Рішення

від 21.05.2012 по справі 5011-5/4057-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-5/4057-2012 21.05.12

За позовом Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістикцентр»

про стягнення 4 243 368,00 грн.

Суддя Ломака В.С.

Представники сторін:

від позивача: ОСОБА_1 за довіреністю б/н від 23.01.2012 р.;

від відповідача: не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Асоціація міжнародних автомобільних перевізників України (далі -позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Інтерлогістикцентр»(далі -відповідач) про стягнення 4 243 368,00 грн., а саме: 4 000 000,00 грн. -основного боргу, 59 368,00 грн. -3 % річних та 184 000,00 грн. -збитків від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов'язань за Договором безвідсоткової фінансової допомоги № 11/2009 від 28.06.2009 р., оскільки в порушення умов вказаного договору та норм чинного законодавства, надані грошові кошти у встановлений строк відповідачем повернуті позивачу не були.

Разом із позовною заявою позивачем на підставі ст. ст. 66, 67 ГПК України подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти, що належать відповідачу.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. порушено провадження у справі № 5011-5/4057-2012, розгляд справи призначено на 19.04.2012 р.

В судовому засіданні 19.04.2012 р. представником позивача підтримано свої позовні вимоги.

Представник відповідача в судове засідання 19.04.2012 р. не з'явився, вимоги ухвали господарського суду міста Києва від 02.04.2012 р. про порушення провадження у справі № 5011-5/4057-2012 не виконав, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.04.2012 р., в зв'язку з неявкою представника відповідача, на підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 21.05.2012 р.

21.05.2012 р. представник позивача у судовому засіданні підтримав позовні вимоги, просив їх задовольнити з підстав, викладених в позовній заяві.

Крім того, позивачем надано клопотання про відмову від заяви про забезпечення позову, яка була прийнята судом.

21.05.2012 р. через відділ діловодства господарського суду м. Києва від відповідача надійшла заява про визнання позовних вимог в повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання 21.05.2012 р. повторно не з'явився, заяв чи клопотань не подав і не надіслав, про поважні причини неявки суд не повідомив, хоча про час і місце проведення судового засідання повідомлений належним чином.

Так, згідно з п. 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/123 від 15.03.2007 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році»відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Відповідно до Інформаційного листа Вищого господарського суду України № 01-8/1228 від 02.06.2006 р. «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році»до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб -учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками «адресат вибув», «адресат відсутній»і т.п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій.

При цьому, судом враховано, що відповідно до п. 3.9. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції», розпочинаючи судовий розгляд, суддя має встановити, чи повідомлені про час і місце цього розгляду особи, які беруть участь у справі, але не з'явилися у засідання.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

В судовому засіданні 21.05.2012 р. судом проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

28.06.2009 р. між позивачем (асоціація) та відповідачем (товариство) було укладено Договір безвідсоткової фінансової допомоги № 11/2009 (Договір), відповідно до п. 1.1. якого асоціація зобов'язується надати товариству безвідсоткову фінансову допомогу (далі - фінансову допомогу), а останнє зобов'язується по закінченню терміну даного договору повернути її асоціації у повному обсязі.

Згідно з п. 2.1 Договору сума фінансової допомоги становить 4 000 000,00 грн.

Відповідно до п. 4.1 Договору строк використання фінансової допомоги товариством розпочинається з моменту надходження грошей на поточний рахунок станом до 31.12.2009 р.

Строк може бути продовжений за згодою сторін шляхом підписання відповідних угод (п. 4.2 Договору).

Згідно з п. 5.1. Договору по закінченню строку вказаного в п. 4.1 Договору, товариство зобов'язується повернути фінансову допомогу.

Відповідно до п. 7.1. Договору він вступає в силу з моменту його підписання сторонами і діє до повного виконання сторонами зобов'язань за договором.

29.09.2009 р. на виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу грошові кошти у розмірі 4 000 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученнями № 538 від 29.09.2009 р., проте відповідач всупереч умов договору та вимогам діючого законодавства надані грошові кошти у встановлений строк не повернув.

З метою повернення коштів позивач звернувся до відповідача з вимогою № 1/5-3/1070п від 16.03.2012 р. про погашення заборгованості у повному обсязі. Вимога залишена без відповіді та задоволення.

Оскільки відповідач неналежним чином виконував взяті на себе зобов'язання, позивач вирішив звернутись з даним позовом до суду з метою захисту своїх прав та законних інтересів.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

За своєю правовою природою договір про надання поворотної фінансової допомоги є договором позики.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно з ч. 1 ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Як зазначалось, п. 1.1. Додаткової угоди передбачено, що зобов'язання мало бути виконано у строк до 31.12.2009 р. включно.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Оскільки відповідач прийняв зворотну фінансову допомогу, однак в обумовлені строки не повернув вказаної суми, позовні вимоги в цій частині є законними та обґрунтованими.

Крім того, позивач просить суд на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача на свою користь 184 000,00 грн. збитків від інфляції та 59 368,00 грн. -3 % річних.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст. 625 ЦК України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. (Відповідної правової позиції дотримується Вищий господарський суд України у постанові № 48/23 від 18.10.2011 р. та Верховний Суд України у постанові № 3-12г10 від 08.11.2010 р.).

Відповідно до п. 18 Листа Вищого господарського суду України від 11.04.2005 р. № 01-8/344 господарський суд у розгляді справи не зобов'язаний здійснювати «перерахунок»замість позивача розрахованих останнім сум штрафних санкцій, річних тощо. Однак з огляду на вимоги частини 1 статті 47 ГПК щодо прийняття судового рішення за результатами обговорення усіх обставин справи та частини 1 статті 43 ГПК стосовно всебічного, повного і об'єктивного розгляду в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності суд повинен перевірити обґрунтованість і правильність здійсненого позивачем нарахування таких сум, і в разі, якщо їх обчислення помилкове - зобов'язати позивача здійснити перерахунок відповідно до закону чи договору або зробити це самостійно.

За здійсненим судом перерахунком розмір інфляційних збитків позивачем завищено, а з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 132 510,83 грн. збитків від інфляції.

Судом здійснено розрахунок 3 % річних та встановлено, що їх розмір 59 506,85 грн.

Позивач просить стягнути 59 368,00 грн.

Оскільки підстави для стягнення суми більшої ніж заявлено позивачем суд немає, збитків від інфляції підлягають стягненню з відповідача за розрахунком позивача в розмірі 59 368,00 грн.

Відповідно до ст. ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обов'язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб'єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з'ясувати обставини, які мають значення для справи.

Відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження відсутності основного боргу, як і не оспорено розрахунок інфляційних збитків та 3 % річних.

Відповідно до п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 6 від 23.03.2012 р. «Про судове рішення»рішення господарського суду має ґрунтуватись на повному з'ясуванні такого: чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у процесі, та якими доказами вони підтверджуються; чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин; яка правова кваліфікація відносин сторін, виходячи з фактів, установлених у процесі розгляду справи, та яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе за договором обов'язки щодо оплати поставленого позивачем товару, позовні вимоги підлягають задоволенню частково, враховуючи здійснений судом перерахунок збитків від інфляції.

Відповідно до положень ст. 49 ГПК України витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при частковому задоволенні позову -на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивач відмовився від заяви про забезпечення позову, в зв'язку з чим вона була залишена без розгляду.

Відповідно до п. 4.12 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 р. № 18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»за змістом пунктів 4 і 5 частини першої статті 7 Закону України «Про судовий збір»припинення провадження у справі і залишення позову без розгляду тягнуть за собою повернення сплачених сум судового збору (за винятком випадку, коли позов залишено без розгляду в зв'язку з повторною неявкою представника позивача на виклик у засідання господарського суду, якщо таке нез'явлення перешкоджало вирішенню спору).

Керуючись ст. ст. 32, 33, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтерлогістикцентр»(01034, м. Київ, вул. Ярославів Вал, б. 36-38; код ЄДРПОУ 36124782) на користь Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (08312, Київська обл.,м. Вишневе, вул. Машинобудівників, б. 3; код ЄДРПОУ 16307261) 4 000 000 (чотири мільйони) грн. 00 коп. основного боргу, 132 510 (сто тридцять дві тисячі п'ятсот десять) грн. 83 коп. інфляційних збитків, 59 368 (п'ятдесят дев'ять тисяч триста шістдесят вісім) грн. 00 коп. -3 % річних та 63 598 (шістдесят три тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 81 коп. витрат на сплату судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Повернути зі спеціального фонду Державного бюджету України на користь Асоціації міжнародних автомобільних перевізників України (08312, Київська обл.,м. Вишневе, вул. Машинобудівників, б. 3; код ЄДРПОУ 16307261) 1609 (одну тисячу шістсот дев'ять) грн.. 50 коп. судового збору.

5. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

6. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 24.05.2012 р.

Суддя В.С. Ломака