Рішення

від 21.05.2012 по справі 4/035-12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01032, м. Київ, вул. Комінтерну, 16 тел. 235-24-26

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"21" травня 2012 р. Справа № 4/035-12

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В, розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтаск", м. Київ

до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, м. Ірпінь

про стягнення 23 274,44 грн.

за участю сторін:

від позивача: ОСОБА_2 -предст., дов. від 05.04.2012 р.;

Васенков В.Г. -директор;

від відповідача: не з'явився.

Обставини справи:

В провадженні господарського суду Київської області перебуває справа № 4/035-12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтаск" до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення 23 274,44 грн., які складаються з 21 000,00 грн. заборгованості за договором-доручення № 72 на транспортно-експедиційні послуги, 1639,89 грн. пені, 424, 55 грн. 3% річних, 210,00 грн. інфляційних втрат.

Ухвалою суду від 07.05.2012р. розгляд справи відкладався, у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

21.05.2012р. позивач через канцелярію суду подав заяву № 21/05-12 про стягнення судових витрат, в тому числі 2 300,00 грн. адвокатських послуг. Вказана заява прийнята судом до розгляду.

Відповідач, належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, в судове засідання вдруге не з'явився.

Відповідно до частини 1 статті 93 Цивільного кодексу України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому примірники повідомлень про вручення рекомендованої кореспонденції, повернуті органами зв'язку з позначками "адресат вибув", "адресат відсутній" і т. п., з урахуванням конкретних обставин справи можуть вважатися належними доказами виконання господарським судом обов'язку щодо повідомлення учасників судового процесу про вчинення цим судом певних процесуальних дій (п. 4 Інформаційного листа Вищого господарського суду України 02.06.2006 № 01-8/1228 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2005 році").

Враховуючи те, що ухвала суду була направлена за адресою, яка вказана у позовній заяві та в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, суд дійшов висновку, що відповідач про розгляд справи повідомлений належним чином.

Відповідно до п. Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 15.03.2010 р. №01-08/140 "Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що відповідач був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи.

Відповідно до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України в разі, якщо відзив на позовну заяву і витребувані господарським судом документи не подано, справу може бути розглянуто за наявними в ній матеріалами.

Враховуючи те, що відповідач належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, а також враховуючи те, що дослідження доказів, наявних в матеріалах справи та яких достатньо для об'єктивного вирішення спору по суті, судом закінчено, в судовому засіданні було оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

22 червня 2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтаск" (замовник) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (експедитор) було укладено договір-доручення № 72 на транспортно-експедиційні послуги, відповідно до умов якого експедитор організовує транспортно-експедиційне обслуговування та перевезення вантажів, наданих замовником, а замовник передає вантаж до перевезення експедитору та здійснює оплату за здійснені перевезення.

Умови договору транспортного експедирування визначаються за домовленістю сторін, якщо інше на встановлено законом, іншими нормативно-правовими актами.

У відповідності до ст. 929 ЦК України, за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Статтею 903 Цивільного кодексу України передбачено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до п. 4.2 договору, розрахунки за цим договором здійснюються у безготівковій формі на умові оплати послуг на протязі 14 банківських днів з моменту розвантаження автомобіля на підставі оригіналу рахунка-фактури, товарно-транспортної накладної (ТТН) з відміткою вантажоодержувача про отримання вантажу, акта наданих послуг, переданого експедитором замовнику.

Як вбачається з матеріалів справи, 22.06.2011р. позивачем на рахунок відповідача було здійснено попередню оплату за надані послуги в розмірі 21 000,00 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 220 від 22.06.2011р.

Проте, умовами договору не було взагалі передбачено здійснення передоплати, у зв'язку з чим перераховані позивачем кошти в розмірі 21 000,00 грн. не є достроковим виконанням зобов'язання за договором, оскільки зобов'язання з оплати не виникало взагалі

До того ж, на виконання умов договору, позивач не здійснював жодних замовлень відповідачу, не подавав та не узгоджував заявки, а відповідач, в свою чергу, не надавав послуги за цим договором, що дає суду підстави вважати, що перераховані позивачем кошти в розмірі 21 000,00 грн. набуті відповідачем без достатньої правової підстави.

Згідно ч. 1 статті 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Відповідно до п.3 ч. 3 ст. 1212 ЦК України, положення даної норми застосовуються також до вимог про повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні.

Згідно ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З аналізу вказаної статті вбачається, що цивільно-правові зобов'язання можуть бути і без визначеного строку виконання, або цей строк визначається моментом пред'явлення вимоги. В такому випадку кредитор має право вимагати виконання зобов'язання, а боржник відповідно виконати зобов'язання в будь-який час. Загальним правилом виконання такого зобов'язання є правило, що боржник має виконати свій обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення кредитором вимоги. Тобто пред'явлення кредитором вимоги є тільки початком строку виконання, і виконання боржником обов'язку в будь-який день семиденного строку буде вважатися належним виконанням, оскільки боржник буде вважатися таким, що порушив умову про строк виконання, а кредитор відповідно отримує право звертатися за захистом свого порушеного права до суду тільки на восьмий день після пред'явлення вимоги. Відлік семиденного строку починається з наступного дня після пред'явлення кредитором вимоги за загальним правилом обчислення строків (ст. 253 ЦК).

Як вбачається з матеріалів справи, надіслана на адресу відповідача вимога про повернення безпідставно отриманих коштів № 290711/1 від 29.07.2011р. була отримана останнім 02.08.2011р., про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення за № 031480442219, у зв'язку з чим господарський суд дійшов висновку, що семиденний термін оплати для відповідача закінчився 09.08.2011р., а з 10.08.2011р. почалося прострочення виконання зобов'язання на суму 21000,00 грн.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України, про що викладено в постанові від 18.01.2011р. у справі № 15/92.

З урахуванням вищевикладеного, а також зважаючи на те, що заявка на виконання послуг позивачем відповідачеві не надавалась, а, відтак, договірні зобов'язання не виникали, зокрема, щодо надання послуг на суму перерахованих коштів, вимога позивача про повернення коштів в порядку п. 3 ч.3 статті 1212 ЦК України в розмірі 21000,00 грн., які перебувають у ФОП ОСОБА_1 безпідставно, є правомірною, підтвердженою матеріалами справи та такою, яка підлягає задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з розрахунком позивача, що знаходиться в матеріалах справи, інфляційні втрати складають 210,00 грн., а 3% річних -424,55 грн.

Встановивши наявність прострочення відповідача щодо повернення безпідставно отриманих коштів, суд перевірив нарахування інфляційних втрат та 3 % річних, та встановив, що вимога про стягнення інфляційних втрат в сумі 210,00 грн. та 3% річних в сумі 424,55 грн. підлягає задоволенню в повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлена вимога про стягнення з відповідача 1639, 89 грн. пені. В обґрунтування зазначеної вимоги позивач посилається на норми ч. 3 статті 549 ЦК України.

Пунктом 5.7. договору, передбачено, що за несвоєчасну оплату або повернення передплати винна сторона сплачує пеню, яка обчислюється від вартості неоплачених (неповернених) коштів в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який нараховується пеня, за кожний день затримки.

У відповідності до статті 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання, вчинений із недодержанням форми, є нікчемний.

Як було встановлено судом, грошові кошти в розмірі 21 000,00 грн. були перераховані на рахунок відповідача без будь-яких правових підстав та не на виконання договору. Про вказаний факт також не заперечував позивач, про що зазначено в позовній заяві.

Враховуючи те, що застосування штрафних санкцій у вигляді пені настає лише за наявності конкретних підстав, передбачених умовами договору, які здійснені сторонами не були (розвантаження автомобіля, надання оригіналу рахунку-фактури, товарно-транспортної накладної), вимога позивача про стягнення 1639,89 грн. є безпідставною.

Окрім цього, позивач просить стягнути з відповідача 2300,00 грн. адвокатських послуг.

В обґрунтування вказаної вимоги позивач зазначає, що між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтаск" та Адвокатським об'єднанням «Адвокатська компанія «Сидоренко і партнери»(свідоцтво про реєстрацію адвокатського об'єднання № 552 від 18.10.2007р.) було укладено договір № 7 про надання юридичних послуг від 05.04.2012р., відповідно до умов якого клієнт доручає, а адвокатська компанія бере на себе зобов'язання надавати юридичну допомогу в об'ємі та на умовах, передбачених цим договором.

З матеріалів справи вбачається, що Адвокатським об'єднанням "Адвокатська компанія "Сидоренко і партнери " та позивачем підписано акт приймання-передачі юридичних послуг до Договору № 7 від 05.04.2012р., відповідно до якого Адвокатське об'єднання надало, а позивач прийняв юридичні послуги за Договором у повному обсязі на суму 2300,00 грн., а позивач 05.04.2012 на підставі платіжного доручення № 386 перерахував адвокатському об'єднанню 2300,00 грн.

Статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката. В контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

Крім того, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законом, та установчими документами, через свого представника.

Відповідно до частини 3 статті 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру".

Пунктом 10 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 04.03.1998 № 02-5/78 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" передбачено, що витрати позивачів та відповідачів, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Враховуючи те, що спір у справі № 4/035-12 виник внаслідок неправомірних дій відповідача, позивач змушений був звернутись з позовом до господарського суду Київської області з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів, та у зв'язку з чим останнім були понесені судові витрати на отримання адвокатських послуг, вимога позивача про стягнення 2300,00 грн. витрат пов'язаних зі сплатою адвокатських послуг підлягає задоволенню.

За таких обставин, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтаск" підлягають частковому задоволенню, а саме з відповідача підлягає стягненню 21 000,00 грн. безпідставно перерахованих грошових коштів, 424,55 грн. 3% річних, 210,00 грн. інфляційних втрат, 2300,00 грн. послуг адвоката. В частині стягнення 1639,89 грн. пені суд відмовляє.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до статті 49 ГПК України покладаються судом на сторін пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи вищезазначене, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 4 3 , 33, 44, 49, 82-84, Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтаск" (03035, м. Київ, вул.Урицького, 34, кв.15 , код 37243792) -21 000 (двадцять одну тисячу) грн. 00 грн. безпідставно перерахованих грошових коштів, 424 (чотириста двадцять чотири) грн. 55 коп. 3% річних, 210 (двісті десять) грн. 00 коп. інфляційних втрат, 2300 (дві тисячі триста) грн. 00 коп. послуг адвоката, 1496 (одну тисячу чотириста дев'яносто шість) грн. 10 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову -відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Дата підписання повного тексту рішення: 28.05.2012р.

Суддя О.В. Щоткін