Рішення

від 24.05.2012 по справі 5015/1354/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.12 Справа № 5015/1354/12

Господарський суд Львівської області у складі судді Козак І.Б.,

при секретарі Іваночко В.В.,

Розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУР», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач», м. Львів,

про: стягнення 9 700 грн. 00 коп. та стягнення судових витрат.

За участю представників:

Від позивача: ОСОБА_1 -представник (довіреність в матеріалах справи),

Від відповідача: не з'явився.

Представнику позивача роз'яснено права та обов'язки, передбачені статтею 22 ГПК України, зокрема, підстави відводу судді відповідно до ст. 20 ГПК України. Заяв та клопотань про відвід судді не подано. Представник не наполягає на фіксації судового процесу технічними засобами.

Суть спору: розглядається справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТУР»до Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач»про стягнення 9 700 грн. 00 коп. та стягнення судових витрат.

Ухвалою господарського суду від 04.04.2012 року порушено провадження у справі та розгляд справи призначено на 03.05.2012 року, про що сторони були належним чином повідомлені: позивач -09.04.2012 року рекомендованою поштою № 79032 0145712 8, відповідач -09.04.2012 року рекомендованою поштою № 79057 0154739 8 (оригінали повідомлень про вручення поштового відправлення в матеріалах справи).

Судове засідання 03.05.2012 року відкладено на 24.05.2012 року з підстав, викладених у відповідній ухвалі суду по справі.

Представник позивача в судове засідання 24.05.2012 року з'явився, позовні вимоги підтримав повністю з підстав, викладених у позовній заяві, подав для огляду в судовому засіданні оригінали документів, які витребовувалися господарським судом (копії -у справі), надав усні пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, причин неявки суду не повідомив, хоча був належно повідомлений про час та місце розгляду справи в порядку, передбаченому Інструкцією з діловодства в господарських судах, затвердженою Наказом ВГСУ від 25.10.2004 року № 64.

Враховуючи повторну неявку повноважного представника відповідача та неподання ним відзиву на позовну заяву справа розглядається у порядку статті 75 ГПК України, - за наявними в ній матеріалами.

В ході розгляду справи ВСТАНОВЛЕНО.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Тур»є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 13830097, знаходиться за адресою: 79026, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 23, що підтверджується Довідкою Головного управління статистики у місті Львівській області з ЄДРПОУ серії АА №568640 та Свідоцтвом про державну реєстрацію юридичної особи серії А00 № 762888 (докази в матеріалах справи).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Буспостач» є юридичною особою, йому присвоєно код ЄДРПОУ 37277732, знаходиться за адресою: 79057, м. Львів, вул. Антоновича, буд. 115-Б, кв. 3 (докази в матеріалах справи).

29.08.2011 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Тур»(надалі - позивач, перевізник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Буспостач»(надалі -відповідач, замовник) укладено Заявку-Договір про надання транспортно-експедиційних послуг № 30/08 (надалі - договір), згідно з умовами якого перевізник зобов'язувався надати замовнику транспортно-експедиційні послуги з перевезення обладнання загальною вагою 20 тон за маршрутом Львів -Дніпродзержинськ.

Зазначений договір укладено у письмовій формі, підписано повноважними представниками сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає вимогам статті 207 Цивільного кодексу України (далі за текстом -ЦК України), в силу статті 204 ЦК України, є правомірним правочином.

За своєю правовою природою, основними та другорядними (не основними) ознаками, які визначені нормами чинного цивільного та господарського законодавства, зазначений договір є договором транспортного експедирування.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України та частини першої статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Станом на момент розгляду справи в суді доказів розірвання та/або визнання недійсним договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.08.2011 року № 30/08 сторонами суду не заявлено та не подано.

Згідно пункту 3.2. договору замовник здійснює оплату за надані транспортно-експедиційні послуги шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок перевізника протягом п'яти банківських днів після отримання замовником оригіналів платіжних документів.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що договір діє з моменту його підписання сторонами і до моменту повного виконання зобов'язань за договором.

Рахунком на оплату від 01.09.2011 року

Позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, надав відповідачу транспортно-експедиційні послуги на суму 9 700 грн. 00 коп., що підтверджується підписаним повноважними представниками та завіреним відтисками печаток юридичних осіб-сторін за договором Актом надання послуг від 01.09.2011 року № 1568 (належним чином завірена копія Акту долучена до матеріалів справи).

На підставі Акту надання послуг від 01.09.2011 року № 1568 позивачем виставлено до оплати відповідачу Рахунок від 01.09.2011 року № 412 на оплату транспортних послуг в розмірі 9 700 грн. 00 коп., який 02.09.2011 року направлено на адресу останнього рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується Реєстром на відправлення рекомендованих листів (форма 103) від 02.09.2011 року № 547 (належним чином завірена копія Рахунку на оплату від 01.09.2011 року № 412 та Реєстру на відправлення рекомендованих листів від 02.09.2011 року № 547 долучена до матеріалів справи).

Відповідач своїх зобов'язань з оплати наданих транспортно-експедиційних послуг у встановлені договором строки не виконав, внаслідок чого утворилась заборгованість з оплати наданих транспортно-експедиційних послуг за договором в розмірі 9 700 грн. 00 коп.

З метою досудового врегулювання спору 20.02.2012 року позивачем на адресу відповідача направлено претензію від 20.02.2012 року № 5 з вимогою в п'ятиденний термін погасити заборгованість з оплати наданих транспортно-експедиційних послуг за договором, яку відповідачем залишено без реагування.

Таким чином, станом на момент розгляду справи в суді заборгованість відповідача перед позивачем за надані транспортно-експедиційні послуги становить 9 700 грн. 00 коп., доказів її погашення сторонами суду не подано та не заявлено.

Відповідно до статті 1 ГПК України право на звернення до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів мають підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Відповідно до частини першої статті 929 ЦК України та частини першої статті 316 ГК України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Договором транспортного експедирування може бути передбачено надання додаткових послуг, необхідних для доставки вантажу (перевірка кількості та стану вантажу, його завантаження та вивантаження, сплата мита, зборів і витрат, покладених на клієнта, зберігання вантажу до його одержання у пункті призначення, одержання необхідних для експорту та імпорту документів, виконання митних формальностей тощо).

Відповідно до статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Відповідно до статей 33, 34 та 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до вимог статті 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Абзацом 2 частини 1 статті 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події (в нашому випадку - передачі товару).

Відповідно до статті 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що вини кає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з під став, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зо бов'язаний вчинити певну дію господарського чи управ лінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від пе вних дій, а інший суб'єкт (управлена сторона, у тому чи слі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сто рони виконання її обов'язку.

Частиною 2 цієї статті передбачено, що основними видами господарських зобов'язань є майново-господарські зобов'язання та організаційно-го сподарські зобов'язання.

Статтею 174 ГК України визначено, що господарські зобов'язання можуть виникати: безпосередньо із закону або іншого нормативно-правового акта, що регулює господарську діяльність; з акту управління господарською діяльністю; з господарського договору та інших угод, передба чених законом, а також з угод, не передбачених зако ном, але таких, які йому не суперечать; внаслідок заподіяння шкоди суб'єкту або суб'єктом господарювання, придбання або збереження майна суб'єкта або суб'єктом господарювання за рахунок ін шої особи без достатніх на те підстав; у результаті створення об'єктів інтелектуальної вла сності та інших дій суб'єктів, а також внаслідок подій, з якими закон пов'язує настання правових наслідків у сфері господарювання.

Стаття 175 ГК України передбачає, що майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов'язання, що виникають між учасниками го сподарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов'язана сторона повинна вчи нити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управлена сторона має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодек сом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським Кодексом.

В даному випадку господарське зобов'язання виникло з господарської Заявки-Договору про надання транспортно-експедиційних послуг від 29.08.2011 року № 30/08.

Статтею 216 ГК України передбачено, що учасники господарських відносин несуть гос подарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до право порушників господарських санкцій на підставах і в по рядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Позивач просить суд стягнути з відповідача 9 700 грн. 00 коп. заборгованості за надані транспортно-експедиторські послуги.

Суд, заслухавши пояснення представника позивача, оглянувши та дослідивши докази по справі, оцінив їх в сукупності та прийшов до висновку, що позов документально та нормативно обґрунтований, відповідачем не спростований та підлягає до задоволення повністю.

Судові витрати покласти на сторони пропорційно задоволених позовних вимог, відповідно до статті 49 ГПК України.

На підставі вищенаведеного та керуючись статтями 20, 21, 22, 32, 33, 34, 43, 44 - 49, 75, 77, 82 -85, 116 -117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити повністю.

2. Стягнути з боржника: Товариства з обмеженою відповідальністю «Буспостач»(79057, м. Львів, вул. Антоновича, буд. 115-Б, кв. 3; код ЄДРПОУ 37277732) на користь стягувача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Тур»(79026, Львівська область, м. Львів, вул. Володимира Великого, буд. 23; код ЄДРПОУ 13830097) 9 700 грн. 00 коп. заборгованості та 1 609 грн. 50 коп. судового збору.

3. Наказ видати в порядку статей 116 та 117 ГПК України.

Суддя Козак І.Б.

24.05.2012 року прийнято, підписано та проголошено вступну і резолютивну частини рішення. Мотивувальну частину рішення оформлено відповідно до статті 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено в порядку ст. ст. 91 -93 ГПК України.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 85 ГПК України.