Постанова

від 26.11.2008 по справі ас16/594-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

АС16/594-08

ГОСПОДАРСЬКИЙ   СУД   СУМСЬКОЇ  ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26.11.08           Справа №АС16/594-08.

За позовом          Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів                                                  

до відповідача          Дитячо-юнацької спортивної школи «Локомотив», м.Суми

про стягнення 5906 грн.28 коп.

               Суддя      МОЇСЕЄНКО В.М.

Представники:

від позивача            Груздо Т.С.

від відповідача           Кулак М.І.

Суть спору: позивач просить стягнути  з відповідача 5906 грн.28 коп.. адміністративно-господарських  санкцій та пені  за невиконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів у 2007 році, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів».

Відповідач подав відзив на позов від 05.11.2008р. № 33 ,  в якому  зазначає, що  його підприємство є неприбутковою організацією, фінансування діяльності спортивної школи здійснюється лише за рахунок коштів державного Фонду соціального страхування та місцевого бюджету, тому  просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Позивач подав пояснення по справі , в яких наполягає на задоволенні позовних вимог.

          Розглянувши матеріали справи, заслухавши повноважного представника позивача та відповідача , оцінивши та дослідивши наявні в справі докази, суд встановив:

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі за текстом - Закон), для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форм власності і господарювання встановлюється норматив робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця .

Ст. 20 Закону встановлено обов'язок підприємств (об'єднань), установ і організацій, крім тих, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів, незалежно від форм власності і господарювання, де середньооблікова кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим частиною першою ст. 19 Закону, щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце не зайняте інвалідом.

Пунктом 2 Порядку сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007р. № 70 встановлено, що суми адміністративно-господарських перераховуються роботодавцями на рахунок, відкритий в органах Державного казначейства до 15 квітня року, що настає за роком, в якому відбулось порушення нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Згідно ст. 18 закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань інваліда, наявних у нього професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затверджене Постановою КМУ від 03.09.95р. №314, визначено, що робоче місце інваліда -це окреме робоче місце або ділянка виробничої площі на підприємстві (об» єднанні), в установі та організації незалежно від форм власності та господарювання, де створено необхідні умови для праці інвалідів (п.1).

Робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інваліда відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участю представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів, і введено в дію шляхом працевлаштування на нього інваліда (п.З). Згідно п.5 Положення, підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Статтею 238 Господарського кодексу України передбачено, що за порушення встановлених законодавчими актами правил здійснення господарської діяльності до суб'єктів господарювання можуть бути застосовані уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування адміністративно-господарські санкції, тобто заходи організаційно-правового або майнового характеру, - які спрямовані на припинення правопорушення суб'єкта господарювання та ліквідацію його наслідків.

Таким чином, адміністративно-господарські санкції можуть бути застосовані за порушення правил, встановлених законодавчими актами.

Таким чином , суд вважає, що згідно відповідно до ст. 218 ГК України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Судом  встановлено, що відповідно до ч. 1 ст. 19 Закону та згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2007 рік норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у відповідача у 2007 році становив 1 робоче місце.

Фактично, згідно звіту відповідача створено 0 робочих місць , тобто , відповідачем не виконано норматив по створенню 1 робочого місця для працевлаштування інвалідів.

Зважаючи на викладене, відповідач мав самостійно розрахувати та сплатити позивачеві адміністративно-господарські санкції у сумі 5535 грн. згідно вимог статті 20 згаданого Закону .

Відповідач не виконав вимог Закону і не сплатив суму санкцій позивачеві.

Доказів добровільної сплати вказаної заборгованості або наявності підстав для звільнення його від відповідальності відповідачем суду не надано.

Судом  встановлено , що відповідачем не були виконані вимоги Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» щодо прийняття заходів для працевлаштування інвалідів.  29.01.2008р. позивач направив  запит до Сумського міського центру зайнятості  щодо звернення  відповідача  в 2007р. з офіційною заявкою про направлення на  його підприємство  інвалідів для працевлаштування. Згідно листа Сумського міського центру зайнятості. ДЮСШ «Локомотив» в 2007р. не зверталось до центру зайнятості з заявкою про наявність вільних робочих місць для інвалідів та направлення інвалідів для працевлаштування, що суд оцінює як неналежне виконання підприємством відповідача норм ст.ст.18,19 та 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

В розумінні цих норм підприємство зобов'язано на протязі всього року здійснювати заходи, направлені на працевлаштування інвалідів.

Таким чином, за наявності офіційно оприлюднених нормативних актів, про які керівництво відповідача зобов'язано було знати, відповідач протиправно не вчинив передбачених законодавством щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, що свідчить про наявність вини відповідача як умови настання господарсько-правової відповідальності у вигляді адміністративно-господарських санкцій.

Згідно ст. 20 вищезгаданого Закону порушення термінів сплати санкцій тягне за собою нарахування пені, яка обчислюється виходячи з 120 % річних облікової ставки НБУ.

Враховуючи викладене, пеня за  несвоєчасну сплату адміністративно-господарських санкцій  становить 371,28 грн.

Суд вважає, що посилання відповідача  стосовно того, що Дитячо-юнацька спортивна школа «Локомотив» є неприбутковою організацією і не може мати прибуток, оскільки фінансування проводиться Фондом соціального страхування та коштів місцевого бюджету, які проводять фінансування школи в неповній мірі, тому не повинно сплачувати адміністративно-господарські санкцій за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів в 2007 року, є помилковим, виходячи з наступного.

Як вбачається із п.1.2, п. 1.3 статуту засновником ДЮСШ «Локомотив» є Сумський територіальний комітет профспілки Південної залізниці. Відповідно до п.6.2 статуту до джерел формування коштів ДЮСШ «Локомотив» є кошти місцевого бюджету, Фонду соціального страхування, спонсорські та благодійні внески, добровільні внески підприємств, установ, організацій та окремих громадян, іноземних юридичних осіб та фізичних осіб.

Відповідно до ст. 21 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні»передбачено, що підприємства, які повістю утримуються за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів, у разі невиконання 4 % нормативу робочих місць для працевлаштуванні інвалідів, не сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інваліди адмїністративно-господарські санкції.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що ДЮСШ «Локомотив» не є підприємством, яке повністю фінансується за рахунок коштів державного або місцевого бюджетів , тому він не звільняється від сплати адміністративно-господарських санкцій за нестворені робочі місця для працевлаштування інвалідів передбачені Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні».

Доказів сплати 5535 грн.00 коп. адміністративно-господарських санкцій за нестворене 1 робоче місце для працевлаштування інвалідів у 2007р.  та 371 грн.28 коп. пені  відповідачем не надано.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги правомірні, обґрунтовані та підлягають задоволенню.

          На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 158, 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Дитячо-юнацької спортивної школи «Локомотив» ( м.Суми, вул.. Рибалка,4, код 32779488) на користь Сумського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Суми, вул. Горького, 2,  код 23636315) 5535 грн.00 коп. адміністративно-господарських санкцій за нестворене одне робоче місце для працевлаштування інваліді та 371 грн.28 коп. пені.

3. Видати виконавчий лист після набрання постановою законної сили.

4. Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у встановлений строк, постанова набирає законної сили після закінчення цього строку.

5. Заява про апеляційне оскарження постанови суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

6. Апеляційна скарга може бути подана без попереднього подання заяви про апеляційне оскарження, якщо скарга подається у строк, встановлений для подання заяви про апеляційне оскарження.

СУДДЯ                                                                                 В.М. МОЇСЕЄНКО

В судовому засіданні оголошена вступна та резолютивна частини постанови. Повний текст постанови підписано 26.11.2008 року.

З оригіналом згідно