Рішення

від 21.05.2012 по справі 19/5014/655/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ 91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.12 Справа № 19/5014/655/2012

Суддя Косенко Т.В., за участю секретаря судового засідання Хухрянської І.В., розглянувши матеріали за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю „ДАРІЯ", м.Луганськ

до Приватного підприємства „Листрансбуд", м.Лисичанськ Луганської області

про стягнення 171333 грн. 25 коп.

в присутності представників сторін:

від позивача -ОСОБА_1, представник за довіреністю № б/н від 05.03.2012;

від відповідача -представник не прибув.

В С Т А Н О В И В:

Обставини справи: позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі -155655,90 грн., пені у розмірі -11898,08 грн., інфляційних нарахувань у розмірі -8405,38 грн., 3% річних у розмірі -5194,22 грн.

У зв"язку з задоволенням клопотань, заявлених позивачем, розгляд справи по суті розпочато 25.04.2012.

Ухвалою господарського суду Луганської області від 25.04.2012 строк розгляду справи був продовжений за заявою позивача на 15 днів, на підставі ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

25.04.2012 в судовому засіданні позивач подав заяву № б/н та без дати про зміну підстав позовних вимог, часткову відмову від позовних вимог та збільшення позовних вимог. В обгрунтування зазначеної заяви позивач посилається на наступне.

Станом на 28.08.2010 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлену продукцію складала 370655,90 грн. Зазначена заборгованість виникла в наслідок поставок товару поза межами дії договору № 2 від 03.06.2009. Відповідач 09.11.2011 в якості часткового погашення заборгованості передав позивачу векселя третьої особи на загальну суму 215000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі цінних паперів. Станом на 01.03.2012 заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складає 155655,90 грн.

Враховуючи, що поставлений в 2010 році товар постачався поза межами дії договору № 2 від 03.06.2009, позивач відмовився від позовних вимог стосовно стягнення з відповідача пені у розмірі 11898,08 грн. та просить припинити провадження по справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Крім того, позивач просить стягнути з відповідача 3% річних у розмірі 6126,02 грн. та інфляційні витрати у розмірі 9551,33 грн. за період з 09.11.2010-01.03.2012.

Відповідно до ч.4 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

З огляду на вищевикладене, подана позивачем заява не суперечить нормам діючого законодавства, на підставі чого вона була прийнята судом до розгляду.

В судовому засіданні 21.05.2012 представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та надав додаткові документи на виконання вимог ухвали суду.

Відповідач участі свого повноважного представника в судовому засіданні 21.05.2012 не забезпечив, хоча про час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомив.

Надіслана судом кореспонденція на адресу відповідача повернулась з відміткою: "Причина повернення - за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч.1 ст.64 та ст.87 Господарського процесуального кодексу України.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації -адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

До повноважень суду не віднесено встановлення фактичного місцезнаходження учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилались згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи, а також згідно відомостей, що містяться у довідці з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців, станом на час розгляду справи.

Також відповідач не надав суду відзив на позовну заяву, а ненадання відзиву на позовну заяву та неприбуття у судове засідання не перешкоджає розгляду спору по суті, згідно положень ст.75 Господарського процесуального кодексу України справа розглядається по наявних у ній матеріалах.

Відповідач позов не оспорив, доказів перерахування заборгованості не надав.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, який прибув у судове засідання, встановивши фактичні обставини справи, оцінивши надані докази, господарський суд Луганської області дійшов наступного.

Позивач згідно видаткових накладних № РН-0000014 від 15.04.2010 на суму 127101,60 грн.; № РН-0000015 від 29.04.2010 на суму 60350,40 грн.; № РН-0000016 від 04.05.2010 на суму 237744,00 грн.; РН-0000017 від 17.05.2010 на суму 61048,80 грн.; РН-0000018 від 24.05.2010 на суму 207522,00 коп. поставив відповідачу товар на загальну суму 693766,80 грн.

Відповідач в свою чергу отримав поставлений товар та частково його оплатив у розмірі 323110,90 грн., тобто заборгованість відповідача станом на 28.08.2010 складала 370655,90 грн.

Відповідно до умов ч.1 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов"язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

06.10.2010 позивач звернувся на адресу відповідача з претензією № 1/10 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 370655,90 грн.

11.11.2010 відповідач своєю відповіддю на претензійну вимогу визнав суму заборгованості у розмірі 370655,90 грн. та зобов"язався погасити її у строк до 01.03.2011.

09.11.2011 відповідач у якості часткового погашення заборгованості передав позивачу векселя третьої особи на загальну суму 215000,00 грн., що підтверджується актом приймання-передачі цінних паперів.

Тобто на момент звернення позивача до суду з позовом сума заборгованості відповідача складає 155655,90 грн.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки .

Згідно з п.1 ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Ця норма кореспондується з нормою ст.174 Господарського кодексу України, за якою господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з приписів ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто -неналежне виконання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений до говором або законом.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми.

З урахуванням викладеного, позивачем правомірно були нараховані відповідачу 3% річних за період з 09.11.2010 року по 01.03.2012 року у сумі 6126,02 грн. та інфляційні нарахування за період з листопада 2010 року по лютий 2012 року в розмірі 9551,33 грн.

Стосовно заявленої вимоги щодо стягнення з відповідача пені за прострочення платежу господарський суд зазначає наступне.

Позивач, заявою про зміну підстав позовних вимог, часткову відмову від позовних вимог та збільшення позовних вимог відмовився від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені у розмірі

11898,08 грн. та просить припинити провадження по справі в цій частині на підставі п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України та повернути йому зайве сплачену суму судового збору. При цьому позивач зазначив, що з наслідками відмови від позовних вимог він ознайомлений.

Відповідно до ч.4 та ч.6 ст.22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених ст.5 цього Кодексу в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Господарський суд не приймає відмови від позову, зменшення розміру позовних вимог, визнання позову відповідачем, якщо ці дії суперечать законодавству або порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси.

Згідно ч.1 ст.78 вищезазначеного Кодексу відмова позивача від позову, визнання позову відповідачем і умови мирової угоди сторін викладаються в адресованих господарському суду письмових заявах, що долучаються до справи.

Про прийняття відмови позивача від позову або про затвердження мирової угоди сторін господарський суд виносить ухвалу, якою одночасно припиняє провадження у справі (ч.4 ст.78 Господарського процесуального кодексу України).

Як вбачається з приписів п.4 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо: позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

При розгляді судом поданої позивачем заяви було встановлено, що дії останнього не суперечать нормам діючого законодавства, не порушують чиї-небудь прав і охоронюваних законом інтересів, на підставі чого відмова позивача від позовних вимог в частині стягнення з відповідача пені приймається господарським судом.

З огляду на викладене, провадження по справі в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 11898,08 грн., підлягає припиненню на підставі п.4 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

За вказаних обставин вимоги позивача за позовом підтверджені матеріалами справи, відповідають фактичним обставинам, але підлягають до задоволення частково.

Згідно ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір покладається на відповідача, в частині задоволених вимог.

На підставі п.5 ч.1 ст.7 Закону України "Про судовий збір" № 3674-VІ від 08.07.2011 (з наступними змінами) позивачу, у зв'язку з частковою відмовою від позовних вимог, підлягає поверненню з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 196,41 грн., сплачений за платіжним дорученням № 45 від 05.03.2012, яке знаходиться в матеріалах справи.

У судовому засіданні 21.05.2012 були оголошені вступна та резолютивна частини рішення.

Керуючись ст.ст.44, 49, 80 ч.1 п.4, 82, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Луганської області

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРІЯ", м.Луганськ, до Приватного підприємства „Листрансбуд", м.Лисичанськ Луганської області, задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного підприємства „Листрансбуд", Луганська область, м.Лисичанськ, вул.Орджонікідзе, б.126, код 35988242 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРІЯ", м.Луганськ, вул.Луначарського, б.122-а, кім.402, код 35239585, заборгованість у розмірі 155655 грн. 90 коп., 3% річних у сумі 6126 грн. 02 коп., інфляційні нарахування у сумі 9551 грн. 33 коп., судовий збір у сумі 3426,66 грн. видати наказ позивачу.

3. Провадження у справі в частині стягнення пені у розмірі 11898 грн. 08 коп. припинити.

4. Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ДАРІЯ", м.Луганськ, вул.Луначарського, б.122-а, кім.402, код 35239585, судовий збір у розмірі 196 грн. 41 коп., сплачений за платіжним дорученням № 45 від 05.03.2012, яке знаходиться в матеріалах справи.

Повернення судового збору здійснюється на підставі даного рішення, підписаного та засвідченого гербовою печаткою господарського суду.

Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 28.05.2012.

Суддя Т.В. Косенко