Рішення

від 26.04.2012 по справі 5011-47/4152-2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 5011-47/4152-2012 26.04.12

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг Лінде"

До Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма - Сіті"

Про стягнення 14 075, 22 грн.

Суддя Станік С.Р.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 -представник за довіреністю

від відповідача: ОСОБА_2 -представник за довіреністю

На підставі статті 85 Господарського процесуального кодексу України в судовому засіданні 26.04.2012 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 14 075, 22 грн. за договором № 6 від 16.01.2006.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.04.2012 було порушено провадження у справі № 5011-47/4152-2012, розгляд справи було призначено на 26.04.2012.

В судовому засіданні 26.04.2012 представник позивача підтримав заявлені вимоги та просив суд позов задовольнити. Позовні вимоги мотивовані тим, що позивачем на виконання умов договору № 6 від 16.01.2006 було поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 968,45 грн. Проте відповідач не здійснив оплату отриманого товару, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13 968,45 грн.

Серед іншого, позивач у відповідності до умов вищевказаного договору просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 106,77 грн.

Представник відповідача в даному судовому засіданні надав документи по справі, а також відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти позову, наголошуючи на тому, що в силу вимог ст. ст. 257, 267 Цивільного кодексу України та п. 9.5. договору № 6 від 16.01.2006 строк позовної давності щодо заборгованості за вказаним договором сплив, а відтак у суду відсутні підстави для задоволення позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг Лінде".

Справа розглядається в порядку ст. 75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши наявні матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд м. Києва, -

ВСТАНОВИВ:

16.01.2006 між позивачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Холдинг Лінде" , як постачальником, та відповідачем -Товариством з обмеженою відповідальністю "Фарма - Сіті", як покупцем, було укладено договір № 6, за умовами якого позивач зобов'язався поставити та передати у власність відповідача товари, а відповідач зобов'язався прийняти та оплатити товар (п. 1.1. договору).

Умовами договору № 6 від 16.01.2006 сторони погодили, що загальна сума даного договору обумовлюється сумами, зазначеними у накладних на кожну партію товару (п. 2.4.). Оплата за поставлений товар здійснюється протягом 7 днів з моменту продажу його відповідачем третім особам (4.1.).

Відповідно до видаткових накладних від 13.05.2008, від 19.05.2008, від 21.05.2008, від 27.05.2008, від 03.06.2008, від 25.06.2008, від 01.07.2008, від 08.07.2008, від 22.07.2008 та від 09.09.2008 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі), які підписані представниками позивача та відповідача та скріплені печатками юридичних осіб, позивачем було поставлено відповідачу товар на загальну суму 13 968,45 грн.

Як зазначає позивач у позові, ним було виконано свої зобов'язання за договором № 6 від 16.01.2012 у повному обсязі, поставлено на користь відповідача товар на загальну суму 13 968,45 грн., натомість, відповідач не здійснив розрахунок за отриманий товар, внаслідок чого у останнього перед позивачем виник борг в сумі 13 968,45 грн.

Позивач у позовній заяві зазначає, що у зв'язку із не оплатою відповідачем поставленого товару за договором № 6 від 16.01.2012, позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма - Сіті" з претензією № 18 від 16.02.2012 (належним чином засвідчена копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі), в якій просив відповідача погасити заборгованість в розмірі 13 968,45 грн. за договором № 6 від 16.01.2012, що підтверджується фіскальним чеком поштової установи № 4643 від 16.02.2012 та повідомленням про вручення поштового відправлення від 16.02.2012 2008 (належним чином засвідчені копії, яких знаходяться в матеріалах справи, а оригінали було досліджено судом в судовому засіданні по справі).

Однак, як стверджує позивач у позові, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Разом з тим, у відзиві на позовну заяву відповідач зазначив, що ТОВ "Фарма - Сіті" було продано переданий йому позивачем товар Товариству з обмеженою відповідальністю «Фармастор», що підтверджується видатковою накладною № РН-00026981 від 31.10.2008 2008 (належним чином засвідчена копія, якої знаходиться в матеріалах справи, а оригінал було досліджено судом в судовому засіданні по справі) на загальну суму 14 178,90 грн., яка підписана представниками відповідача та ТОВ «Фармастор»та скріплена печатками таких юридичних осіб.

Зокрема, посилаючись на положення ст. ст. 257, 267 Цивільного кодексу України та п. 9.5. договору № 6 від 16.01.2006 відповідач наголошував на тому, що строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором № 6 від 16.01.2006 сплив.

Позивач стверджує, що на момент подачі позову до господарського суду, відповідач так і не оплатив поставлений позивачем товар на суму 13 968,45 грн., у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 13 968,45 грн.

Стаття 175 ч.1 Господарського кодексу України встановлює, що майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Частиною 1 ст. 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні -покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ч. 6 ст. 265 Господарського кодексу України до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Частиною 2 ст. 712 Цивільного кодексу України також передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 663 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень ст. 530 цього кодексу.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття.

Відповідно до ч.1 статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язані встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч. 2 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (п.1 ст. 612 ЦК України).

Виходячи зі змісту ч.2 ст.193 Господарського кодексу України, кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Пунктом 8.5. договору № 6 від 16.01.2006 встановлено, що у випадку порушення відповідачем строків оплати за товар передбачених п. 4.1. цього договору, відповідач сплачує позивачу пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, від несвоєчасно сплаченої суми, за кожний день такої прострочки.

Відповідно до п. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняться через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи вищевикладене, судом встановлено, що позивачем, на виконання умов договору № 6 від 16.01.2006, як постачальником, було передано у власність відповідача товар на загальну суму 13 968,45 грн., що підтверджується видатковими накладними від 13.05.2008, від 19.05.2008, від 21.05.2008, 27.05.2008, д ві03.06.2008, 25.06.2008, від 01.07.2008, від 08.07.2008, 22.07.2008 та 09.09.2008 до вказаного договору, проте відповідач, як покупець, свого обов'язку щодо оплати переданого йому позивачем у власність товару не виконав, внаслідок чого у ТОВ "Фарма - Сіті" перед ТОВ "Холдинг Лінде" виник борг в сумі 13 968,45 грн.

Зокрема, судом встановлено, що у відповідності до п. 4.1. договору № 6 від 16.01.2006 оплата за поставлений товар здійснюється протягом 7 днів з моменту продажу його відповідачем третім особам. Разом з тим, вказаним договором не передбачено обов'язку відповідача щодо повідомлення позивача про продаж отриманого ТОВ "Фарма - Сіті" товару за договором № 6 від 16.01.2006 третім особам, а тому позивач звернувся до відповідача з претензією № 18 від 16.02.2012, в якій просив відповідача погасити заборгованість в розмірі 13 968,45 грн. за договором № 6 від 16.01.2012. Однак, вказана претензія залишена без відповіді та задоволення.

Серед іншого, судом встановлено, що ТОВ "Фарма - Сіті" було продано ТОВ «Фармастор», переданий йому позивачем товар за договором № 6 від 16.01.2006, що підтверджується видатковою накладною № РН-00026981 від 31.10.2008 на загальну суму 14 178,90 грн., а відтак строк сплати відповідачем заборгованості у відповідності до вимог п. 4.1. договору № 6 від 16.01.2006 встановлено до 07.11.2008.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 13 968,45 грн., яка виникла внаслідок неоплати відповідачем отриманого товару за договором № 6 від 16.01.2006 -є законними, обґрунтованими, доведеними належними та допустимими доказами, а тому такими, що підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача пеню в сумі 106,77 грн. за період з 28.02.2012 до 16.03.2012.

Судом перевірено надані позивачем розрахунки пені, з якими суд погоджується щодо сум, строків і ставок нарахувань, а відтак враховуючи те, що відповідачем прострочено перед позивачем виконання грошового зобов'язання по оплаті поставленого товару за договорами № 6 від 16.01.2006, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача пені є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню повністю, а саме в сумі 106,77 грн.

Також, суд розглянувши, заявлену у відзиві на позовну заяву вимогу відповідача про застосування до вимог позивача строків позовної давності, дійшов наступних висновків.

Статтею 256 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу .

Статтею 267 Цивільного кодексу України визначено, що позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Статтею 261 Цивільного кодексу України початок перебігу позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідач, у вказаній заяві зазначає, що враховуючи положення ст. 257 Цивільного кодексу України строк позовної давності щодо стягнення заборгованості за договором № 6 від 16.01.2006 сплив 31.10.2011, оскільки товар за договором № 6 від 16.01.2006 відповідачем було продано ТОВ «Фармастор»31.10.2008, що підтверджується видатковою накладною № РН-00026981 від 31.10.2008.

Однак, суд відзначає, що перебіг позовної давності в силу вимог ст. 261 Цивільного кодексу України починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, а тому оскільки суду не надано доказів, що підтверджують інформування відповідачем позивача про продаж отриманого ТОВ "Фарма - Сіті" товару за договором № 6 від 16.01.2006 третім особам, то суд дійшов висновку, що позивач довідався про реалізацію товару в судовому засіданні.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що позивач звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором № 6 від 16.01.2006 в межах трьохрічного строку позовної давності, а відтак підстави для застосування строку позовної давності -у суду відсутні.

Судовий збір, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Фарма - Сіті" (ідентифікаційний код - 33444314, місцезнаходження: 02100, м. Київ, вул. Будівельників, буд. 29) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Холдинг Лінде" (ідентифікаційний код - 31482604, місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Предславинська, 30) 13 968 (тринадцять тисяч дев'ятсот шістдесят вісім) грн. 45 коп., 106 (сто шість) грн. 77 коп. -пені та 1 609 (одна тисяча шістсот дев'ять) грн. 50 коп. -витрат по сплаті судового збору.

3. Видати наказ відповідно до ст. 116 Господарського процесуального кодексу України.

4. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя С.Р. Станік

Дата підписання рішення - 28.04.2012