Рішення

від 16.05.2012 по справі 5011-48/2027-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-48/2027-2012 16.05.12

За позовомКомунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду м. Києва "Плесо" доТовариства з обмеженою відповідальністю "Колімфо" простягнення 101 956,50 грн. Суддя Бойко Р.В.

Представники сторін:

від позивача:Малюга В.М. від відповідача:Лозко І.І., Дзюба І.М.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду м. Києва "Плесо" (надалі -"Підприємство") звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Колімфо" (надалі -"Товариство") про стягнення 109 053,59 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору оренди приміщення від 07.09.2009 р. позивач передав у платне строкове користування приміщення, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по внесенню орендної плати не виконав, у зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 94 662,26 грн. Крім того, позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 412,43 грн., 3% річних у розмірі 4 512,67 грн. та інфляційних у розмірі 9 506,23 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.02.2012 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 14.03.2012 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.03.2012 р. розгляд справи відкладено до 28.03.2012 р. у зв'язку із неявкою відповідача та невиконанням сторонами вимог ухвали суду.

22.03.2012 р. через канцелярію суду представником позивача поданий уточнений розрахунок суми позову, в якому позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 335,86 грн., 3% річних у розмірі 2 443,16 грн. та інфляційних у розмірі 3 515,22 грн.

28.03.2012 р. відповідачем через канцелярію суду надані заперечення на позовну заяву, в яких проти задоволення позовних вимог заперечував, обґрунтовуючи несплату орендної плати зміною керівництва.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 28.03.2012 р. розгляд справи відкладено до 18.04.2012 р. у зв'язку із необхідністю перевірки викладених обставин.

18.04.2012 р. через канцелярію суду від представника відповідача надійшло клопотання про витребування документів, зокрема бухгалтерської документації, що засвідчує перебування на балансі позивача спірних нежитлових приміщень.

У задоволенні клопотання відповідача про витребування доказів судом відмовлено, оскільки заявником не наведено сукупності підстав, передбачених ст. 38 Господарського процесуального кодексу України.

Розпорядженням в.о. Голови господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. у зв'язку із перебуванням судді Бойко Р.В. у відпустці справу №5011-48/2027-2012 передано на розгляд судді Підченко Ю.О.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 18.04.2012 р. справу прийнято до провадження суддею Підченко Ю.О., розгляд справи призначено на 16.05.2012 р.

В судове засідання представник позивача з'явився, на виконання вимог ухвал суду надав документи, позовні вимоги підтримав повністю.

Представники відповідача в судове засідання з'явилися, вимоги ухвал суду виконали, проти задоволення позовних вимог заперечували.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.09.2009 р. між Підприємством (орендодавець) та Товариством (орендар) укладений договір оренди приміщення (надалі -"Договір").

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київради від 24.01.2008 р. №21/4493 "Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладання договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення за адресою: м. Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Венеція", №К.12 під медпункт.

Пунктом 2.1.1 Договору сторони погодили, що об'єктом оренди є нежитлове приміщення в будинку №К.3 загальною площею 85,2 кв.м., з викопіюванням з поверхового плану, що складає невід'ємну частину цього договору, і яке знаходиться за адресою: м. Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Венеція", №К.3 під кафе з реалізацією горілчаних виробів.

Згідно з п. 2.4 Договору об'єкт оренди належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Підприємства.

Пунктом 3.1 Договору встановлено, що за користування об'єктом оренди орендар сплачує орендодавцю орендну плату, розрахунок якої здійснюється на підставі Методики розрахунку орендної плати за користування майном територіальної громади м. Києва, затвердженої рішенням Київради від 28.09.2009 р. №34/91. Відповідно до пункту 3.2 Договору розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається з урахуванням індексу інфляції за поточний місяць.

Згідно з п. 3.6 Договору орендна плата сплачується орендарем незалежно від наслідків господарської діяльності орендаря щомісячно не пізніше 10 числа поточного місяця на рахунок орендодавця.

Відповідно до п. 4.1 Договору орендодавець зобов'язаний протягом 30 календарних днів з моменту підписання цього Договору з додатками передати, а орендар прийняти по акту приймання-передачі об'єкт оренди.

На виконання умов Договору 07.09.2009 р. позивач передав, а відповідач прийняв в оренду нерухоме майно: одноповерхову будівлю загальною площею 85,2 кв.м., за адресою: м. Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Венеція", що підтверджується актом приймання-передачі об'єкта оренди до Договору від 07.09.2009 р.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним виконанням, на думку позивача, відповідачем грошового зобов'язання за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для стягнення заборгованості по сплаті орендної плати за період з червня 2010 року по січень 2012 року.

Договір є договором оренди, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 58 Цивільного кодексу України та Глави 30 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи підтверджується факт передачі позивачем в оренду, прийняття відповідачем та користування ним приміщеннями за Договором. За період користування відповідачем майном з травня 2010 року по січень 2012 року позивачем нараховано орендну плату у розмірі 133 819,84 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України, враховуючи приписи п. 3.6 Договору відповідач повинен був сплачувати орендну плату не пізніше 10 числа поточного місяця.

Відповідачем частково сплачувалась оренда плата на суму 39 157,58 грн., що підтверджується банківськими виписками з рахунку позивача.

За таких обставин, заборгованість відповідача з орендної плати за період з червня 2010 року по січень 2012 року становить 94 662,26 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 94 662,26 грн. на підставі Договору. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Товариством обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

По-перше, твердження відповідача про те, що згідно умов Договору позивачем було передано у користування відповідача кафе загальною площею 82,5 кв.м., якого на балансі Підприємства не було, судом відхиляються з огляду на таке.

Відповідно до п. 1.1 Договору орендодавець на підставі рішення Київради від 24.01.2008 р. №21/4493 "Про продовження термінів дії договорів оренди, надання дозволів на укладання договорів суборенди та встановлення пільгових орендних ставок" передає, а орендар приймає в оренду нерухоме майно, а саме: нежиле приміщення за адресою: м. Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Венеція", №К12 під медпункт .

Вказаний об'єкт оренди (медпункт) належить до комунальної власності територіальної громади міста Києва і знаходиться на балансі Підприємства, що визначено пунктом 2.4 Договору.

Крім того, як вбачається з листа відповідача №59 від 28.03.2012 р., Товариству було відомо, що на балансі Підприємства знаходяться такі споруди: три пункти прокату, медпункт, павільйон, пляжний будинок, забір металевий, сарай, тіньовий навіс, літній будинок, трансформатор.

Тобто, суд приходить до висновку, що об'єктом оренди згідно умов Договору є приміщення медпункту площею 82,5 кв.м., яке знаходиться на балансі позивача. Про перебування спірного приміщення на балансі Підприємства відповідачу було відомо, що підтверджується матеріалами справи.

По-друге, стосовно посилань відповідача на те, що у орендованому приміщенні відбулася пожежа, яка знищила розважальний комплекс "Сан-Сіті" та прилеглі приміщення суд відзначає наступне.

Як вбачається із пояснень відповідача та листа Дніпровського РВ ГУ Держтехногенбезпеки у м. Києві №4/730 від 17.04.2012 р. у приміщенні за адресою: м. Київ, Гідропарк, острів Долобецький, пляж "Венеція", №К (площею 85,2 кв.м.) 15.05.2008 р. сталася пожежа.

В той же час, Договір укладено сторонами 07.09.2009 р., тобто більше, ніж через рік після того, як у спірному приміщенні відбулася пожежа. При цьому, із акту приймання-передачі об'єкта оренди до Договору від 07.09.2009 р. вбачається, що стан об'єкту є задовільним, а будівля (зокрема, дах, поли, перекриття та несучі конструкції, стіни, двері та ін.) потребує ремонту. Незважаючи на це сторонами укладено Договір оренди, тобто погоджено можливість належного користування цим майном.

Тобто, на момент укладення Договору відповідачеві було відомо про те, що в орендованому приміщенні сталася пожежа, яка пошкодила значну кількість даної будівлі.

Наведене підтверджує існування об'єкту оренди та обізнаністю сторін про його стан.

Таким чином, посилання відповідача на факт пошкодження орендованого приміщення внаслідок настання пожежі 15.05.2008 р. є безпідставним.

По-третє, твердження відповідача про те, що Договір укладений з боку орендаря попереднім керівництвом Товариства, а нове керівництво направляло на адресу позивача пропозиції стосовно розірвання Договору, судом не приймаються до уваги з огляду на таке.

Пунктом 9.3 Договору передбачено, що одностороння відмова від договору не допускається.

Відповідно до п. 9.7 Договору на вимогу однієї із сторін договір може бути достроково розірвано за рішенням суду, господарського суду у разі невиконання сторонами своїх зобов'язань та з інших підстав, передбачених законодавчими актами України.

Матеріали справи не містять доказів звернення Товариства до суду з вимогами про розірвання спірного Договору.

Посилання відповідача на укладення Договору попереднім керівництвом судом відхиляється, оскільки за змістом положень ст. 92, 96, 97 Цивільного кодексу України керівний орган Товариства здійснює лише функції управління таким товариством, а зміна його особового складу не впливає на обсяг прав та обов'язків такої юридичної особи.

За таких обставин, позовні вимоги Підприємства про стягнення з Товариства заборгованості у розмірі 94 662,26 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 335,86 грн., 3% річних у розмірі 2 443,16 грн. та інфляційних у розмірі 3 515,22 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з червня 2010 року по січень 2012 року.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно із положень ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є пеня.

Відповідно до п. 6.2 Договору за несвоєчасну сплату орендних платежів орендар сплачує на користь орендодавця пеню в розмірі 0,5% від розміру несплачених орендних платежів за кожний день прострочення, але не більше розміру, встановленого законодавством України.

Суд перевірив та, враховуючи відсутність підстав для виходу за межі позовних вимог, вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у заявленому позивачем розмірі, яка розраховується з урахуванням розміру подвійної облікової ставки НБУ на день виникнення заборгованості та дотриманням положень ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Положення вказаної норми не передбачають можливості вибіркового обрання особою індексів інфляції за окремі періоди в межах заявленого періоду за який нараховуються інфляційній, а тому мають враховуватися всі індекси інфляції (в т.ч. з від'ємним значенням). Наведене додатково підтверджується листом Верховного Суду України від 03.04.1997 р.

№ 62-97р.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 27.01.2011 р. у справі №37/345 та від 28.02.2011 р. у справі №37/340.

Із поданого розрахунку вбачається, що позивачем неправомірно не враховані індекси інфляції за червень та липень 2011 року, які мають від'ємне значення,

Крім того, суд здійснює перерахунок 3% річних та інфляційних враховуючи положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 10.07.2010 р., 10.10.2010 р., 10.04.2011 р., 10.07.2011 р., 10.09.2011 р. та 10.12.2011 р. припадають на вихідні дні, а тому останній день виконання грошового зобов'язання переноситься на понеділок.

З урахуванням викладеного за перерахунком суду розмір 3% річних та інфляційних, що підлягають стягненню з відповідача складає 2 438,46 грн. та 3 392,03 грн. відповідно. В іншій частині (3% річних у розмірі 4,70 грн. та інфляційні в розмірі 123,19 грн.) 3% річних та інфляційні обраховані невірно (не враховані приписи ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України та листа Верховного Суду України від 03.04.1997 р. № 62-97р.).

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Товариства на користь Підприємства заборгованості у розмірі

94 662,26 грн., пені у розмірі 1 335,86 грн., 3% річних у розмірі 2 438,46 грн. та інфляційних у розмірі 3 392,03 грн.

В іншій частині (3% річних у розмірі 4,70 грн. та інфляційні в розмірі 123,19 грн.) необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду м. Києва "Плесо" задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Колімфо" (02094, м. Київ, вул. Попудренка, 52; ідентифікаційний код 31065136) на користь Комунального підприємства виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) по охороні, утриманню та експлуатації земельного водного фонду м. Києва "Плесо" (04071, м. Київ, вул. Дегтярівська, 7; ідентифікаційний код 23505151) заборгованість у розмірі 94 662 (дев'яносто чотири тисячі шістсот шістдесят дві) грн. 26 коп., пеню у розмірі 1 335 (одна тисяча триста тридцять п'ять) грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 2 438 (дві тисячі чотириста тридцять вісім) грн. 46 коп., інфляційні у розмірі 3 392 (три тисячі триста дев'яносто дві) грн. 03 коп. та судовий збір у розмірі 2 036 (дві тисячі тридцять шість) грн. 57 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.В. Бойко

Дата підписання повного тексту рішення -21.05.2012 р.