Рішення

від 22.05.2012 по справі 5015/1086/12

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.12 Справа № 5015/1086/12

За позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах органу місцевого самоврядування Новороздільської міської ради Львівської області, м. Новий Розділ, Львівської області

До відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Роял Флекс" м. Новий Розділ, Львівської області

Про стягнення 85432,92 грн. боргу

Суддя Довга О.І.

Секретар Скремета О.О.

Представники Представник прокуратури Куцик В.Р.

Від позивача ОСОБА_4 - довіреність № 845/02-13 від 14.05.2012 року

Від відповідача не з'явився

Представникам сторін роз'яснено їх права та обов'язки передбачені ст. 22 ГПК України та право відводу судді ( ст. 20 ГПК України) . Заяв та клопотань про відвід судді не подано ( не заявлено).

Суть спору:

На розгляді господарського суду Львівської області знаходиться справа за позовом Миколаївського міжрайонного прокурора Львівської області в інтересах органу місцевого самоврядування Новороздільської міської ради Львівської області до Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Роял Флекс" м. Новий Розділ, Львівської області про стягнення 85432,92 грн.

Представник Прокуратури та Позивача підтримують позовні вимоги, викладені у позовній заяві, просять позов задоволити.

Відповідач у відзиві на позов підтверджує існування заборгованості по орендній платі перед Новороздільською міською радою, однак не погоджується з розміром заборгованості. Свою неплатоспроможність Відповідач пов'язує із складним фінсновим становищем, яке склалось через вплив світової економічної кризи. Окрім зазначеного Відповідач просить застосувати строк позовної давності по нарахуванню пені та штрафних санкцій з посиланням на п. 2 ст. 258 ЦК України.

Судом встановлено:

24 січня 2007 року між Новороздільською міською радою (Орендодавець, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Компанія Роял Флекс" (Орендар, Відповідач) був укладений договір оренди індивідуально визначеного нерухомого майна, що належить до комунальної власності територіальної громади міста Новий Розділ, згідно умов якого Орендодавець передає, а Орендар приймає у строкове платне користування нежитлове приміщення за адресою: м. Новий Розділ, пр. Шевченка, 14 загальною площею 139, 05 кв. м.

Майно передавалось в оренду з метою створення кадрової агенції, надання юридичних га інформаційних послуг, торгівлі, встановлення та обслуговування метало пластикових, металевих і дерев'яних вхідних та міжкімнатних дверей, вікон власного виробництва та комплектуючих матеріалів.

Термі дії договору - до 31 грудня 2007 року (п. 7.1) з можливістю пролонгації на 1 (один) рік у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну договору після закінчення його строку протягом одного місця (п. 7.7).

Договір зареєстровано відділом комунального майна та приватизації за № 105 від 24.01.2007р.

На виконання договору 24.01.2007р. сторони склали акт приймання-передачі нерухомого майна, що здається в оренду, який підтверджував відсутність будь-яких вимог і претензій в Орендодавця до Орендаря та Орендаря до Орендодавця стосовно приміщення, що передається.

Відповідно до п.п. 3.1 - 3.4 договору орендна плата за базовий місяць розрахунку становить 2 502, 90 грн. Орендна плата за кожний наступний місяць визначається шляхом коригування орендної плати за попередній місяць на індекс інфляції. Орендна плата нараховується з моменту підписання акту приймання - передачі. Орендодавець на пізніше 20 числа місяця, наступного за звітним місяцем надає Орендарю рахунок про вартість оренди, а Орендар не пізніше останнього числа цього ж місяця оплачує вказану в рахунку суму.

Орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, підлягає індексації і стягується до бюджету з урахуванням пені в розмірі 2 облікові ставки НБУ на дату нарахування пені від суми заборгованості, з урахуванням індексації за кожен день прострочення, включаючи день оплати - п. 6.2 договору.

Відповідач в порушення умов договору не сплачував своєчасно та у повному обсязі встановлену орендну плату та має заборгованість по ній.

Позивач звертався до Відповідача про погашення суми заборгованості, та 24.05.2010 року було запропоновано вирішити питання про повернення орендованого приміщення.

20.05.2010р. орендовані приміщення повернуто Орендодавцю, про що оформлено акт приймання-передачі нерухомого майна, що здається в оренду.

Проте, Відповідач не погасив заборгованість по орендній платі, яка на день розшляду спору складає 57563,54 грн.

Враховуючи п. 6.2 договору, Відповідачу нараховано пеню в розмірі 23 731, 01 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом. Відповідачу нараховано 3% річних - 4 138, 37 грн.

При винесені рішення суд виходив з наступного:

Згідно ст. 121 Конституції України покладає на прокуратуру право представництва її інтересів в суді.

Право на звернення до суду в інтересах держави визначено п. 6 ст. 20 Закону України „Про прокуратуру". Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.1999р. передбачено, що із врахуванням того, що інтереси держави є оціночним поняттям, тільки прокурор чи його заступник в кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутись порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує в позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Держава зацікавлена в належній поведінці суб'єктів цивільних правовідносин, яку вона закріпила в Законах та інших нормативно-правових актах; зобов'язання повинні виконуватись належним чином у встановлений строк.

Відповідно до ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має грунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 173 Господарського кодексу України (ГК України) господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно ст.174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод., не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно зі ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання с його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно з п. 1 ст. 762 ЦК України, за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності, а згідно ч. 1 ст. 19 цього ж Закону, орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності.

Відповідно до ч. З ст. 18 Закону України «Про оренду державного та комунального майна», орендар зобов'язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Згідно з ч. 1 ст. 26 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»одностороння відмова від договору оренди не допускається.

Згідно ч. З ст. 285 ГК України, орендар зобов'язаний берегти орендоване майно відповідно до умов договору, запобігаючи його псуванню або пошкодженню, та своєчасно і в повному обсязі сплачувати орендну плату .

Відповідно до статті 286 ГК України, орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Згідно зі ст. 287 ГК України, орендодавцями щодо комунального майна є органи, уповноважені місцевими радами управляти майном, яке є у комунальній власності.

У ст. 617 ЦК України передбачено, що особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов'язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошових зобов'язань.

Аналогічний припис передбачено й ст. 218 ГК України, відповідно до якої підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов'язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов'язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Жодна з вказаних обставин не була безпосередньою причиною порушення Відповідачем своїх договірних зобов'язань перед Позивачем.

Відтак, сума орендної плати, яка підтверджена матеріали справи та підлягає до стягнення становить 57563,54 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В площині даної норми Відповідачеві нараховано 3% річних - 4 138, 37 грн., в частині яких суд задовольняє позов.

В задоволені позовних вимог щодо стягнення пені, суд відмовляє в задоволені позову з наступного:

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" із змінами і доповненнями внесеними Законом України від 10.01.2002 року № 2921-111, передбачено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 2 статті 343 ГК України чітко визначено, що платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню у розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно поданого Позивачем до позовної заяви розрахунку - пеня нарахована з листопада 2008 року по серпень 2010 року. Відтак, суд вважає клопотання Відповідача про застосування до даних правовідносин строку позовної давності таким, що підлягає до задоволення.

За приписами статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору. Згідно з приписами статті 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Відповідно до статті 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини. Статтею 43 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Судові витрати віднести на Відповідача пропорційно до задоволених вимог.

Враховуючи наведене вище, відповідно до 121, 129 Конституції України, ст. ст. 20, 36-1 Закону України „Про прокуратуру", Закону України „Про оренду державного та комунального майна", ст. ст. 509, 525, 526, 549, 610, 611,792 Цивільного кодексу України, ст. ст. 173, 174, 193. 285-287 Господарського кодексу України, ст. ст. 2, 12, 56, 57 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В :

1. Позовні вимоги задоволити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Роял Флекс" (АДРЕСА_1, 81652, МФО 325570, код ЄДРПОУ 32888101) на користь Новороздільської міської ради Львівської області ( р/р 37115001001333 в УДК у Миколаївському районі, МФО 825014, код ЄДРПОУ 4056210) 57563,54 грн. заборгованості по орендній платі за оренду нежитлового приміщення за адресою: м. Новий Розділ, пр. Шевченка,14, Львівської області загальною площею 139,05 кв. м. та 4138,37 грн. -3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Компанія Роял Флекс" (АДРЕСА_1, 81652, МФО 325570, код ЄДРПОУ 32888101) в доход державного бюджету (ГУ ДКСУ у Личаківському районі м.Львова; Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 38007620; Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Львівській області; Код банку отримувача (МФО): 825014; Рахунок отримувача: 31215206783006; Код класифікації доходів бюджету: 22030001; Код ЄДРПОУ суду: 03499974) 1609,50 грн. судового збору.

4. В решті позовних вимог відмовити.

5. Наказ видати відповідно до вимог ст. 116 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст складено 25.05.2012 року

Суддя Довга О.І.