість днів у 2012 р. складає 365 днів, тоді як у 2012 р. 366 календарних днів.

За вказаних підстав, суд також самостійно нараховує суму 3% річних:

1) за видатковою накладною № РН-0000351 від 03.03.2010 р.:

- за період з 17.08.2011 р. (строк виконання зобов"язання) по 31.12.2011 р. (1963,48 грн. (сума боргу) х 3% (розмір процентів річних) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 136 (кількість прострочених днів) = 21,95 грн.;

2) за період з 01.01.2012 р. по 29.03.2012 р. ( 1963,48 грн. (сума боргу) х 3% : 366 (кількість днів у 2012 році) х 89 (кількість прострочених днів) = 14,32 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних за видатковою накладною № РН-0000351 від 03.03.2010 р. складає 36,27 грн.

2) за видатковою накладною № РН-0000575 від 24.03.2010 р.:

- за період з 17.08.2011 р. (строк виконання зобов"язання) по 31.12.2011 р. (6876,00 грн. (сума боргу) х 3% (розмір процентів річних) : 365 (кількість днів у 2011 році) х 136 (кількість прострочених днів) = 76,86 грн.;

2) за період з 01.01.2012 р. по 29.03.2012 р. ( 6876,00 грн. (сума боргу) х 3% : 366 (кількість днів у 2012 році) х 89 (кількість прострочених днів) = 50,16 грн.

Таким чином, загальна сума 3% річних за видатковою накладною № РН-0000575 від 24.03.2010 р. складає 127,02 грн.

Всього загальна сума 3% річних становить 163,29 грн.

Як визначає ст. 32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 34 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За змістом статті 33 Господарського процесуального кодексу України обов'язок доказування та подання доказів розподіляється між сторонами, виходячи з того, хто посилається на юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги і заперечення.

Відповідач не подав до суду жодного доказу на спростування позовних вимог, в тому числі доказів проведення розрахунків (платіжні доручення, виписки банківських установ щодо руху коштів, квитанції до прибуткових касових ордерів, тощо).

Враховуючи викладене, господарський суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають частковому задоволенню на суму 9073,48 грн., з яких 8839,48 грн. заборгованість, 70,71 грн. інфляційні нарахування, 163,29 3% річних.

В частині стягнення 443,75 грн. інфляційних нарахувань та 189,11 грн. 3 % річних в позові необхідно відмовити.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 33,43,44,49,75,82-85 ГПК України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Спільного підприємства "Мікро Мет" (10025, м.Житомир, вул.Промислова, 6, ідентифікаційний код 24706868)

- на користь Відкритого акціонерного товариства "Лезниківський кар'єр" (12135, Житомирська область, Володарсько-Волинський район, с.Червоногранітне, вул.Леніна, 1, ідентифікаційний код 00292468)

- 8839,48грн. - основний борг,

- 70,71 грн. інфляційні нарахування,

- 163,29 3% річних,

- 1504,56 грн. витрат по сплаті судового збору.

3. В частині стягнення 443,75 грн. інфляційних нарахувань та 189,11 грн. 3 % річних в позові відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів з дня його оголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Лозинська І.В.

Повне рішення складено 28.05.2012 р.

Віддрукувати:

1 - в справу

2 - позивачу (з повід.)