Рішення

від 22.05.2012 по справі 5024/273/2012

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

73000, м. Херсон, вул. Горького, 18

тел. /0552/ 49-31-78, 42-06-22, 32-11-36

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2012 р. Справа № 5024/273/2012

Господарський суд Херсонської області у складі судді Людоговської В.В. при секретарі Загной О.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "Компанія "Райз", м. Київ,

до Дочірнього підприємства "Південь" Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Українські рисові системи", с. Круглоозерка Херсонської області,

про стягнення 223551 грн. 39 коп.

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1, представник, дов. № 119 від 20.12.2011 р.;

від відповідача -Ковальчук О.С. представник

Публічне акціонерне товариство "Компанія "Райз" (позивач) звернулося до господарського суду Херсонської області з позовною заявою до Дочірнього підприємства "Південь" Товариства з обмеженою відповідальністю "СП "Українські рисові системи" (відповідач) про стягнення заборгованості за договором поставки засобів захисту рослин на умовах товарного кредиту № К1/046 від 18.05.2011 р. з додатками № /ЗП-10017-01602 від11.07.2011 р. та № /ЗП-10017-01724 від 26.07.2011 р. в розмірі 223 551 грн. 39 коп.

23 квітня 2012 року позивач надав уточнення до позовних вимог, в якому просить стягнути з відповідача 172963,49 грн. основного боргу, 23922,26 грн. 32% річних, 11587,35 грн. пені та судовий збір.

Позивач наполягає на задоволенні позовних вимог.

Відповідач надав докази погашення основного боргу, заперечує проти стягнення річних та пені.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, суд

в с т а н о в и в:

Між Публічним акціонерним товариством «Компанія «РАЙЗ»(позивач, постачальник) та Дочірнім підприємством «Південь»ТОВ СП «Українські рисові системи»(відповідач, покупець) укладено договір поставки засобів захисту рослин №К1/046 від 18.05.2011 р. (далі -Договір) з Додатками № /ЗП-10017-01602 від 11.07.2011 р. та № /ЗП-10017-01724 від 26.07.2011 р. (далі -Додатки). За умовами договору позивач зобов»язується передати у власність покупця засоби захисту рослин, а відповідач - прийняти та оплатити товар, а також сплатити відсотки за користування товарним кредитом в сумі, визначеній відповідно до умов договору. Найменування товару, його кількість, ціна та термін поставки, порядок та термін оплати вартості товару, сторони погодились визначати в договорі та додатках до нього, які є невід»ємною частиною цього Договору.

Договір підписаний сторонами без зауважень, скріплений печаткою. Із огляду на зазначений Договір суд дійшов висновку, що за своєю правовою природою він є договором поставки, правовідносини, які витікають із нього, регулюються ст. 264-271 ГК України.

Вищевказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов»язань, а саме майново-господарських зобов»язань.

Так, ст.173 ГК України, господарським визнається зобов»язання, що виникає між суб»єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Законами України, в силу якого один суб»єкт (зобов»язана сторона, у тому числі боржник) зобов»язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб»єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб»єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку.

Однією з підстав виникнення господарського зобов»язання, згідно ст.174 ГК України, є господарський договір.

Відповідно до ч.1 ст.175 ГК України, майново-господарські зобов»язання, які є одним із видів господарських зобов»язань, - це цивільно-правові зобов»язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов»язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на корить другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов»язаної сторони виконання її обов»язку. Майнові зобов»язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України, що визначено ст.175 ГК України.

В силу п.1 ст.193 ГК України, суб»єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов»язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов»язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

За змістом ст.712 ЦК України та ст.265 ГК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

За видатковими накладними №ВН-10017-02107 від 26.07.2011 р. на суму 136091,89 грн. та №ВН-10017-02105 від 26.07.2011 р. (а.с.16-17) покупець отримав у постачальника засоби захисту рослин на загальну суму 215981,93 грн.

11.07.2011 року між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № ЗП-10017-01602, за умовами якого товар, отриманий за накладною №ВН-10017-02107 від 26.07.2011 р. на суму 136091,89 грн., відповідач повинен був оплатити до 06.11.2011 року.

16.07.2011 року між позивачем та відповідачем було підписано Додаток № ЗП-10017-01724, за умовами якого товар, отриманий за накладною №ВН-10017-02105 від 26.07.2011 р., відповідач повинен був оплатити до 30.11.2011 року.

Відповідно до ст.526, 625 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином, зокрема, відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною 1 ст. 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). При цьому зобов'язання припиняється виконанням, проведеним лише належним чином. Належним виконанням відповідно до ст.599 ЦК України є виконання, що відповідає умовам договору та вимогам закону.

Станом на 22 травня 2012 року згідно доказів, наданих відповідачем до матеріалів справи, відповідач основний борг погасив в повному обсязі, що підтверджується:

банківською випискою від 26.07.2011 р. на суму 41000,00 грн., платіжним дорученням №1 від 20.02.2012 р. на суму 29375,53 грн., платіжним дорученням №36 від 07.03.2012 р. на суму 29375,53 грн., платіжним дорученням №83 від 21.04.2012 р. на суму 10000,00 грн., платіжним дорученням №95 від 25.04.2012 р. на суму 48752,00 грн., платіжним дорученням №117 від 17.05.2012 р. на суму 57479,00 грн.

Одночасно суд звертає увагу, що лист відповідача без номеру та дати (а.с.23) про зарахування погашення дебіторської заборгованості суд не вважає заліком зустрічних однорідних вимог, оскільки він не оформлений належним чином, в ньому зазначаються номери інших договорів, які не були підставою позовних вимог по цій справі, - і тому суд не приймає до розгляду по даній справі цей лист в якості доказу укладення між сторонами угоди про залік зустрічних однорідних вимог.

Суд не приймає до уваги посилання позивача на дооцінку товару, передбачену умовами договору, оскільки згідно вимог Цивільного кодексу України ціна є істотною умовою договору, а приписами ст.706 ЦК України передбачено, що покупець зобов»язаний оплатити товар за ціною, оголошеною продавцем в момент укладення договору, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті зобов»язання. Враховуючи викладене, суд констатує, що ціну договору сторони погодили саме в видаткових накладних.

Враховуючи викладене та приписи ч.1 п.1-1 ст.80, суд дійшов висновку припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу.

У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інший відсоток, ніж вказані 3%, сторони обумовили за п.7.5 договору. Позивачем заявлено до стягнення з відповідача 23922,26 грн. в якості 32 відсотків річних за період прострочки виконання зобов'язань зі сплати коштів з 01.11.2011р. по 23.04.2012р.

Суд перевірив розрахунки в частині стягнення річних і зазначає, що позовні вимоги в цій частині обґрунтовані і підлягають задоволенню в сумі 23922,26 грн.

Згідно з нормою за п.7.3 договору при несвоєчасному виконанні зобов'язань щодо оплати товару, процентів товарного кредиту, боржник сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення. Позивачем наведено розрахунок пені в загальному розмірі 11587,35 грн. за період прострочки відповідачем платежів з 01.11.2011р. по 23.04.2012р.

Суд за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи «Ліга»(з врахуванням Порядку проведення підрахунку заборгованості та штрафних санкцій, затвердженого листом Верховного суду України від 03.04.97р. №62-97р «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ») перевірив розрахунок пені, наданий позивачем, та дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню в сумі 11561,09 грн.

Щодо поданої заяви про забезпечення позову від 30.03.2012 р. (а.с.29), суд залишає її без задоволення, врахувавши наступне.

Забезпечення позову застосовується судом, якщо невжиття цих заходів може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду. Як зазначалося в роз'ясненні Вищого арбітражного суду України від 23.08.1994р. №02-5/611 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову", умовою застосування заходів до забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові кошти, цінні папери), яке є у відповідача на момент пред'явлення позову до нього, може зникнути, зменшитися за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

В заяві про забезпечення позову слід зазначити: обґрунтування необхідності забезпечення позову, який саме вид забезпечення належить застосувати, чому саме цей вид належить застосувати.

Окрім того, особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна довести адекватність засобу забезпечення позову.

Застосування заходів забезпечення позову, які не пов'язані із заявленими вимогами, не допускається.

Клопотання позивача про забезпечення позову не містить обґрунтувань та підстав необхідності забезпечення позову; чому саме цей вид належить застосувати; відомостей як про наявність грошових коштів на рахунках боржника, так і ймовірність їх зникнення.

Отже, позивач у встановлений законом спосіб не довів необхідність застосування заходів забезпечення позову, те, що їх невжиття може ускладнити чи унеможливити виконання рішення, тому суд не має правових підстав для вжиття цих заходів.

Згідно ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Відповідно до положень ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

В силу ст.34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З огляду на викладене, суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного рішення.

Позивач в уточненні позовних вимог від 23.04.2012 р. збільшив позовні вимоги в частині стягнення річних на 10306,19 грн. (заявлено 13616,07 грн., збільшено до 23922,26 грн.) та пені на 4992,07 грн. (заявлено 6595,28 грн., збільшено до 11587,35 грн.). Враховуючи викладене, з нього до держбюджету достягується державне мито в сумі 305,96 грн.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на відповідача та позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі вищевказаних норм права та керуючись, ст.ст. 49, ч.1 п.1-1 ст.80, ст.ст.82-85 ГПК України, - суд

в и р і ш и в:

1. Позов задовольнити частково.

2. Припинити провадження по справі в частині стягнення основного боргу в сумі 172963,49 грн.

3. Стягнути з Дочірнього підприємства «Південь»ТОВ «СП «Українські рисові системи» ( Херсонська область Голо пристанський район, с. Круглоозерка, вул. Леніна, буд.96, код ЄДРПОУ 33867297) на користь Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»(03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201, рах.№26000590016675 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313) 23922,26 грн. 32% річних, пеню в сумі 11561,09 грн. , 3621,80 грн. на відшкодування витрат зі сплати судового збору. Відмовити щодо решти вимог.

4. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Компанія «РАЙЗ»(03680, м. Київ, вул. Академіка Заболотного, 152, код ЄДРПОУ 13980201, рах.№26000590016675 в ВАТ «Укрексімбанк»м. Київ, МФО 322313) в доход державного бюджету України (отримувач УДКСУ у м. Херсоні, код ЄДРПОУ 37959779, рахунок 31215206783002, банк ГУДКСУ у Херсонській області, МФО 852010, код 03500045; стягувач ДПІ у м. Херсоні) 305,96 грн. судового збору.

5. Наказ видати після набрання рішенням законної сили .

Суддя В.В.Людоговська

Повне рішення складено 29.05.2012 р.