Рішення

від 23.05.2012 по справі 5011-13/5234-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

Справа № 5011-13/5234-2012 23.05.12 За позовом Науково-виробничого підприємства "Люкс - Х"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроукрпостач"

про стягнення 41 145,00 грн.

Суддя Курдельчук І.Д.

Представники :

від позивача ОСОБА_1 -дов. № 17/05-05 від 17.05.2012 р.

від відповідача ОСОБА_2 -дов. № б/н від 07.12.2011 р.

В судовому засіданні 23.05.2012 року відповідно до ст. 85 ГПК України оголошено вступну і резолютивну частини рішення

ОБСТАВИНИ СПРАВИ і СУТЬ СПОРУ:

Позивач звернувся з позовом про стягнення з відповідача заборгованості за поставлений та неповністю оплачений товар.

Позов мотивований наявністю заборгованості, яка утворилася у відповідача перед позивачем у зв'язку з неповною сплатою відповідачем вартості поставленого, згідно до видаткових накладних №ВН-27/09-6 від 27.09.11, №ВН-29/09-4 від 29.09.11 та №ВН-12/12-10 від 12.12.11, позивачем товару за Договором поставки товару № 01/2011 від 07.07.2011 року.

Ухвалою Господарського суду міста Києва порушено провадження у справі № 5011-13/5234-2012, справу призначено до розгляду в судовому засіданні на 23.05.2012, сторони зобов'язано вчинити дії, зокрема провести звірку взаєморозрахунків за весь час дії договору №01/2011 від 07.07.11 станом на 23.05.12, ініціатором звірки визначено відповідача, а також сторони зобов'язано надати документи, зокрема відповідача - надати письмовий відзив.

23.05.2012 року в судове засідання з'явилися представники сторін.

Представник позивача на виконання вимог суду про порушення провадження у справі надав Акт звірки розрахунків від 30.04.2012 року з доказом надсилання на адресу відповідача.

Представник відповідача вимог ухвали суду не виконав, відзив та витребуваний судом Акт звірки взаєморозрахунків за весь час дії договору станом на 23.05.2012 року не надав, та двічі заявив клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на необхідність проведення звірки розрахунків, уточнення ціни товару, визначення розміру заборгованості та підготовки відзиву.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що позовна заява на адресу відповідача. направлена позивачем своєчасно, ухвала про порушення провадження у справі від 26.04.2012 року отримана відповідачем 04.05.2012, акт звірки взаєморозрахунків направлений позивачем на адресу відповідача 08.05.2012, в свою чергу жодна з вимог ухвал суду відповідачем не виконана.

За таких обставин суд вважає, що відповідач маючи достатньо часу для проведення переговорів, здійснення звірки взаєморозрахунків, перевірки бухгалтерської інформації та подання витребуваних судом документів, а тому суд відхиляє клопотання відповідача про відкладення розгляду справи як необґрунтоване та зловживання процесуальними правами направлене на умисне затягування розгляду справи.

При цьому господарський суд виходить з такого.

В силу положень ст.ст. 4-2, 4-3, 22 ГПК України правосуддя у господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства. Сторони користуються рівними процесуальними правами.

Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом.

Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Враховуючи стислі строки розгляду справи, а також невиконання вимог суду викладених в ухвалі про порушення провадження у справі, суд розцінює ці дії представника відповідача як зловживання своїми процесуальними правами направленими на затягування судового процесу.

При цьому під затягуванням судового процесу розуміються дії або бездіяльність учасника судового процесу, спрямовані на: неможливість початку розгляду судом порушеної провадженням справи; неможливість прийняття судом рішення в даному судовому засіданні; створення інших перешкод у вирішенні спору по суті з метою недосягнення результатів такого вирішення протягом установлених законом процесуальних строків.

Враховуючи викладене, суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про відкладення розгляду справи.

Позиція про неприпустимість затягування розгляду справи викладена в п. 3.13 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»№ 18 від 26.12.11, згідно до якої неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами.

В ході розгляду справи представник позивача підтримав заявлені позовні вимоги та наполягав на задоволенні позову.

Представник відповідача визнав наявність боргу, втім вказав, що його розмір має бути ретельно перевірений бухгалтерією відповідача, оскільки відсутні специфікації тому немає можливості встановити чи вірні і обумовлені ціни вказані у накладних і чи по такій ціні отримано товар, а не отримання акту звірки не дає можливості ці обставини перевірити.

Крім того, представник відповідача вказав на недотримання позивачем досудового, претензійного порядку вирішення спору, зазначивши, що відсутні докази направлення письмових вимог та претензій, а також не проведення позивачем переговорів для вирішення спору , як це передбачено ст.11.1 Договору.

Господарський суд визнав наявні в матеріалах справи документи достатніми для вирішення спору та відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України розглянув справу за наявними в ній матеріалами.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін ознайомлено з їх правами та обов'язками у відповідності із ст.ст. 20, 22, 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до вимог ст. 81-1 ГПК України в судовому засіданні складено протокол, який долучено до матеріалів справи, а крім того за клопотанням відповідача у судовому засіданні здійснювалась фіксація судового процесу технічними засобами відповідно до ст.ст. 4-4, 81-1 ГПК України, формуляр (протокол) судового засідання також долучено до матеріалів справи.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши всі обставини справи, які мають значення для вирішення спору по суті, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд -

ВСТАНОВИВ:

07.07.2011 року між Науково-виробничим підприємством "Люкс - Х" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Агроукрпостач" укладено договір поставки товару № 01/2011 від 07.07.2011 року (надалі -Договір), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався виготовляти, поставляти і передавати у власність покупця визначений Договором товар, а покупець зобов'язується приймати товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Розділом 6 Договору сторони передбачили порядок та строки здійснення розрахунків, згідно якого оплата товару здійснюється з відстрочкою платежу 14 днів з моменту відвантаження товару на складі покупця.

Договір підписаний керівниками сторін у справі, їх підписи скріплені печатками юридичних осіб позивача та відповідача.

Умови договору свідчать про те, що за своєю правовою природою вищевказаний договір є договором поставки.

Згідно до ст.265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як встановлено судом, позивачем на виконання зобов'язань, передбачених Договором було поставлено відповідачу товару на загальну суму 67 681,00 грн., що підтверджується долученими до матеріалів справи видатковими накладними № ВН-27/09-6 від 27.09.2011, № ВН-29/09-4 від 29.09.2011 та № ВН-12/12-10 від 12.12.2011 та довіреностями на отримання товарно-матеріальних цінностей № 23 від 27.09.2011 та № 36 від 12.12.2011 року (належним чином засвідчені копії видаткових накладних та довіреностей долучені до матеріалів справи).

Проте відповідач, в порушення умов Договору, свої зобов'язання щодо оплати поставленого позивачем товару виконав частково, що підтверджено банківською випискою позивача, у зв'язку з чим у відповідача виникла перед позивачем заборгованість в розмірі 41 145,00 грн.

27.12.2011 року та 18.01.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача листи, якими позивача просив відповідача сплатити заборгованість.

31.12.2011 між сторонами проведено звірку розрахунків №372 , якою сторони також визначили розмір заборгованості на користь позивача в сумі 41145,00 грн.

03.02.2012 року позивачем було направлено на адресу відповідача претензію з вимогою погашення наявної заборгованості в розмірі 41 145,00 грн.

Але, зазначена вимога та листи були залишені відповідачем без належного реагування та задоволення.

Посилання відповідача на недодержання позивачем досудового порядку вирішення спору як на підставу не вирішувати спір у господарському суді не ґрунтується на Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним зверненням Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Кампус Коттон клаб" щодо офіційного тлумачення положення частини другої статті 124 Конституції України (справа про досудове врегулювання спорів) відповідно до припису якого положення ч.2 ст. 124 Конституції України щодо поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, в аспекті конституційного звернення необхідно розуміти так, що право особи (громадянина України, іноземця, особи без громадянства, юридичної особи) на звернення до суду за вирішенням спору не може бути обмежене законом, іншими нормативно-правовими актами. Встановлення законом або договором досудового врегулювання спору за волевиявленням суб'єктів правовідносин не є обмеженням юрисдикції судів і права на судовий захист.

Зважаючи на викладене, позивач звернувся до суду з позовом з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на розгляді в судовому засіданні обставин справи в їх сукупності, господарський суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

З наданих Товариством з обмеженою відповідальністю "Савсервіс-Мова" доказів вбачається, що позивач виконав в повному обсязі зобов'язання, покладені на нього договором.

Відповідачем не надано жодних заперечень та доказів на спростування обставин, викладених позивачем на підтвердження та в обґрунтування позовних вимог.

Як визначено ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України, договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 6.1.3 Договору сторони передбачили, що оплата товару здійснюється з відстрочкою платежу 14 днів з моменту відвантаження товару на складі покупця.

Відповідно до ст. ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Пунктами 1-3 ст. 692 ЦК України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.

У відповідності до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно з ст. 5.1 договору покупець оплачує товар, що є предметом поставки за цим договором за ціною передбаченою у специфікації, яка додається до цього договору.

Згідно з ст. 6.1 договору оплата товару в сумі, зазначеній у специфікації, провадиться безготівково, грошовими коштами з відстрочкою платежу на 14 днів з моменту вивантаження на складі покупця.

За приписами ст. 524 ЦК України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні.

Слід також зазначити, що ст. 627 ЦК України передбачена свобода договору, тобто сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

В силу ст. 632 ЦК України, ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна ціни в договорі після його виконання не допускається.

Якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

В судовому засіданні з'ясовано, що специфікацію до договору не уклали.

Як вбачається, відсутність Специфікації не стала перешкодою для сторін виконувати договір, визначаючи ціну на кожну партію товару окремо, зазначаючи її у рахунку -фактурі, видатковій накладній та податковій накладній.

Отже, ціна, кількість, кожної конкретної партії товару визначались сторонами в додаткових до договору правочинах: рахунках -фактурах, видаткових накладних, які отримані відповідачем та підписані без застережень, що є невід'ємною частиною даного договору.

Для визначення цін і вартості товару суд керується первинною бухгалтерською документацією.

Після виконання договору в частині поставки товару сторони взаємно ні пропозицій ні згоди на зміну ціни не заявляли, відповідач прийнявши товар, частково оплатив його, а зміна ціни в договорі після його виконання згідно ч. 3 ст. 632 ЦК України не допускається.

Тому посилання відповідача на відсутність специфікації як на відсутню підставу для визначення дійсного розміру заборгованості не приймаються судом з огляду на узгодження ціни товару, його вартості та суми оплати і є підставою для визначення суми боргу арифметичним шляхом.

Зважаючи на викладене, суд дійшов висновку, що вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу за поставлений позивачем, але частково неоплачений відповідачем товар в розмірі 41 145,00 грн. є належним чином доведеними, документально підтвердженими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.ст. 33, 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Отже, розподіл тягаря доказування визначається предметом спору. За загальним правилом обов'язок (тягар) доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Всупереч названим нормам законодавства відповідач не подано суду жодного належного та допустимого доказу які б спростовували зазначені вище обставини.

Судовий збір відповідно до ст. 49 ГПК України покласти на відповідача.

Керуючись ст.ст. 22, 32-34, 36,43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Агроукрпостач" (04209, м. Київ, вул.. Героїв Дніпра, 7, код ЄДРПОУ 37290140) з будь-якого рахунку, виявленого державним виконавцем під час примусового виконання рішення на користь Науково-виробничого підприємства "Люкс - Х" (м. Харків, пров. Новожановський, 11; м. Харків, вул.. Вишнева, 31, код ЄДРПОУ 31635720) 41 145,00 грн. суми основного боргу, 1 609,50 грн. судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя І.Д. Курдельчук

дата складення 24.05.12