Рішення

від 23.05.2012 по справі 5011-55/3954-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-55/3954-2012 23.05.12

Господарський суд міста Києва у складі судді Ягічевої Н.І.,

за участі секретаря Іванова О.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовною заявою: Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдленд», м.Київ

до Відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний Дім «Лідер», м.Київ

про: стягнення 21 143,00 грн.

за участю уповноважених представників:

від Позивача -ОСОБА_1 -(довір № б/н від 22.02.2012р.)

від Відповідача - не з'явились;

СУТЬ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Трейдленд», м.Київ (далі -Позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгівельний дім «Лідер», м.Київ (далі -Відповідач) про стягнення 21 143,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем грошових зобов'язань внаслідок чого утворилась стягувана заборгованість.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2012р. порушено провадження у справі за вказаними позовними вимогами, розгляд справи призначено на 19.04.2012р.

19.04.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшли додаткові документи по справі, а саме: Витяг з ЄДРПОУ станом на 01.04.2012р. щодо статусу та місцезнаходження Відповідача, Акт звіряння взаємних розрахунків станом на 18.04.2012р. підписаний з боку Позивача з доказами направлення Відповідачу, довідку № 63/04 від 19.04.2012р. щодо наявної заборгованості Відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.04.2012р. розгляд справи було відкладено на 23.05.2012рю. у зв'язку з неявкою в судове засідання представника Відповідача на підставі ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

27.04.2012р. через канцелярію суду від Позивача надійшла заява про збільшення позовних вимог з доказами направлення Відповідачу, відповідно до якої Позивач просив стягнути з Відповідача -основний борг у розмірі -20 584,44 грн. та пеню у розмірі -1459,80 грн.

Позовні вимоги розглядаються з урахування заяви про збільшення на підставі ст.22 Господарського процесуального кодексу України.

23.05.2012р. від Позивача через канцелярію суду надійшла для залучення довідка про стан заборгованості Відповідача № 28/05 від 23.05.2012р.

В судовому засіданні 23.05.2012р. представник Позивача підтримав позовні вимоги з урахуванням їх збільшення, просив суд задовольнити позов.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзиву та доказів сплати заборгованості не надав, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи та за Витягом з ЄДРПОУ щодо статусу та місцезнаходження Відповідача.

З матеріалів справи вбачається, що вказана судова кореспонденція не була отримана Відповідачем, у зв'язку з відсутністю останнього за його юридичною адресою -02156, м.Київ, вул. Братиславська, 14-Б.

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною в позовній заяві (роз'яснення Президії Вищого арбітражного суду України від 18.09.97 р. N 02-5/289 із змінами "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України").

Крім того, в інформаційному листі Вищого господарського суду України від 14.08.2007 р. N 01-8/675 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у першому півріччі 2007 року" (пункт 15) зазначено, що відповідно до пункту 2 частини другої статті 54 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити, зокрема, місцезнаходження сторін (для юридичних осіб).

Згідно із статтею 93 Цивільного кодексу України місцезнаходженням юридичної особи є адреса органу або особи, які відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступають від її імені.

У пункті 11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2007 р. N 01-8/123 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2006 році" зазначено, що до повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі Господарський процесуальний кодекс України, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

З матеріалів справи вбачається, що ухвали суду надсилались відповідачу за адресою, зазначеною в позовній заяві, та в Витязі з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців стосовно статусу та місцезнаходження Відповідача доданої Позивачем до матеріалів справи на вимогу ухвали суду.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Таким чином, судом були вжиті усі належні заходи для повідомлення Відповідача про місце, дату та час проведення судового засідання, шляхом надсилання поштової кореспонденції на його юридичну адресу.

Відповідно до статті 75 Господарського процесуального кодексу України, якщо відзив на позов та витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Зважаючи на достатність представлених Позивачем документів, згідно статті 75 Господарського процесуального кодексу України справа розглянута за наявними у ній матеріалами.

Клопотання щодо фіксації судового процесу Позивачем не заявлялось, у зв'язку з чим, розгляд справи здійснювався без застосуванням засобів технічної фіксації судового процесу у відповідності до статті 81-1 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, долучивши до матеріалів справи надані Позивачем докази та заслухавши в засіданні пояснення представника Позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

25.08.2011 року між Позивачем (Постачальник) та Відповідачем (Покупець) укладено Договір поставки №10583.

Відповідно до п.1.1 Договору, Постачальник продає, а Покупець приймає у власність Товари, які вказані в накладних, що складають невід'ємну частину Договору, на умовах викладених у ньому.

Згідно до п.1.2 Договору, право власності на Товар переходить з моменту підписання накладної та фактичного отримання Товару.

Як вбачається з п.2.2.1 Договору Покупець зобов'язаний прийняти і оплатити Товар на умовах і в термін згідно даного Договору.

Відповідно до п.4.1 Договору, ціна Договору визначається в накладних загальною сумою Товару, поставленого протягом строку дії даного Договору.

Згідно до п.4.2 Договору, ціна Товару для кожної окремої поставки визначається згідно прайс-листів Продавця та видаткових накладних.

Пунктом 4.4 Договору, встановлено, що розрахунки за Товар проводяться шляхом перерахування грошових коштів на розрахункові рахунки Продавця, то вказані в даному Договорі. Валюта розрахунків - гривня.

Відповідно до п.4.5 Договору, розрахунки за товар Покупець проводить на умовах відстрочки платежу протягом 10 банківських днів, з моменту його отримання.

У випадку несвоєчасної оплати реалізованого Товару Покупець сплачує на вимогу Постачальника пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, від суми заборгованості. (п.7.2 Договору).

Цей Договір набирає чинності з моменту його підписання Сторонами і діє до 31 грудня 2012 року. (п.8.1 Договору).

На виконання умов Договору Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 20 584,44 грн., згідно видаткової накладної № 0-0024131 від 25.08.2011р., яка підписана та скріплена печатками з боку обох сторін.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався в повному обсягу, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі -20 584,44 грн.

Відповідач процесуальними правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, не скористався, хоча належним чином повідомлявся про судові засідання шляхом своєчасного надсилання ухвал за адресою, визначеною за матеріалами справи.

Дослідивши матеріали справи суд вважає вимоги Позивача до Відповідача такими, що підлягають задоволенню повному обсягу враховуючи наступне:

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні Відповідача до виконання грошових зобов'язань за договором поставки та застосуванні наслідків їх невиконання у вигляді стягнення пені та 3% річних.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають зокрема з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

Беручи до уваги правову природу укладеного договору, кореспондуючі права та обов'язки його сторін, оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватися судом з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини з поставки.

Як встановлено ч.1 ст.265 Господарського кодексу України та ч.1 ст.712 Цивільного кодексу України за поставлену продукцію покупець зобов'язаний сплатити постачальнику певну грошову суму.

В силу приписів ч.6 ст.265 Господарського кодексу України та ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до правовідносин постачання застосовуються норми Цивільного кодексу України про купівлю-продаж, які (ст.655, ч.1 ст.691) також передбачають обов'язок покупця сплатити за придбаний товар певну суму грошових коштів.

Отже, в контексті зазначених норм укладений між Позивачем та Відповідачем договір №10583 від 25.08.2011р., є належною підставою для виникнення у останнього грошових зобов'язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як встановлено ч.ч.1, 2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або законодавством не встановлений інший строк оплати товару.

При цьому, приписи ч.7 ст.193 Господарського кодексу України та ст.525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст. 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

На виконання умов Договору Позивачем поставлено Відповідачу товар на загальну суму 20 584,44 грн., згідно видаткової накладної № 0-0024131 від 25.08.2011р., яка підписана та скріплена печатками з боку обох сторін.

Відповідно до п.4.5 Договору, розрахунки за товар Покупець проводить на умовах відстрочки платежу протягом 10 банківських днів, з моменту його отримання.

Відповідач за поставлений товар не розрахувався в повному обсягу, в наслідок чого утворилась заборгованість у розмірі -20 584,44 грн.

Таке невиконання грошових зобов'язань кваліфікується судом як їх порушення зобов'язання у розумінні ст. 610 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання та на вимогу кредитора має сплатити суму боргу, що узгоджується із правами постачальника, передбаченими ч.3 ст.692 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України та ст.598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості перед Позивачем за поставлений товар та її розмір, підтверджується матеріалами справи, Відповідачем в порядку ст.ст. 4-3, 33 Господарського процесуального кодексу України не спростована (наявність)/недоведене припинення зобов'язання будь-яким передбаченим законом способом, , позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню у повному обсягу - у сумі 20 584,44 грн.

За змістом ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають наслідки, встановлені договором або законом, у тому числі -сплата неустойки, що узгоджується із ч. 1 ст. 550 Цивільного кодексу України.

Аналогічні положення закріплені і в ст.ст. 216, 217 Господарського кодексу України. При цьому, несвоєчасне виконання грошових зобов'язань є належною підставою у розумінні ст. 218 Господарського кодексу України для застосування заходів господарсько-правової відповідальності.

Як встановлено ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є вид неустойки, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Враховуючи, що домовленість Позивача та Відповідача про застосування пені у разі прострочення оплати сформульована безпосередньо у п. 7.2. Договору, вимоги ст. 547 Цивільного кодексу України стосовно форми правочину щодо забезпечення виконання зобов'язання, видом якого у розумінні ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України є неустойка, у розглядуваному випадку дотримані.

З огляду на встановлений судом факт порушення грошових зобов'язань Відповідачем, суд дійшов висновку про обґрунтованість висування Позивачем вимог про застосування наслідків такого порушення у вигляді стягнення пені.

Приймаючи до уваги, що наявність заборгованості Відповідача перед Позивачем у досліджуваний період підтверджується матеріалами справи, розмір заявленої до стягнення пені не перевищує встановленого ст.3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" граничного розміру, а період стягнення визначений із урахуванням меж, передбачених ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України суд, перевіривши арифметичних розрахунок в цій частині позовних вимог дійшов висновку про задоволення стягнення пені повністю у розмірі 1459,80 грн.

Відповідно до ст.49 Господарського процесуального кодексу України судової витрати покладаються на Відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,43, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдленд», м.Київ (код ЄДРПОУ 25592668) задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лідер», м.Київ (код ЄДРПОУ 34635718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдленд», м.Київ (код ЄДРПОУ 25592668) основний борг у розмірі 20 584,44 грн. та пеню у розмірі -1459,80 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Лідер», м.Київ (код ЄДРПОУ 34635718) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Трейдленд», м.Київ (код ЄДРПОУ 25592668) судовий збір в розмірі 1609,50 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 23.05.2012р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписаний 25.05.2012р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду скарги апеляційним господарським судом.

Суддя Н.І. Ягічева