Рішення

від 23.05.2012 по справі 5011-62/3481-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-62/3481-2012 23.05.12

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс», м.Київ, ЄДРПОУ 34047518

до відповідача 1: Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», м.Київ, ЄДРПОУ 22868348

до відповідача 2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Озервін», м.Київ, ЄДРПОУ 37202211

про визнання недійсним попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна

Суддя Любченко М.О.

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача 1: ОСОБА_1 -по дов.

Від відповідача 2: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс», м.Київ звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до відповідача, Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування». м.Київ про визнання недійсним з моменту укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна №211, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Озервін»і Публічним акціонерним товариством «ХДІ страхування»та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що спірний договір від імені відповідача 1 підписаний не уповноваженою особою, що у відповідності до положень ст.203, 215 Цивільного кодексу України є підставою для визнання його недійсним.

Відповідач 1 у відзиві №230/юр від 04.04.2012р. та у додаткових поясненнях від 17.04.2012р. визнав вимоги про визнання недійсним договору №211 від 01.02.2012р., проте з інших підстав, ніж зазначені позивачем.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.03.2012р. залучено до участі у справі в якості відповідача 2 Товариство з обмеженою відповідальністю «Озервін».

Відповідач 2 у відзиві без номеру та дати, який надійшов на адресу господарського суду міста Києва 04.04.2012р., проти позовних вимог надав заперечення, посилаючись на недоведеність позивачем обставин, з якими положення діючого законодавства пов'язують визнання угод недійсними.

23.05.2012р. до господарського суду міста Києва надійшло клопотання б/н від 23.05.2012р. позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку із завантаженням представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс». За висновками суду, вказане клопотання підлягає залишенню судом без задоволення з урахуванням наступного.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що прийнття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Статтею 77 зазначеного Кодексу України передбачено, що господарський суд відкладає в межах строків, встановлених ст.69 цього Кодексу розгляд справи, коли за якихось обставин спір не може бути вирішено в даному засіданні.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т. п.). При цьому, господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з частинами першою -п'ятою статті 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами. Неможливість такої заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 -34 ГПК), причому відсутність коштів для оплати послуг представника не може свідчити про поважність причини його відсутності в судовому засіданні.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч.1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»при розгляді справи ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов?язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989р. Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»(Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Таким чином, за висновками суду, незважаючи на те, що позивач та відповідач 2 у судове засідання 23.05.2012р. не з'явилися, справа може бути розглянута за наявними у ній документами у відповідності до ст.75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка вказаних учасників судового спору не перешкоджає вирішенню справи по суті. При цьому, судом прийнято до уваги, що позивачем та відповідачем 2 вже було викладено свою правову позицію по суті спору, а явка сторін в засідання суду 23.05.2012р. була визнана судом не обов'язковою.

Твердження позивача про завантаженість представника не можуть бути належною підставою для відкладення розгляду справи, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»не було позбавлено права та можливості направити для участі в судовому процесі іншого представника. Наразі, велика завантаженість представника позивача є недоведеною належними та допустимими доказами. Крім того, суд також враховує те, що у клопотанні позивача відсутні будь-які посилання на бажання надати додаткові докази, які мають значення для розгляду справи.

З урахуванням викладених обставин, клопотання б/н від 23.05.2012р. позивача про відкладення розгляду справи залишено судом без задоволення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення позивача та відповідачів, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Частиною 1 ст.202 Цивільного кодексу України встановлено, що дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків є правочином.

За приписом ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

Згідно із ст.635 Цивільного кодексу України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір в майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором.

Як свідчать матеріали справи, 01.02.2012р. між Публічним акціонерним товариством «ХДІ страхування» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Озервін»(покупець) був укладений попередній договір, посвідчений 01.02.2012р. приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2 за реєстровим номером 211.

Відповідно до п.1.1 вказаного договору сторони зобов'язуються в майбутньому, в строк, обумовлений в цьому договорі, укласти і належним чином оформити договір купівлі-продажу частини нежитлового приміщення, на умовах і в порядку, визначених цим договором та діючим законодавством.

Згідно пункту 1.2. попереднього договору від 01.02.2012р. продавець зобов'язується в майбутньому передати у власність покупця, а покупець зобов'язується прийняти у власність частину нежитлового приміщення №2 загальною площею 89,30 кв.м., а саме приміщення другого поверху: приміщення 7 -площею 14,40 кв.м., приміщення 8 - площею 12,30 кв.м., приміщення 9 -загальною площею 2,90 кв.м., приміщення 10 -площею 1,40 кв.м., приміщення 11 -площею 3,20 кв.м., приміщення 12 -площею 9,60 кв.м., приміщення 13 -площею 29 кв.м., приміщення 14 -площею 16,50 кв.м.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із способів захисту цивільного права є визнання правочину недійсним.

За приписом ст.215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього кодексу, а саме: зміст правочину не може суперечити цьому кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства; особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності; волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі; правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним; правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

З урахуванням викладеного, недійсність правочину зумовлюється наявністю дефектів його елементів: дефекти (незаконність) змісту правочину; дефекти (недотримання) форми; дефекти суб'єктного складу; дефекти волі - невідповідність волі та волевиявлення.

Відповідно до статей 215 та 216 Цивільного кодексу України суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину.

За змістом Постанови №9 від 06.11.2009р. Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.

Одночасно, за змістом п.5 вказаної Постанови Пленуму Верхового Суду України вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків недійсного правочину може бути заявлена як однією із сторін правочину, так і іншою заінтересованою стороною, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із ст.4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до ст.33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, враховуючи, що Товариство з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»не є стороною за договором, позивачем, перш за все, має бути доведено факт порушення його прав та законних інтересів внаслідок укладання відповідачами попереднього договору купівлі-продажу.

Відповідно до виписки про стан рахунку у цінних паперах, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю «Навігатор Інвест»Товариство з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»є акціонером Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»з кількістю акцій 5150 штук.

За змістом ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства», ст.167 Господарського кодексу України корпоративні права -це сукупність майнових і немайнових прав акціонера - власника акцій товариства, які випливають з права власності на акції, що включають право на участь в управлінні акціонерним товариством, отримання дивідендів та активів акціонерного товариства у разі його ліквідації відповідно до закону, а також інші права та правомочності, передбачені законом чи статутними документами.

Статтею 25 вказаного нормативно-правового акту передбачено, що кожною простою акцією акціонерного товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи права на: участь в управлінні акціонерним товариством; отримання дивідендів; отримання у разі ліквідації товариства частини його майна або вартості частини майна товариства; отримання інформації про господарську діяльність акціонерного товариства.

Виходячи зі змісту позовної заяви та наданих у судових засіданнях пояснень, укладення спірного договору порушує права Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс»як акціонера відповідача 1, оскільки при відчуженні нерухомого майна підприємства має місце зниження активів Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», що призведе до зниження вартості акцій, та, як наслідок, прибутку акціонерів.

Згідно із ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Статтею 20 Господарського кодексу України передбачено, що кожний суб'єкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів.

Відповідно до ст.15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

За таких обставин, приймаючи до уваги викладені вище норми чинного законодавства, необхідною умовою застосування судом певного способу захисту є наявність, доведена належними у розумінні ст.34 Господарського процесуального кодексу України доказами, певного суб'єктивного права (інтересу) у позивача та порушення (невизнання або оспорювання) цього права (інтересу) з боку відповідача.

Обов'язковість доведення наявності факту порушення спірною угодою прав та/або інтересів позивача узгоджується з позицією Вищого господарського кодексу України, викладеною в абз.1 п.4 Роз'яснення №02-5/111 від 12.03.1999р. «Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням угод недійсними».

Як встановлено судом, позивач безпосередньо не є стороною, вигодонабувачем чи зобов'язаною особою за спірним договором, з огляду на що у відповідності до положень ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України та ст.ст.173, 174 Господарського кодексу України, які визначають угоду як підставу для виникнення у її сторін кореспондуючих прав та обов'язків, спірний договір безпосередньо не впливає на права та обов'язки позивача.

При цьому, наявність у позивача статусу акціонера відповідача 1, що має відповідні корпоративні права, також не створює підстав для виникнення певних суб'єктивних прав або інтересів щодо спірної угоди враховуючи, що згідно із ст.167 Господарського кодексу України, ст.2 Закону України «Про акціонерні товариства»обсяг прав акціонера товариства не включає у собі можливість оспорювати угоди, укладені товариством, або набувати прав чи обов'язків за такими угодами виключно в силу наявності корпоративних прав.

У Рішенні Конституційного Суду України №18-рп/2004 від 1.12.2004р. у справі №1-10/2004 щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес) зазначено, що акціонер може захищати свої безпосередні права чи охоронювані законом інтереси шляхом звернення до суду у випадку їх порушення, оспорювання чи невизнання самим акціонерним товариством, учасником якого він є, органами чи іншими акціонерами цього товариства. Порядок судового захисту порушених будь-ким, у тому числі третіми особами, прав чи охоронюваних законом інтересів акціонерного товариства, які не можуть вважатися тотожними простій сукупності індивідуальних охоронюваних законом інтересів його акціонерів, визначається законом.

Відповідно до правової позиції, викладеної у Рекомендаціях №04-5/14 від 28.12.2007р. Президії Вищого господарського суду України «Про практику застосування законодавства у розгляді справ, що виникають з корпоративних відносин»суди у вирішенні спорів за позовами акціонерів про захист прав акціонерного товариства, в тому числі, про визнання недійсними угод, укладених товариством, повинні досліджувати, чи уповноважений акціонер на представництво інтересів акціонерного товариства. Відсутність такого уповноваження може бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Крім того, у п.51 Постанови №13 від 24.10.2008р. Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами корпоративних спорів» роз'яснено, що законом не передбачено право акціонера (учасника) господарського товариства звертатися до суду за захистом прав чи охоронюваних законом інтересів товариства поза відносинами представництва.

Таким чином, до складу повноважень акціонера господарського товариства при реалізації своїх корпоративних прав не відноситься право визнавати недійсними правочини, що були укладені самим господарським товариством, крім випадків, коли він уповноважений на це відповідним акціонерним товариством або якщо таке право надається йому статутом акціонерного товариства.

Проте, виходячи зі змісту статуту Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування»таких прав акціонера не передбачено.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що спірний договір безпосередньо не зачіпає права та охоронювані законом інтереси позивача, у тому числі, його корпоративні права як акціонера відповідача 1, обсяг та зміст яких не перебуває в залежності від спірного договору, суд дійшов висновку про відсутність порушення прав або охоронюваних законом інтересів позивача внаслідок укладання між Товариством з обмеженою відповідальністю «Озервін»і Публічним акціонерним товариством «ХДІ страхування» попереднього договору №211 від 01.02.2012р., що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

При цьому, заява відповідача 1 про визнання позову судом до уваги не приймається з урахуванням приписів ч.5 ст.78 Господарського процесуального кодексу України. При цьому, суд зазначає, що Публічне акціонерне товариство «ХДІ страхування»не позбавлено права та можливості самостійно звернутися до суду з позовом про визнання недійсним попереднього договору.

Згідно із ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає віднесенню на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.43, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «ОніксФінанс», м.Київ до Публічного акціонерного товариства «ХДІ страхування», м.Київ, Товариства з обмеженою відповідальністю «Озервін», м.Київ про визнання недійсним з моменту укладення попереднього договору купівлі-продажу нерухомого майна №211, який був укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Озервін»і Публічним акціонерним товариством "ХДІ страхування" та посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу ОСОБА_2

У судовому засіданні 23.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повне рішення складено 28.05.2012р.

Суддя М.О.Любченко