Рішення

від 23.05.2012 по справі 5011-62/3324-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/3324-2012 23.05.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс», м.Київ, ЄДРПОУ 34047518

до відповідача: Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 22868348

про визнання незаконним рішення наглядової ради та визнання недійсним наказу

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: ОСОБА_1 -по дов.

В засіданні суду брали участь:

Згідно із ст.77 ГПК України

в засіданні суду оголошувалась

перерва з 18.04.2012р. по 23.05.2012р.

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовною заявою до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», м.Київ про:

- визнання незаконним рішення наглядової ради щодо відсторонення голови правління ОСОБА_2 та заступника голови правління ОСОБА_3 від здійснення повноважень;

- визнання недійсним наказу №37-К від 16.02.2012р. про обрання виконуючого обов'язки голови правління.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення вимог законодавства під час прийняття органами та посадовою особою Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»зазначених вище документів. Зокрема, за твердженням позивача, наглядова рада, яка приймала спірне рішення, була неповноважною, оскільки не була сформована в повному кількісному складі. Крім того, як вказує позивач, один із учасників органу товариства, ОСОБА_4, приймала участь у засіданні наглядової ради через skype, що не відповідає положенням закону стосовно особистої участі в управлінні юридичною особою.

Відповідач у відзиві №228/юр від 03.04.2012р. та у доповненнях до нього б/н від 17.04.2012р. проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на відсутність порушення норм діючого законодавства під час проведення засідання наглядової ради та прийняття рішення про відсторонення голови правління ОСОБА_2 та заступника голови правління ОСОБА_3 від здійснення повноважень.

18.04.2012р. до господарського суду міста Києва надійшло клопотання б/н від 18.04.2012р. позивача про витребування у відповідача належним чином завірених копій звітів про фінансово-господарську діяльність за 2011 рік, перший квартал 2012 року та четвертий квартал 2011 року; документів, які підтверджують проведення оцінки вартості цінних паперів Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»; у Моторного (транспортного) страхового бюро та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України -інформації про надходження звернень застрахованих осіб на дії відповідача в період з 16.02.2012р. по даний час.

Вказане клопотання залишено судом без задоволення з огляду на наступне.

Порядок витребування судом доказів в господарському процесі регламентовано приписами ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до норм вказаної статті, сторона або прокурор у разі неможливості самостійно надати докази вправі подати клопотання про витребування господарським судом доказів. У клопотанні повинно бути зазначено: який доказ витребовується; обставини, що перешкоджають його наданню; підстави, з яких випливає, що цей доказ має підприємство чи організація; обставини, які може підтвердити цей доказ. Господарський суд може витребувати докази також до подання позову як запобіжний захід у порядку, встановленому статтями цього Кодексу.

Проте, позивачем не надано доказів, які б свідчили про неможливість самостійного надання витребуваних документів, зокрема, позивачем до матеріалів справи не представлено доказів звернення до Моторного (транспортного) страхового бюро та Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг України з метою отримання інформації про надходження звернень застрахованих осіб на дії відповідача в період з 16.02.2012р. по даний час, а також до відповідача з листом про надання документів, які підтверджують проведення оцінки вартості цінних паперів Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», а також відмови вказаних осіб у наданні відповідних відомостей або бездіяльності стосовно надання такої інформації.

Стосовно витребування у відповідача в порядку норм ст.38 Господарського процесуального кодексу України фінансової звітності Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»суд вважає за необхідне зазначити, що за змістом наданого позивачем до клопотання б/н від 18.04.2012р. листа №3446 від 26.03.2012р. відповідача, останнім повідомлено позивача про можливість ознайомлення представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»з фінансовою звітністю товариства (крім того, у листі зазначено про можливість узгодження додаткового часу для ознайомлення з документами). Тобто, у даному випадку позивач мав право та гарантовану можливість ознайомитися з документами та надати суду їх копії для підтвердження своїх доводів, викладених у позовній заяві. Наразі, обставини, які б свідчили про наявність труднощів у позивача в самостійному наданні суду зазначених документів відсутні.

За таких обставин, враховуючи вищевикладене, клопотання б/н від 18.04.2012р. позивача про витребування доказів залишено судом без задоволення як таке, що не відповідає приписам ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Клопотання б/н від 23.05.2012р. позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з завантаженням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»залишено судом без задоволення з урахуванням наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийнття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 -34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Таким чином, за висновками суду, незважаючи на те, що позивач у судове засідання 23.05.2012р. не з'явився, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаного учасника судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом прийнято до уваги, що позивачем вже було викладено свою правову позицію по суті спору, а явка сторін в засідання суду 23.05.2012р. була визнана судом не обов'язковою.

Твердження позивача про завантаженість представника не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»не було позбавлено права та можливості направити для участі в судовому процесі іншого представника. Наразі, велика завантаженість представника позивача є недоведеною належними та допустимими доказами. Крім того, суд також враховує те, що у клопотанні позивача відсутні будь-які посилання на бажання надати додаткові докази, які мають значення для розгляду справи.

З урахуванням викладених обставин, клопотання б/н від 23.05.2012р. позивача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення позивача, відповідача, господарський суд встановив:

Згідно із ст.51 Закону України «Про акціонерні товариства»наглядова рада акціонерного товариства є органом, що здійснює захист прав акціонерів товариства, і в межах компетенції, визначеної статутом та цим Законом, контролює та регулює діяльність виконавчого органу.

Положеннями ст.52 вказаного нормативно-правового акту до виключної компетенції наглядової ради віднесено, зокрема, обрання та припинення повноважень голови і членів виконавчого органу.

Аналогічні положення містяться в ст.20 статуту Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування».

Як свідчать матеріали справи, 15.02.2012р. відбулось засідання наглядової ради відповідача, на якому прийнято рішення про відсторонення голови правління ОСОБА_2 та члена правління ОСОБА_3 від здійснення ними повноважень голови правління з 16.02.2012р. на строк проведення розслідування їх діяльності; обрання з 16.02.2012р. особою, яка тимчасово здійснюватиме повноваження голови правління ОСОБА_5 Вказані рішення оформлені протоколом №7 від 15.02.2012р. засідання наглядової ради.

16.02.2012р. тимчасово виконуючим обов'язки голови правління ОСОБА_5 було прийнято наказ №37-к про вступ на посаду.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»про визнання незаконним рішення наглядової ради щодо відсторонення голови правління ОСОБА_2 та заступника голови правління ОСОБА_3 від здійснення повноважень неправомірними та такими, що не підлягають задоволенню з урахуванням наступного.

Відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах №004248 станом на 15.02.2012р., виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Навігатор Інвест»Товариство з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»є акціонером Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»з кількістю акцій 5150 штук.

За змістом ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права -це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Статтею 25 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За змістом п.п.17, 38 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»судам необхідно враховувати, що рішення загальних зборів учасників (акціонерів) та інших органів господарського товариства є актами, оскільки ці рішення зумовлюють настання правових наслідків, спрямованих на регулювання господарських відносин, і мають обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин. У зв'язку з цим підставами для визнання недійсними рішень органів господарського товариства можуть бути: порушення вимог закону та/або установчих документів під час скликання та проведення загальних зборів товариства; позбавлення акціонера (учасника) товариства можливості взяти участь у загальних зборах; порушення прав чи законних інтересів акціонера (учасника) товариства рішенням загальних зборів. Учасники товариства (акціонери), а також інші особи, права та законні інтереси яких порушено рішенням наглядової ради чи виконавчого органу товариства, вправі оскаржити до суду відповідні рішення як акти, оскільки наглядова рада та виконавчий орган товариства є його органами управління, що приймають обов'язкові для виконання рішення.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 01.12.2004р. під поняттям «охоронювані законом інтереси», що вживається в законах України, слід розуміти як прагнення до користування матеріальним та/або нематеріальним благом, так і зумовлений загальним змістом, об'єктивний і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і Законом України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності.

Тобто, діючим законодавством акціонеру надано право оскаржити рішення органу товариства, якщо воно порушує його права та охоронювані законом інтереси.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За змістом ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Тобто, приймаючи до уваги викладені вище положення законодавства, при зверненні до суду з розглядуваним позовом, позивачем, перш за все, повинно бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок прийняття наглядовою радою спірного рішення.

Виходячи зі змісту позовної зави, в обґрунтування викладених обставин, позивач посилається на те, що прийняття наглядовою радою незаконних рішень може призвести до зменшення прибутку всіх акціонерів, що безпосередньо впливає на законні інтереси позивача, зокрема, щодо отримання прибутку у вигляді дивідендів.

Проте, за висновками суду, Товариством з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»належними та допустимими доказами не доведено факту порушення його прав та інтересів прийняттям наглядовою радою рішення щодо відсторонення голови правління ОСОБА_2 та заступника голови правління ОСОБА_3 від здійснення повноважень. Позивачем до матеріалів справи не надано доказів, які б свідчили про погіршення стабільності підприємства та ділової репутації Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», погіршення його фінансових показників та невиконання зобов'язань (про що позивач зазначає у позові) саме внаслідок прийняття оспорюваного рішення наглядової ради. Тобто, викладені позивачем обставини фактично ґрунтуються на припущеннях.

Крім того, суд зазначає, що ухвалою від 04.04.2012р. судом зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»надати докази порушення прав та охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок прийняття наглядовою радою відповідача спірного рішення.

При цьому, позивачем всупереч вимог ст.ст.4-3, 4-5, 33 Господарського процесуального кодексу України вказаних доказів до матеріалів справи не представлено.

Наразі, як вказувалося вище, клопотання б/н від 18.04.2012р. позивача про витребування доказів залишено судом без задоволення як таке, що не відповідає приписам ст.38 Господарського процесуального кодексу України.

Прийняття наглядовою радою рішення щодо відсторонення голови правління ОСОБА_2 та заступника голови правління ОСОБА_3 від здійснення повноважень не свідчить про автоматичне порушення прав позивача і наявність права на звернення до суду, натомість суд відзначає про необхідність доведення своїх вимог належними доказами. Однак матеріали справи не свідчать про наявність порушення відповідачем прав позивача, а твердження позивача не можуть визнаватись належними доказами в розумінні положень ст.32 Господарського процесуального кодексу України.

Стосовно посилань позивача на порушення прав всіх акціонерів Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»суд зазначає, що відповідно до правової позиції, викладеної у Постанові №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»акціонери (учасники) господарського товариства не вправі звертатися до суду за захистом прав та інтересів інших акціонерів (учасників) господарського товариства та самого товариства поза відносинами представництва, а також обґрунтовувати свої вимоги порушенням прав інших акціонерів (учасників) товариства.

Відповідно до змісту п.11 вказаної Постанови №13 від 24.10.2008р. при вирішенні корпоративного спору господарський суд повинен встановити наявність в особи , яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або законного інтересу, на захист якого подано позов , а також з'ясувати питання про наявність чи відсутність факту їх порушення або оспорювання . Не можна задовольняти позовні вимоги щодо захисту права, яке може бути порушено у майбутньому і щодо якого невідомо, чи буде воно порушено . Аналогічна позиція викладена у листі б/н від 01.08.2007р. Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

При цьому, якщо за результатами розгляду справи факт такого порушення не встановлено, господарський суд не має підстав для задоволення позову (п.19 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»).

Одночасно, судом враховано, що захист цивільних прав та інтересів судом здійснюється у спосіб передбачений законом або договором.

Перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів визначається ч.2 ст.16 Цивільного кодексу України, до яких, зокрема, відносяться: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Аналогічні положення містить ст.20 Господарського кодексу України.

Крім того, суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

У п.10 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів»зазначено, що судам при вирішенні корпоративних спорів необхідно звернути увагу на неможливість застосування способів захисту прав та законних інтересів осіб, які не передбачені чинним законодавством, зокрема статтею 16 ЦК та статтею 20 ГК, та не випливають із положень законодавства.

Визначений позивачем спосіб захисту порушеного права у вигляді визнання незаконним рішення наглядової ради зазначеному переліку не відповідає.

Одночасно, позивачем не наведено, а судом не встановлено інших положень законодавства, що передбачали б такий спосіб захисту порушеного права, як визнання незаконним рішення органу товариства.

Вказані висновки суду узгоджуються з правовою позицією Вищого господарського суду України, викладеною у постанові від 26.06.2008р. по справі №7/124-07, а також Верховного Суду України, що відображена у листі б/н від 01.08.2007р. «Про практику розгляду судами корпоративних спорів».

Пунктом 2 ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право господарського суду щодо виходу за межі позовних вимог (за наявності зазначених в цій нормі умов, і про це є клопотання заінтересованої сторони), але не зміни таких вимог на власний розсуд чи спонукання до їх уточнення. Відповідного клопотання позивачем подано не було.

Згідно із правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 13.07.2004р. у справі №10/732, суд, дійшовши висновку, що предмет позову не відповідає встановленим законом або договором способам захисту прав, повинен відмовити у позові.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»про визнання незаконним рішення наглядової ради щодо відсторонення голови правління ОСОБА_2 та заступника голови правління ОСОБА_3 від здійснення повноважень підлягають залишенню без задоволення.

Провадження по справі в частині визнання недійсним наказу №37-К від 16.02.2012р. про обрання виконуючого обов'язки голови правління підлягає припиненню з огляду на таке:

Згідно із п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в господарських судах України.

Виключний перелік спорів, підвідомчих господарським судам встановлено ст.12 вказаного нормативно-правого акту. До вказаних спорів віднесено: 1) справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні господарських договорів, у тому числі щодо приватизації майна, та з інших підстав, крім: спорів про приватизацію державного житлового фонду; спорів, що виникають при погодженні стандартів та технічних умов; спорів про встановлення цін на продукцію (товари), а також тарифів на послуги (виконання робіт), якщо ці ціни і тарифи відповідно до законодавства не можуть бути встановлені за угодою сторін; спорів, що виникають із публічно-правових відносин та віднесені до компетенції Конституційного Суду України та адміністративних судів; інших спорів, вирішення яких відповідно до законів України та міжнародних договорів України віднесено до відання інших органів; 2) справи про банкрутство; 3) справи за заявами органів Антимонопольного комітету України, Рахункової палати з питань, віднесених законодавчими актами до їх компетенції; 4) справи, що виникають з корпоративних відносин у спорах між господарським товариством та його учасником (засновником, акціонером), у тому числі учасником, який вибув, а також між учасниками (засновниками, акціонерами) господарських товариств, що пов'язані із створенням, діяльністю, управлінням та припиненням діяльності цього товариства, крім трудових спорів; 5) справи у спорах щодо обліку прав на цінні папери; 6) справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Відповідно до п.1.12 Рекомендацій №04-5/14 від 28.12.2007р. Вищого господарського суду "Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин" у випадку коли в позовній заяві об'єднано вимоги про визнання недійсним рішення загальних зборів про обрання, звільнення, відкликання, поновлення на посаді тощо керівників чи інших посадових осіб товариства з підстав порушення норм ЦК України, ГК України, Закону України "Про господарські товариства", інших норм цивільного та господарського законодавства, статуту товариства з вимогами скасувати наказ про призначення (звільнення, відкликання) керівника чи іншої посадової особи або розірвати трудовий контракт, укладений з керівником чи іншими посадовими особами товариства, господарський суд повинен на підставі пункту 1 частини першої статті 80 ГПК припинити провадження в частині вимог, які стосуються відповідного наказу або трудового контракту.

Накази про прийняття на роботу та звільнення з посади є актами волевиявлення підприємства, спрямованими на встановлення або припинення трудових відносин між підприємством та конкретним працівником. Тому спори, пов'язані із скасуванням (визнанням недійсними) наказів про прийняття на роботу, звільнення з посади, належать до трудових спорів і непідвідомчі господарським судам. Разом з тим, справи у трудових спорах між учасником (засновником, акціонером) господарського товариства - фізичною особою і господарським товариством є підвідомчими (підсудними) загальним судам, що дає підстави для господарського суду першої інстанції припинити провадження у справі у разі встановлення відповідних обставин.

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, провадження по справі в частині визнання недійсним наказу №37-К від 16.02.2012р. про обрання виконуючого обов'язки голови правління підлягає припиненню на підставі п.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

У відповідності до ст.7 Закону України «Про судовий збір», п.4.12 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»судовий збір, сплачений за позовними вимогами, провадження за якими припинено, підлягає поверненню позивачу з Державного бюджету України. Одночасно, згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір за вимогами, в задоволенні яких відмовлено, підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», м.Київ про визнання незаконним рішення наглядової ради щодо відсторонення голови правління ОСОБА_2 та заступника голови правління ОСОБА_3 від здійснення повноважень.

Припинити провадження по справі в частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», м.Київ про визнання недійсним наказу №37-К від 16.02.2012р. про обрання виконуючого обов'язки голови правління.

Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс» (01001 м.Київ, вул.Михайлівська, буд.24/11-13в, ЄДРПОУ 34047518) з державного бюджету України судовий збір в сумі 536,50 грн.

У судовому засіданні 23.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.05.2012р.

Суддя М.О.Любченко