Рішення

від 15.05.2012 по справі 5011-47/3894-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/3894-2012 15.05.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо -комерційна фірма "БАО"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Казка плюс"

Про стягнення 216 890, 26 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 15.05.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 216 890 грн. 26 коп. за договором поставки № 25 від 25.01.2011, з яких: 153 403 грн. 98 коп. - основний борг, 62 459 грн. 45 коп. -пеня, 1 026 грн. 83 коп. -3 % річних, а також відшкодування судових витрат.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.03.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/3894-2012, розгляд справи було призначено на 24.04.2012.

23.04.2012 через загальний відділ канцелярії Господарського суду міста Києва відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та зазначив, що нарахування пені за прострочення виконання зобов'язання сторонами у договорі поставки № 25 від 25.01.2011 не погоджено, а тому і підстав для її нарахування немає. Зокрема, відповідач наголошує на тому, що він не вважає себе таким, що прострочив виконання зобов'язання, оскільки в п. 3.2. договору поставки № 25 від 25.01.2011 не визначено, коли саме починається відлік терміну в 180 днів, а тому виконання такого зобов'язання підлягає в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України. Однак, відповідач не отримував вимоги в порядку ст. 530 Цивільного кодексу України, а тому виконання зобов'язання ним не прострочено.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2012 розгляд справи було відкладено до 15.05.2012, у зв'язку із необхідністю витребування у сторін спору додаткових доказів та пояснень по справі, які необхідні для вирішення спору.

В судовому засіданні 15.05.2012 представник позивача надав письмову заяву про зменшення позовних вимог, в якій повідомив суд про те, що відповідач перерахував на розрахунковий рахунок позивача грошові кошти на погашення суми основного боргу, у зв'язку з чим відповідач просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казка плюс" 113 403, 98 грн. -основного боргу, 62 459,45 грн. - пені та 1 026,83 грн. -3 % річних. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 25 від 25.01.2011 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 442 524,68 грн. Проте відповідач здійснив лише часткову оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 113 403, 98 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 62 459,45 грн., а також у відповідності до приписів статті 625 Цивільного кодексу України 3 % річних в розмірі 1 026,83 грн.

Відповідно до ч. 4 т. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Судом розглянуто в судовому засіданні 15.05.2012, подану позивачем заяву про зменшення позовних вимог та, враховуючи положення ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, суд приймає вказану заяву.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав пояснення по справі, з урахуванням відзиву на позовну заяву.

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

25.01.2011 між позивачем -«Виробничо -комерційна фірма "БАО" , як постачальником, та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Казка плюс", як покупцем, було укладено договір № 25, за умовами якого позивач зобов'язався передати товар відповідачу, а відповідач зобов'язався прийняти товар і оплатити за нього встановлену даним договором вартість (п. 1.1.).

Умовами договору № 25 від 25.01.2011 сторони погодили, що товар постачається окремими партіями у відповідності до видаткових та податкових накладних, які є невід'ємними додатками до цього договору, і визначають асортимент, назву, кількість, відпускну ціну, загальну вартість продукції та строк розрахунків (п. 1.3.). Строк на розрахунок за поставлений товар складає 180 календарних днів (п. 3.2.).

14.07.2011 сторони уклали додаткову угоду до договору № 25 від 25.01.2011 (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), яка підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, та погодили, що строк на розрахунок за поставлений товар складатиме 120 календарних днів з моменту поставки товару на склад покупця (належним чином засвідчена позивачем копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), яка підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб.

Відповідно до видаткових накладних за період з 31.01.2011 до 08.08.2011, в яких зазначена кінцева дата оплати поставленого товару (належним чином засвідчені позивачем копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 442 524,57 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором № 25 від 25.01.2011, поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 442 524,57 грн. Натомість, відповідач здійснив лише частковий розрахунок за отриманий товар, повністю поставлений товар у строк, встановлений п.3.2 договору № 25 від 25.01.2011 (з урахуванням додаткової угоди від 14.07.2011) -не оплатив, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 113 403, 98 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог).

Зокрема, позивач в позовній заяві повідомляє, що відповідач повернув позивачу товар на загальну суму 45 352,68 грн.

Позивач у позовній заяві стверджує , що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач так і не оплатив поставлений позивачем товар на суму 113 403, 98 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу за договором № 25 від 25.01.2011 в сумі 113 403, 98 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно п. 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

За змістом статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Договором або законом можуть бути встановлені інші види забезпечення виконання зобов'язання.

Згідно зі ст. 547 Цивільного кодексу України правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Пунктом 6.1. договору № 25 від 25.01.2011 встановлено, що у випадку порушення відповідачем строків розрахунку за поставлений товар, відповідач сплачує позивачу штраф в розмірі 0,5 % від простроченої суми за кожний день прострочення.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частина 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору від № 25 від 25.01.2011, як постачальник, було поставлено відповідачу товар на загальну суму 442 524,57 грн., що підтверджується видатковими накладними за період з 31.01.2011 до 08.08.2011 до вказаного договору, проте відповідач, як покупець, свій обов'язок щодо оплати поставленого йому позивачем товару в строк, встановлений п. 3.2 договору № 25 від 25.01.2011 (з урахуванням додаткової угоди від 14.07.2011) -виконав лише частково, внаслідок чого у Товариства з обмеженою відповідальністю "Казка плюс" перед Товариством з обмеженою відповідальністю «Виробничо -комерційна фірма "БАО" виник борг в сумі 113 403, 98 грн. (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог). Доказів протилежного суду станом на момент вирішення спору надано не було.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 113 403, 98 грн., яка виникла внаслідок неоплати відповідачем отриманого товару за договором № 25 від 25.01.2011 -є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач, посилаючись на п. 6.1. договору № 25 від 25.01.2011 просить стягнути з відповідача пеню в розмірі 62 459,45 грн. за період з 08.11.2011 до 27.02.2012.

Разом з тим, судом встановлено, що п. 6.1. договору № 25 від 25.01.2011 сторони погодили нарахування штрафу в зв'язку з простроченням відповідачем виконання зобов'язання, а відтак суд приходить до висновку, що сторонами не було погоджено в письмовій формі нарахування пені, що порушує порядок встановлений ст. 547 Цивільного кодексу України.

Натомість, позивачем не заявлено вимоги про стягнення з відповідача за договором № 25 від 25.01.2011 штрафу.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 83 ГПК України господарський суд, приймаючи рішення, має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Разом з тим, клопотань в порядку ст. 83 ГПК України до суду не надходило, не заявлялось.

Враховуючи вищенаведене, суд відмовляє позивачу в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача пені в сумі 62 459,45 грн.

Серед іншого, позивач простить стягнути з відповідача 3 % річних за період з 08.11.2011 до 27.02.2012 в розмірі 1 026,83 грн.

Судом перевірено наданий позивачем розрахунок 3 % річних, з яким суд погоджується щодо суми, строку і ставки нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договором № 25 від 25.01.2011, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 3 % річних є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю в розмірі 1 026,83 грн.

Витрати по оплаті судового збору згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на сторони пропорційно задоволеним вимогам.

Керуючись ст.ст. 33, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Казка плюс" (ідентифікаційний код -25405867, місцезнаходження: 01103, м. Київ, вул. Кіквідзе, 13), з будь-якого рахунку виявленого державним виконавцем під час виконання судового рішення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Виробничо -комерційна фірма "БАО" (ідентифікаційний код -13529668, місцезнаходження: 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 90) 113 403 (сто тринадцять тисяч чотириста три) грн. 98 грн. -основного боргу, 1 026 (одна тисяча двадцять шість) грн. 83 коп. - 3 % річних та 2 288 (дві тисячі двісті вісімдесят вісім) грн. 62 коп. -витрати по сплаті судового збору.

3. Повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «Виробничо -комерційна фірма "БАО" (ідентифікаційний код -13529668, місцезнаходження: 83050, м. Донецьк, вул. Артема, 90) 800 (вісімсот) грн. 00 коп. -судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 21.05.2012